Рішення № 70391690, 15.11.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/7798/17

Провадження № 2/127/3221/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 листопада 2017 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,

при секретарі - Олійник І.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний девелопмент» до ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу майнових прав недійсними,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Земельний девелопмент» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу майнових прав недійсними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 2 листопада 2016 року між ТОВ «Земельний девелопмент», в особі директора ОСОБА_4, та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №207/1, предметом якого є майнові права на квартиру АДРЕСА_1. В лютому 2017 року між даними сторонами також було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №9, предметом якого є майнові права на квартиру АДРЕСА_2 та договір купівлі-продажу майнових прав №10, предметом якого є майнові права на квартиру АДРЕСА_3. На думку позивача, дані договора підлягають визнанню недійсними, з наступних підстав. Станом на час укладення спірних договорів ОСОБА_4 перебуваючи на посаді директора ТОВ «Земельний девелопмент» мала статус комерційного представника ТОВ «Земельний девелопмент». В Статуті даного товариства зазначено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить питання щодо попереднього ухвалення правочинів на суму, що перевищує 50 000,00 грн. Таким чином, ОСОБА_4 перебуваючи на посаді директора ТОВ «Земельний девелопмент», діючи від імені товариства, мала право на укладення договорів, вартість яких перевищує 50 000,00 грн., виключно за наявності попереднього погодження таких її дій загальними зборами учасників ТОВ «Земельний девелопмент». Вартість спірних договорів перевищує суму у розмірі 50 000,00 грн., а загальними зборами учасників товариства, рішення про їх укладення не приймалося. З огляду на це, ОСОБА_4 уклала спірні договори з перевищенням своїх повноважень, тому дані договори, відповідно до ч.1 ст. 241 ЦК України, не можуть створювати, змінювати та припиняти цивільні права та обов’язки ТОВ «Земельний девелопмент».

Спірні договори були направлені на набуття у власність ОСОБА_3 квартир №№ 52, 58, 66 в будинку № 164 по вул. Київська в м. Вінниці. На думку позивача, між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 існує зловмисна домовленість, спрямована на безпідставне отримання у власність майна ТОВ «Земельний девелопмент». Крім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебувають у родинних відносинах та були обізнані про відсутність у ОСОБА_4 повноважень на укладення спірних договорів.

З 3 лютого 2017 року ОСОБА_4 була звільнена з посади директора ТОВ «Земельний девелопмент» та виключена з числа осіб уповноважених на підписання документів від імені товариства. Однак, 10.02.2017 року нею були передані спірні квартири № 52 та №66, на підставі акту прийому-передачі. Слід зазначити, що позивач володів майновими права на об’єкт нерухомого майна, розміщеного по вул. Київська, 164, в м. Вінниця, зокрема, квартирами № 52, 58, 66 до 03.06.2016 року, а з цієї дати набуло право власності на вказаний об’єкт. Тобто на момент укладення спірних договорів ТОВ «Земельний девелопмент» вже не володіло майновими правами на будівлю, а набуло право власності на вказані квартири. Таким чином, спірні договори є удаваними, оскільки сторонами насправді вчинено договори купівлі-продажу об’єктів нерухомого майна – квартир. Враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Земельний девелопмент» звернулося до суду з даним позовом та просить визнати недійсними:

-договір купівлі-продажу майнових прав № 207/1, укладений 02.11.2016 року між ТОВ «Земельний девелопмент» та ОСОБА_3;

-договір купівлі-продажу майнових прав № 9, укладений 01.02.2017 року між ТОВ «Земельний девелопмент» та ОСОБА_3;

-договір купівлі-продажу майнових прав № 10, укладений 01.02.2017 року між ТОВ «Земельний девелопмент» та ОСОБА_3.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення та пояснив, що для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.Твердження представника позивача щодо визнання договору № 207/1 недійсним, у зв’язку з тим, що ОСОБА_4, не являлася керівником є безпідставним та необґрунтованими, оскільки на час підписання акту приймання - передачі квартири № 58, ОСОБА_4 ще не була звільнена, та була кервникомТОВ «Земельний девелопмент». ОСОБА_4 не була повідомлена про її звільнення, тому вона підписувала актиприйому-передачі від 10 лютого 2017 року. Крім того, позивач зобов’язаний був повідомити ОСОБА_4 про скасування довіреності. Права та обов’язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Тому, оспорювані договора не можуть визнаватися недійсними з цих підстав. Твердження представника позивача про наявність у нього права власності на оспорювані квартири в момент підписання ОСОБА_3 оспорюваних договорів не відповідає дійсності. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Земельний девелопмент».

Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Як вбачається з Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний девелопмент», затвердженого рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «Земельний девелопмент» Протокол №4 від 12 січня 2013 року (а.с. 12-15 Т.1), товариство створене з метою насичення ринку конкурентоспроможною наукомісткою продукцією та більш повного і ефективного використання трудових ресурсів, а також одержання прибутку в результаті виробничої, наукової та комерційної діяльності, надання послуг і виконання робіт в різних сферах діяльності та розподілу прибутку між учасниками товариства. Товариство здійснює наступні види діяльності:купівля та продаж власного нерухомого майна; підготовка до продажу або передачі в найом нерухомості; інші роботи із завершенням будівництва; будівництво житлових і нежитлових будівель та інше. Учасниками товариства є: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4.

Пунктами 8.1., 8.2. Статуту визначено, що вищим органом Товариства є Загальні збори учасників Товариства. До виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства, зокрема, належить попереднє ухвалення правочинів на суму, що перевищує 50 000,00 грн.

Згідно п. 8.15. Статуту, Управління поточною (оперативною) діяльністю Товариства здійснює його одноособовий виконавчий орган – Директор. Директор самостійно вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства. Загальні збори учасників Товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції директора, крім тих, що відносяться до виключної компетенції загальних зборів учасників. Директор підзвітний загальним зборам учасників і організовує виконання їх рішень.

Директор діє від імені Товариства в межах, встановлених цим статутом. Директор має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства, представляє його інтереси в інших підприємствах, організаціях та державних органах, укладає від його імені договори, розпоряджається майном Товариства, в тому числі грошовими коштами, на суму не більше 50 000,00 грн., в межах передбачених даним Статутом. Загальні збори учасників Товариства не мають право втручатися в оперативну діяльність директора (п. 8.16. Статуту).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 18.03.2017 року, судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,3 га, кадастровий номер 0510100000:01:004:0102, розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, земельна ділянка 164, призначена для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Дана земельна ділянка перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Вінниці та була передана в оренду ТОВ «Земельний девелопмент» (договір оренди від 02.12.2013р.) строком до 28.11.2023р. На даній земельній ділянці знаходиться адмінбудинок загальною площею 798,8 кв.м., відсоток зносу - 60 (а.с. 21-22 Т.1).

Судом встановлено, що 2 листопада 2016 року, між ТОВ «Земельний девелопмент», в особі виконавчого директора ОСОБА_7, який діє на підставі доручення, та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 207/1 (а.с. 166-172 Т.1). Відповідно до умов даного договору, ТОВ «Земельний девелопмент» продав, а ОСОБА_3 купила майнові права на об’єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм ЦК України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж. Сторони домовились, що об’єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об’єкт нерухомості, розташований в об’єкті капітального будівництва за будівельною адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 164 з наступними характеристиками: квартира №58, загальною площею 48,1 кв.м. (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, загальна вартість майнових прав, що передаються продавцем покупцеві за даним договором складає 180 000,00 грн.

Суд вбачає, що ОСОБА_3 станом на 09.12.2016 року розрахувалася за квартиру № 58, площею 48,1 кв.м., у будинку №164 по вул.. Київській у м. Вінниці, згідно договору купівлі-продажу № 207/1 від 02.11.2016 року. Даний факт підтверджується довідкою № 155 від 09.12.2016 року, виданою виконавчим директором ТОВ «Земельний девелопмент» ОСОБА_7 (а.с. 181 Т.1).

З акту прийому-передачі від 09.12.2016 року, складеного та підписаного між ТОВ «Земельний девелопмент» в особі виконавчого директора ОСОБА_7, що діє на підставі доручення, та ОСОБА_3, вбачається, що ТОВ «Земельний девелопмент» передав ОСОБА_3 квартиру №58 в багатоквартирному житловому будинку по вул. Київська, 164 у м. Вінниці, загальною площею 48,1 кв.м. (а.с. 180 Т.1). Факт передачі був вчинений в зв’язку з завершенням будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Київська, 164 у м. Вінниці та отримання від органів місцевої влади Декларацію про готовність об’єкта до експлуатації.

Матеріалами справи встановлено, що 1 лютого 2017 року між ТОВ «Земельний девелопмент», в особі виконавчого директора ОСОБА_7, який діє на підставі доручення, та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №9 (а.с. 150-156 Т.1).

Згідно п. 1.1. вказаного договору, ТОВ «Земельний девелопмент» продав, а ОСОБА_3 купила майнові права на об’єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм ЦК України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж.

Сторони домовились, що об’єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об’єкт нерухомості, розташований в об’єкті капітального будівництва за будівельною адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 164 з наступними характеристиками: квартира №66, загальною площею 55,5 кв.м. (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, загальна вартість майнових прав, що передаються продавцем покупцеві за даним договором складає 220 000,00 грн.

Запланований термін будівництва та введення в експлуатацію об’єкта будівництва – 2 квартал 2016 року (п. 1.5. Договору).

З довідки виконавчого директора ТОВ «Земельний девелопмент» ОСОБА_7 № 10 від 10.02.2017 року, суд вбачає, що станом на 10.02.2017 р. ОСОБА_3 розрахувалася у повному обсязі за квартиру АДРЕСА_4, згідно договору купівлі-продажу №9 від 01.02.2017 року (а.с. 163 Т. 1). Факт сплати даних коштів підтверджується квитанцією від 10.02.2017 року (а.с. 8 Т.2).

Як вбачається з акту прийому-передачі від 10 лютого 2017 року, підписаного ТОВ «Земельний девелопмент» в особі виконавчого директора ОСОБА_7, що діє на підставі доручення, та ОСОБА_3, у зв’язку із завершенням будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Київська, 164 у м. Вінниці та отримання від органів місцевої влади Декларацію про готовність об’єкта до експлуатації, сторони уклали цей акт про наступне: ТОВ «Земельний девелопмент» передає ОСОБА_3 квартиру №66 в багатоквартирному житловому будинку по вул. Київська, 164 у м. Вінниці, загальною площею 55,5 кв.м. (а.с. 165 Т.1).

Також 1 лютого 2017 року між ТОВ «Земельний девелопмент», в особі виконавчого директора ОСОБА_7, який діє на підставі доручення, та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №10 (а.с. 189-198 Т.1).

В п. 1.1. вказаного договору визначено, що ТОВ «Земельний девелопмент» продав, а ОСОБА_3 купила майнові права на об’єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм ЦК України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно п. 1.2. Договору, сторони домовились, що об’єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об’єкт нерухомості, розташований в об’єкті капітального будівництва за будівельною адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 164 з наступними характеристиками: квартира №52, загальною площею 58,5 кв.м.

Відповідно до п. 3.1. Договору, загальна вартість майнових прав, що передаються продавцем покупцеві за даним договором складає 220 000,00 грн.

Запланований термін будівництва та введення в експлуатацію об’єкта будівництва – 2 квартал 2016 року (п. 1.5. Договору).

З довідки виконавчого директора ТОВ «Земельний девелопмент» ОСОБА_7 № 8 від 10.02.2017 року, суд вбачає, що станом на 10.02.2017 р. ОСОБА_3 розрахувалася у повному обсязі за квартиру АДРЕСА_5, згідно договору купівлі-продажу №10 від 01.02.2017 року (а.с. 199 Т.1). Факт сплати даних коштів підтверджується квитанцією від 10.02.2017 року (а.с. 7 Т.2).

З акту прийому-передачі від 10 лютого 2017 року, підписаного ТОВ «Земельний девелопмент» в особі виконавчого директора ОСОБА_7, що діє на підставі доручення, та ОСОБА_3, вбачається, що у зв’язку із завершенням будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Київська, 164 у м. Вінниці та отримання від органів місцевої влади Декларацію про готовність об’єкта до експлуатації, сторони уклали цей акт про наступне: ТОВ «Земельний девелопмент» передає ОСОБА_3 квартиру №52 в багатоквартирному житловому будинку по вул. Київська, 164 у м. Вінниці, загальною площею 58,5 кв.м. (а.с. 198 Т1).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1, ч.3, ч.5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Кожна із цих вимог є самостійною підставою недійсності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

У відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Як роз'яснив Верховний Суд України в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 6 листопада 2009 року, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Пунктом 1 вищевказаної Постанови визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Отже, оглянувши всі оспорювані договора, судом було встановлено, що вони підписані ТОВ «Земельний девелопмент», в особі виконавчого директора ОСОБА_7, яка діє на підставі доручення. Даний факт суперечить пояснення, викладеним в позовній заяві, що спірні договора підписувалися ОСОБА_4

Так, матеріалами справи підтверджено, що на час укладення спірних договорів від 01.02.2017 року ОСОБА_4 перебувала у відпустці по 17.02.2017 року. На цей період відпустки обов’язки директора виконувала ОСОБА_7 Степанвна (а.с. 10, 11 Т.2).

Так, дійсно в матеріалах справи міститься декларація про готовність до експлуатації об’єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності (а.с. 201-206 Т.1). Дана декларація була зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області 03.06.2016 року. Зі змісту декларації вбачається, що об’єктом є реконструкція адмінбудівлі з надбудовою і прибудовою багатоквартирного житлового будинку з вбудованим магазином товарів повсякденного попиту, розташованого в м. Вінниця, вул. Київська, 164. Загальна кількість квартир становить 117. Отже, факт завершенням будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Київська, 164 у м. Вінниці підтверджений. Таким чином, спірний будинок був готовий до експлуатації.

Враховуючи вищевикладене, 23 червня 2016 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради було ухвалено рішення № 1524, яким присвоєно адресу багатоквартирному житловому будинку ТОВ «Земельний девелопмент», розташованому на земельній ділянці площею 0,3000 га під кадастровим № 0510100000:01:004:0102 (договір оренди земельної ділянки від 02.12.2013р.) – м. Вінниця, вулиця Київська, будинок № 164. Присвоїно наступні номера квартири в багатоквартирному житловому будинку по вул. Київській, 164 ТОВ «Земельний девелопмент»:

-квартирі, розташованій в 1 під’їзді на 10 поверсі загальною площею 58,2 кв.м., в тому числі житловою – 29,9 кв.м. - № 52;

-квартирі, розташованій в 1 під’їзді на 11 поверсі загальною площею 48,1 кв.м., в тому числі житловою – 24,1 кв.м. - №58;

-квартирі, розташованій в 2 під’їзді на 1 поверсі загальною площею 55,5 кв.м., в тому числі житловою – 26,6 кв.м. - №66 (а.с. 164, 179, 220 Т.1).

Слід зазначити, що Протоколом № 01-17 Загальних зборів Учасників ТОВ «Земельний девелопмент» від 03 лютого 2017 року, було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_4 з посади директора ТОВ «Земельний девелопмент» з 03.02.2017 року, на підставі п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП та виключено її з числа осіб уповноважених на підписання документів від імені Товариства (а.с. 16 Т.1). Також зі змісту даного протоколу вбачається, що з 06 лютого 2017 року було вирішено призначити директором Товариства з правами та обов’язками, визначеними Статутом Товариства ОСОБА_8

Також, суд звертає увагу, що наразі право власності на вищевказані спірні квартири відповідачем оформлено, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 8-11, 147-149, 182-185, 186-188 Т.1).

Щодо твердження представника позивача відносно того, що директором ТОВ «Земельний девелопмент» було порушено повноваження передбачені Статутом та укладено спірні договори сума яких перевищує 50 000,00 грн., то суд зазначає наступне.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Нормами ст.ст. 99, 145, 147 ЦК України, ст. 89 ГК України, ст.ст. 58, 59, 62, 63 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов’язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об’єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (пункт 3.2. рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають з юридичними особами договори різних видів.

Згідно ч.ч. 3, 4 статті 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов’язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов’язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Разом з тим, законодавством враховує, що питання щодо визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій відноситься до внутрішніх взаємовідносин юридичної особи та її органу, тому сам лише факт вчинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина третя статті 92 ЦК України містить виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України).

Верховний суд України у справі № 6-147цс17 від 13.03.2017 року вказує, що для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Також представник позивача посилається на те, що ОСОБА_4, не будучи вже директором підприємства підписала 10.02.2017 року Акти приймання – передачі, то суд звертає увагу на наступне.

Так, дійсно 02.11.2016 року між ТОВ «Земельний девелопмент» та ОСОБА_3 було укладено спірний договір купівлі – продажу майнових прав № 207/1. Також даними сторонами підписано відповідний акт приймання - передачі предметом якого є майнові на квартиру АДРЕСА_6. Однак, слід зазначити, що ОСОБА_4 була звільнена з посади 03.02.2017 року, а акт приймання - передачі підписаний 09.12.2016, тобто до моменту її звільнення. Таким чином, посилання представника позивача щодо визнання вказаного договору недійсним у зв’язку з тим, що ОСОБА_4, не являлася керівником є безпідставним та необґрунтованими.

Щодо укладених спірних договорів від 01.02.2017 №№ 9, 10 та підписаних до них Актів – приймання передачі майнових прав на квартири за №№ 66 та 52, то суд зазначає наступне.

Ці договори підписувались ОСОБА_4, яка на той час являлася уповноваженою особою позивача -ТОВ «Земельний девелопмент», оскільки була звільнена з посади 03.02.2017 року.

Так, дійсно до вказаних спірних договір були підписані акти прийому-передачі датовані 10 лютим 2017 року.

Однак, слід зазначити, що ОСОБА_4, не була присутня на загальних зборах Учасників Товариства, де віршувалось питання про її звільнення з посади, тому вона не могла знати що її звільнити. Даний факт підтверджує листТОВ «Земельний девелопмент» від 21.02.2017 року (а.с. 37 Т.1), зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_4 повідомляється про її звільнення та те, що станом на 21 лютого 2017 року вона не передала новому директору установчі документи Товариства та документи бухгалтерського обліку та звітності. Тобто ОСОБА_4 повноважень директора Товариства не склала.

Також з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_4, була повідомлена про дану обставину, що з 03.02. 2017 року вона позбавлена повноважень на здійснення керівних функцій.

Слід заначити, що ч.ч. 1, 2 статті 249 ЦК України передбачено, що особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Відповідно до ч. 3 ст. 249 ЦК України, права та обов’язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Аналогічна думка викладена також в правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-2363цс16 від 30.11.2016 р.

Таким чином, суд не приймає до увагу твердження представника позивача про те, що директор ОСОБА_4 не мала права вчиняти оспорюванні договори. З огляду на це, відсутні підстави для визнання їх недійсними.

В позовній заяві представник зазначає, що ТОВ «Земельний девелопмент» володіло майновими правами на оспорюванні квартири до моменту прийняття об’єкту в експлуатацію, тобто до 03.06.2016 року, після цієї дати, на підставі ч.2 ст. 331 ЦК України, Товариство володіло правом власності на оспорювані квартири. Тому, договір купівлі – продажу майнових прав є удаваним, оскільки фактично укладаючи оспорювані правочини мало місце укладання договорів купівлі – продажу квартир, які в силу положень ст.657 ЦК України, укладаються в письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню.

Однак, суд критично ставиться до того, що спірні квартири належали Товариству на праві власності, з наступних підстав.

Так, відповідно до норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації і лише після державної реєстрації такого права майно вважається об’єктом нерухомості.

Статтею 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 2 вищевказаного Закону зазначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів таких прав.

З огляду на матеріали справи, суд приходить до висновку, що твердження представника позивача про наявність у ТОВ «Земельний девелопмент» права власності на оспорювані квартири в момент підписання ОСОБА_3 оспорюваних договорів, не відповідає дійсності.

Крім того, слід зазначити, що в разі наявності права власності у позивача на оспорювані квартири, в силу положень п.5 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ОСОБА_3 б було відмовлено у державній реєстрації права власності на спірні квартири.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача про те, що ОСОБА_4 до ОСОБА_3 перебувають у родинних відносинах, оскільки ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_4 Так, представником позивача не надано суду жодного належного доказу на підтвердження факту родинних відносин між цими особами.

Частиною першою статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ТОВ «Земельний девелопмент» до ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу майнових прав недійсними не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому позов не підлягає задоволенню.

В зв'язку з відмовою в задоволенні позову ТОВ «Земельний девелопмент», понесені позивачем витрати по сплаті судового збору слід залишити без відшкодування.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 15, 16, 92, 182, 202, 203, 207, 215, 227, 237, 249, 334, 626, 628, 629, 638, 639 ЦК України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п. 1, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 6 листопада 2009 року, ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», ст.ст. 10, 11, 57-60, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний девелопмент» до ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу майнових прав недійсними - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: