Ухвала суду № 70389380, 13.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

У Х В А Л А

Іменем України

13 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Дзюбіна В.В.

суддів - Лашевича В.М., Росік Т.В.,

при секретарі судового засідання - Гецко І.В.,

переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою представника власника майна адвоката Бережної Тетяни Василівни, яка діє у захист прав та інтересів підозрюваної ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 10 серпня 2017 року,

за участю прокурора - Подгорця С.В.

представника власника майна - адвоката ЯровогоА.Р.,

у с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 520170000000000359 від 31.05.2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, якою було задоволено клопотання детектива Національного бюро першого відділу детективів третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Халявки В.В., погоджене із начальником шостого відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Козачиною С.С., про накладення арешту та:

- накладено арешт (у виді позбавлення права відчуження, розпорядження, користування та фактичного вилучення рухомого майна) на майно підозрюваної ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, року народження, а саме

1) на квартиру АДРЕСА_1;

2) Ѕ частину квартири АДРЕСА_2;

3) ј частину квартири АДРЕСА_2; земельну ділянку, загальною площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с/рада Новопільська;

4) легковий автомобіль PEUGEOT 208, номерний знак НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_1;

- накладено арешт (у виді позбавлення права відчуження, розпорядження, користування та фактичного вилучення рухомого майна) на рухоме та нерухоме майно, що знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_6 та підозрюваної ОСОБА_2, а саме на:

1) квартиру АДРЕСА_3;

2) квартиру АДРЕСА_4;

3) легковий автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_2,

- накладено арешт на корпоративні права, що знаходяться у спільній сумісній власності ОСОБА_6 та підозрюваної ОСОБА_2, а саме на:

1) частку статутного капіталу ТОВ «ТРЕВІЗО АДВАНС» (код ЄДРПОУ 40758284), що складає 50000.00 грн.;

2) частку статутного капіталу ТОВ «ГІРТЕХМАШ» (код ЄДРПОУ 31385027), що складає 3540.00 грн.

Згідно ухвали суду, слідчий суддя, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, приходить до висновку, що вищезазначене майно підлягає арешту, з огляду на те, що детективом було доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні детектива.

В апеляційній скарзі представник власника майна вважає оскаржувану ухвалу такою, що постановлена з істотним порушення вимог кримінального процесуального закону (зокрема, статті 170, 172, 173, 372 КПК України), неповним з'ясуванням обставин щодо правового режиму майна, на яке накладено арешт, та недотриманням обов'язкової умови накладення арешту на підставі підпункту 3 частини другої статті 170 КПК України - можливість його накладення лише на майно підозрюваного, а тому просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 10.08.2017 р. та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива Національного бюро першого відділу детективів третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБ України Халявки В.В., погодженого з прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Козачиною С.С., про арешт майна ОСОБА_2 - відмовити.

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, представник власника майна вказує на те, що арешт на майно ОСОБА_2 було накладено безпідставно та всупереч ст. 170 КПК України, з огляду на те, що станом на 10.08.2017 р., тобто день постановлення оскаржуваної ухвали, ОСОБА_2 не отримала повідомлення про підозру, а сторона обвинувачення не вжила жодних заходів для вручення такого повідомлення, а отже, ОСОБА_2 не була підозрюваною у кримінальному провадженні № 52017000000000359 від 31.05.2017 року на момент винесення оскаржуваної ухвали, і не має такого статусу до цього часу.

Також, апелянт наголошує на тому, що слідчий суддя дійшов до помилкового висновку щодо можливості накладення арешту на майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, з огляду на те, що майно набуте ОСОБА_6 та ОСОБА_2 за період перебування у шлюбі, є їх спільною сумісною власністю, яка є правовим режимом майна, коли дві або більше осіб володіють, користуються та розпоряджаються спільним майном без визначення частки кожного з них у спільному майні, а тому накладення судом першої інстанції арешту на майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, є незаконним та необґрунтованим, оскільки вказане майно в цілому належить обом з подружжя одночасно.

Додатково сторона захисту звертає увагу суду на те, що майно, на яке накладено арешт, належить також і ОСОБА_6, який в свою чергу, не є учасником кримінального провадження № 52017000000000359 від 31.05.2017 року, а з метою забезпечення конфіскації майна арешт може бути накладено лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, то арешт слідчим суддею було накладено незаконно, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Також в апеляційній скарзі представник власника майна посилається на ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва від 03.08.2017 р., в якій колегія суддів дійшла висновку, про неможливість на даний час виділити частину кожного з подружжя, оскільки вони перебувають у зареєстрованому шлюбі, а відтак набуте ними майно перебуває у їхній спільній власності, а тому враховуючи також й те, що ОСОБА_6 не є підозрюваним, та взагалі не є суб'єктом, передбаченим ст. 170 КПК України, та неможливості встановити частку майна, належного саме ОСОБА_2, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а тому, як вважає сторона захисту, оскільки аналогічне питання щодо накладення арешту на майно ОСОБА_2 вже розглядалося судами першої та апеляційної інстанції, та ухвалою суду апеляційної інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання детектива.

Крім того, захисник підозрюваної вважає оскаржувану ухвалу незаконною також в частині накладення арешту на майно ОСОБА_2 з метою забезпечення конфіскації як виду покарання, з огляду на те, що фактична підозра ОСОБА_2 у вчиненні діяння, передбаченого частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України, є необґрунтованою, більше того, така підозра не була вручена взагалі, а відтак, до ОСОБА_7 не можуть застосовуватись будь-які заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, і арешт майна, що є значним обмеженням права власності, втручанням у приватність особи та перешкодою щодо вільного користування нею своїм майном.

Також, апелянт вказує на те, що слідчий суддя, накладаючи арешт на квартиру АДРЕСА_5 та забороняючи її використання, порушив пряму заборону, встановлену частиною дванадцятою статті 170 КПК України щодо неможливості заборони використовувати житлове приміщення особам, які у ньому постійно проживають.

Крім того, слідчий суддя, в порушення вимог ст. 172 КПК України, розглядаючи клопотання про арешт майна без виклику власників цього майна та виклику його представника, порушив право ОСОБА_2 на участь у розгляді судом питання щодо накладення арешту на її майно та викладення власних аргументів з цього приводу, чим порушив як принцип змагальності, так і справедливість судового розгляду в цілому.

Одночасно апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10.08.2017 р. В обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження представник власника майна вказує на те, що розгляд клопотання прокурора про накладення арешту на майно ОСОБА_2 відбувався без її повідомлення та участі, а про накладення арешту на майно адвокат ОСОБА_2 дізналася лише 25 жовтня 2017 року, отримавши копію оскаржуваної ухвали,

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, доводи прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу суду від 10.08.2017 року було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52017000000000359 від 31.05.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В ході досудового розслідування було встановлено, що орієнтовно на початку грудня 2011 року у ОСОБА_8, який на той час неофіційно займався підприємницькою діяльністю, здійснюючи фактичне керівництво низкою суб'єктів господарювання, та мав особисті зв'язки з родиною генерального директора ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_9 та інженером з комплектації обладнання Управління виробничо-технічної комплектації вказаного Відокремленого підрозділу ОСОБА_10, виник умисел на заволодіння коштами вищевказаного державного підприємства шляхом підшукання підприємства-виробника, що було затверджене як постачальник для АЕС, мало відповідні технічні умови та могло здійснювати виготовлення і поставку складного електротехнічного обладнання, спільної участі підконтрольних йому підприємств, зокрема ПрАТ «Уніс-Центр» та ТОВ «Арстрейд» у торгах на закупівлю вказаного обладнання, що проводитимуться ВП «Южно-Українська АЕС», які, виступаючи дилерами одного й того ж самого підприємства-виробника, пропонуватимуть заздалегідь узгоджену завищену ціну на нього, як на етапі формування очікуваної вартості предмета закупівлі, так і у ході спільної участі у відкритих торгах, забезпечення за прямого сприяння ОСОБА_10 та інших невстановлених досудовим розслідуванням службових осіб ВП «Южно-Українська АЕС» їх перемоги у цих торгах та подальшого заволодіння коштами, отриманими злочинним шляхом, що становитимуть різницю у реальній вартості (вартості виробника) та вартості реалізації обладнання на адресу вказаного відокремленого підрозділу державного підприємства через виведення їх на рахунки підприємств, що мають ознаки фіктивності, для подальшого переведення у готівку та розподілу між учасниками злочинної схеми.

Також, органом досудового розслідування було встановлено, що у зв'язку із відсутністю достатньої суми грошових коштів для забезпечення реалізації розробленої злочинної схеми, що передбачала здійснення значних за обсягом витрат на придбання товару у підприємства-виробника, надання неправомірної вигоди посадовим особам ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» за забезпечення останніми перемоги ПрАТ «Уніс-Центр» та ТОВ «Арстрейд» у відкритих торгах, оплату послуг фіктивних підприємств з переведення у готівку бюджетних грошових коштів, а також інших супутніх витрат, ОСОБА_8 орієнтовно у грудні 2011 року за невстановлених досудовим розслідуванням обставин звернувся до ОСОБА_11, який займається підприємницькою діяльністю, здійснюючи фактичне керівництво групою суб'єктів господарювання «DARA Group», до якої входили, окрім інших, ТОВ «Укрекологія» та ТОВ «Грімальді», з пропозицією взяти участь у реалізації злочинного плану.

Далі сторона обвинувачення зазначає про те, що ознайомившись із розробленою ОСОБА_8 злочинною схемою із заволодіння грошовими коштами ДП НАЕК «Енергоатом», ОСОБА_11, маючи у своєму розпорядженні значні фінансові активи, зокрема грошові кошти, розміщені на банківських рахунках підконтрольних йому ТОВ «Грімальді» та ТОВ «Укрекологія», погодився на пропозицію ОСОБА_8, взявши на себе роль співорганізатора злочину у частині фінансового забезпечення реалізації розробленого ОСОБА_8 злочинного плану.

Реалізуючи свій злочинний намір, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8, ОСОБА_11 орієнтовно у грудні 2011 року за невстановлених на даний час досудовим розслідуванням обставин надав вказівку своїй підлеглій особі - фінансовому директору ТОВ «Грімальді» ОСОБА_2, яка здійснювала управління фінансовими активами підконтрольних йому підприємств, розрахувати витрати, дохід та чистий прибуток від реалізації запропонованої ОСОБА_8 злочинної схеми, після чого забезпечити виділення та перерахування підконтрольним ОСОБА_8 підприємствам ТОВ «Арстрейд» та ПрАТ «Уніс-Центр» грошових коштів, необхідних для забезпечення її реалізації, у тому числі розрахунків з заводом-виробником, надання неправомірної вигоди посадовим особам ВП «Южно-Українська АЕС» за забезпечення останніми перемоги ПрАТ «Уніс-Центр» та ТОВ «Арстрейд» у відкритих торгах, що проводитимуться вказаним відокремленим підрозділом державного підприємства, а також оплати послуг фіктивних підприємств з конвертації отриманих бюджетних коштів у готівку.

Погодившись на роль пособника у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_2, відповідно до відведеної їй ОСОБА_11 та ОСОБА_8 ролі у вчиненні злочину, у період з грудня 2011 року по вересень 2013 року здійснювала розрахунок планових фінансових показників (витрат, доходу та чистого прибутку) від реалізації злочинної схеми, розрахунок та розподіл видатків, у тому числі неофіційних, на її реалізацію, зокрема на надання неправомірної вигоди посадовим особам ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», забезпечувала контроль стану розрахунків за договорами поставок, перерахування отриманих бюджетних грошових коштів на адресу підшуканих ОСОБА_8 фіктивних підприємств, для їх подальшого переведення у готівку, а також за вказівками ОСОБА_11 та ОСОБА_8 здійснювала подальший розподіл грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, у тому числі особистого прибутку ОСОБА_11, ОСОБА_8 та інших невстановлених на даний час учасників злочинної змови.

Внаслідок реалізації розробленої ОСОБА_8 злочинної схеми, грошові кошти у сумі 10 520 800,00 грн., отримані ТОВ «Арстрейд» від ВП «Южно- Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» в якості оплати за ОЩПТ згідно договору № ПУ-30733-Д3 від 09.07.2012, були виведені у тіньовий обіг, переведені у готівку та привласнені ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_2, невстановленими на даний час досудовим розслідуванням службовими особами ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» та іншими учасниками злочинної змови.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2, діючи умисно за попередньою змовою з ОСОБА_11 та ОСОБА_8, сприяла у протиправному заволодінні грошовими коштами ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» у сумі 10 520 800,00 грн.

Вищевказані дії спричинили настання збитків державі на суму 10520800,00 грн., що відповідно до п. 4 примітки до статті 185 КК України є особливо великим розміром, оскільки в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

За результатами розслідування вказаного кримінального провадження 25.04.2017 р. ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, тобто пособництві заволодінню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

03.05.2017 р. постановою детектива Національного бюро першого відділу детективів третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Халявка В.В. підозрювану ОСОБА_2 було оголошено в розшук

В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_2 згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.05.2017 р. на праві власності належить квартира АДРЕСА_1; Ѕ частину квартири АДРЕСА_2; ј частину квартири АДРЕСА_2; земельну ділянку, загальною площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с/рада Новопільська; легковий автомобіль PEUGEOT 208, номерний знак НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_1.

Разом з тим, згідно витягу із ЄДР від 10.05.2017 р. ОСОБА_6 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником наступних юридичних осіб:

- ТОВ «ТРЕВІЗО АДВАНС» (код ЄДРПОУ 40758284) - розмір внеску до статутного фонду - 50000.00 грн.;

- ТОВ «ГІРТЕХМАШ» (код ЄДРПОУ 31385027) - розмір внеску до статутного фонду - 3540.00 грн.;

Крім того, як зазначає орган досудового розслідування, вищезазначене майно не є виключеним з цивільного обороту, набуто ОСОБА_6 за період проживання в шлюбі із ОСОБА_2 і, відповідно, має статус спільного сумісного майна подружжя.

04.08.2017 р. детектив Національного бюро першого відділу детективів третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Халявка В.В., за погодженням із начальником шостого відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Козачиною С.С., звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна ОСОБА_2, посилаючись на те, що вказане майно має суттєве значення для кримінального провадження, оскільки могло бути здобуте внаслідок вчинення кримінального правопорушення та буде об'єктом конфіскації, оскільки санкція ч. 5 ст. 191 КК України, тобто злочину щодо якого здобуто достатні докази про його вчинення ОСОБА_2, передбачає обов'язкове застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, а тому враховуючи встановлені розслідуванням обставини вчинення злочину ОСОБА_2, які свідчать про корисливий мотив їх вчинення, а також поведінку підозрюваної та членів її сім'ї щодо реалізації та приховування наявного майна, на даний час здобуто достатні дані, які свідчать про наявність обставин, які підтверджують, що незастосування арешту призведе до відчуження ОСОБА_2 та її близькими особами належного їй майна з метою ухилення від покарання у виді конфіскації майна.

10.08.2017 р. ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва клопотання детектива було задоволено та накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, яке знаходиться у власності підозрюваної ОСОБА_2, а також на рухоме та нерухоме майно, корпоративні права, що знаходяться у спільній сумісній власності ОСОБА_6 та підозрюваної ОСОБА_2, перелік та ідентифікуючі ознаки яких зазначені як в клопотанні детектива, так і в резолютивній частині ухвали слідчого судді.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту майна перевірялись судом першої інстанції, при цьому були вислухані доводи детектива, досліджені матеріали кримінального провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Крім того відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, рішення слідчого судді про задоволення клопотання детектива щодо арешту майна, є законним та обґрунтованим, а тому, як вважає колегія суддів, підлягає залишенню без змін.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, достатність даних, які вказують на причетність до вчинення кримінального правопорушення саме ОСОБА_2, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_2 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів, а тому доводи апелянта про те, що ухвала слідчим суддею постановлена з порушенням вимог закону, без дослідження підстав, визначених ч. 2 ст. 171 КПК України, на підставі яких орган досудового розслідування прийшов до висновку про необхідність накладення арешту на майно, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Крім того, посилання апелянта на ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва від 03.08.2017 р., як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає не достатньо обґрунтованими, оскільки відповідно до вимог чинного кримінального процесуального закону, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції та досліджує докази, які були предметом розгляду в місцевому суді.

Посилання апелянта на те, що слідчий суддя дійшов до помилкового висновку щодо можливості накладення арешту на майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, з огляду на те, що майно набуте ОСОБА_6 та ОСОБА_2 за період перебування у шлюбі, є їх спільною сумісною власністю, яка є правовим режимом майна, коли дві або більше осіб володіють, користуються та розпоряджаються спільним майном без визначення частки кожного з них у спільному майні, а тому накладення судом першої інстанції арешту на майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, є незаконним та необґрунтованим, оскільки вказане майно в цілому належить обом з подружжя одночасно, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки виходячи з положень ст. 60 СК України, відповідно до якої кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на майно та дійшов обґрунтованого висновку, що в матеріалах кримінального провадження наявна справжня потреба в накладенні арешту на вказане майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 та на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_2, а саме на рухоме та нерухоме майно, корпоративні права, перелік та ідентифікуючі ознаки яких зазначені в клопотанні детектива.

Не обґрунтованими є також і посилання представника власника майна на те, що арешт на майно ОСОБА_2 було накладено безпідставно та всупереч ст. 170 КПК України, з огляду на те, що станом на 10.08.2017 р., тобто на день постановлення оскаржуваної ухвали, ОСОБА_2 не отримала повідомлення про підозру, а сторона обвинувачення не вжила жодних заходів для вручення такого повідомлення, а отже, ОСОБА_2 не була підозрюваною у кримінальному провадженні № 52017000000000359 від 31.05.2017 року на момент винесення оскаржуваної ухвали, і не має такого статусу до цього часу.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу.

Таким чином, аналізуючи викладені норми закону, слід зробити висновок про те, що порядок повідомлення у кримінальному провадженні регламентовано Главою 11 КПК України, відповідно до якої, зокрема ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сімўї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем роботи.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, 28.10.1988 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено шлюб, та на даний час вони є подружжям, а 27.04.2017 р. у приміщенні службового кабінету №448 Національного антикорупційного бюро України по вул. Василя Сурикова, 3 у м. Києві із застосуванням технічних засобів фіксації інформації - відеокамери, у період часу з 20:56 години по 21:00 годину детектив вручив ОСОБА_6 повідомлення про підозру його дружини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України від 25.04.2017 р., однак від отримання будь-яких документів ОСОБА_6 відмовився, що підтверджується протоколом про вручення процесуальних документів від 27.04.2017 року (а.с. 30).

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що орган досудового розслідування використав всі передбаченні чинним кримінальним процесуальним законом можливості для вручення ОСОБА_2, яка на даний час перебуває в розшуку, повідомлення про підозру від 25.04.2017 р., а тому підстав вважати, що сторона обвинувачення не вжила жодних заходів для вручення такого повідомлення, і ОСОБА_2 на даний час не є підозрюваною у кримінальному провадженні № 52017000000000359 - відсутні.

Доводи апелянта про порушення слідчим суддею вимог ст. 172 КПК України та розгляд клопотання про арешт майна без виклику власників цього майна та виклику його представника, що стало підставою порушення права ОСОБА_2 на участь у розгляді судом питання щодо накладення арешту на її майно та викладення власних аргументів з цього приводу, не заслуговують на увагу, оскільки згідно з ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, якщо є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про арешт майна порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі захисника обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 117, 170-173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва -

п о с т а н о в и л а:

Поновити представнику власника майна адвокату Бережній Тетяні Василівні, яка діє у захист прав та інтересів підозрюваної ОСОБА_2, строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2017 року.

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 520170000000000359 від 31.05.2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, якою було задоволено клопотання детектива Національного бюро першого відділу детективів третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Халявки В.В., погоджене із начальником шостого відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Козачиною С.С., про накладення арешту та:

- накладено арешт (у виді позбавлення права відчуження, розпорядження, користування та фактичного вилучення рухомого майна) на майно підозрюваної ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, року народження, а саме

5) на квартиру АДРЕСА_1;

6) Ѕ частину квартири АДРЕСА_2;

7) ј частину квартири АДРЕСА_2; земельну ділянку, загальною площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с/рада Новопільська;

8) легковий автомобіль PEUGEOT 208, номерний знак НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_1;

- накладено арешт (у виді позбавлення права відчуження, розпорядження, користування та фактичного вилучення рухомого майна) на рухоме та нерухоме майно, що знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_6 та підозрюваної ОСОБА_2, а саме на:

4) квартиру АДРЕСА_3;

5) квартиру АДРЕСА_4;

6) легковий автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_2,

- накладено арешт на корпоративні права, що знаходяться у спільній сумісній власності ОСОБА_6 та підозрюваної ОСОБА_2, а саме на:

1) частку статутного капіталу ТОВ «ТРЕВІЗО АДВАНС» (код ЄДРПОУ 40758284), що складає 50000.00 грн.;

2) частку статутного капіталу ТОВ «ГІРТЕХМАШ» (код ЄДРПОУ 31385027), що складає 3540.00 грн., - залишити без змін.

Апеляційну скаргу представника власника майна адвоката Бережної Тетяни Василівни, яка діє у захист прав та інтересів підозрюваної ОСОБА_2, - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

В. В. Д з ю б і н В. М. Л а ш е в и ч Т. В. Р о с і к