Постанова № 7040528, 12.05.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12.05.2009 р. № 30997/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тацій Л.В. при секретарі судового засідання Андрієць М.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представник відповідача Лазаренко І.В., діє за дорученням № 1750/Л/10-013

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ФО-П ОСОБА_1

до Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001071700/0 від 10.07.08, № 000109700/0 від 10.07.08, № 0001081700/0 від 10.07.08, № 0001071700/1 від 05.08.08, № 0001091700/1 від 05.08.08, № 0001081700/1 від 05.08.08, № 0001071700/2 від 20.10.08, № 0001091700/2 від 20.10.08, № 0001081700/2 від 20.10.08, № 0001071700/3 від 14.01.09, № 00010091700/3 від 14.01.09, № 0001081700/3 від 14.01.09.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов в повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова була проведена перевірка фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.04.2006р. по 31.03.2008р., про що був складений акт перевірки №1658/17-215/НОМЕР_1. З винесеними на підставі зазначеного акту перевірки податковими повідомлення-рішення позивач не погодився, оскаржив їх до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, ДПА в Харківській області, ДПА України. Стосовно податкових повідомлень-рішень №0001071700/0 від 10.07.08р., №0001071700/1 від 05.08.08р., №0001071700/2 від 20.10.08р. та і №0001071700/3 від 14.01.09р. позивач зазначив, що вимоги відносно порядку переходу зі спрощеної системи оподаткування на загальну, ним були виконані належним чином у повному обсязі та у встановлений законодавством термін; податкові повідомлення-рішення № 0001091700/0 від 10.07.08р., № 0001091700/1 від 05.08.08р., № 0001091700/2 від 20.10.08р. та № 0001091700/3 від 14.01.09р. винесені незаконно, оскільки придбані ним ТМЦ не тільки призначалися, а й безпосередньо використовувалися при здійсненні власної діяльності і використовується до цього часу; податкові повідомлення-рішення №0001081700/0 від 10.07.08р. №0001081700/1 від 05.08.08р. №0001081700/2 від 20.10.08р. та №0001081700/3 від 14.01.09р. винесені незаконно, оскільки обовязок сплати до бюджету податку з доходів найманих працівників покладено на роботодавця (яких у позивача взагалі немає), тоді як актом перевірки було встановлено неутримання податку з доходів фізичних осіб тобто зовсім іншого податку.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував посилаючись на наступне. У 4 кварталі 2007 року (у жовтні 2007 року) підприємцем перевищено суму виручки 500000 грн. на 145292 грн. з ПДВ. Статтею 1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєкта малого підприємництва” визначено коло субєктів, для яких запроваджується спрощена система оподаткування, обліку та звітності „субєктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.” У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу)”. При цьому обовязкове повернення розглядається як санкція за порушення вимог, що предявляються до платників єдиного податку. Якщо фізична особа субєкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими Законом № 889 для платників податку, що не є такими субєктами підприємницької діяльності. Оподаткування суми перевищення 145292 грн. (з ПДВ) здійснюється за загальними правилами оподаткування. Перевіркою встановлено включення до податкового кредиту податкових накладних на придбання ноутбуку, картриджів, стільців, диванів офісних. ФО-П ОСОБА_1 не надав документального підтвердження використання вказаних товарно-матеріальних цінностей в підприємницькій діяльності (станом на 01.04.2008 залишків товару ФО-П ОСОБА_1 не має, вказані цінності не реалізовані покупцям). Тобто ці ТМЦ придбані не з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03,04.97 №168/97 „Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями „Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), янкі не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Дані матеріальні цінності не є основним фондом по відношенню до ФО-П ОСОБА_1, у звязку з неможливістю визнати основним фондом придбані товарно-матеріальних цінності для СГДФО. У звязку з вищенаведеним придбані товарно-матеріальні цінності вартістю 11434,44 грн. (в т.ч. ПДВ 1906 грн.), не є основними фондами по відношенню до ФО-П ОСОБА_1

Суд заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі направлення від 11.06.2008 № 338, виданого ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, головним державним податковим ревізором-інспектором ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова Большаковою О. Ю., згідно з п. 1 ст. 11, ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990р. за № 509-Х11 «Про державну податкову службу в Україні»зі змінами та доповненнями та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок субєктів господарювання, проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання субєктом господарської діяльності фізичною особою ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.03.2008р., відповідно до затвердженого плану перевірки. За результатами був складений акт перевірки про результати виїзної планової перевірки з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 01.07.2008р. за № 1658/17-215/2846520399 (а.с. 7-24), відповідно до якого виявлені наступні порушення: заниження чистого доходу в 4 кварталі 2007 року, чим порушено ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.92 р. №13-92 зі змінами та доповненнями та п. 19.1 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. № 889-ІV зі змінами та доповненнями, донараховано 3405,00грн. податку з доходів фізичних осіб; завищення податкового кредиту в листопаді 2006 р, червні, липні, серпні 2007р., чим порушено пп. 7.4.1 та пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.97р. зі змінами та доповненнями, донараховано податку на додану вартість у сумі 1906 грн.; не утримання податку з доходів фізичних осіб, чим порушено п. 1 ст. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-1У від 22.05.2003 зі змінами та доповненнями, донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 130 грн.; неналежне ведення обліку доходів та витрат у 2007 році (виправлення у книзі обліку доходів та витрат у березні 2008 року, заниження чистого доходу в 4 кварталі 2007 року), чим порушено ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.92р. №13-92 зі змінами та доповненнями та п. 19.1 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 № 889-ІУ зі змінами та доповненнями (а.с. 23). З актом перевірки ФО-П ОСОБА_1 був ознайомлений, з висновками перевіряючих не згодний, примірник акту перевірки отримав 01.07.2008р., що підтверджується його підписом (а.с. 24).

На Акт перевірки від 01.07.2008р. за № 1658/17-215/2846520399 позивачем були надані до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова заперечення, відповідно до яких просив ще раз ретельно дослідити оскаржуваний ним акт перевірки та переглянути його висновки, обєктивно та неупереджено (а.с. 29-32).

Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова ФОП ОСОБА_1 була надана відповідь від 08.07.2008р. за № 6278/Б/17-221 на заперечення на акт перевірки, відповідно до якої перевірка була проведена законно, висновки та підстави перевірки є законними (а.с. 45-47), та винесені податкові повідомлення-рішення за № 0001071700/0 від 10.07.2008р., де сума податкового зобовязання складає 3405,00 грн. (а.с. 66), № 0001091700/0 від 10.07.2008р., де сума податкового зобовязання складає 2859,00 грн. (а.с. 67), № 0001081700/0 від 10.07.2008р., де сума податкового зобовязання складає 390,00 грн. (а.с. 68).

ФОП ОСОБА_1 з винесеними стосовно нього податковими повідомленнями-рішеннями не погодився, та подав 18.07.2008р. до ДПІ у Фрунзенському районі у м. Харкові скаргу про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001071700/0 від 10.07.08р., №0001091700/0 від 10.07.08р., та №0001081700/0 від 10.07.08р. з мотивів їх незаконності (а.с. 33-35).

Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова ФОП ОСОБА_1 направлено рішення від 05.08.2008р. за № 7016/Б/25-014 про результати розгляду скарги від 18.07.2008р., відповідно до якого скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення (а.с. 48-53), та винесені податкові повідомлення-рішення за № 0001071700/1 від 05.08.2008р., де сума податкового зобовязання складає 3405,00 грн. (а.с. 70), № 0001091700/1 від 05.08.2008р., де сума податкового зобовязання складає 2859,00 грн. (а.с. 71), № 0001081700/1 від 05.08.2008р., де сума податкового зобовязання складає 390,00 грн. (а.с. 72).

ФОП ОСОБА_1 з винесеними стосовно нього податковими повідомленнями-рішеннями не погодився, та подав 18.08.2008р. до ДПА в Харківській області скаргу про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001071700/0 від 10.07.08р., №0001091700/0 від 10.07.08р., та №0001081700/0 від 10.07.08р., №0001071700/1 від 05.08.08 р., №0001091700/1 від 05.08.08 р. та №0001081700/1 від 05.08.08 р. з мотивів їх незаконності (а.с. 36-39).

Державною податковою адміністрацією у Харківській області ФОП ОСОБА_1 направлено рішення від 08.10.2008р. за № 1031/Б/25-203 про результати розгляду скарги від 18.08.2008р., відповідно до якого скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення (а.с. 54-60), та винесені податкові повідомлення-рішення за № 0001071700/2 від 20.10.2008р., де сума податкового зобовязання складає 3405,00 грн. (а.с. 73), № 0001091700/2 від 20.10.2008р., де сума податкового зобовязання складає 2859,00 грн. (а.с. 74), № 0001081700/2 від 20.10.2008р., де сума податкового зобовязання складає 390,00 грн. (а.с. 75).

ФОП ОСОБА_1 з винесеними стосовно нього податковими повідомленнями-рішеннями не погодився, та подав 22.10.2008р. до ДПА в Харківській області скаргу про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001071700/0 від 10.07.08р., №0001091700/0 від 10.07.08р., та №0001081700/0 від 10.07.08р., №0001071700/1 від 05.08.08 р., №0001091700/1 від 05.08.08 р., №0001081700/1 від 05.08.08 р. з мотивів їх незаконності (а.с. 40-44).

Державною податковою адміністрацією України ФОП ОСОБА_1 направлено рішення від 17.12.2008р. за № 9962/Б/25-0315 про результати розгляду скарги від 22.10.2008р., відповідно до якого скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення (а.с. 61-65), та винесені податкові повідомлення-рішення за № 0001071700/3 від 14.01.2009р., де сума податкового зобовязання складає 3405,00 грн. (а.с. 76), № 0001091700/3 від 14.01.2009р., де сума податкового зобовязання складає 2859,00 грн. (а.с. 77), № 0001081700/2 від 14.01.2009р., де сума податкового зобовязання складає 390,00 грн. (а.с. 78).

Стосовно податкових повідомлень-рішень № 0001071700/0 від 10.07.08р., № 0001071700/1 від 05.08.08р., № 0001071700/2 від 20.10.2008р., № 0001071700/3 від 14.01.2009р. суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

За суттю цієї ж норми, субєкти малого підприємництва, які обрали спрощену систему оподаткування та, на яких розповсюджується дія цього Указу, здійснюють підприємницьку діяльність, облік та звітність за касовим методом, оскільки можливість застосування такої системи оподаткування безпосередньо залежить від визначеного розміру виручки, отриманої платником єдиного податку на розрахунковий рахунок або в касу.

За визначенням вказаного Указу (абз. 4 ст. 1), виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана субєктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до ст. 5 Указу Президента України від 03.07.1998р. за № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», у разі порушення вимог, встановлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Будь-яких інших наслідків порушення вимог ст. 1 Указу чинним законодавством не передбачено.

Отже, з наведених норм вбачається, що у разі, якщо субєкт підприємницької діяльності у звітному періоді перевищив фактичну суму виручки, яка дозволяє йому знаходитись на спрощеній системі оподаткування, то такий субєкт зобовязаний перейти на загальну систему оподаткування починаючи з наступного звітного періоду. Тобто звітний період, в якому гранична сума виручки була перевищена, позивач завершує, знаходячись на спрощеній системі оподаткування.

Судом встановлено, що позивач подав заяву про перехід зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування починаючи з наступного звітного періоду.

Отже у відповідача не було підстав для визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб за звітний період, в якому позивач перевищив суму виручки, визначену згаданим Указом Президента України.

Відповідачем не доведено, що сума, на яку перевищено максимально можливий розмір виручки для перебування на спрощеній системі оподаткування, була отримана позивачем не від її підприємницької діяльності.

Стосовно податкових повідомлень-рішень № 0001091700/0 від 10.07.08р., № 0001091700/1 від 05.08.08р., № 0001091700/2 від 20.10.2008р., № 0001091700/3 від 14.01.2009р. суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що до податкового кредиту зайво включені наступні податкові накладні: за листопад 2006р. за № 1613 від 24.11.2006р., де сума ПДВ складає 1628,18 грн., за червень 2007р. за № 1317080714 від 03.06.2007р., де сума ПДВ складає 45,96 грн., за липень 2007р. за № 1309042757 від 30.07.2007р., де сума ПДВ складає 125,80 грн., за серпень 2007р. за № 1316251741 від 02.08.2007р., де сума ПДВ складає 105,80 грн. (а.с. 19).

Відповідно пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97 №168/97-ВР зі змінами та доповненнями „Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної”) вартості товарів (послуг)... та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями „Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що вказані суми витрачені ФОП ОСОБА_1 на придбання Ноутбуку АSUS Се1еrоn-М420512МВ 15.4” WХGА DVР SирМТІ Vегsіоn А6RР, що підтверджується видатковою накладною (а.с. 100), 3 шт. катриджів Сагtігіdgе ЕР-22 Саnоn LВР-1120 (а.с. 100), 2 шт. стільців, що підтверджується податковою накладною (а.с. 98); 1 шт. дивану офісного, що підтверджується податковою накладною (а.с. 96), 1 шт. дивану офісного, що підтверджується податковою накладною (а.с. 94).

Відповідно до Наказу Мінфіну "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби"" від 27.04.2000р. № 92 основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Згідно з п.п. 8.2.1. Закону України, від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств " від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Так, вартість ноутбуку та принтера, які були придбані позивачем, складає 8140,90 грн. та 1720,00 грн. відповідно, що підтверджується податковими накладними (а.с. 91, 101).

Позивач для здійснення підприємницької діяльності користувався за офісним приміщенням за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 92-А, кім. 602, корп. „В”, 6 поверх, загальною площею 13 кв. м згідно договорів оренди приміщення з ВАТ „Готель Металіст” (код 14091466) від 01.01.2006 №33В/01-2006, від 01.10.06 № 110В/10-2006, від 01.01.2007 №60В/01-2007, від 01.01.2008 № 45В/01-2008.

В період, що перевірявся, перевіряючими зроблено висновок про невикористання ноутбуку, картріджів, стільців, офісних диванів в господарській діяльності на підставі того, що станом на 01.07.2008р., вказані предмети знаходяться за домашньою адресою позивача.

Однак, період, що перевірявся тривав з 01.04.2006р. по 31.03.2008р., а в цей час у позивача був наявний офіс в оренді, що підтверджується договорами оренди приміщення з ВАТ „Готель Металіст” (код 14091466) від 01.01.2006 №33В/01-2006, від 01.10.06 № 110В/10-2006, від 01.01.2007 №60В/01-2007, від 01.01.2008 № 45В/01-2008, де і знаходились вказані речі.

Позивачем зазначалось, що придбані ним речі використовуються у підприємницькій діяльності.

Таким чином, висновок про неправомірність віднесення витрат на придбання ноутбуку, картріджів, стільців, офісних диванів до витрат повязаних зі здійсненням господарської діяльності є такими, що не відповідає дійсним обставинам справи та діючому законодавству.

Представником відповідача не доведено, що вказані речі не можна вважати основними фондами, а тому не було виконано покладеного на нього обовязку ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, а саме не доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення № 0001091700/0 від 10.07.08р., № 0001091700/1 від 05.08.08р., № 0001091700/2 від 20.10.2008р., № 0001091700/3 від 14.01.2009р. підлягають скасуванню.

Стосовно податкових повідомлень-рішень № 0001081700/0 від 10.07.08р., № 0001081700/1 від 05.08.08р., № 0001081700/2 від 20.10.2008р., № 0001081700/3 від 14.01.2009р., суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що СГДФО ОСОБА_1 здійснював закупівлю товарів по закупочним актам на ринку м. Харкова. Так, по закупочним актам: № Б-24 від 23.10.2007 на загальну суму 122 грн. придбай автовимикач АЕ 2044 40А в кількості 5 шт. по 20 грн., та світильник люмин. 1X18Вт в кількості 1 шт. по 22 грн.; №Б-25 від 31.10.2007 на загальну суму 600 грн. придбаний провід ПВ-3 1мм2 в кількості 1000 м на загальну суму 600 грн.; № 1 від 25.01.2008 на загальну суму 147 грн. придбаний авт. вим. 11 шт., каб. наконечн. 1 уп. В актах закупки не вказані прізвище, імя та по батькові продавця, код, адреса. В актах закупки вказано, що продавець надати паспортні данні відмовився. Загальна сума доходів, виплачених громадянам по закупівельним актам склала 869 грн. (а.с. 21).

Згідно з п.п. 8.1.1. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003, № 889-IV 8.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.1. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003, № 889-IV ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.

Сума податку з доходів фізичних осіб, розраховується згідно п. 1 ст. 7 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-1У від 22.05.03 зі змінами та доповненнями за ставкою 15 відсотків та складає 130 грн.

Згідно з п.п. 17.1.9. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181-III у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Таким чином, сума податкового зобовязання за фінансовими санкціями складає 260,00 грн.

Судом встановлено, що сума податкового зобовязання за основним платежем в розмірі 130,00 грн. позивачем сплачена, що підтверджується квитанцією № 827110 (а.с. 69), а тому підлягає сплаті і сума фінансових санкцій.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем при поданні адміністративного позову до суду, було сплачено судовий збір в розмірі 40,80 грн. (а.с. 2).

Відповідно до Декрету КМУ „Про державне мито”, за розгляд зазначеної категорії адміністративних справ, встановлена ставка судового збору у розмірі 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто 3,40 грн.

Судом встановлено, що позивачем судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом. Сума переплати складає 37,40 (40,80-3,40= 37,40) грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила. Від позивача клопотання про повернення судового збору, сплаченого у більшому розмірі, до суду не надходило.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97 №168/97-ВР, ст.ст. 7, 8, 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-ІV, ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-III, ст. 8 Закону України, від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств " від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР, ст.ст. 1, 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98, Наказу Мінфіну "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби"" від 27.04.2000р. № 92, ст.ст. 71,94,122, 160-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ФО-П ОСОБА_1 до Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним задовольнити частково

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001071700/0 від 10.07.08, № 0001091700/0 від 10.07.08, № 0001071700/1 від 05.08.08, № 0001091700/1 від 05.08.08, № 0001071700/2 від 20.10.08, № 0001091700/2 від 20.10.08, № 0001071700/3 від 14.01.09, № 0001091700/3 від 14.01.09.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) витрати по сплаті державного мита в розмірі 2,27 (дві грн. 27 коп.) грн. .

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

У повному обсязі постанова виготовлена 15.05.2009

Суддя Тацій Л.В.