Рішення № 70395929, 21.11.2017, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/2344/17

провадження у справі №2/0285/1368/17

21 листопада 2017 року м. Новоград-Волинський

Новоград - Волинський міськрайонний суду Житомирської області у складі судді Сташків Т.Б. за участі секретаря судового засідання Медяної І.В., та осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув

відповідача: не прибула

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 3.03.2008 року на загальну суму 11611,85 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, що всупереч умов укладеного між публічним акціонерним товариством «ПРИВАТБАНК» (далі Банк/позивач) та ОСОБА_1 кредитного договору від 3.03.2008 року (далі Кредитний договір), останній своїх зобовязань по Кредитному договору належним чином не виконував. У звязку з чим, станом на 12.06.2017 року, у ОСОБА_1 перед Банком виникла заборгованість по кредиту, що становить 11611,85 грн. У добровільному порядку ОСОБА_1 не погашає заборгованість за кредитним договором, що змусило банк звернутись до суду із зазначеним позовом.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав письмову заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив справу розглянути без його присутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не прибув повторно, про час і місце судового розгляду був повідомлений вчасно та належним чином, однак про причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову та клопотань про розгляд справи за його відсутності, чи про відкладення розгляду справи не подавав.

За таких обставин, керуючись ч. 1 ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, зясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н від 3.03.2008 року, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 3500,00 грн.

Відповідно до заяви позичальник від 3.03.2008 року банк надає позичальнику кредит у сумі 3500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

При укладенні Кредитного договору відповідач був повідомлений про умови кредитування в Банку. Відповідно до умов Кредитного договору, відповідач зобовязувався повертати кредит, сплачувати нараховані відсотки, комісії, а у разі порушення нею своїх договірних зобовязань - додаткові проценти та штраф. Останній власним підписом підтвердив, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг складає укладений між ним та Банком договір.

Відповідач погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, частково здійснював погашення кредиту.

Однак, в порушення умов Кредитного договору відповідач своїх договірних зобовязань належним чином не виконував, у звязку з чим за даними обліку позивача станом на 12.06.2017 року у ОСОБА_1 перед Банком виникла заборгованість на загальну суму 11611,852 гривень, в тому числі: заборгованість за кредитом 1270,07 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 3377,93 грн., заборгованість за пенею 6172,81 грн., штраф (фіксована частина) 250 грн. та штраф (процентна складова) 541,04 грн.

Щодо позовних вимог банку про стягнення з ОСОБА_1 штрафу (фіксована частина) в розмірі 250 грн. та штрафу (процентна складова) в розмірі 541 грн. 04 коп., суд виходить з такого.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У пункті 5.1 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які є частиною кредитного договору, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення (а.с.11).

У той самий час, згідно з пунктом 5.3. цих Умов передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобовязань по кредитному договору.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня2015 року № 6-2003цс15.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог банку в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу (фіксована частина) в розмірі 250 грн. та штрафу (процентна складова) в розмірі 541 грн. 04 коп., необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог банку про стягнення суми пені за неналежне виконання грошових зобовязань за кредитним договором, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

У разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (частина третя статті 551 ЦК України).

Положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

При цьому положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Аналогічні висновки щодо застосування норми частини третьої статті 551 ЦК України висловлені Верховним Судом України у постанові від 3 вересня 2014 року (справа № 6-100цс14); постанові від 4 листопада 2015 року (справа № 6-1120цс15).

Судом встановлено, що банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом 1270,07 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 3377,93 грн.; пеню за несвоєчасне виконання грошових зобовязань за договором в розмірі 6172,81 коп.; штраф (фіксована частина) в розмірі 250 грн. та штраф (процентна складова) в розмірі 541 грн. 04 коп.

Таким чином, розмір пені значно перевищує розмір збитків, а тому суд, керуючись положенням частини третьої статті 551 ЦК України, приходить до висновку щодо зменшення розміру пені за неналежне виконання грошових зобовязань, яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку, та визначає розмір пені з урахуванням розміру збитків (заборгованість за кредитом 1270,07 грн. + заборгованість по процентам за користування кредитом 3377,93 грн.)

За таких обставин, з ОСОБА_1 на користь банку необхідно стягнути пеню за неналежне виконання грошових зобовязань в розмірі 4648 грн.

В іншій частині позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За змістом статей 10, 11, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна (зобов'язана) довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається із матеріалів справи, факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується Кредитним договором (який є чинним). Оскільки сторони досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання Кредитного договору ЦК України та уклали цей договір, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.

Як встановлено судом, позивач свої зобовязання перед відповідачем виконав в повному обсязі, надавши кредит, а останній, в свою чергу, не повернув своєчасно кредитні кошти, не сплатив відсотки за їх використання та інші платежі і станом на день звернення банку до суду з позовом, існує заборгованість за Кредитним договором. Таким чином, невиконання відповідачем своїх договірних зобовязань порушує право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані у кредит.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги банку підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 10, 11, 57-60, 88, 208, 209, 212215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 3 березня 2008 року на загальну суму 9296 (девять тисяч двісті девяносто шість) гривень, з яких: заборгованість за кредитом 1270,07 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 3377,93 грн., пеня за несвоєчасне виконання грошових зобовязань за договором - 4648 грн., судові витрати в розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень 90 копійок, яку перерахувати на р/р № 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299.

У частині позовних вимог про стягнення штрафу (фіксована сума) 250 грн. та штрафу (процентна складова) 541 грн. 04 коп. відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України та може бути переглянуте судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.Б. Сташків