Ухвала суду № 70397483, 22.11.2017, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4588/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року смт.Овідіополь

Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Бочаров А.І., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області, Центральна виборча комісія, про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

21.11.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з адміністративним позовом до Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області, Центральна виборча комісія, та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Сухолиманської сільської ради від 15.11.2017 року № 729-VІІ "Про скасування рішення XVII сесії VII скликання Сухолиманської сільської ради № 392 від 06.06.2017 року "Про добровільне об'єднання територіальних громад".

Такі позовні вимоги у позовній заяві обґрунтовані позивачем посиланнями на відсутність необхідних правових підстав для ухвалення оскарженого рішення та порушенням цим рішенням прав та законних інтересів позивача. Раніше Сухолиманською сільською радою та Таїровською селищною радою вже були прийняті рішення про добровільне об’єднання їх територіальних громад, а в силу ст.8 Закону України Закону України “Про добровільне об’єднання територіальних громад” вважається, що на час прийняття оскаржуваного рішення 15.11.2017 року Таїровська селищна об’єднана територіальна громада вже є утвореною, а Сухолиманської сільської територіальної громади як окремої адміністративно-територіальної одиниці не існує. Рішення Сухолиманської сільської ради №729-VІІ від 15.11.2017 року “Про скасування рішення XVII сесії VII скликання Сухолиманської сільської ради №392 від 06.06.2017 року” на думку позивача фактично спрямовано на вихід територіальної громади с.Сухий Лиман із складу об’єднаної територіальної громади. Але оскільки порядок виходу із складу об’єднаної територіальної громади на час прийняття оскаржуваного рішення законодавчо не визначений, зазначене рішення відповідача не засновано на законі та суперечить ч.3 ст.6 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, яка передбачає право територіальної громади села, селища, міста, що добровільно об’єдналися в одну територіальну громаду, вийти із складу об’єднаної територіальної громади тальки в порядку, визначеному законом.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення.

Вимоги заяви про забезпечення позову обґрунтовані позивачем посиланнями на ст.117, 118 КАС України, порушення його прав, в тому числі виборчих прав, оскільки Центральною виборчою комісією призначено перші вибори депутатів Таїровської селищної об’єднаної територіальної громади, Таїровського селищного голови та оголошено про початок цього виборчого процесу.

Дослідивши у визначених ст.117 КАС України межах наявні у адміністративній справі позовні матеріали вважаю, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.1 ст.117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Приписи ч.3 ст.117 КАС України визначають, що подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

За змістом ст.118 КАС України та відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого адміністративного суду України у його постанові від 06.03.2008 року №2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх тверджень, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

В п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» зазначено, що застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивачів, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з перелічених в ч.1 ст.117 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді цієї заяви позивача про забезпечення цього адміністративного позову також враховується, що відповідно до ч.1 ст.118 КАС України клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, встановивши на час подачі та розгляду заяви про забезпечення позову очевидність ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень та наявність інших з перелічених в ч.1 ст.117 КАС України обставин, суд (суддя) має задовольнити заяву про забезпечення адміністративного позову та вжити відповідні заходи забезпечення позову.

За обставинами справи 15.11.2017 року Сухолиманська сільська рада ухвалила рішення №729-VІІ “Про скасування рішення XVII сесії VII скликання Сухолиманської сільської ради №392 від 06.06.2017 року “Про добровільне об'єднання територіальних громад”, відповідно до якого вирішила:

1.Скасувати рішення XVII сесії VII скликання Сухолиманської сільської ради №392 від 06.06.2017 року “Про добровільне об'єднання територіальних громад”;

2.Доручити сільському голові ОСОБА_2 повідомити ЦВК України про прийняте рішення “Про скасування рішення XVII сесії VII скликання Сухолиманської сільської ради № 392 від 06.06.2017 року “Про добровільне об'єднання територіальних громад” для прийняття відповідного рішення щодо скасування виборів до об'єднаної Таїровської територіальної громади Овідіопольського району Одеської області, які призначені на 24.12.2017 року;

3.Звернутися до Таїровської селищної ради з повідомленням про скасування рішення XVII сесії VII скликання Сухолиманської сільської ради № 392 від 06.06.2017 року “Про добровільне об'єднання територіальних громад”.

Копія цього рішення наявна в матеріалах адміністративної справи та з неї вбачається, що ухвалення відповідачем такого рішення обґрунтовано загальними посиланнями на Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” та Закон України "Про добровільне об'єднання територіальних громад", а також посиланням на розгляд колективного звернення мешканців села ОСОБА_3. У тексті цього рішення дійсно не зазначено конкретних підстав скасування раніше ухваленого ним рішення про добровільне об'єднання територіальних громад, воно не містить будь-яких обґрунтувань щодо невідповідності скасованого рішення нормам Конституції, міжнародних договорів або законів України, щодо недоцільності або неефективності об'єднання територіальних громад, щодо порушення цим скасованим рішенням прав та законних інтересів членів територіальної громади.

Позивачем також додано до позовної заяви копію постанови Центральної виборчої комісії від 12 жовтня 2017 року №214 на 24 грудня 2017 року, яка також розміщена на веб-сайті цієї виборчої комісії, згідно з якою Центральної виборчою комісією дійсно призначено перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів, а з 04.11.2017 року оголошено початок цього виборчого процесу. За відповідним зверненням Одеської обласної державної адміністрації до переліку об’єднаних територіальних громад, утворених у межах Одеської області та у яких на 24 грудня 2017 року призначаються перші місцеві вибори, включено Таїровську селищну об’єднану територіальну громаду (додаток 9 до постанови Центральної виборчої комісії від 12 жовтня 2017 року № 214).

Наведене підтверджує, що рішення щодо добровільного об’єднання територіальних громад було прийнято також Таїровською селищною радою.

Відносини, що виникають у процесі добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, врегульовані Законом України “Про добровільне об’єднання територіальних громад”.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України “Про добровільне об’єднання територіальних громад” об’єднана територіальна громада вважається утвореною за цим Законом з дня набрання чинності рішеннями всіх рад, що прийняли рішення про добровільне об’єднання територіальних громад.

При таких обставинах суддя погоджується з висновком позивача про те, що оскільки рішення Сухолиманської сільської ради та Таїровської селищної ради про добровільне об’єднання їх територіальних громад станом на 15.11.2017 року були прийняті, вважається, що на час прийняття оскаржуваного рішення 15.11.2017 року Таїровська селищна об’єднана територіальна громада вже є утвореною, а Сухолиманської сільської територіальної громади як самостійної адміністративно-територіальної одиниці не існує.

Частина 3 ст.6 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлює право територіальної громади села, селища, міста, що добровільно об’єдналися в одну територіальну громаду, вийти із складу об’єднаної територіальної громади в порядку, визначеному законом.

Згідно з ст.1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальна громада – це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

На час прийняття оскаржуваного рішення порядок виходу із складу об’єднаної територіальної громади законодавчо не визначений, тому рішення Сухолиманської сільської ради №729-VІІ від 15.11.2017 року “Про скасування рішення XVII сесії VII скликання Сухолиманської сільської ради №392 від 06.06.2017 року”, прийняття якого дійсно фактично спрямоване на вихід територіальної громади с.Сухий Лиман із складу об’єднаної територіальної громади, не засновано на законі та суперечить положенням ч.3 ст.6 вказаного Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Оцінюючи доводи позивача щодо порушення його прав враховується, що відповідно до п.2 оскарженого рішення сільському голові ОСОБА_2 доручено повідомити ЦВК України про прийняте рішення “Про скасування рішення XVII сесії VII скликання Сухолиманської сільської ради № 392 від 06.06.2017 року “Про добровільне об'єднання територіальних громад” для прийняття відповідного рішення щодо скасування виборів до об'єднаної Таїровської територіальної громади Овідіопольського району Одеської області, які призначені на 24.12.2017 року.

Таким чином, оскаржене рішення відповідача ще до остаточного вирішення цієї адміністративної справи судом може припинити виборчий процес у новоствореній Таїровській селищній об’єднаній територіальній громаді, який розпочатий постановою Центральної виборчої комісії від 12.10.2017 року №214 та триває з 04.11.2017 року.

Оскаржуване рішення унеможливлює продовження виборчого процесу, у той час як позивач є суб'єктом виборчого процесу та, таким чином, його права можуть бути порушені.

Через швидкоплинність виборчого процесу без застосування заходів забезпечення позову неможливо буде поновити позивача у виборчих правах, а за таких умовах його звернення до суду втрачає будь-який сенс та негативно вплине на реалізацію наявного у позивача права на судовий захист.

Конституційний Суд України у своєму рішення від 19.10.2009 року за результатами аналізу норм виборчого законодавства зазначив, що законодавець, встановлюючи обмеження на здійснення судами забезпечення позову у справах, які стосуються призначення, підготовки і проведення виборів, мав на меті забезпечити безперервність виборчого процесу, здійснення виборчих процедур у стислі строки. Наведене рішення Конституційного ОСОБА_3 України присвячене, зокрема, питанням вжиття судами заходів забезпечення позову під час призначення, підготовки і проведення виборів через призму забезпечення реалізації прав осіб на судовий захист з питань виборів, тому вважаю посилання на дане рішення в обґрунтування підстав забезпечення позову є правомірним.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом.

Звертаю увагу, що положеннями цієї норми визначено основні складові виборчого спору, за якими спір повинен виникнути під час виборчого процесу, та правовідносини, в яких виник цей спір, повинні бути пов'язані з виборчим процесом.

Під виборчим процесом необхідно розуміти здійснення суб'єктами виборчого процесу виборчих процедур щодо підготовки та проведення відповідних виборів у строки, передбачені законодавством, які починаються у законодавчо визначений термін та закінчуються офіційним оприлюдненням результатів виборів або через законодавчо встановлений строк після цього оприлюднення.

Пов'язаність правовідносин з виборчим процесом полягає в тому, щоб ці правовідносини виникли в межах виборчого процесу й стосувалися підготовки та проведення виборів.

Отже, на спори стосовно правовідносин, які виникли в межах виборчого процесу й стосувалися підготовки та проведення виборів, розглядаються за особливостями, встановленими ст.ст. 172-179 КАС України. Спори, які виникли поза межами виборчого процесу або опосередковано стосуються виборчого процесу не належать до виборчих спорів у розумінні КАС України, а тому визначення судової юрисдикції даного спору та його розгляд здійснюється в загальному порядку.

З врахуванням наведеного вважаю, що позивачем належними та допустимими доказами доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, захист яких без застосування заходів забезпечення позову, а також їх відновлення згодом може стати неможливим.

Крім того, вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення відповідача не може свідчити про передчасний висновок судді про протиправність спірного рішення, оскільки такий висновок базується на наявних у адміністративній справі доказах та зроблений ст.117 КАС України.

Відповідач або треті особи мають право у межах розпочатого адміністративного судового процесу надати суду необхідні докази, які спростують доводи позивача. При цьому всі докази по справі підлягають перевірці та оцінці саме під час судового розгляду справи по суті, в тому числі з урахуванням позицій відповідача, третіх осіб та вимог закону і підзаконних актів.

Таким чином, забезпечення позову у такий спосіб, який визначив позивач, не призведе до фактичного вирішення позовних вимог на період розгляду справи, та це узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.

З огляду на викладене вважаю, що захист прав та законних інтересів позивача неможливий без вжиття заходів забезпечення позову, оскільки, по-перше, вбачається очевидна безпідставність винесення відповідачем рішення, що оскаржується, по-друге, зважаючи на швидкоплинність виборчого процесу забезпечення позову дозволяє забезпечити право особи на судовий захист, по-третє, зупинення дії оскарженого рішення відповідача спрямоване на усунення в майбутньому можливості оскарження результатів виборів у зв'язку з ймовірним порушенням порядку їх проведення. При цьому враховується значний обсяг фінансування, якого потребує проведення виборів.

Наведеними висновками також повністю підтверджується те, що забезпеченням позову не буде завдано ще більшу шкоду, ніж могла настати, а також змінено становище, що існувало до постановлення оскаржуваної ухвали.

Таким чином вважаю, що запропонований позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та він є необхідним та достатнім способом захисту прав позивача у межах, визначених ст.117 КАС України.Водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті.

На підставі ст.ст. 117, 118 КАС України,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення його адміністративного позову до Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області, Центральна виборча комісія, про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Зупинити дію рішення Сухолиманської сільської ради від 15.11.2017 року № 729-УІІ "Про скасування рішення XVII сесії VII скликання Сухолиманської сільської ради № 392 від 06.06.2017 року "Про добровільне об'єднання територіальних громад".

Ухвалу може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя А.І.Бочаров