Ухвала суду № 70389332, 13.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіПаленика І.Г.,суддів при секретарі судового засідання Глиняного В.П., Масенка Д.Є., Орліченко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 13 листопада 2017 року апеляційну скаргу адвоката Тимошенка А.С., який діє в інтересах власника майна ОСОБА_6, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року,

за участі:

представника ТимошенкаА.С.,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Чернігівської області Пилипенка А.А. та накладено арешт на грошові кошти, серії та номери яких вказані у клопотанні слідчого та резолютивній частині ухвали слідчого судді, в сумі 27 100 грн., 8 000 Євро, 17 400 доларів США, які були вилучені під час проведення 17 серпня 2017 року обшуку нежитлових приміщень ТОВ «Альянс ойл Україна», розташованих за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 6, та які належать ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з ухвалою суду, слідчий суддя, врахувавши наявні підстави вважати, що вказані грошові кошти відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, оскільки є предметом кримінального правопорушення та містять на собі сліди кримінального правопорушення, прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на вказані грошові кошти з метою забезпечення збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі адвокат ТимошенкоА.С., який діє у захист прав та інтересів ОСОБА_6, вважає оскаржувану ухвалу такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а тому просить скасувати зазначену ухвалу, постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Мотивуючи доводи, апеляційної скарги, представник власника майна зазначає про те, що визнання прокурором вилучених грошових коштів речовими доказами у кримінальному провадженні є невмотивованим і безпідставним, а самі грошові кошти не відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Додатково автор апеляційної скарги наголошує на тому, що прокурором не наведено жодного доводу і не надано жодного доказу саме про злочинний характер отримання цих коштів їхнім власником ОСОБА_6 При цьому посилання прокурора у клопотанні на те, що легальне походження вказаних грошових коштів не підтверджено документально, є безпідставним і не доведеним жодним доказом, оскільки у наданих слідством матеріалах кримінального провадження взагалі відсутні конкретні відомості щодо джерела походження вилучених грошових коштів.

Крім того, на переконання сторони захисту, при розгляді клопотання прокурора слідчий суддя також залишив недослідженими обставини щодо походження вилучених грошових коштів та їх пов'язаності або не пов'язаності з обставинами, що є предметом дослідження у кримінальному провадженні. Маючи можливість з'ясувати вказані вище питання шляхом допиту в судовому засіданні власника грошових коштів ОСОБА_6 в порядку вимог ч. 4 ст. 172 КПК України, - слідчий суддя цього не зробив, чим проявив неповноту судового розгляду, оскільки залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких мало істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Таким чином заходи обтяження шляхом накладення арешту на тимчасово вилучені грошові кошти, слідчим суддею вжито без належного дослідження обставин, що мають значення для справи. При цьому, погоджуючись із ствердженнями прокурора у клопотанні про злочинне походження вилучених грошових коштів, слідчий суддя допустив невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Крім того, представник власника майна вказує на те, що внаслідок неповноти судового розгляду висновки слідчого судді щодо наявності правових підстав для накладення обтяження на майно генерального директора ТОВ «Альянс Ойл Україна» ОСОБА_6 не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду,

Зазначає про те, що слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого, безпідставно не викликав для участі в судовому засіданні власника майна, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 172 КПК України, оскільки позбавив можливості представника володільця майна прийняти участь в судовому розгляді клопотання слідчого, надати документи та пояснення з приводу заявленого клопотання слідчого.

Крім того, сторона захисту звертає увагу на те, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно з порушенням, строків звернення з відповідним клопотанням, визначених ч. 5 ст. 171 КПК України.

Одночасно, автором апеляційної скарги заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 січня 2017 року. В обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження автор апеляційної скарги вказує на те, що оскаржувана ухвала була постановлена без виклику власника майна та його представника, а копія ухвали була отримана лише 06 вересня 2017 року

В судове засідання у справі прокурор не з'явився, про причини своєї неявки не повідомляв, хоча про час та місце судового засідання йому було завчасно повідомлено. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З апеляційної скарги, доданих до неї документів та матеріалів судового провадження вбачається, що клопотання про накладення арешту на майно було розглянуто судом у відсутність власника майна та його представників, а тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження необхідно поновити.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 01 червня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42017000000001770, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що ряд суб'єктів господарської діяльності здійснюють митне оформлення операцій з імпорту товарів через митні пости ДФС, при цьому за безперешкодне оформлення документів, не проведення оглядів вантажів тощо систематично сплачують службовим особам ДФС неправомірну вигоду в особливо великих розмірах.

Крім того, згідно з даними ДЗЕ НПУ України виявлено, що директор ТОВ «Альянс ойл Україна» (код ЄДРПОУ 34531124) ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою зі службовими особами ТОВ «Альянс ойл Україна», у 2015 році організував через підконтрольних йому керівників нафтобаз, які орендує ТОВ «Альянс ойл Україна», злочинну схему по нелегальному виробництву підакцизних товарів - паливно-мастильних матеріалів шляхом змішування компонентів палива з добавками, фальшування об'ємно-кількісних і температурних показників залишків палива у резервуарах, а також використанням інших способів. Вказані махінації дозволили за період 2016-2017 років систематично і незаконно утворювати надлишки палива на суми понад 10 млн. грн. У подальшому паливо реалізується за готівковий розрахунок покупцям, а отримана готівка розподіляється між співучасниками у завідомо встановлених ОСОБА_6 долях, наприклад, директори нафтобаз отримують від 5 до 10 відсотків від виручених коштів. ОСОБА_6, в свою чергу, отримавши готівку від продажу вищевказаного палива, по бухгалтерському обліку товариства її не оприбутковував.

22 серпня 2017 року прокурор групи прокурорів процесуального керівництва у кримінальному провадженні Пилипенко А.А. звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно під час проведення 17 серпня 2017 року обшуку нежитлових приміщень ТОВ «Альянс ойл Україна» розташованих за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 6, а саме грошові кошти в сумі 27 100 грн., 17 400 доларів США, 8 000 Євро, які належать ОСОБА_6

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року зазначене клопотання задоволено.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на такі обставини.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42017000000001770, про накладення арешту на вищезазначені грошові кошти, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, про необхідність задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на вказані грошові кошти з метою забезпечення збереження речових доказів.

З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч ствердженням автора апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказані грошові кошти, оскільки вони, як вважає колегія суддів відповідає критеріям ст. 98 КПК України та постановою слідчого Тринчука Ю.В. від 18 серпня 2017 року визнані речовими доказами (а.п. 87-92).

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене в клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

З врахуванням наведеного посилання в апеляційній скарзі на те, що прокурором не надано доказів на підтвердження злочинного шляху здобуття та нелегального походження вказаних грошових кошті, колегія суддів вважає надуманими, оскільки стороною захисту не додано до апеляційної скарги переконливих доказів на спростування зазначених вище тверджень прокурора, а тому вони не можуть бути достатньою підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно з порушенням, строків звернення з відповідним клопотанням, визначених ч. 5 ст. 171 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки дані твердження спростовуються матеріалами судового провадження, зокрема ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 серпня 2017 року, щодо повернення прокурору клопотання про накладення арешту на вищеназвані грошові кошти і встановлення строку, для усунення недоліків. (а.п. 104)

Посилання представника з приводу того, що слідчий суддя, розглядаючи клопотання прокурора, безпідставно не викликав для участі в судовому засіданні власника майна, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 172 КПК України, хоч і заслуговують на увагу, проте в даному конкретному випадку не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга адвоката Тимошенка А.С., який діє в інтересах власника майна ОСОБА_6, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 172 ,173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити адвокату Тимошенку А.С., який діє в інтересах власника майна ОСОБА_6, строк на апеляційне оскарження.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Чернігівської області Пилипенка А.А. та накладено арешт на грошові кошти, які належать ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та які були вилучені під час проведення 17 серпня 2017 року обшуку нежитлових приміщень ТОВ «Альянс ойл Україна», розташованих за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 6, - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Тимошенка А.С., який діє в інтересах власника майна ОСОБА_6, - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Паленик І.Г. ГлинянийВ.П. Масенко Д.Є.

Справа №11-сс/796/4735/2017 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Білоцерківець О.А. Доповідач: Паленик І.Г.