Постанова № 7039499, 19.11.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2009 р.                                                                       справа № 2-а-26652/08/0570

час прийняття постанови: 11.45 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Могильницького М.С.

при секретарі                                                  Фенделєвій В.Є.

за участю:

представника позивача – Єгудіна Д.Я.

представників відповідача – Левчук Н.О., Маковецької Н.В., Колеснікової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісне підприємство” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002062340/0 від 25.06.2008 року, № 0002062340/1 від 05.08.2008 року, № 0002062340/2 від 09.10.2008 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Сервісне підприємство”, звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002062340/0 від 25.06.2008 року, № 0002062340/1 від 05.08.2008 року, № 0002062340/2 від 09.10.2008 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що положеннями пп. 7.2.4 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що сума ПДВ, сплачена при придбанні легкового автомобіля, який включається до складу основних фондів, відноситься до складу валових витрат. Оскільки Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює, що витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу валових витрат, зазначене призводить до конфлікту інтересів та, як наслідок, прийняття рішення на користь платника податків. За таких обставин підприємство правомірно відобразило у складі валових витрат суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) при придбанні легкового автомобіля. Окрім цього, Позивач вказує, що вартість наданих робітникам туристичних путівок віднесена ним до складу валових доходів відповідного звітного періоду. За таких обставин на думку позивача ним правомірно сформовані валові витрати за операцією з придбання таких путівок. Позивач вказує, що правомірність відображення операцій з придбання путівок у складі валових витрат як витрат на оплату праці операцій не оспорюється податковим органом в акті перевірки.

Тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що ст. 15 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об’єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджету можуть встановлюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону. Оскільки зазначеним Законом передбачено, що до складу валових витрат не включаються витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів, що придбаваються платником податку, Позивачем безпідставно включений до складу валових витрат ПДВ, сплачений у складі вартості придбаних легкових автомобілів. При цьому Відповідач посилається на відповідне роз’яснення ДПА України. Також Відповідач зазначає, що до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці. При цьому податковий орган вказує, що відповідно до Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства у рядку 04.1 декларації відображаються витрати на придбання товарів, а облік руху ТМЦ, які надійшли на підприємство з метою продажу, ведеться на рахунку 28 „Товари”. Вартість путівок працівникам на лікування та відпочинок включаються до фонду оплати праці. Таким чином, на думку податкового органу, податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти позову з тих самих підстав, що викладені в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон”.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сервісне підприємство” зареєстроване як юридична особа 15.06.2006 року, ідентифікаційний код юридичної особи 34456687. Перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька.

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька проведена виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісне підприємство” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.06.2006 року по 31.12.2007 року, за наслідками якої складений акт №1124-23-2/3346687 від 12.06.2008 року.

В ході проведення перевірки встановлено, зокрема, порушення пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5, ст. 15, п. 3.1 ст. 3 п. 16.2 ст. 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження податку на прибуток.

З урахуванням встановленого порушення відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002062340/0 від 25.06.2008 року.

Позивачем зазначене повідомлення оскаржено в адміністративному порядку.

За наслідками розгляду первинної та вторинної скарг податкове повідомлення-рішення залишено без змін, та з метою доведення граничних строків сплати податкового зобов’язання прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002062340/1 від 05.08.2008 року та № 0002062340/2 від 09.10.2008 року відповідно.

Підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток стало включення Позивачем до складу валових витрат податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаних легкових автомобілів, та формування валових витрат за операцією з придбання туристичних путівок, наданих в подальшому працівникам в якості заохочувальних та компенсаційних виплат.

Щодо включення до складу валових витрат сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні легкових автомобілів, суд зазначає наступне.

Протягом 3 – 4 кварталу 2006 року, 2007 року товариством з обмеженою відповідальністю „Сервісне підприємство” відповідно до укладених договорів купівлі-продажу (поставки) здійснювалося придбання легкових автомобілів у наступних постачальників: ТОВ „УкрАвтоЗАЗ-Сервіс” (ділер – ВАТ „Донецьк-Авто”), ТОВ з іноземними інвестиціями „АСТ-Комбі”, ТОВ „Підприємство енергетичного постачання „ГОРЕНЕРГО”, ТОВ „Ніка-Авто”, ТОВ „Автошарм-Донецьк”, ТОВ „Алекс Схід”, ІП „АІС-Донецьк”

Факт придбання легкових автомобілів протягом вказаного періоду не є спірним між сторонами та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: актами приймання-передачі автомобілів, видатковими накладними, податковими накладними.

Сума податку на додану вартість, сплачена у складі вартості придбаних автомобілів, не включена до складу податкового кредиту платника податків, що також не заперечується сторонами та підтверджується даними податкових декларацій з податку на додану вартість, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, а також висновком судово-економічної експертизи, призначеної по справі.

26.12.2007 року ТОВ „Сервісне підприємство” до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2006 рік. Відповідно до рядка 2 вказаного розрахунку платником податків визначені не враховані в обчисленні валових витрат попереднього звітного періоду витрати у сумі 246077 грн., що призвело до завищення об’єкта оподаткування на 246077 грн. (рядок 4 уточнюючого розрахунку) та, відповідно, до переплати податку у сумі 61519 грн. (рядок 7 уточнюючого розрахунку).

Коригування валових витрат у бік збільшення здійснено платником податків у зв’язку з віднесенням до складу валових витрат сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних у 2006 році автомобілів.

Зазначена обставина також не є спірною між сторонами та підтверджується даними акта перевірки (арк. справи 31, арк. 20 акта перевірки), а також висновком судово-економічної експертизи, призначеної по справі (арк. справи 77).

05.11.2007 року ТОВ „Сервісне підприємство” до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька подана декларація з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року, відповідно до рядка 05.2 якої у складі валових витрат враховані витрати по сплаті податку на додану вартість у складі вартості придбаних автомобілів у розмірі 1133130 грн. З урахуванням коригування витрат по оплаті праці та придбанню ТМЦ невиробничого призначення сума витрат задекларована у розмірі 1124812 грн. Сума витрат по сплаті податку на додану вартість у складі вартості придбаних автомобілів у розмірі 136112 грн. відображена у рядку 04.13 декларації.

08.02.2008 року ТОВ „Сервісне підприємство” до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька подана декларація з податку на прибуток за 2007 рік, у складі інших витрат якої (рядок 04.13) відображені витрати витрат по сплаті податку на додану вартість у складі вартості придбаних автомобілів у розмірі 143167 грн.

Зазначені обставини також не є спірними між сторонами та підтверджуються даними акта перевірки (арк. справи 31-33, арк. 20-22 акта перевірки), а також висновком судово-економічної експертизи, призначеної по справі (арк. справи 84 – 85).

В бухгалтерському обліку придбання автомобілів відображено бухгалтерськими проводками Дт1521 Кт 631, як придбання основних фондів.

Сторонами також не заперечується, що легкові автомобілі, придбані підприємством протягом перевіряємого періоду, включені до складу основних фондів.

Спірним питанням в зазначеному випадку є правомірність віднесення Позивачем до складу валових витрат сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних автомобілів.

Відповідно до абз. 2 пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

В свою чергу відповідно до пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Тобто, згідно з абз. 2 пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні легкових автомобілів, повинні бути включені до складу валових витрат, однак пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не дозволяє таке включення.

За таких обставин вищенаведені положення Закону України „Про податок на додану вартість” та Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” допускають неоднозначне трактування прав та обов’язків платника податку в частині включення до складу валових витрат сум податку на додану вартість, сплачених платником податків при придбанні легкового автомобіля, що призводить до виникнення „конфлікту інтересів”.

Відповідно до положень пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи вищевикладене суд вважає правомірним застосування Позивачем положень абз. 2 пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та включення сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних легкових автомобілів, до складу валових витрат відповідних звітних періодів, та безпідставність визначення податковим органом податкового зобов’язання з податку на прибуток за наведеними операціями.

Щодо включення витрат на придбання туристичних путівок до складу валових витрат підприємства.

Податковим органом зазначається про порушення платником податків положень пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині формування у 3 кварталі 2007 року валових витрат за операціями з придбання туристичних путівок, які надавалися для оздоровлення працівникам та членам їх сімей у сумі 225498 грн. На думку податкового органу зазначені операції не пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці.

Суд зазначає, що сума витрат на придбання путівок не є спірною між сторонами та підтверджується висновком судово-економічної експертизи та наявними в матеріалах справи доказами – видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними.

Між власником та трудовим колективом ТОВ „Сервісне підприємство” укладений колективний договір на 2007 – 2012 роки, який зареєстрований виконкомом Донецької міської ради 24.06.2008 року за № 792.

Відповідно до витягу з колективного договору розділом 5 договору передбачені заохочувальні та компенсаційні виплати. Згідно з п. 5.1 колективного договору з метою оздоровлення один раз на рік працівникам підприємства та членам їх сімей, за наявності фінансових можливостей, можуть видаватися санаторно-курортні та туристичні путівки на лікування та відпочинок, екскурсії за рахунок коштів підприємства. Видача робітникам санаторно-курортних та туристичних путівок, придбаних за рахунок коштів підприємства, здійснюється з частковою компенсацією працівниками, що їх отримують.

Факт видачі придбаних путівок саме робітникам підприємства та членам їх сімей не заперечується сторонами. При цьому податковим органом не заперечується правомірність включення вартості путівок у сумі 200737 грн. до фонду оплати праці підприємства та відображення цієї суми у рядку 04.3 Декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2007 року.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарською діяльністю відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З урахуванням положень п. 1.31 ст. 1 згаданого Закону продажем товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Як встановлено за результатами проведення судово-економічної експертизи, призначеної по справі, Позивачем в податковому обліку операція з безоплатного надання путівок працівникам підприємства відображена як операція з продажу товарів. Внаслідок зазначеного Позивачем вартість безоплатно наданих путівок включена до складу валових доходів підприємства та виписані податкові накладні із формуванням податкових зобов’язань з податку на додану вартість. Зазначена обставина також підтверджується наявними в матеріалах справи доказами – податковими накладними та зворотно-сальдовими відомостями.

За таких обставин операція з придбання путівок своїм наслідком в податковому обліку мала їх продаж працівникам із формуванням валових доходів.

Податковим органом не надано будь-яких доказів використання придбаних путівок не в господарській діяльності та не зазначено про наявність таких доказів.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Суд зазначає, що Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” не встановлює обмеження щодо віднесення до складу валових витрат понесених у зв’язку з придбанням путівок витрат.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведена правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень. В той час, дослідженими судом доказами спростовані висновки відповідача про заниження ТОВ „Сервісне підприємство” належного до сплати податку на прибуток.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002062340/0 від 25.06.2008 року, № 0002062340/1 від 05.08.2008 року, № 0002062340/2 від 09.10.2008 року підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісне підприємство” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002062340/0 від 25.06.2008 року, № 0002062340/1 від 05.08.2008 року, № 0002062340/2 від 09.10.2008 року, задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0002062340/0 від 25.06.2008 року, № 0002062340/1 від 05.08.2008 року, № 0002062340/2 від 09.10.2008 року щодо визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток .

Стягнути з Державного бюджету України на товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісне підприємство” (код ЄДРПОУ 34456687, м. Донецьк, бул. Шевченка, 11) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 19 листопада 2009 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений та підписаний 24 листопада 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.