Постанова № 70389727, 20.09.2017, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/3568/17

провадження № 2-а/361/421/17

20.09.2017

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2017 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області, третя особа: Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області (далі - Управління СЗН) щодо відмови йому у встановленні статусу інваліда війни і видачі посвідчення та зобов'язати відповідача встановити йому статус інваліда війни та видати посвідчення відповідного зразка.

В обґрунтування позову зазначав, що у період з 10 по 12 грудня 1986 року та з 26 грудня 1986 року по 02 січня 1987 року він, працюючи довіреним лікарем в Київській обласній раді профспілок, був залучений до складу формування Цивільної оборони по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, приймав участь в організації медичної допомоги, оздоровленні працюючих на Чорнобильській АЕС та членів їх сімей, забезпечував виконання санітарно-гігієнічного та протирадіаційного режиму в столових, гуртожитках, робочих місцях та побуті в зоні відчуження. Внаслідок захворювань, отриманих під час роботи по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, він став інвалідом ІІ групи.

23 травня 2017 року він звернувся до Управління СЗН із заявою, у якій просив відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановити йому статус інваліда війни ІІ групи та видати посвідчення встановленого зразка. Однак, 30 травня 2017 року у задоволенні цієї заяви відповідачем йому відмовлено, посилаючись на те, що надані ним документи не містять інформації про залучення його до складу формувань Цивільної оборони по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач вважає відмову безпідставною і протиправною, оскільки надані ним відповідачу документи підтверджують його участь в складі формувань Цивільної оборони по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого він став інвалідом ІІ групи.

Позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеному, просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача Управління СЗН Шатило Н.М. у суді позов не визнала, подала письмові заперечення на позов та пояснила, що Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не поширюються на осіб, які направлялися на виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС органами управління у справах Цивільної оборони, створеними в складі підприємств, установ, організацій. Підставою для встановлення статусу інваліда війни є документи, у яких зазначено, що особа приймала участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме в складі формувань Цивільної оборони. Оскільки таких документів позивачем не було надано, підстави для встановлення ОСОБА_3 статусу інваліда війни відсутні.

Представник третьої особи: Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації Федишин О.І. до суду не з'явився, направив письмові пояснення щодо вирішення справи, у яких зазначав, що надані позивачем пояснення та документи по суті справи є достатніми для встановлення йому статусу інваліда війни та задоволення позову. Просив суд розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 і вкладкою до нього НОМЕР_2, з 03 лютого 1997 року йому встановлено ІІ групу інвалідності довічно, причина інвалідності захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що свідчить довідка серії КИО-1 № 068042.

Із довідки № 21107 від 24 лютого 1998 року, виданої Київською обласною радою професійних спілок, видно, що позивач ОСОБА_3 приймав безпосередню участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 10 по 12 грудня 1986 року та з 26 грудня 1986 року по 02 січня 1987 року.

Згідно із маршрутним листом, виданим Київською обласною радою професійних спілок, ОСОБА_3, працюючи на посаді довіреного лікаря даної установи, у вказаний період у місті Чорнобиль виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, надавав практичну допомогу по організації медичної допомоги та оздоровленню працюючих на Чорнобильській АЕС, дотриманню ними санітарно-гігієнічного та протирадіаційного режиму на робочих місцях і в побуті працюючих міста Чорнобиль.

23 травня 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до відповідача Управління СЗН із заявою, у якій просив встановити йому статус інваліда війни ІІ групи та видати посвідчення відповідного зразка.

Листом від 30 травня 2017 року за вих № 01-12/4076 Управління СЗН у встановленні статусу інваліда війни ОСОБА_3 відмовило, посилаючись на те, що надані ним документи не можуть бути взяті до уваги для позитивного вирішення питання встановлення йому статусу інваліда війни, оскільки не містять інформації про залучення позивача до формувань Цивільної оборони.

З таким рішенням Управління СЗН щодо відмови ОСОБА_3 у встановленні статусу інваліда війни суд не погоджується, виходячи з наступного.

У преамбулі до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3552-ХІІ закріплено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

У ст. 7 даного Закону визначено коло осіб, які належать до інвалідів війни.

Законом України "Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 15 червня 2004 року № 1770-IV, який набрав чинності 08 липня 2004 року, частину 2 статті 7 цього Закону було доповнено пунктом 9.

За змістом п. 9 ч. 2 ст. 7 зазначеного Закону до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Виходячи з положень п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд вважає, що правовою підставою для надання особі статусу інваліда війни є одночасна наявність двох таких умов: 1) особа стала інвалідом, внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи; 2) особа приймала участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі формувань Цивільної оборони.

З інформаційної довідки № 01.1-14/875-3 від 22 травня 2017 року Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи видно, що відповідно до чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань цивільної оборони, в першу чергу - Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111 від 18 березня 1976; наказу заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР № 90 від 06 червня 1975 року (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та № 92 від 29 червня 1976 року (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському та сільськогосподарському об'єкті народного господарства), Розпорядження ЦО СРСР від 26 квітня 1986 року, начальника ЦО УРСР від 28 квітня 1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29 квітня 1986 року № 01, від 30 квітня 1986 року № 02, від 04 травня 1986 року № 16, від 19 травня 1986 року № 52 та ін.), Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань в обов'язковому порядку зараховувались громадяни СРСР, у тому числі чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, які мали мобілізаційні приписи, та жінки віком від 16 до 55 років, за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

Виходячи з наведених вище нормативно-правових актів, формування Цивільної оборони, у тому числі й невоєнізовані, створювалися саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучалися до виконання цих робіт у складі формувань Цивільної оборони.

Із пояснень третьої особи на позов Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації зазначив, що в архіві Департаменту під грифом "обмеження доступу" наявні Розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області з питань ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, видані починаючи з 26 квітня 1986 року, у яких містяться прямі вказівки щодо організації заходів Цивільної оборони, завдання з цього приводу всім службам Цивільної оборони, а також всім обласним організаціям та установам. Однак відомостей щодо переліку залучення до цих робіт конкретних підприємств чи окремих осіб вони не містять.

У ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до п. 10 цього Положення посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності.

За змістом ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з наведеного, саме суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що до виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_3 залучався в складі формувань Цивільної оборони, внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням цих робіт, він став інвалідом ІІ групи, суд дійшов висновку, що позивач має право на встановлення статусу інваліда війни та отримання відповідного посвідчення згідно із п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому позов підлягає задоволенню.

Дії відповідача Управління СЗН щодо відмови позивачу ОСОБА_3 у встановленні статусу інваліда війни на зазначених вимогах закону не ґрунтуються.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 11, 69, 71, 86, 159 - 163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області щодо відмови ОСОБА_3 у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області встановити ОСОБА_3 статус інваліда війни та видати йому посвідчення інваліда війни, встановленого зразка.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Броварський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дутчак І. М.