Рішення № 70388559, 24.10.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2017 р. Справа № 911/1776/17

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Державної екологічної інспекції у Київській області, м. Київ до Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», Київська обл., Миронівський р-н, м. Миронівка про стягнення 134246,40 грн.за участю представників:

позивача:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномвідповідача:ОСОБА_1 дов. від 01.03.2017суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції у Київській області (далі позивач) до Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» (далі відповідач) про стягнення 134246,40 грн. збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем природоохоронного законодавства в частині поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, яке проявилось у засміченні останнім земельної ділянки, що в свою чергу призвело до заподіяння державі збитків в заявленому до стягнення розмірі.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, які зводяться до того, що відповідачем не було порушено вимог природоохоронного законодавства щодо зберігання та видалення відходів на підприємстві та ним не було засмічено прилеглої земельної ділянки, а відтак відсутня вина відповідача у заподіянні державі збитків.

Враховуючи, що неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Державною екологічною інспекцією у Київській області на підставі наказу начальника державної екологічної інспекції у Київській області від 01.04.2016 № 126 проведено перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами. Під час проведення перевірки встановлено, що ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» спеціалізується на виробництві готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництві олії та тваринних жирів, виробництві продуктів борошномельно-крупяної промисловості, оптовій торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин та інше. Діяльність здійснюється на підставі виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 501580, виданої державним реєстратором 03.10.2012. Земельна ділянка, площею 14,9 га, що використовується ПАТ «Миронівський ЗВКК», належить йому на підставі державного акту на право постійного користування землею: Б № 027507. Цілісний майновий комплекс належить на праві власності ПАТ «Миронівський ЗВКК» на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 28.09.1999 № 71 та від 30.09.1999 № 252, виданих на підставі рішень виконавчого комітету Миронівської міської ради народних депутатів.

Вказаною перевіркою, зокрема, зафіксовано засмічення прилеглої земельної ділянки, яка використовується на підставі договору оренди, відходами промивання та очищення тверді, що належать ПАТ «Миронівський ЗВКК», розмірами 32м х 69м х 1,5м, що є порушенням ст. 40, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 17 Закону України «Про відходи», ст. 163, п. «в» ст. 164, п. 1 ст. 188, п. «в» ст. 211 Земельного кодексу України. Заміри проводились повіреною рулеткою Р-5943 К, заводський номер 1, свідоцтво про повірку № 2678, № 56 чинне по 02.09.2016.

За наслідками проведення зазначеної перевірки Державною екологічною інспекцією у Київській області за період з 24.05.2016 по 10.06.2016 було складено акт перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 65 в якому, зокрема, вказані вищезазначені порушення природоохоронного законодавства.

Проведення перевірки було здійснено державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в присутності відповідального за екологію підприємства ПАТ «Миронівський ЗВКК» ОСОБА_4, про що свідчить його підпис на останній сторінці зазначеного акту та в присутності першого заступника директора головного інженера підприємства ОСОБА_5, який від підпису відмовився, обґрунтовуючи це тим, що вказана в акті земельна ділянка на якій виявлено засмічення не відноситься до території ПАТ «Миронівський ЗВКК».

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Київської області ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення від 01.06.2016 № 000086 стосовно ОСОБА_4 за порушення ст. 167 Земельного кодексу України, та за наслідками розгляду зазначеного протоколу складено постанову від 01.06.2016 № 000085 про визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення та у відповідності до ст. 52 Кодексу України про адміністративне правопорушення на нього накладено штраф у розмірі 850 грн., який було сплачено у добровільному порядку, про що свідчить копія квитанції від 03.06.2016 № 10 на суму 850 грн., яка долучена до матеріалів справи.

Відповідно до розрахунку розміру збитків заподіяних державі ПАТ «Миронівський ЗВКК», внаслідок засмічення прилеглої земельної ділянки відходами власного виробництва, складеного згідно Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 № 171, в редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 № 149 (надалі Методика) збиток заподіяний державі ПАТ «Миронівський ЗВКК», внаслідок засмічення прилеглої земельної ділянки відходами власного виробництва складає 134246,40 грн.

Державна екологічна інспекція у Київській області звернулась до ПАТ «Миронівський ЗВКК» з претензією від 20.02.2017 № 23, якою пропонувала відповідачу відшкодувати збитки, заподіяні державі внаслідок засмічення земельної ділянки. Відповідач отримав вказану претензію 23.02.2017 про що свідчить підпис повноваженої особи відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Разом з тим відповідач вимог претензії не виконав, збитки завдані державі внаслідок засмічення земельної ділянки не відшкодував, що стало підставою звернення позивача до господарського суду Київської області з даним позовом.

Відповідач проти вказаних позовних вимог заперечує, та вказує на те, що зазначена в акті перевірки № 65 прилегла земельна ділянка, на території якої зафіксовано засмічення, не використовується його підприємством та не знаходиться в його оренді. Також, відповідач зазначає, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами того, що відходи, якими була засмічена прилегла земельна ділянка, є власністю відповідача.

Відповідачем була надана суду декларація про утворення відходів у 2016 році, яка зареєстрована департаментом екології і природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації від 01.03.2016 № 402, в якій відображено найменування відходів, клас небезпеки, накопичення станом на 01.01.2016, обсяг відходів у поточному та наступному роках, юридичні особи якім передано відходи тощо. Відповідно до зазначеної декларації відповідачем утворено в 2016 відходів від промивання та очищення тверді 298 тонн, які передані ФОП ОСОБА_6.

В підтвердження передачі зазначених відходів від промивання та очищення тверді у вказаній кількості ФОП ОСОБА_6, відповідач надав суду укладений між ПАТ «Миронівський ЗВКК» (надалі постачальник) та ФОП ОСОБА_6 (надалі - покупець) договір від 30.12.2015 № 966, відповідно до умов якого постачальник зобовязується протягом 2015-2016 року відпустити покупцю відходи зернових та олійних культур третьої категорії, рідкі відходи олії пресового цеху та зразки комбікормів в кількості згідно заявок (надалі товар), а покупець зобовязується прийняти та оплатити. (п. 1.1 договору). Також відповідачем додано до матеріалів справи копії видаткових накладних за період з 02.01.2016 по 28.12.2016 відповідно до яких відповідач відпускав покупцю зазначену у декларації кількість відходів соняшнику 3 категорії (зерно до 2%), що свідчить про повне вивезення відходів від промивання та очищення сільськогосподарських культур без їх накопичення на території підприємства. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

З огляду на зазначені підстави вимог та заперечень суд зазначає таке.

Згідно з приписами ч. 4 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані зокрема дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Статтею 1 Закону України «Про відходи» визначено, що відходи це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

У відповідності до п. «з» ст. 17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про відходи» на кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів). Такі місця зберігання або видалення відходів визначаються органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного законодавства .

Відповідно ст. 42, 43 Закону України «Про відходи», особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності. Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний звязок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обовязковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Позивач стверджує, що відповідачем було засмічено прилеглу земельну ділянку відходами промивання та очищення тверді, при цьому позивач зазначає що відповідач користується вказаною прилеглою земельною ділянкою на підставі договору оренди, однак до матеріалів справи вказаний договір оренди не додано так як і не вказано його реквізитів дату укладання, номер, сторін договору тощо, а відтак позивач не довів та не підтвердив належними та допустимими доказами те, що земельна ділянка, на якій під час проведення перевірки було виявлено засмічення перебувала у користуванні відповідача. Також позивач не довів, що саме відповідач здійснив засмічення земельної ділянки відходами промивання та очищення тверді, та те, що вказані відходи йому належать.

Позивач зазначає що вказана у акті земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, що на його думку підтверджено листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 16.08.2017 в якому вказано, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222981200:06:006:0005: цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить на праві власності громадянці ОСОБА_7. Відомості щодо реєстрації договорів оренди на вказану земельну ділянку відсутні.

Відповідно до п. 6.1 Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 № 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.03.2013 за № 412/22944 (надалі - Порядок), та який був діючим на час проведення вказаної перевірки, у разі необхідності в акті перевірки наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття, нецільове використання земельної ділянки тощо).

Згідно п. 6.6 Порядку за результатами проведення обстеження земельних ділянок державні інспектори складають акт обстеження земельної ділянки.

Проте, в акті перевірки № 65 не зазначено кадастровий номер земельної ділянки, її схематичного абрису чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів, її загальної площі, а лише зазначено що було виявлено засмічення прилеглої земельної ділянки без зазначення її ідентифікуючих ознак, а тому неможливо встановити що вказана в акті перевірки земельна ділянка є тією самою земельною ділянкою стосовно якої Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області надано відомості. Також позивачем не надано акта обстеження земельної ділянки.

Крім того, як вказано в п. 5.17 акта перевірки на підприємстві відповідача, зберігання та видалення відходів здійснюється відповідно до вимог екологічної безпеки, що також підтверджується наданим відповідачем договором від 30.12.2015 № 966 укладеним між ПАТ «Миронівський ЗВКК» та ФОП ОСОБА_6 та доданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних за якими на виконання умов зазначеного договору відповідач відпускав вищевказані відходи.

Посилання позивача, як на доказ засмічення відповідачем земельної ділянки відходами, на роздруківки фотографій, які за його словами було здійснено під час проведення вищезазначеної перевірки та на яких зображено відповідне засмічення земельної ділянки відходами промивання та очищення тверді, не приймаються судом до уваги оскільки вони не зазначені в акті перевірки, не містять дати фотографування, назви сфотографованих об'єктів, їх адреси, та яким технічним засобом вони здійснені.

З зазначених фотографій неможливо встановити яка саме земельна ділянка засмічена, якими відходами тощо.

Посилання позивача на сплату у добровільному порядку, особою відповідальною за екологічну безпеку на підприємстві відповідача, накладеного штрафу, не може бути прийнято як доказ який підтверджує вину відповідача у засміченні прилеглої земельної ділянки, оскільки законодавством не передбачено що сплата штрафу є доведеною обставиною наявної вини, а також те що іншими матеріалами справи такі обставини спростовуються.

Таким чином, позивачем не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, що виявлене під час проведення вищезазначеної перевірки засмічення земельної ділянки сталось з вини відповідача, на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні відповідача, а також те, що відходи якими було засмічено прилеглу земельну ділянку належать відповідачу.

Виходячи з вищенаведеного, позивачем всупереч вимогам ч. 1 ст. 33 ГПК України не доведено належним чином всіх складових цивільного правопорушення, що можуть бути підставами стягнення з відповідача заявлених збитків, у звязку з чим, суд приходить до висновку про відсутність повного складу цивільного правопорушення, що є обовязковою умовою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, а відтак відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

В позові відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 20.11.2017.