Постанова № 70397386, 15.11.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ______

Справа № 521/14180/17

Пр. №2-а/521/375/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі – Пасічник О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови про порушення митних правил,

встановив:

У вересні 2016року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України, посилаючись на те, що 24 лютого 2016 року, приблизно о 8 годині ранку, через пункт пропуску «Кучурган-Первомайськ» м/п «Роздільна» Одеської митниці ДФС він ввіз на митну територію України транспортний засіб «HYUNDAI SANTA FE», р/н С 207 ЕКЮ кузов №KMHSH81WP6U078235, зареєстрований на його ім’я в республіці ОСОБА_2, смугою руху «зелений коридор» з метою «особисте користування» у митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року». Зазначав, що того ж дня, приблизно о 14 годині він рухався у зворотному напрямку на виїзд з України, на вказаному автомобілі, через той самий пункт пропуску, де співробітники митниці зупинили його з метою перевірки документів, яка тривала більше двох годин, а потім до пункту пропуску приїхали співробітники управління СБУ Одеської області, які затримали його та доставили разом із автомобілем до Управління СБУ, де згодом його відпустили, а автомобіль залишили в Управлінні.

Стверджував, що тільки 11 травня 2016 року працівниками митниці відносно нього був складений протокол про порушення митних правил №0625/50009/16 за ознаками ст.485 МК України.

Позивач зазначав, що 13 липня 2016 року відносно нього були розглянути матеріали справи про порушення митних правил №0625/50009/16 , та винесена постанова №0625/50009/16 від 13 липня 2016року, якою він був визнаний винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, в сумі 734303,73грн.

Вказував, що постанова №0625/50009/16 від 13 липня 2016року, всупереч вимогам ст.526 МК України була винесена без його участі, про місце та час розгляду справи він повідомлений не був. Про існування протоколу №0625/50009/16 від 11 травня 2016 року та постанови №0625/50009/16 від 13 липня 2016року, йому стало відомо тільки 14 березня 2017 року.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та безпідставною, а тому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Одеської митниці ДФС про порушення митних правил №0625/50009/16 від 13 липня 2016року та закрити відносно нього провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності у зв'язку з відсутністю в його діях ознак порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України.

Представник позивача, діючий за ордером від 04 вересня 2017 року у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, оскільки дії ОСОБА_1, як громадянина ОСОБА_2 були спрямовані на вибір спрощеного порядку митного оформлення, а не на ухилення від сплати митних платежів (а.с.7).

Представник відповідача, діючий за довіреністю від 27 грудня 2016 року, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні. Раніше надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в обґрунтування яких зазначав, що 24 лютого 2016 року о 14 годині 07 хвилин в зону митного контролю пункту пропуску «Кучурган-Первомайськ» м/п «Роздільна» Одеської митниці ДФС напрямком з України до ОСОБА_2, смугою «зелений коридор» прибув транспортний засіб «HYUNDAI SANTA FE», р/н С 207 ЕКЮ кузов №KMHSH81WP6U078235, країна реєстрації – Республіка ОСОБА_2, під керуванням громадянина України ОСОБА_1, який для проходження митного контролю надав паспорт громадянина ОСОБА_2 А25160440, виданий 04 вересня 2012 року, органом 25, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу С0325951 від 08 травня 2015 року, відповідно до якого власником транспортного засобу є ОСОБА_1, а також заявив, що він постійно мешкає на території ОСОБА_2 за адресою: ОСОБА_2, Слободзейський район, м. Первомайськ, вул. Садова,20/34.

Вказане стало підставою для оформлення позивачу 24 лютого 2016 року в’їзду на митну територію України на транспортному засобі «HYUNDAI SANTA FE», р/н С 207 ЕКЮ кузов №KMHSH81WP6U078235 в обраному ним режимі, а саме ««тимчасове ввезення до 1 року», а отже, з умовним звільненням від оподаткування митними платежами на строк до одного року.

Зазначав, що позивач, будучі резидентом України, неправомірно користувався зазначеним транспортним засобом, стосовно якого було надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано таки пільги, тобто вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від митних платежів. Стверджував, що ОСОБА_1 відмовився від підпису протоколу та одержання його примірника.

Вважає, що протокол №0625/50009/16 від 11 травня 2016 року та постанова про порушення митних правил №0625/50009/16 від 13 липня 2016року, за якою позивач був визнаний винним у скоєнні порушення митних правил є законними та обґрунтованими, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст.5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

Згідно ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною ОСОБА_2 України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Оцінюючи матеріали справи, суд виходить з того, що хоча і для провадження у справах про адміністративні правопорушення є характерним специфічний вид доказу – безпосереднє спостереження уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення і проведення адміністративного розслідування, проте сам по собі факт складання протоколу не може бути визнаний єдиним та достатнім доказом для встановлення вини особи в скоєнні правопорушення у разі оспорювання особою факту вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 66 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.529 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил встановлені ст.531 МК України є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ’єктивність або неповнота провадження у справі або необ’єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Судом встановлено, що 24 лютого 2016 року, приблизно о 8 годині ранку, через пункт пропуску «Кучурган-Первомайськ» м/п «Роздільна» Одеської митниці ДФС , ОСОБА_1 ввіз на митну територію України, смугою руху «зелений коридор» з метою «особисте користування» у митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року» транспортний засіб «HYUNDAI SANTA FE», р/н С 207 ЕКЮ кузов №KMHSH81WP6U078235, який зареєстрований на його ім’я в республіці ОСОБА_2 (а.с.36-38).

24 лютого 2016 року о 14 годині 07 хвилин в зону митного контролю пункту пропуску «Кучурган-Первомайськ» м/п «Роздільна» Одеської митниці ДФС напрямком з України до ОСОБА_2, смугою «зелений коридор» прибув транспортний засіб «HYUNDAI SANTA FE», р/н С 207 ЕКЮ кузов №KMHSH81WP6U078235, країна реєстрації – Республіка ОСОБА_2, під керуванням громадянина України ОСОБА_1, який для проходження митного контролю надав паспорт громадянина ОСОБА_2 А25160440, виданий 04 вересня 2012 року, органом 25, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу С0325951 від 08 травня 2015 року, відповідно до якого власником транспортного засобу є ОСОБА_1, а також заявив, що він постійно мешкає на території ОСОБА_2 за адресою: ОСОБА_2, Слободзейський район, м. Первомайськ, вул. Садова, 20/34.

Вказане стало підставою для оформлення позивачу в’їзду 24 лютого 2016 року на митну територію України на транспортному засобі «HYUNDAI SANTA FE», р/н С 207 ЕКЮ кузов №KMHSH81WP6U078235 в обраному ним режимі, а саме «тимчасове ввезення до 1 року», а отже, з умовним звільненням від оподаткування митними платежами на строк до одного року.

Матеріалами справи встановлено, що 11 травня 2016 року відносно позивача ОСОБА_1А було складено протокол про порушення останнім митних правил №0625/50009/16 від 11 травня 2016 року за ознаками ст.485 МК України. Крім того, з змісту вказаного протоколу вбачається, що 11 травня 2016 року позивач був опитаний та дав пояснення працівникам митниці щодо ввезення ним на митну територію України транспортного засобу марки «HYUNDAI SANTA FE», р/н С 207 ЕКЮ, та його затримання 24 лютого 2016 року співробітниками СБУ Одеської області за підозрою за ч.2 ст.232 КК України (а.с.36-38).

Із змісту вказаного протоколу вбачається, що 11 травня 2016 року о 18 год.00 хв. в зону митного контролю міжнародного автомобільного пункту пропуску «Кучурган-Первомайськ» відділу митного оформлення №1 митного поста «Роздільна» Одеської митниці ДФС в напрямку України до ОСОБА_2 на канал руху «зелений коридор» в пішому порядку слідував громадянин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України КМ 983971 виданий 21 грудня 2015 року Роздільнянським РС ГУ ДМС України в Одеській області. 24 лютого 2016 року громадянин України ОСОБА_1 як на підставу для ввезення транспортного засобу особистого користування «HYUNDAI SANTA FE», р/н С 207 ЕКЮ, країна реєстрації -ОСОБА_2 (ПМР) в режимі «тимчасове ввезення» надав паспорт громадянина ОСОБА_2 А25160440, виданий 04 вересня 2012 року, орган видачі 25, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу С0325951 від 08 травня 2015 року, згідно якого власником транспортного засобу є позивач, та заявив про місце постійного проживання на території Р. ОСОБА_2 за адресою: ОСОБА_2, Слободзейський район, м. Первомайськ, вул. Садова,20/34.

Крім того, було зазначено, що після завершення митного оформлення транспортного засобу, який переміщувався на «в’їзд в Україну» громадянином України ОСОБА_1, посадовими особами ВМО і митного поста «Роздільна» було отримано лист Управління боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці ДФС від 31 березня 2016 року №2461/15-70-26-09 щодо опрацювання матеріалів з кримінального провадження, за інформацією якого встановлено, що ОСОБА_1, 22липня ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований з 30 січня 2013 року за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Слобідка, вул.Центральна,8 по паспорту громадянина України КМ 983971 виданий 21 грудня 2015 року Роздільнянським РС ГУ ДМС України в Одеської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків (персональний номер) НОМЕР_1.

Таким чином, на думку працівників відповідача, позивач, не заявив точних відомостей про місце постійного проживання та не надав паспортний документ (КМ 983971 виданий 21 грудня 2015 року Роздільнянським РС ГУ ДМС України в Одеської області) для підтвердження свого резидентського статусу, чим вчинив противоправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів під час ввезення транспортного засобу особистого користування марки «HYUNDAI SANTA FE», р/н С 207 ЕКЮ, країна реєстрації - ОСОБА_2 (ПМР) на митну територію України.

Отже, вказані обставини, спростовують твердження позивача стосовно того, що протокол про порушення останнім митних правил №0625/50009/16 від 11 травня 2016 року був складений в його відсутності.

Встановлено, що постановою Одеської митниці ДФС у справі про порушення митних правил №0625/50009/16 від 13 липня 2016року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що на день вчинення порушення становить 734303 грн. 73коп. (а.с.9-12).

З змісту постанови Одеської митниці ДФС у справі про порушення митних правил №0625/50009/16 від 13 липня 2016року вбачається, що листом Слідчого відділу Управління СБУ України в Одеській області від 15 березня 2016 року №65/16/1648 повідомлено, що слідчим відділом Управління СБ України в Одеській області, в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22015160000000236 від 21 серпня 2015, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.332 КК України (незаконне переправлення осіб через державний кордон України, вчинене способом, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яку незаконно переправляли через державний кордон України чи вчинені щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища).

Встановлено, що 24 лютого 2016 року спільно з оперативними співробітниками Управління, співробітниками ВПС «Кучурган» ДПС України та м/п «Роздільна» ДФС України на пункті пропуску «Кучурган-Первомайськ» в зоні діяльності ВМО №1 м/п «Роздільна» ДФС України проведено огляд місця події, об’єктом якого став автомобіль марки «HYUNDAI SANTA FE», р/н С 207 ЕКЮ під керуванням громадянина ПМР ОСОБА_1

В ході проведення огляду місця події у вказаному авто було виявлено та вилучено паспорт громадянина ОСОБА_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу С0325951 від 08 травня 2015 року, паспорт громадянина ПМР на ім’я ОСОБА_1, картка, що посвідчує особу – внутрішній бюлетень Р. ОСОБА_2 на ім’я ОСОБА_1, посвідчення водія Р. ОСОБА_2 на ім’я ОСОБА_1, а також паспорт громадянина України КМ 983971 виданий 21 грудня 2015 року Роздільнянським РС ГУ ДМС України в Одеської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків (персональний номер) НОМЕР_1.

З матеріалів справи вбачається, що згідно протоколу огляду місця події від 24 лютого 2016 року, слідчим УСБУ автомобіль марки «HYUNDAI SANTA FE», р/н С 207 ЕКЮ було вилучено.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Приморського районного суду від 25 лютого 2016 року на автомобіль марки «HYUNDAI SANTA FE», р/н С 207 ЕКЮ накладено арешт та він перебуває на території адміністративної будівлі УСБУ в Одеській області (а.с.44-45).

Судом встановлено, що позивач з 30 січня 2013 року зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 по паспорту громадянина України серії КМ №983971 від 01 грудня 2015 року Роздільнянським РС ГУ ДМС України в Одеській області, що підтверджується довідкою ГУДМС України в Одеській області від 25 лютого 2016 року №4/1-2430 (а.с.46,50).

Крім того, з змісту вказаної довідки вбачається, що 14 листопада 2011 року ОСОБА_1 отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії ЕТ №443659 орган видачі 5102.

Пунктом 1 ст.2 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-111 передбачено, що якщо громадянин України набув громадянство іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Отже, одним із принципів законодавства України про громадянство відповідно до ст.2 Закону України «Про громадянство України» є визнання права громадянина України на зміну громадянства.

Згідно зі ст.18 Закону України «Про громадянство України» громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням. Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України.

Статтею 19 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов’язки громадянина України.

Крім того, відповідно до ст.19 Закону України «Про громадянство України» однією із підстав для втрати громадянства України є: добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.

Відповідно до Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України»,п.5.3 Порядку розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордоном, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 22 листопада 1999 року №201, документом, що підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом «Постійне проживання» або таким написом ( з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном.

Відповідно до ст.4 МК України резидентами - фізичними особами вважаються: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у томі числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

Постійне місце проживання-місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов’язків або зобов’язань за договором.

Отже, позивач не здійснив ні яких дій щодо відмови від громадянства України та переїзду на постійне місце перебування в ОСОБА_2, зберігав реєстрацію та громадянство України, а тому вважається громадянином України, який зобов’язаний виконувати вимоги діючого законодавства України.

Згідно статті 380 МК України строк тимчасового ввезення для громадян-нерезидентів становить до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування відповідно до ч. 4 ст. 380 МК України можуть використовуватися на митній території України виключно тими громадянами, які ввезли їх в Україну, для їх особистих потреб, не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані, чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Статтею 292 МК України встановлено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення, зокрема, ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та підлягають реекспорту до завершення встановленого строку.

Відповідно до ст.30 Податкового кодексу України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі. Податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Стаття 485 МК України, визначає правопорушенням дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Під іншими протиправними діями, митний орган у даному випадку визначив, надання позивачем паспорта громадянина ОСОБА_2 при наявності у нього громадянства України і віднесення позивача законодавством України до резидентів, у зв'язку з невизнанням подвійного громадянства.

За таких обставин, суд вважає, що в діях позивача вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, оскільки використання транспортного засобу іншою особою, ніж тою, якою такий транспортний засіб ввезено, являє собою використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи доведено те, що ОСОБА_1, громадянин України, неправомірно користувався транспортним засобом марки марки «HYUNDAI SANTA FE», р/н С 207 ЕКЮ, країна реєстрації – Республіка ОСОБА_2, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Отже, ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів в розмірі 734303 грн. 73коп., а тому Одеська митниця ДФС на законних підставах притягнуло останнього до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України.

Посилання позивача на ті обставини, що в його діях відсутня мета - ухилення його від сплати митних платежів та вина, не може бути беззаперечним приводом, оскільки як вбачається, що останній дійсно вчинив дії, спрямовані на порушення встановленого законодавством України порядку використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 293 МК України обов'язок зі сплати митних платежів - у разі недотримання положень цього Кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, установлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне повне або часткове звільнення від сплати митних платежів, - особи, відповідальні за дотримання митного режиму.

Згідно ст.4 МК України ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку; дозвіл органу доходів і зборів - надання особі органом доходів і зборів усно, письмово (паперовим або електронним документом) чи шляхом проставляння відбитка особистої номерної печатки на супровідних документах (деклараціях, відомостях) права на вчинення певних дій.

Відповідно до ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Статтею 277 МК України передбачено, що об'єктами оподаткування митом є: товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України;

Як слідує із матеріалів справи про порушення митних правил, зазначений транспортний засіб було ввезено на митну територію України по „ зеленому коридору ".

Відповідно до статті 366 МК України діє двоканальна система митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, тобто спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами) через митний кордон України.

Канал, позначений символами зеленого кольору („зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.

Канал, позначений символами червоного кольору ("червоний коридор") призначений для всіх інших громадян.

Громадянин самостійно обирає відповідний канал („ зелений коридор " або „ червоний коридор ") для проходження митного контролю за двоканальною системою.

Обрання „ зеленого коридору " вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Громадяни, які проходять (проїжджають) через „ зелений коридор ", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Відповідно до ст.292 МК України митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України: при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму.

Згідно із ст. 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Статтею 30 Податкового кодексу України передбачено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі. Податкова пільга надається шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Таким чином, маючи статус громадянина – резидента, ОСОБА_1 в порушення норм Митного кодексу України у спрощеному порядку проходження митного контролю «зелений коридор» без письмового декларування та без сплати митних платежів, які підлягали б сплати у разі ввезення зазначеного транспортного засобу громадянином резидентом, ввіз на територію України автомобіль марки «HYUNDAI SANTA FE», р/н С207ЕКЮ кузов № НОМЕР_2, країна реєстрації – ОСОБА_2, чим вчинив порушення митних правил.

Отже, позивач неправомірно користувався зазначеним вище автомобілем, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, а тому вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від митних платежів.

Тому, суд погоджується з висновками митниці про те, що позивач дійсно вчинив дії, спрямовані на порушення встановленого законодавством України порядку використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів.

Відповідно до ст. 522 МК України справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 - 470, 474, 475, 477 - 481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Згідно ст. 523 МК України від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками, а від імені центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - посадовими особами, уповноваженими на це відповідно до посадових інструкцій, або іншими особами, уповноваженими на це керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Поняття адміністративного правопорушення відображено у частині першій статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення та передбачає противоправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.

За такого правового врегулювання, приховавши факт громадянства України, та усвідомлювавши противоправний характер своїх дій, ОСОБА_1 передбачав їх шкідливі наслідки у вигляді неправомірного звільнення від сплати митних платежів.

Відповідно до ст.485МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі, оскільки постанова митниці є законною та обґрунтованою, винесена з всебічним, повним та об'єктивним з'ясуванням всіх обставин справи.

Керуючись ст.ст. 4, 292, 380, 485 Митного кодексу України, ст.ст. 2, 7, 11, 12, 17, 69, 71, 86, 99, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови про порушення митних правил – залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня її проголошення.

Суддя: О.М.Сегеда