Постанова № 70406263, 30.10.2017, Вугледарський міський суд Донецької області

Єдиний унікальний номер: 223/466/17

Провадження номер: 2-а/223/37/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2017 р. м. Вугледар

Вугледарський міський суд Донецької області, діючи як місцевий адміністративний суд в складі: головуючого судді Дочинця С.І., при секретарі Лифенко Н.Г., розглянувши в приміщенні Вугледарського міського суду Донецької області адміністративний позов ОСОБА_1 до Вугледарського міського управління соціального захисту населення про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача Вугледарського міського управління соціального захисту населення про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивачка вимоги адміністративного позову обґрунтовує тим, що вона була змушена залишити місце свого постійного проживання у місті Красногорівки та переміститись до міста Вугледара Донецької області. У березні 2015 року позивачка зверталась до відповідача та була поставлена на облік як внутрішньо переміщена особа, а 23 березня 2015 року звернулась до відповідача з заявою про поновлення щомісячної адресної допомого внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - адресна допомога). Державна допомога була призначена позивачці у період з 23.03.2015 року по 22.05.2015 року в розмірі 442,00 гривень та в період з 23.05.2015 року по 22.07.2015 року в розмірі 221,00 гривень щомісячно, на позивачку як непрацюючу особу. ОСОБА_1 08.06.2016 року працевлаштувалась до Дошкільного навчального закладу №2 Вугледарського міського відділу освіти на посаду помічника вихователя та на наступний день звернулась до відповідача з питання про призначення адресної допомоги на наступний період, однак їй було усно відмовлено, оскільки остання не працевлаштувалась на протязі 4 місяців. Позивачка 16.09.2016 року звернулась до відповідача та отримала нову довідку внутрішньо переміщеної особи №1460011627, а 16 березня 2017 року позивачка зверталась до відповідача з заявою про поновлення адресної допомоги на наступний період. Однак, 20.04.2017 року відповідачкою отримано повідомлення про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання від 13.04.2017 року, оскільки відповідно до п. 7 Постанови КМУ №505 від 01.10.2014 року, якщо працездатна особа не працевлаштувалась протягом двох місяців з дня призначення допомоги, її розмір на наступні два місяці зменшується на 50%, а на наступний період припиняться, що також відображено у листі відповідача №001-1/10-4212 від 04.07.2017 року.

Позивачка вважає дії відповідача щодо відмови у призначені їй адресної допомоги протиправними у зв'язку з тим, що у відповідності до змісту п. 7 «Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в том числі на оплату житлово-комунальних послуг» термін «наступний період» застосований в ньому має значення, як шестимісячний відрізок часу, а тому виплата припиняться тільки на наступний шестимісячний строк. Враховуючи, що позивачка отримувала адресну допомогу з 23.03.2015 року по 22.07.2015 року, то такий наступний період закінчився у вересня 2015 року. У в'язку з вищевикладеним позивачка просить суд визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови їй у призначенні адресної допомоги на наступний шестимісячний строк за заявою від 16.03.2017 року, зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці щомісячної адресної допомоги відповідно до заяви поданої 16 березня 2017 року та стягнути з відповідача на користь позивачки усі понесені нею судові витрати.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про місце, дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, надала до суду письмову заяву, якою просила суд справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник позивачки ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду письмову заяву, якою просив справу розглядати за його відсутності, на задоволенні вимог позову наполягав. Окрім того, надав суду додаткові письмові пояснення відповідно до яких зазначає, що аналіз Порядку № 505 свідчить, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 цього Порядку № 505 не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців. Положення Порядку № 505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку, яка працевлаштувалась та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи на отримання грошової допомоги. Чинним законодавством не встановлено чіткої заборони на признання такої допомоги особі в подальшому.

Представник відповідача Островська Н.В. в судове засідання не з'явилась, про місце, дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, надала до суду письмову заяву, якої просила дану справу розглядати без участі представника Вугледарського міського управління соціального захисту населення. В задоволенні вимог позову просила суд відмовити в повному обсязі з підстав викладених в раніше наданому до суду письмовому запереченні.

Відповідно до письмових заперечень відповідача згідно особової справи отримувача допомоги, 23.03.2015 року ОСОБА_1 вперше звернулась до відповідача з заявою для призначення щомісячної адресної допомоги, в якій вказано, що на час звернення остання має статус працездатної особи, яка не працю. На підставі цієї заяви було здійснено відповідне призначення допомоги згідно постанови КМУ №505 від 01.10.2014 року (з зменшенням 50% на наступні два місяці). В наступному зверненні від 16.03.2017 року, до заяви була додана довідка з місця роботи з вказаною датою працевлаштування - 08.06.2016 року. Згідно постанови КМУ №212 від 31.03.2015 року, п. 12 «Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання , в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» виплата грошової допомоги може бути поновлена якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги. ОСОБА_1 своєчасно не повідомила про працевлаштування, тому для призначення на наступний період щомісячної адресної допомоги не має законних підстав.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги адміністративного позову підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Позивачка зверталась до відповідача з письмовою заявою від 23.03.2015 року для призначення щомісячної адресної допомоги особа, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до якої, на час звернення з даною заявою позивача не працювала. На підставі даної заяви рішенням про призначення допомоги переміщеним особа на проживання від 23.03.2015 року відповідачем було призначено ОСОБА_1 допомогу на проживання: з 23.03.2015 року по 22.05.2015 року у розмірі 442,00 гривень, з 23.05.2015 року по 22.07.2015 року у розмірі 221,00 гривень (а.с. 13, 14).

Судом встановлено, що позивачка 16.09.2016 року повторно стала на облік у Вугледарському міському управлінні соціального захисту населення як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується відповідною довідкою №1460011627 від 16.09.2016 року (а.с. 9).

Позивачка 16.03.2017 року звернулась до відповідача з заявою для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в якій зазначено, що ОСОБА_1 працює помічником вихователя дитсадка №2 «Золота рибка» з 08.06.2016 року (а.с. 15).

Однак, відповідно до рішення Вугледарського міського УСЗН від 13.04.2017 року та Повідомлення про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання від 13.04.2017 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні допомоги переміщеним особам на проживання та повідомлено останній, що вона відповідно до п. 7 Постанови КМУ №505 від 01.10.2014 року, не має права на допомогу переміщеним особам на проживання (а.с. 10, 16, 17).

Як вбачається з копії трудової книжки позивачки серії БТ-ІІ № 1144374, ОСОБА_1 08.06.2016 року працевлаштувалась та була прийнята до Дошкільного навчального закладу №2 Вугледарського міського відділу освіти на посаду помічника вихователя, де працює по теперішній час, що також підтверджується довідкою №01-12/100 від 30.10.2017 року, виданою Дошкільним навчальним закладом комбінованого типу №2 Вугледарської міської ради Донецької області (а.с. 11, 36).

Відповідач листом №01-1/10-4212 від 04.07.2017 року надав відповідь на запит адвоката Гельманського С.М. №1925 від 19.06.2017 року, яким повідомив, що згідно особової справи отримувача допомоги, 23.03.2015 року ОСОБА_1 вперше звернулась на відповідача з заявою для призначення щомісячної адресної допомоги, в якій вказано, що на час звернення остання має статус працездатної особи, яка не працю. На підставі цієї заяви було здійснено відповідне призначення допомоги згідно постанови КМУ №505 від 01.10.2014 року (з зменшенням 50% на наступні два місяці). В наступному зверненні від 16.03.2017 року, до заяви була додана довідка з місця роботи з вказаною датою працевлаштування - 08.06.2016 року, але виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги, тому ОСОБА_1 для призначення на наступний період щомісячної адресної допомоги не має законних підстав (а.с. 12).

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року №1706-VII встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є, зокрема, громадянин України, якого змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505 затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок №505 від 01.10.2014 року). Цей Порядок визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - адресна допомога).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 505 від 01.10.2014 року, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Згідно з п. 3 Порядку № 505 від 01.10.2014 року грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї у таких розмірах, зокрема:

для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).

Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2 400 гривень.

Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 Порядку № 505 від 01.10.2014 року) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 Порядку № 505 від 01.10.2014 року, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 505 від 01.10.2014 року, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку, які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Таким чином, аналіз вищезазначених норм свідчить, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 Порядку № 505 від 01.10.2014 року не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців. Положення Порядку № 505 від 01.10.2014 року не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку, яка працевлаштувалась та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи на отримання грошової допомоги. Чинним законодавством не встановлено чіткої заборони на признання такої допомоги особі в подальшому.

Оскільки ОСОБА_1 є працездатною особою та протягом двох місяців з дня призначення грошової допомоги (тобто у період з 23.03.2015 року по 22.05.2015 року) не працевлаштувалась, суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно на період з 23.05.2015 року по 22.07.2015 року зменшено розмір її допомоги на 50 відсотків та припинено її виплату на наступний період на підставі п. 7 Порядку № 505 від 01.10.2014 року.

Однак, враховуючи, що позивачка будучи з 08.06.2016 року працевлаштованою особою, звернулась до відповідача з заявою від 16.03.2017 року для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Зокрема у вказаній заяві позивачка повідомляє відповідача про факт власного працевлаштування та просить призначити адресну грошову допомогу, а тому, виходячи з вищевикладеного аналізу норм Порядку № 505 від 01.10.2014 року, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачці у призначенні адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі, оскільки остання є працевлаштованою внутрішньо переміщеною особою та згідно вимог чинного законодавства має право на отримання вказаної допомоги.

В даному випадку, наявність правових підстав для призначення та виплати позивачці щомісячної адресної грошової допомоги для покриття виплат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 16.03.2017 року, є підтвердженою та належним чином доведеною, тому суд вважає необхідним визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови позивачці у призначенні адресної допомоги на наступний шестимісячний строк за заявою від 16.03.2017 року.

Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці щомісячної адресної допомоги відповідно до заяви поданої 16 березня 2017 року, суд виходить з наступного.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Так, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад є уповноваженими органами, які здійснюють призначення адресної допомоги, тобто, в даному випадку Вугледарське міське управління соціального захисту населеннямає виключну компетенцію в питаннях призначення адресної грошової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідача прийняте без повного з'ясування обставин справи та інших документів наданих позивачкою.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з застосуванням положень ст. 11 КАС України, а саме, обрання іншого способу захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.

З урахуванням дискреційних повноважень Вугледарського міського управління соціального захисту населенняна прийняття рішення про призначення адресної грошової допомоги та визначення підстав, за яких призначається така допомога або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 16 березня 2017 року про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. 46 Конституції України, ст. ст. 1, 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», п. п. 2, 3, 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505, ст. ст. 41, 94, 122, 158, 162, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Вугледарського міського управління соціального захисту населення про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Вугледарського міського управління соціального захисту населення щодо відмови ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у призначенні щомісячної адресної грошової внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 16 березня 2017 року.

Зобов'язати Вугледарське міське управління соціального захисту населення повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 березня 2017 року про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з урахуванням висновків суду, що термін "наступний період" у п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505, слід розуміти як шестимісячний відрізок часу.

Стягнути на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікацій номер - НОМЕР_1, витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Вугледарського міського управління соціального захисту населення.

В іншій частині вимог адміністративного позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку і подана в апеляційну інстанцію через Вугледарський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення, а в зв'язку з застосуванням судом ч. 3 ст. 160 КАС України - оголошення лише вступної та резолютивної частини постанови, вона може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Суддя Вугледарського

міського суду Донецької області Дочинець С.І.