Постанова № 7039580, 27.11.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2009 р.                                                                       справа № 2а-15423/09/0570

час прийняття постанови: 13.30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретарі                                                  Аврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань вм. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства «Тепломережа»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про визнання повідомлень № 688, № 689, № 690, № 691, № 692, № 696, № 694, № 695, № 696, № 697, № 698, № 699 від 05.05.2009р. та № 1038 від 18.06.2009р. на загальну суму 267,91грн. недійсними та зобов’язання відповідача внести зміни до особового рахунку підприємства шляхом скасування нарахованої пені у сумі 267,91грн.

за участю:

представника позивача не з’явився

представника відповідача Мезенцева В.М.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Тепломережа» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання повідомлень № 688, № 689, № 690, № 691, № 692, № 693, № 694, № 695, № 696, № 697, № 698, № 699 від 05.05.2009р. та № 1038 від 18.06.2009р. про розподіл сплаченої суми на погашення пені на загальну суму 267,91грн. недійсними та зобов’язання відповідача внести зміни до особового рахунку підприємства по податку на землю шляхом списання нарахованої пені у сумі 267,91грн.

В подальшому позивач змінив позовні вимоги та просив визнати повідомлення № 688, № 689, № 690, № 691, № 692, № 693, № 694, № 695, № 696, № 697, № 698, № 699 від 05.05.2009р. та № 1038 від 18.06.2009р. про розподіл сплаченої суми на погашення пені на загальну суму 267,91грн. недійсними та зобов’язати відповідача внести зміни до особливого рахунку підприємства шляхом скасування нарахованої пені у сумі 267,91грн.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, просив розглянути справу без його участі.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що начальником Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Локшиним І.С. прийняті та надіслані на адресу позивача повідомлення № 688, № 689, № 690, № 691, № 692, № 693, № 694, № 695, № 696, № 697, № 698, № 699 від 05.05.2009р.та № 1038 від 18.06.2009р. щодо перерозподілу сплачених сум на сплату податку за землю та пені на загальну суму 267,91грн.

Позивач вважає повідомлення недійсними з наступних підстав.

Позивач виконав свої зобов’язання щодо сплати податку на землю до бюджету, перерахувавши відповідні суми податків і зборів, зокрема податок на землю за 2004р., липень 2005р, квітень 2006, липень 2006, серпень 2006, вересень 2006р, жовтень 2006р., листопад 2006р., грудень 2006р., 2007р., лютий 2008р., березень 2008р., травень 2008р., липень 2008р, серпень 2008р., вересень 2008р., жовтень 2008р., листопад 2008р., грудень 2008р. платіжними дорученнями № 24 від 19.07.2005р. у сумі 251,00грн., № 48 від 10.02.2005р. у сумі 230,00 грн.,

№ 81 від 20.12.2005р. у сумі 4331,96грн, № 3 від 22.12.2006р. у сумі 717,13грн., № 9 від 26.09.2006р. у сумі 100,00 грн., № 20 від 05.05.2006р. у сумі 1000,00грн., № 2920 від11.09.2008р. у сумі 1185,00грн., № 2662 від 14.08.2008р. у сумі 300,00 грн., № 1918 від 04.06.2008р. у сумі 370,02 грн., № 1414 від 10.04.2008р. у сумі 185,01 грн., № 1001 від 11.03.2008р. у сумі 185,01грн., № 65 від 15.06.2009р. у сумі 867,58грн.

Крім того, позивач надав лист №767 від 16.04.2009р. про зарахування переплати з податку на прибуток у погашення податкового зобов’язання з податку на землю у сумі 71458,18 грн.

Відповідач відповідно до п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 здійснив розподіл платежу в рахунок погашення податкового боргу та пені. Відповідач, за твердженням позивача, не вправі самостійно визначати зобов’язання, в погашення яких спрямовуються сплачені позивачем суми. На думку позивача, нормами чинного законодавства не встановлено право чи обов’язок контролюючого органу змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти. Посилаючись на Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000, Господарський кодекс України просить суд визнати повідомлення недійними та зобов’язати відповідача скасувати нарахування пені у сумі 267,91грн.

Представник відповідача у судове засідання з’явився, позовні вимоги не визнав посилаючись на Інструкцію «Про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби», яка затверджена Наказом ДПА України від 11.06.03 №290, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 27.06.03 за № 522/7843, Порядок взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, який затверджений Наказом Державного казначейства України та державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 № 74/194 що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за № 436/6724, Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, який затверджений наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253 що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758. Вважає, що розподіл коштів на сплату пені не залежить від направлення платежу, який платник вказав у платіжному дорученні та просить суд в задоволені вимог відмовити.

Суд розглядає позовні вимоги щодо визнання повідомлень № 688, № 689, № 690, № 691, № 692, № 693, № 694, № 695, № 696, № 697, № 698, № 699 від 05.05.2009р. та № 1038 від 18.06.2009р. про розподіл сплаченої суми на погашення пені на загальну суму 267,91грн. у одному провадженні, оскільки відповідно до ст. 116 КАС України підставою для роз’єднання позовних вимог у окремі провадження є ускладненість чи сповільненість їх спільного розгляду. У даній справі суд не вбачає таких підстав.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи встановив:

Відповідно до податкового розрахунку земельного податку за 2004р., липень 2005р, квітень 2006, липень 2006, серпень 2006, вересень 2006р, жовтень 2006р., листопад 2006р., грудень 2006р., 2007р., лютий 2008р., березень 2008р., травень 2008р., липень 2008р, серпень 2008р., вересень 2008р., жовтень 2008р., листопад 2008р., грудень 2008р. у позивача виникли податкові зобов’язання з податку на землю.

          У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зазначене податкове зобов’язання є узгодженим з дня подання податкової декларації.

Статтею 17 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Позивачем у відповідності до зазначених приписів Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України «Про плату за землю» виконувалися зобов’язання щодо сплати до бюджету узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на землю за 2004р., липень 2005р, квітень 2006, липень 2006, серпень 2006, вересень 2006р, жовтень 2006р., листопад 2006р., грудень 2006р., 2007р., лютий 2008р., березень 2008р., травень 2008р., липень 2008р, серпень 2008р., вересень 2008р., жовтень 2008р., листопад 2008р., грудень 2008р. шляхом перерахування сум податку та зборів платіжними дорученнями № 24 від 19.07.2005р. у сумі 251,00грн., № 48 від 10.02.2005р. у сумі 230,00 грн., № 81 від 20.12.2005р. у сумі 4331,96 грн. № 3 від 22.12.2006р. у сумі 717,13грн., № 9 від 26.09.2006р. у сумі 100,00 грн., № 20 від 05.05.2006р. у сумі 1000,00грн., № 2920 від11.09.2008р. у сумі 1185,00грн., № 2662 від 14.08.2008р. у сумі 300,00 грн., № 1918 від 04.06.2008р. у сумі 370,02 грн., № 1414 від 10.04.2008р. у сумі 185,01 грн., № 1001 від 11.03.2008р. у сумі 185,01грн., № 65 від 15.06.2009р. у сумі 867,58грн.

Крім того, відповідно до листа позивача №767 від 16.04.2009р. було зараховано переплату з податку на прибуток у погашення податкового зобов’язання з податку на землю у сумі 71458,18 грн.

Однак, відповідач вважаючи, що оплата була проведена не за поточні зобов’язання, а за податковий борг, відповідно до п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 здійснив розподіл платежу в рахунок погашення податкового боргу та пені.

Частиною 2 пункту 16.3.3 ст. 16 Закону № 2181 визначено, що якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.           Таким чином, згідно з вказаною нормою податковий орган здійснює розподіл отриманих сум, тобто має місце дія органу. Про результати такої дії платнику направляється інформація у вигляді повідомлення.

Пунктом 3.7 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби (затверджена Наказом ДПА України 11.06.2003р. № 290, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.06.2003р. за № 522/7843) передбачено, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 N 74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за N 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини). При цьому протягом трьох робочих днів податковий орган складає та надсилає такому платнику податків у порядку, аналогічному Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженому наказом ДПА України від 21 червня 2001 року N 253 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (із змінами та доповненнями), повідомлення, в якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів.

З наведених норм вбачається, що функцією повідомлення є інформування платника податку про дії ДПІ щодо розподілу отриманих сум.

          Безпосередньо таке повідомлення не впливає на права та зобов’язання платника податку, оскільки не тягне юридичних наслідків для нього. Такі наслідки тягнуть дії ДПІ щодо розподілу кошів в погашення основної суми боргу та пені.

Повідомлення не є підставою для розподілу отриманих сум. Воно виконує виключно інформаційну функцію та не обов’язкове для виконання ким-небудь.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зважаючи на те, що повідомлення не носять обов’язків характер, виконують виключно інформаційну функцію, визнання їх недійсними не поновить права позивача, які порушені діями із розподілу отриманих сум.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення відповідних позовних вимог.

Що стосується позовних вимог щодо зобов’язання відповідача внести зміни до особового рахунку підприємства шляхом скасування нарахованої пені у сумі 267,91грн., то вони підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до п. 16.1.1, п. 16.3.1 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

          Згідно з п. 3.4 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, яка затверджена Наказом ДПА України 11.06.2003р. № 290, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 27.06.2003р. за № 522/7843 нарахування пені здійснюється на день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу) за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день такого погашення.

          Пунктом 4.2.3. Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яка затверджена Наказом ДПА 18.07.2005р. № 276, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за № 843/11123 передбчено, що нарахування пені за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання здійснюється в особових рахунках платників податків у розділі "Нарахування сум пені". Нарахування пені в картках особових рахунків платників податків здійснюється засобами програмного забезпечення у день фактичного погашення податкового боргу (його частини) у порядку, установленому наказом ДПА України від 11.06.2003 N 290 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.06.2003 за N 522/7843.

          Таким чином для нарахування пені у картці особового рахунку повинно мати місце погашення податкового боргу.

          Відповідачем була нарахована пеня у розмірі 267,91грн., що підтверджується спірними повідомленнями та відомостями з особового рахунку позивача. Але платіжні доручення, на які посилається відповідач у повідомленнях не можуть свідчити про погашення боргу, у зв’язку з яким була нарахована пеня.

Як вбачається з повідомлень відповідача, пеня нарахована у зв’язку з оплатою по платіжним дорученням № 24 від 19.07.2005р. у сумі 251,00грн., № 48 від 10.02.2005р. у сумі 230,00 грн., № 81 від 20.12.2005р. у сумі 4331,96грн., № 3 від 22.12.2006р. у сумі 717,13грн., № 9 від 26.09.2006р. у сумі 100,00 грн., № 20 від 05.05.2006р. у сумі 1000,00грн., № 2920 від11.09.2008р. у сумі 1185,00грн., № 2662 від 14.08.2008р. у сумі 300,00 грн., № 1918 від 04.06.2008р. у сумі 370,02 грн., № 1414 від 10.04.2008р. у сумі 185,01 грн., № 1001 від 11.03.2008р. у сумі 185,01грн., № 65 від 15.06.2009р. у сумі 867,58грн., №81 від 20.12.2005р. у сумі 4331,96грн., та листом № 767 від 16.04.2007р. про зарахування переплати з податку на прибуток у погашення податкового зобов’язання з податку на землю у сумі 71458,18 грн.

Суд не приймає до уваги дані документи як докази погашення податкового боргу, з наступних підстав:

          Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції, до яких відноситься відповідач, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Крім того, на них покладена функція із забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Здійснюючи ці повноваження відповідач прийняв спірні повідомлення, якими відповідно до п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» здійснив розподіл сплачених позивачем сум за сплату податку на землю та пені на загальну суму 267,91грн.

Погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону «Про порядок погашення…» може бути самостійним з боку платника податків (п. 7.1 ст. 7) або за рішенням органу стягнення (п. 7.2 ст. 7).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону «Про порядок погашення…». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є суб’єктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Як вже зазначалося, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма не може бути застосована як обмеження права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений. Обов’язковість встановлення способів обмеження права власності саме

законами України випливає з п.7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч.3 ст. 134 ГК України згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Як вбачається з реквізиту «Призначення платежу» наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями позивач сплачував податкове зобов’язання з податку на землю за 2004р., липень 2005р, 2005р., квітень 2006, липень 2006, серпень 2006, вересень 2006р, жовтень 2006р., листопад 2006р., грудень 2006р., 2007р., лютий 2008р., березень 2008р., травень 2008р., липень 2008р, серпень 2008р., вересень 2008р., жовтень 2008р., листопад 2008р., грудень 2008р., та листа № 767 від 16.04.2007р. про зарахування переплати з податку на прибуток у погашення податкового зобов’язання з податку на землю у сумі 71458,18 грн.

З урахуванням наведених вище обставин суд дійшов висновку, що наявні платіжні доручення не можуть бути доказами оплати податкового боргу.

Оскільки відповідачем обставина погашення податкового боргу не доведена, а саме з моментом погашення боргу, п. 6.4 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, яка затверджена Наказом ДПА України 11.06.2003р. № 290 та п. 4.2.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яка затверджена Наказом ДПА 18.07.2005р. № 276 пов’язує нарахування пені, останнє здійснене безпідставно.

З пункту 4.2.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яка затверджена Наказом ДПА 18.07.2005р. № 276 вбачається, що облікові операції скасування пені здійснюються на підставі рішення керівника (заступника керівника) податкового органу датою прийняття такого рішення. Тому суд вважає, що належним способом внесення змін до особового рахунку платника податку є скасування нарахованої пені.

За таких обставин, позовні вимоги про зобов’язання відповідача скасувати нарахування пені у сумі 267,91грн. підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати відповідно задоволеним вимогам.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Комунального підприємства «Тепломережа» до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька про визнання повідомлень № 688, № 689, № 690, № 691, № 692, № 696, № 694, № 695, № 696, № 697, № 698, № 699 від 05.05.2009р. та № 1038 від 18.06.2009р. на загальну суму 267,91грн. недійсними та зобов’язання відповідача внести зміни до особового рахунку підприємства по податку на землю шляхом скасування нарахованої пені у сумі 267,91грн. задовольнити частково.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Донецька (83007, м. Донецьк, вул. Жмури, 1) внести зміни до особового рахунку Комунального підприємства «Тепломережа» (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 109, ЗКПО 05473192) з податку на землю шляхом скасування нарахуваної пені у розмірі 267 (двісті шістдесят сім) грн.91 коп.

У задоволені інших вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Тепломережа» (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 109, ЗКПО 05473192) судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 1 (одна)грн. 70 коп.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання апеляційної скарги у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 27 листопада 2009р. Постанова виготовлена в повному обсязі 01 грудня 2009р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Бєломєстнов О. Ю.