Ухвала суду № 70401115, 20.11.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 356/287/17 Головуючий у І інстанції Лялик Р. М.Провадження № 22-ц/780/4031/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 54 20.11.2017

УХВАЛА

Іменем України

20 листопада 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Суханової Є.М.,

суддів: Мельника Я.С., Мережко М.В.,

за участю секретаря: Шуляка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Полімекс-Мостосталь Україна" на рішення Березанського міського суду Київської області від 13 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 Казіміра до товариства з обмеженою відповідальністю "Полімекс-Мостосталь Україна" про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації при звільненні,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Полімекс-Мостосталь Україна" про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації при звільненні обґрунтовуючи тим, що 05.12.2014 року між ним та ТОВ «Полімекс-Мостосталь Україна» було укладено трудовий контракт, згідно якого його було призначено на посаду генерального директора Товариства. Вказаний трудовий контракт було укладено строком на один рік, а саме до 04.12.2015 року. Наказом № 31-к від 05.12.2015 року «Про продовження трудового контракту» на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства від 05.12.2015 року його було призначено на посаду генерального директора ТОВ «Полімекс-Мостосталь Україна» з 05.12.2015 року по 04.12.2016 року згідно трудового контракту.

13.04.2016 року сторонами було укладено додаткову угоду до трудового контракту від 05.12.2015 року, відповідно до якої сторони вирішили розірвати трудовий контракт від 05.12.2015 року за згодою сторін на підставі ч.1 ст. 36 КЗпП України. Сторони домовились вважати контракт припиненим з 13.04.2016 року.

Згідно частини третьої додаткової угоди відповідач зобов»язується виплатити ОСОБА_2 Казіміру одноразову грошову компенсацію у розмірі 7350 доларів США у гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ на дату виплати, після проведення інвентаризації. Інвентаризація повинна бути проведена до 30.04.2016 року.

На виконання додаткової угоди відповідачем було видано наказ № 15-к від 13.05.2016 року «Про виконання вимог законодавства у зв»язку з припиненням трудового контракту ОСОБА_2 Казіміра, в якому зазначено:

-звільнити ОСОБА_2 Казіміра з посади генерального директора Товариства за угодою сторін; видати ОСОБА_2 Казіміру належним чином оформлену трудову книжку;

-головному бухгалтеру виплатити компенсацію за сто чотири календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки та здійснити повний розрахунок з ОСОБА_2 Казіміром».

Всупереч умов додаткової угоди станом на 09.03.2017 року грошова компенсація йому досі не виплачена.

Таким чином, сума недоплаченої заробітної плати за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року становить 458581, 62 грн.

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 13 червня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Полімекс-Мостосталь Україна" (код ЄДРПОУ 34293374) на користь ОСОБА_2 Казіміра 458581 (чотириста п»ятдесят вісім тисяч п»ятсот вісімдесят одну) гривню 62 копійки недоплаченої заробітної плати, 197778 (сто дев»яносто сім тисяч сімсот сімдесят вісім) гривень 44 копійки одноразової грошової компенсації, а всього - 656360 (шістсот п»ятдесят шість тисяч триста шістдесят) гривень 06 копійок.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Полімекс-Мостосталь Україна" (код ЄДРПОУ 34293374) судовий збір на користь держави в сумі 6563 (шість тисяч п»ятсот шістдесят три) гривні 60 копійок.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, апелянт товариство з обмеженою відповідальністю "Полімекс-Мостосталь Україна" подало апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення незаконне, ухвалене в результаті неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а також судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, в апеляційні скарзі просило ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

У відповідності дост. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що 05.12.2014 року між позивачем та ТОВ «Полімекс-Мостосталь Україна» було укладено трудовий контракт, згідно якого позивача було призначено на посаду генерального директора Товариства.

Вказаний трудовий контракт було укладено строком на один рік, а саме до 04.12.2015 року.

Наказом № 31-к від 05.12.2015 року «Про продовження трудового контракту» на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства від 05.12.2015 року позивача було призначено на посаду генерального директора ТОВ «Полімекс-Мостосталь Україна» з 05.12.2015 року по 04.12.2016 року згідно трудового контракту.

13.04.2016 року сторонами було укладено Додаткову угоду до трудового контракту від 05.12.2015 року, відповідно до якої сторони вирішили розірвати трудовий контракт від 05.12.2015 року за згодою сторін на підставі ч.1 ст. 36 КЗпП України. Сторони домовились вважати контракт припиненим з 13.04.2016 року.

Згідно частини третьої Додаткової угоди відповідач зобов»язується виплатити ОСОБА_2 Казіміру одноразову грошову компенсацію у розмірі 7350 доларів США у гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ на дату виплати, після проведення інвентаризації. Інвентаризація повинна бути проведена до 30.04.2016 року.

Трудові відносини між Сторонами виникли на підставі Трудового Контракту від 04.12.2014 року, яким було передбачено конкретні розміри заробітної плати, що підлягала виплаті позивачу щомісячно в обсязі - що еквівалентно 2 100, 00 доларів США (дві тисячі сто (доларів США) по курсу НБУ на дату нарахування заробітної плати.

Таким чином, за період дії трудового контракту від 05.12.2014 року, а саме з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року позивачеві було виплачено згідно довідки №8/2016 від 29.12.2016 року 103370, 10 грн. заробітної плати, хоча за умовами контракту сукупний розмір заробітної плати за 12 місяців повинен становити 25200 доларів США, що дорівнює 561951, 72 грн. за курсом станом на перше число кожного наступного місяця за який виплачено заробітну плату. Таким чином, сума недоплаченої заробітної плати за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року становить 458581, 62 грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч умов додаткової угоди до трудового контракту від 05.12.2015 року грошова компенсація в розмірі 7350 доларів США йому досі не виплачена.

Так, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, який ґрунтується на вимогах закону виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобовязаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Так було встановлено, що на виконання Додаткової угоди відповідачем було видано наказ № 15-к від 13.05.2016 року «Про виконання вимог законодавства, у звязку з припиненням трудового контракту ОСОБА_2 Казіміра, в якому зазначено:

- звільнити ОСОБА_2 Казіміра з посади генерального директора Товариства за угодою сторін; видати ОСОБА_2 Казіміру належним чином оформлену трудову книжку;

- головному бухгалтеру виплатити компенсацію за сто чотири календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки та здійснити повний розрахунок з ОСОБА_2 Казіміром».

Згідно з ч.1 ст. 116КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Так, колегія суддів не бере до уваги посилання представника позивача, що вказана вище додаткова угода не передбачена КЗпП України, оскільки остання укладена саме до трудового контракту від 05.12.2015 року та регулює взаємні права та обов»язки сторін контракту, крім того, є безпідставним посилання на те, що грошова компенсація згідно додаткової угоди позивачу не виплачена у звязку з тим, що останнім не проведено інвентаризацію, оскільки позивач після його звільнення не є особою, відповідальною за організацію проведення інвентаризації.

Колегія судді, приходить до переконливого висновку, що бездіяльність відповідача щодо проведення інвентаризації, запланований строк проведення якої минув 30 квітня 2016 року, прямо спричинена намірами відповідача ухилитись від сплати позивачеві компенсації, обумовленої згідно з умовами Додаткової угоди.

Більше того, строки у відповідності до імперативних норм законодавства про працю всі виплати заробітної плати, в тому числі як основної так і додаткової, всі компенсації та відпускні мають бути сплачені працівнику в останній робочий день. Відповідач, в супереч такому положенню відстрочив суму виплати власному працівнику, та до цього час ухиляється від погашення заборгованості.

Згідно з вимогами ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 58 ЦПК України. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.3 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість. Достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про те, що виплата відповідачем заробітної плати Казіміру ОСОБА_2 в розмірі, меншому, ніж передбачено Трудовим контрактом, є порушенням законодавства України про оплату праці.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з тим, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Нових доказів або обставин, які б могли призвести до скасування рішення суду, яке обґрунтоване, апелянт не навів, а колегія суддів їх не встановила.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Полімекс-Мостосталь Україна" відхилити.

Рішення Березанського міського суду Київської області від 13 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: