Ухвала суду № 70394585, 20.11.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/3505/17 20.11.2017 20.11.2017 20.11.2017

Провадження №22-ц/784/2381/17

Справа № 490/3505/17 Головуючий у 1 інстанції Гуденко О.А.

Провадження № 22-ц/784/2381/17 Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.

У Х В А Л А

іменем України

20 листопада 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів - Галущенка О.І. та Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Тищенком Л.С.,

з участю:

представників позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 і ОСОБА_4,,

представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» - Остапенка П.В. переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2017 року, постановлену у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову, за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Імексбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Центру надання адміністративних послуг про визнання недійсним договору купівлі-продажу вимоги та скасування державної реєстрації права власності, -

в с т а н о в и л а :

25 квітня 2017 року ОСОБА_2 пред'явила до Акціонерного товариства «Імексбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Імексбанк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Центру надання адміністративних послуг зазначений позов.

Наступного дня, вона подала заяву про забезпечення позову, шляхом заборони органам державної реєстрації вчиняти та реєструвати будь-які реєстраційні дії спрямовані на зміну в будь-який спосіб (відчуження, передача в заставу, оренду, встановлення обтяжень чи інший спосіб) правового статусу щодо нерухомого майна нежитлових приміщень кафе з літнім майданчиком загальною площею 1060,2 кв.м. у АДРЕСА_1; а також, заборони ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» на відчуження у будь-який спосіб спірного майна, укладенню з ним інших договорів (в тому числі оренди, застави, охорони тощо). Крім того, заборонити вчиняти будь-які дії стосовно договору купівлі-продажу права вимоги від 24.02.2017р., укладеного між ТОВ ФК "Дніпрофінансгруп" та АТ "Імексбанк", та накласти арешт на нерухоме майно нежитлові приміщення кафе з літнім майданчиком загальною площею 1060,2 кв.м. у АДРЕСА_1.

В обґрунтування заяви позивач зазначала, що 27 березня 2008 року вона у простій письмовій формі уклала з АТ "Імексбанк" кредитний договір № 954/КЛ/2008.

На забезпечення виконання названого кредитного зобов'язання, того ж дня, між нею та АТ "Імексбанк" було укладено договір іпотеки належного їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 26 лютого 2007 року, нежитлового приміщення загальною площею 545,6 кв.м., заставною вартістю 5 000 000 гривень, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлевою Н.П. та зареєстровано в реєстрі за №1060.

Спочатку між сторонами не існувало непорозумінь щодо виконання кредитного договору, проте у подальшому вони стали виникати і, як наслідок, їх врегулювання стало предметом цивільних позовів, що вирішувалися і вирішуються в порядку цивільного судочинства, в тому числі, і, щодо звернення стягнення на передане в іпотеку спірне майно.

Не дочекавшись рішення по справі, ПАТ «Імексбанк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, через систему електронних торгів - протокол №UA-EA-2017-02-02-000006-c, відступив право вимоги за договором кредитної лінії від 27.03.2008 року № 954/КЛ/2008 та договором іпотеки від 27.03.2008р. ТОВ «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп».

Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру прав на нерухоме майно ТОВ «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп» на підставі названого вище договору, 21 квітня 2017 року зареєструвало за собою право власності на спірне майно і має намір на його відчудження.

Посилаючись на незаконність таких дій і з метою захисту свого інтересу, просила суд задовольнити заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2017 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Постановлено накласти обтяження у вигляді арешту на нежитлові приміщення кафе з літнім майданчиком, загальною площею 1060,2 кв.м. у АДРЕСА_1, заборонити вчиняти дії щодо державної реєстрації змін в будь-який спосіб правового статусу щодо нерухомого майна та заборонити укладати усі види угод, пов'язані з відчуженням вищевказаного нерухомого майна.

ПАТ "Імексбанк" подало на цю ухвалу апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі, через безпідставність таких вимог.

Скаргу обґрунтовувало порушенням районним судом норм процесуального права при постановленні ухвали.

Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржену ухвалу суду 1 інстанції залишити без змін, оскільки суд постановив її з додержанням норм процесуального законодавства.

Постановляючи оскаржену ухвалу про забезпечення позову, районний суд виходив з того, що протилежне - може утруднити або, взагалі, зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними, обґрунтованими й законними.

За Конституцією України, ст.27 ЦПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, статей 1, 3-4, 10-11, 303 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Такий розгляд проводиться, виходячи із загальних засад цивільного законодавства про: неприпустимість свавільного втручання держави у сферу особистого життя людини, її цивільного права та інтересу; справедливість; добросовісність та розумність.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ст.ст.4,5,10 ЦПК України).

Дійсно, чинний процесуальний закон встановлює рівні можливості для сторін процесу щодо захисту своїх прав, які дозволяють не тільки позивачу, а й відповідачу у справі активно і ефективно захищати свої інтереси проти пред'явленого до нього позову.

Основними засобами такого захисту від позову є його заперечення; пред'явлення зустрічного позову, а також застосування інституту забезпечення позову за клопотанням відповідача.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Ці заходи спрямовані проти несумлінних дій як відповідача, так і позивача, які можуть сховати майно, продати, знищити або знецінити його, в інший спосіб зробити рішення невиконуваним.

Забезпечення позову - як сукупність процесуальних дій, перш за все, призвана гарантувати інтереси позивача у разі доведеності його вимог, виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Водночас, названа процесуальна дія, повинна захищати й інтереси відповідача, якщо вони спрямовані на виконання ним судового рішення, яке ухвалено з нього на користь позивача. Як приклад, забезпечення позову може слугувати збереженню іпотечного або заставного майна, у разі, якщо дії позивача можуть зашкодити належному виконанню зобов'язання.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

За змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, де повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Цивільно-процесуальне законодавство передбачає різні види забезпечення позову, зокрема, він може забезпечуватися забороною вчиняти певні дії; арешт майна або зупиненням продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це майно або про виключення його з опису; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником.

Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_2, її вимоги стосуються належного їй та переданого в іпотеку ПАТ «Імексбанк», нерухомого майна, а саме, нежитлових приміщень кафе з літнім майданчиком загальною площею 1060,2 кв.м. у АДРЕСА_1, яке, як на її думку, за недійсним договором про відступлення права вимоги від 24 лютого 2017 року протиправно перейшло у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». Те вже оформило своє право власності на це нерухоме майно, вважає своєю власністю, а тому тільки воно має право на повноцінне володіння, користування та розпорядження ним.

При цьому, існує велика ймовірність, що таке позбавлення може бути вчинено шляхом відчуження нерухомості третім особам.

Будь-якими доказами такі твердження позивача по даній справі відповідач не заперечив, зосередившись лише на фактичних обставах спору та буквальному правовому обґрунтуванні правомочностей власника.

А тому, маючи встановлений законом обов'язок забезпечити в майбутньому, у разі доведеності, названих вимог позивача, суд міг і повинен був задовольнити заяву ОСОБА_2 та забезпечити позов частково, у вибраний тим спосіб.

Невжиття ж такого заходу забезпечення, дійсно, може утруднити чи, взагалі, зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі.

Оскільки з таких же мотивів цього висновку дійшов і районний суд, то підстав для скасування його ухвали про забезпечення позову немає.

Що ж до твердження особи, яка подала апеляційну скаргу про те, що застосовані заходи порушують його, надані Конституцією України правомочності власника, щодо можливості повноцінного користування власністю, то вони не можуть слугувати скасуванню оскарженої ухвали, оскільки не ґрунтуються на законі. Застосований судом засіб забезпечення позов передбачено чинним процесуальним законодавством, а тому не можна вважати, що ним порушуються права власника, і, більше того, ним обмежено лише право власника розпорядження об'єктом власності. Можливості володіти та користуватися власністю відповідач не позбавлений.

Стосовно ж тверджень названої особи про наявність процесуальних порушень при розгляді судом заяви ОСОБА_2, то вони не можуть слугувати скасуванню оскаржуваної ухвали, оскільки більша частина з них не має підтвердження, а ті ж, що мають місце, носять формальний характер і не вплинули на результат вирішення заяви.

Керуючись ст.ст.307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» - відхилити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий П.П.Лисенко

Судді: О.І.Галущенко

Т.В.Серебрякова