Постанова № 70389249, 13.11.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2017 р. Справа № 921/109/15-г/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т.Б.

судді Матущак О.І.

Якімець Г.Г.

при секретарі Борщ І.О.

за участю представників сторін:

від скаржника - не з'явився

від позивача - не з'явився

від відповідача- не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області № 3483 від 28.09.2017

на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 18.09.2017 (Сидорук А.М.)

у справі № 921/109/15-г/11

за скаргою Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" №06-2/924 від 19.06.2017 на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у справі:

за позовом: Приватного підприємства "Шляхрембуд-Управління", с.Дзвиняч, Тернопільська область

до відповідача: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Тернопіль

про стягнення заборгованості в сумі 118 580, 90 грн.

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Тернопільської області від 18.09.2017р. у справі № 921/109/15-г/11 скаргу Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" № 06-2/924 від 19.06.17р. на дії органу державної виконавчої служби у справі № 921/109/15-г/11 - задоволено. Визнано недійсними постанову про стягнення виконавчого збору від 06.06.2017 року ВП № 47419679 та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 06.06.2017 року ВП №47419679, що прийняті Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області по примусовому виконанні наказу Господарського суду Тернопільської області № 921/109/15-г/11 від 30.03.2015р.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що підставою для стягнення виконавчого збору відповідно до ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", є фактично стягнуті (повернуті) в примусовому порядку суми. І лише в такому випадку, від стягнутих сум стягується 10 відсотків виконавчого збору. Тому, у разі виконання судового рішення протягом усього періоду виконавчого провадження іншим способом ніж примусове стягнення , виконавчий збір не повинен стягуватись, оскільки база нарахування виконавчого збору (10%) у органу ДВС відсутня. Таким чином, оскільки фактично стягнено державним виконавцем з боржника на користь стягувача 1480,47 грн., присуджених за наказом у справі №921/109/15-г/11 сум, враховуючи положення ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", суд першої інстанції вважає що правові підстави для винесення постанови від 06.06.2017 ВП №47419679 про стягнення з ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" виконавчого збору в розмірі 12095,25 грн. (що становить 10% від суми коштів, які фактично стягнуті) були відсутні. Враховуючи, що у постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 06.06.2017 ВП №47419679 не зазначено видів витрат, які належать до витрат виконавчого провадження відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2832/5), вказана постанова підлягає визнанню судом недійсною.

В апеляційній скарзі Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області просить дану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі, мотивуючи це тим, що державний виконавець вживає відповідні необхідні заходи на виконання судового рішення; виконавчий збір підлягає стягненню незалежно від того, чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом органами державної виконавчої служби, крім випадків, передбачених ст.27 Закону України «Про виконавче провадження»; державним виконавцем виконавчі дії проведені у відповідності до вимог закону, що регулюють виконавче провадження.

У судове засідання не з'явилися представники учасників судового процесу, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Апеляційний господарський суд, враховуючи те, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, що участь представників сторін в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторін, встановлені процесуальні строки розгляду апеляційної скарги та відсутність інших процесуальних перешкод, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні у відсутності представників учасників судового процесу на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у запереченнях на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а ухвалу господарського суду першої інстанції - скасувати з наступних підстав.

Встановлено, що 06.05.2015 на підставі заяви Приватного підприємства "Шляхрембуд-Управління"№6 від 22.04.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Геличак О.М. відкрито виконавче провадження №47419679 про примусове виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.03.2015р. у справі №921/109/15-г/11; боржнику - ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" надано семиденний строк з дня винесення постанови для добровільного виконання рішення суду та попереджено, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк його буде виконано в примусовому порядку із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

06.05.2015 року виконавче провадження №47419679 приєднано до зведеного виконавчого провадження №36035661.

06.06.2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Наконечною І.В. винесено постанову ВП №47419679 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з тим, що 01.062017 року на адресу відділу надійшла заява Приватне підприємство "Шляхрембуд-Управління" про повернення виконавчого документа. Також, зазначеною постановою виведено в окремі виконавчі провадження постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. Крім того, в п.4 постанови вказано, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 06.06.2018р.

Керуючись ст.ст.3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження", Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 06.06.2017 року винесено постанову ВП №47419679 про стягнення з боржника - ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - 12 095,25 грн. виконавчого збору.

Також, 31.05.2017 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, керуючись ст.42 Закону України "Про виконавче провадження", прийнято постанову про стягнення з боржника - ДП "Тернопільський облавтодор ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 200 грн. витрат виконавчого провадження.

Як вже вказувалось вище, в обґрунтування поданої скарги скаржник зазначає, що рішення суду у справі №921/109/15-г/11 органом державної виконавчої служби в примусовому порядку не виконувалось, заходи щодо примусового виконання наказу не проводились. За таких обставин, та враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 28.01.2015р. у справі №921/205/13-г, а також у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" №14 від 26.12.2003, скаржник стверджує про відсутність підстав для стягнення з нього виконавчого збору та витрат виконавчого провадження згідно оскаржуваних постанов. При цьому, вважає, що оскільки виконавче провадження з примусового виконання наказу суду розпочато до набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIIІ, то мають застосовуватись положення Закону, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Слід зазначити, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент відкриття виконавчого провадження ВП №47419679 регулювалися Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV із змінами та доповненнями.

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження з виконання наказу у даній справі) було передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної зокрема у постановах від 28.01.2015 року у справі №924/205/13-г та від 15.11.2016 року у справі №21-5597а/15,2а-2171/11/1370, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження) передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

З 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, пунктом 7 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень якого визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Проте, беручи до уваги відсутність законодавчих приписів щодо застосування на момент повернення виконавчого документа стягувачу положень Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження, а також враховуючи, що повернення виконавчого документа стягувачу у даній справі, як і винесення оскаржуваних постанов ВП №49133672 від 31.05.2017 року здійснено державним виконавцем після набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII і з посиланням на останній, тому в даному випадку застосуванню підлягають саме положення Закону в редакції чинній на дату винесення оскаржуваних постанов.

У силу вимог ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, за загальним правилом, новий акт законодавства застосовується до тих прав та обов'язків, що виникли після набрання ним чинності.

Отже, твердження скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV від 21.04.1999 року суд першої інстанції визнав правомірно безпідставними.

Щодо постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №47419679 від 06.06.2017, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (в редакції чинній на дату винесення постанови про стягнення виконавчого збору) (надалі - Закон України "Про виконавче провадження") виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За змістом цієї ж статті передбачені випадки, коли виконавчий збір не стягується, в тому числі за ч.9 ст.27 вищенаведеного закону, в разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Проте, як встановлено судами боржник здійснив оплату решти суми боргу після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та спливу строку для самостійного виконання рішення суду та після перерахування частини суми боргу в розмірі 1 214,26 грн. за зведеним виконавчим провадженням.

Тобто, за приписами вказаної статті, підставою для стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження є саме наявність фактичного стягнення державним виконавцем з боржника на користь стягувача вказаних у виконавчому документі сум.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, що набрав чинності з 05.10.2016 заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, обєкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Як вказує державний виконавець, в ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження №36035661 вживались заходи по примусовому виконанню наказу щодо стягнення боргу, неодноразово виносились постанови про арешт коштів боржника, зокрема: 26.10.2015, 18.11.2015, 09.03.2016, 04.04.2016, 18.05.2017, якими накладався арешт на кошти, що містяться на рахунках в банках та належать ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"; неодноразово на адресу банків направлялися вимоги на списання коштів з рахунків боржника (в підтвердження наведеного долучено копії платіжних вимог №50353187 від 15.05.2017, №№38, 55, 74, 83 від 18.05.2017, №№184, 189, 191, 218, 251 від 07.12.2016, №№86, 109, 136, 146 від 07.06.2016 року, №68, 70, 76 від 23.02.2015 року, №№227, 229, 230, 233 від 03.07.2015 року); розпорядженням №36035661, затвердженим начальником відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Тернопільській області 14.07.2016 року, грошові кошти що надійшли на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №36035661, розподілено між стягувачами по зведеному виконавчому провадженні, в тому числі на користь ПП "Шляхрембуд-Управління" - 1480,47 грн.

Наявні в справі матеріали зведеного виконавчого провадження №36035661 підтверджують, що державним виконавцем вчинялись дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду у справі №921/109/15-г/11, оскільки в постановах про арешт коштів боржника, зокрема: 26.10.15; 18.11.2015, 09.03.2016, 04.04.2016, 18.05.2017, якими накладався арешт на кошти, що містяться на рахунках в банках та належать ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України є посилання на наказ Господарського суду Тернопільської області від 30.03.2015р. по справі № 921/109/15-г/11.

ДП "Тернопільський облавтодор" в пояснення наданих суду першої інстанції (вх№ 16888) від 11.09.2017р. зазначає, що станом на 22 червня 2015 року наказ господарського суду було виконано в повному обсязі. Зокрема вказує, що ДП "Тернопільський облавтодор" було виконано позивачу ПП "Шляхрембуд -управління" в рахунок погашення боргу роботи філією "Заліщицька ДЕД" згідно договорів №1-11 від 03.11.2014р. на суму 115 856,00 грн., №5 від 22.06.2015р. на суму 44 243,00 грн. та актів приймання - передачі виконаних робіт на загальну суму 160099,00 грн.

Отже, вищенаведеними доказами встановлено, що державний виконавець вчинив дії, які свідчать про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених ст.10 вищезгаданого Закону.

Крім того, встановлено, що фактично судове рішення виконане, його виконання проведено після винесення постанови органу ДВС про відкриття виконавчого провадження та спливу строку для самостійного виконання ухвали суду.

На підставі п.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" у вищезазначеній редакції, 06.06.2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Відповідно до ч.3 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" у вищезазначеній редакції в разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Системний аналіз статей 1, 10, 27, 37, 40 Закону України "Про виконавче провадження" дає підстави вважати, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання судового рішення; та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, що передбачені в цьому законі.

Таким чином, оскільки належні до сплати кошти надійшли на рахунок стягувача поза межами визначених законодавством строків для самостійного виконання ухвали суду, а державним виконавцем вчинялися заходи примусового виконання рішення, а тому сплата боргу на користь стягувача, що здійснена боржником, не є самостійним виконанням рішення суду, що б виключала стягнення виконавчого збору та не є підставою, що передбачена в Законі "Про виконавче провадження", коли виконавчий збір не стягується.

У постанові про відкриття виконавчого провадження, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За таких обставин, визначений державним виконавцем розмір виконавчого збору є арифметично правильним.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що вимоги скаржника в частині визнання недійсною постанови Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 06.06.2017 року ВП №47419679 про стягнення виконавчого збору є необґрунтованими, а відтак, у задоволенні поданої скарги слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції в частині визнання недійсною постанови про стягнення виконавчого збору від 06.06.2017 року ВП № 47419679 - скасувати.

Щодо постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №47419679 від 06.06.2017, слід зазначити наступне.

За змістом статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Водночас, пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2832/5), яка розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, передбачено, що витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1- 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України №2830/5 від 29.09.2016 року "Про встановлення виду та розміру витрат виконавчого провадження", зареєстрованого у Мінюсті 30.09.2016 за №1300/29430, до видів витрат виконавчого провадження, відносяться:

1) виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари.

2) пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку.

3) послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій.

4) послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум.

5) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини.

6) послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці.

7) банківські послуги при операціях з іноземною валютою.

8) сплата судового збору.

9) послуги за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України №1404-VIII "Про виконавче провадження" послуги за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

10) інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Як вже зазначалось вище, згідно оскаржуваної постанови від 06.06.2017 №ВП 47419679, винесеної головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області на підставі ст.42 Закону України "Про виконавче провадження", стягнуто з боржника - ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 200 грн. витрат виконавчого провадження.

Державним виконавцем долучено до матеріалів справи копію калькуляції витрат виконавчого провадження, розробленої відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 та розрахунок витрат виконавчого провадження №47419679, понесених при примусовому виконанні рішення суду, у якому відображено: розмір плати за користування системою автоматизованого виконавчого провадження (51,00 грн.), тарифи та послуги поштового зв'язку, що надають в межах України (96,4 грн.), друкований аркуш в кількості 93 шт., канцелярські товари (52,6 грн.) (а.с. 117 Т. 1).

Зважаючи на наведене, апеляційний суд вважає, що зазначений розмір витрат виконавчого провадження є розумним, підтвердженим відповідною калькуляцією витрат виконавчого провадження, а відтак, вимоги скаржника про визнання недійсною постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 06.06.2017 року ВП №47419679 є необґрунтованими.

Відтак, апеляційний суд вважає, що вимоги поданої скарги на дії державного виконавця є необґрунтованими, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не було враховано відповідних норм матеріального права та всіх обставин справи, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в цілому.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційним судом було відстрочено сплату судового збору в розмірі 1600,0 грн. до прийняття рішення у справі, а відтак, судовий збір слід стягнути з особи, яка подала скаргу на дії державного виконавця - Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 121-2 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області № 3483 від 28.09.2017 - задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 18.09.2017р. у справі № 921/109/15-г/11 - скасувати. Прийняти нове рішення. У задоволенні скарги Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" № 06-2/924 від 19.06.17р. на дії органу державної виконавчої служби у справі № 921/109/15-г/11 - відмовити.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (вул. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, ідентифікаційний код - 31995099) - 1600,0 грн. судового збору в доход Державного бюджету України.

4. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 20.11.2017 р.

Головуючий суддя Бонк Т.Б.

Судді Матущак О.І.

Якімець Г.Г.