Рішення № 70390205, 09.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14328/13 09.10.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова

Група»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»

про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 9 700,00 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: Макєєв В.М. - дов. № 0112-422 від 17.12.12 р.

від відповідача: Голяр І.С. - дов. № 168 від 09.09.13 р.

Томін О.О. - дов. № 425 від 27.12.13 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення шкоди у розмірі 9 700,00 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 25.06.12 р. о 12:40 год. на вулиці К.Карого, з боку вулиці Магістарльної, у напрямку вулиці Виробничої у місті Запоріжжі, за участю транспортних засобів «ЗАЗ 110247», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, що належить ОСОБА_6, та «Geely», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, що належить їй на праві приватної власності, у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.13 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/14328/13, призначено справу до розгляду на 11.09.13 р.; зобов'язано сторін надати певні документи.

Через службу діловодства господарського суду 16.08.13 р. від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву на виконання вимог ухвали суду від 29.07.13 р., які залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.09.13 р. представник позивача надав суду власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору, яке залучено до матеріалів справи, та заявив письмове клопотання про продовження строку розгляду спору для надання йому можливості представити суду додаткові докази у справі.

Розглянувши вищезазначене клопотання представника позивача, суд його задовольнив з наступних підстав.

Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Судом встановлено, що строк вирішення спору у даній справі № 910/14328/13 спливає 27.09.13 р.

В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе продовжити строк розгляду спору для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 11.09.13 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 29.07.13 р. не виконав, пр. поважні причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 31.07.13 р., яке підтверджує отримання відповідачем 02.08.13 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.

Враховуючи наведене, беручи до уваги нез'явлення представника відповідача у призначене судове засідання, суд ухвалою від 11.09.13 р. відклав розгляд даної справи на 07.10.2013 р.; клопотання представника позивача про продовження строку вирішення спору, задовольнив, продовживши строк розгляду спору у даній справі № 910/14328/13 на п'ятнадцять днів до 14.10.13 р.; повторно зобов'язав позивача надати суду належні докази того, що цивільно-правова відповідальність винної особи застрахована відповідачем (копію полісу страхування, відповідна інформація з МТСБУ за підписом уповноваженої особи тощо).

12.09.13 р. через службу діловодства господарського суду від позивача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи копії полісу та клопотання про витребування інформації від МТСБУ щодо розміру франшизи за полісом ОСЦПВВНТЗ № АВ/0101281.

Представник позивача в судовому засіданні 07.10.13 р. надав суду власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору, яке залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.10.13 р. надав суду копію угоди про розмір відновлювального ремонту від 06.08.12 р. до договору страхування засобів наземного транспорту № 28-0801-12-00050 від 09.04.12 р., який залучено до матеріалів справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оголосив перерву в судовому засіданні 07.10.13 р. до 09.10.13 р. об 11:10 год. для витребування у позивача письмових пояснень відносно угоди про розмір відновлювального ремонту від 06.08.12 р. та оригіналу платіжного доручення, згідно з яким виплачено страхове відшкодування.

09.10.13 р. через службу діловодства господарського суду від позивача надійшли документи, які залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання 09.10.13 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.10.13 р. проти позову заперечив у повному обсязі.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 09.10.13 р. суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.12 р. о 12:40 год. на вулиці К.Карого, з боку вулиці Магістарльної, у напрямку вулиці Виробничої у місті Запоріжжі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «ЗАЗ 110247», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, що належить ОСОБА_6, та «Geely», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, що належить їй на праві приватної власності, у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху України.

ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом «ЗАЗ 110247», державний номер НОМЕР_1, рухаючись по другорядній дорозі не впевнився в безпеці, не надав перевагу в русі, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Geely», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, що рухався по головній дорозі, чим порушив п. 16.11 Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка ДАІ № 9026661 від 18.07.12 р. та постанова Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11.07.12 року в адміністративній справі № 0814/7556/2012 номер провадження 3/0814/1867/2012, відповідно до якої встановлено вину ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та було піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11.07.12 року в адміністративній справі № 0814/7556/2012 номер провадження 3/0814/1867/2012, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

У вищезазначеній постанові встановлено вину ОСОБА_5 у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Geely», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, що належить їй на праві приватної власності.

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та ОСОБА_7 (страхувальник, вигодонабувач) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм і пасажирами на транспорті № 28-0801-12-00050 від 09.04.12 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Geely», державний номер НОМЕР_1.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

06.08.12 р. між ПрАТ «СК «Українська страхова група» (страховик) та ОСОБА_7 (страхувальник) було укладено угоду про розмір відновлювального ремонту до договору страхування засобів наземного транспорту № 28-0801-12-00050 від 09.04.12 р., у відповідності до якого за страховим випадком, що мав місце 25.06.12 р. з автомобілем «Geely», державний номер НОМЕР_1, застрахованим в ПрАТ «СК «Українська страхова група» за договором № 28-0801-12-00050 від 09.04.12 р., за спільною згодою сторони домовились, що вартість відновлювального ремонту складає 11 000,00 грн. і є остаточною. В разі виникнення прихованих дефектів та збільшення суми збитку страховик не несе відповідальності та не здійснює доплати до страхового відшкодування. Після виплати страхового відшкодування у розмірі 9 700,00 грн. (із вирахуванням суми франшизи), сторони домовились, що претензій одна до одної не мають.

На підставі заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 25.06.12 р., ремонтною калькуляцією за системою «Audatex» № КА-1945 від 24.07.12 р., протоколу узгодження, акту огляду транспортного засобу, рахунку-фактури ТОВ «Арт Авто» № СФ-0000064 від 16.07.12 р., договору № 28-0801-12-00050 від 09.04.12 р., Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № КА-1945 від 07.08.12 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 9 700,00 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування № 28-0801-12-00050 від 09.04.12 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжними дорученнями № 9485 від 08.08.12 р. 9 700,00 грн. страхового відшкодування ОСОБА_7, перерахувавши кошти на рахунок ТОВ «Арт Авто», згідно рахунка-факутри № СФ-0000064 від 16.07.12 р.

Враховуючи те, що постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11.07.12 року в адміністративній справі № 0814/7556/2012 номер провадження 3/0814/1867/2012 ввстановлено вину ОСОБА_5, який керував автомобілем «ЗАЗ 110247», державний номер НОМЕР_2, винним в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Geely», державний номер НОМЕР_1, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Geely», державний номер НОМЕР_1.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм і пасажирами на транспорті № 28-0801-12-00050 від 09.04.12 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 25.06.12 р. о 12:40 год. на вулиці К.Карого, з боку вулиці Магістарльної, у напрямку вулиці Виробничої у місті Запоріжжі, виплачено страхове відшкодування ОСОБА_7 - власнику автомобіля «Geely», державний номер НОМЕР_1, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «ЗАЗ 110247», державний номер НОМЕР_2, водій якої винний у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес».

За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення шкоди у розмірі 9 700,00 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 25.06.12 р. о 12:40 год. на вулиці К.Карого, з боку вулиці Магістарльної, у напрямку вулиці Виробничої у місті Запоріжжі, за участю транспортних засобів «ЗАЗ 110247», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, що належить ОСОБА_6, та «Geely», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, що належить їй на праві приватної власності, у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно з п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «ЗАЗ 110247», державний номер НОМЕР_2, зокрема до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

У відповідності до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного по відношенню до транспортного засобу «ЗАЗ 110247», державний номер НОМЕР_2, страхувальником за даним договором є ТОВ «Наталі».

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/0101281 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 50 000,00 грн. та франшиза - 510,00 грн.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач у письмових запереченнях на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, пояснюючи це тим, що позивачем не було надано відповідачу достатньої кількості документів для прийняття рішення щодо регресної виплати та не враховано при розрахунку суму франшизи за полісом ОСЦПВВНТЗ № АВ/0101282 у розмірі 510,00 грн.

Господарський суд не приймає до уваги зазначені доводи відповідача щодо недостачі документів, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

При цьому варто відзначити, що обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до сторони з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично призводить до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечить положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі № 43/308-10).

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, господарський суд м. Києві дійшов висновку про обґрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» щодо стягнення 9 190,00 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 25.06.12 р. о 12:40 год. на вулиці К.Карого, з боку вулиці Магістарльної, у напрямку вулиці Виробничої у місті Запоріжжі, за участю транспортних засобів «ЗАЗ 110247», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, що належить ОСОБА_6, та «Geely», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, що належить їй на праві приватної власності, у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху України.

За таких обставин, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» в частині стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 510,00 грн., яка становить суму франшизи за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/0101281.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (вул. Білоруська, 3, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 20344871) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (вул. Івана Федорова, 32, літ. А, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код 30859524) 9 190 (дев'ять тисяч сто дев'яносто) грн. 00 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 630 (одна тисяча шістсот тридцять) грн. 04 коп. витрат на сплату судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення підписано 14.10.13 р.

Суддя Гавриловська І.О.