Рішення № 70388369, 20.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2017Справа №910/18375/17За позовом Комунального підприємства «Міський магазин» Виконавчого органу Київської міської ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за договором в розмірі 58 222,19 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Єпішина В.Д., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Комунального підприємства «Міський магазин» виконавчого органу Київської міської ради (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором в розмірі 58 222,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору (щодо розміщення об'єкту сезонної дрібно роздрібної торговельної мережі № ДН-С-00300/0942 від 06.05.2016, внаслідок чого за останнім утворилася заборгованість в розмірі 38 000 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 5 829,78 грн., 3% річних в розмірі 1 356,73 грн. та пеню в розмірі 13 035,68 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.10.2017 порушено провадження у справі №910/18375/17 та призначено до розгляду на 20.11.2017.

20.11.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було заяву про відсутність аналогічного спору.

У судове засідання 20.11.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

У судове засідання представник відповідача не з'явився.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.11.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

06.05.2016 між Комунальним підприємством «Міський магазин» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - сторона-1, позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - сторона-2, відповідач) було укладено договір щодо розміщення об'єкту сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі № ДН-С-00300/0942 (далі - Договір), за умовами якого, сторона-2 на підставі протоколу про результати торгів № 05/05/49 від 19.04.2016 отримує можливість провадити підприємницьку діяльність в об'єкті сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, який розміщується у визначеному згідно з пунктами 1.2 та 1.3 цього договору місці (далі - місце) та отримує послуги з облаштування і утримання місця, а сторона 1 надає послуги з облаштування та утримання місця на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2 Договору місце визначене відповідно до схеми розміщення об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва, затвердженої розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 365 від 14.04.2015.

Відповідно до п. 1.3 Договору місце знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з п. 1.4 Договору об'єкт сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, що зазначений в пункті 1.1 цього Договору, має наступні характеристики:

Функціональне призначення: безалкогольні напої (окрім пива); морозиво.

Загальна площа: 9

Опис архетипу (типової конструкції): Архітип 2.

Режим роботи: з 8-00 до 21-00.

За умовами п. 2.1 Договору, плата за облаштування та утримання місця визначена за результатами торгів, затверджених протоколом про результати торгів № 05/05/49 від 19.04.2016 і складає суму в розмірі 44 827,33 грн.

Згідно з п. 2.4 Договору плата за облаштування та утримання місця у розмірі, зазначеному у п. 2.1 цього договору сплачується стороною-2 на рахунок сторони-1 повною сумою єдиним платежем протягом 10 (десяти) робочих днів з дня підсипання сторонами цього договору.

У відповідності до п. 2.5 Договору гарантійний внесок, який був внесений стороною-2 для участі в торгах, зараховується як частина плати за цим договором та складає суму в розмірі 3 000,00 грн.

Пунктом 3.2.4 Договору визначено, що сторона-1 зобов'язана передати стороні-2 протягом двох робочих днів за актом прийому-передачі об'єкт сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (якщо сторона-1 є власником такого об'єкту) та додаткове обладнання, яке надається разом з ним (урни, контейнери для сміття тощо).

Згідно з п. 3.4.1 Договору сторона-2 зобов'язана вносити своєчасно та в повному обсязі плату за облаштування та утримання місця на відповідний рахунок сторони-1 згідно з реквізитами, зазначеними главі 13 цього договору, у розмірі та на умовах, визначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 3.4.8 Договору сторона-2 зобов'язана повернути протягом двох робочих днів після закінчення строку дії цього договору стороні-1 за актом прийому-передачі об'єкт сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (якщо сторона-1 є власником такого об'єкту) та додаткове обладнання, яке надається разом з ним (урни, контейнери для сміття тощо) у належному вигляді з урахуванням нормального зносу цього об'єкту.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє з 06.05.2016 до 15.10.2016, а в частині сплати стороною-2 плати за облаштування та утримання місяця - до повного виконання своїх зобов'язань (п. 4.1 Договору).

12.04.2016 відповідачем сплачено гарантійний платіж в розмірі 3 000,00 грн. згідно платіжного доручення № @2PS22561830.

13.05.2016 сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору.

Надалі, 20.05.2016 відповідачем було сплачено 3 287,33 грн. згідно платіжного доручення № @2PS22876434.

Як зазначає позивач, відповідач не виконав належним чином умови Договору в частині плати за облаштування та утримання місця торгівлі, в зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість в розмірі 38 000 грн.

Листами вих. № 18 від 22.07.2016, вих. № 295-147 від 07.12.2016, № 295-719 від 09.06.2017 позивач звернувся до відповідача із вимогами оплатити вказану заборгованість, однак відповідач відповіді не надав, заборгованість не сплатив.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 3.2.4 Договору визначено, що сторона-1 зобов'язана передати стороні-2 протягом двох робочих днів за актом прийому-передачі об'єкт сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (якщо сторона-1 є власником такого об'єкту) та додаткове обладнання, яке надається разом з ним (урни, контейнери для сміття тощо).

Відповідно до п. 3.4.8 Договору сторона-2 зобов'язана повернути протягом двох робочих днів після закінчення строку дії цього договору стороні-1 за актом прийому-передачі об'єкт сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (якщо сторона-1 є власником такого об'єкту) та додаткове обладнання, яке надається разом з ним (урни, контейнери для сміття тощо) у належному вигляді з урахуванням нормального зносу цього об'єкту.

Відповідно до п. 6 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 300 від 02.04.2015 «Про затвердження Порядку розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі в місті Києві» (далі - Порядок) Комунальне підприємство «Міський магазин» виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КП «Міський магазин») визначено замовником робіт з облаштування та утримання місць для розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва, організатором торгів на право розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі та уповноважити укладати за результатами зазначених торгів договори із суб'єктами господарювання щодо розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі.

Згідно з п. 1.2 Порядку об'єкти сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі це - намети, палатки, лотки, рундуки, в яких здійснюється сезонний (з 01 квітня до 15 жовтня календарного року) продаж безалкогольних напоїв (крім пива), морозива, продовольчих товарів у герметичній упаковці промислового виробництва, плодоовочевої продукції, фруктів, кісточкових плодів, баштанних культур, меду, дитячих та карнавальних іграшок, повітряних кульок, сувенірної продукції (в тому числі сувенірної продукції національної тематики).

Як встановлено судом, Комунальне підприємство «Міський магазин» не є власником об'єкту сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, яке знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2 та відповідно предметом укладеного Договору є надання послуг з облаштування та утримання місця, а отже в даному випадку акт прийому-передачі об'єкту сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі між сторонами не підписувався, протилежного сторонами не доведено.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За умовами п. 2.1 Договору, плата за облаштування та утримання місця визначена за результатами торгів, затверджених протоколом про результати торгів № 05/05/49 від 19.04.2016 і складає суму в розмірі 44 827,33 грн.

Згідно з п. 2.4 Договору плата за облаштування та утримання місця у розмірі, зазначеному у п. 2.1 цього договору сплачується стороною-2 на рахунок сторони-1 повною сумою єдиним платежем протягом 10 (десяти) робочих днів з дня підсипання сторонами цього договору.

Таким чином, відповідач мав здійснити платіж на користь позивача у строк до 23.05.2016.

У відповідності до п. 2.5 Договору гарантійний внесок, який був внесений стороною-2 для участі в торгах, зараховується як частина плати за цим договором та складає суму в розмірі 3 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2016 відповідачем згідно платіжного доручення № @2PS22561830 було сплачено гарантійний внесок у розмірі 3 000 грн.

Також, 20.05.2016 відповідачем було сплачено 3 287,33 грн. згідно платіжного доручення № @2PS22876434.

Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до суду, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, плату за облаштування та утримання місця у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, за відповідачем, обліковується заборгованість по Договору у розмірі 38 000 грн.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати за облаштування та утримання місця підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 38 000 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 13 035,68 грн., 3 % річних в розмірі 1 356,73 грн. та інфляційні втрати в розмірі 5 829,79 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

За умовами пункту 5.1 Договору за несвоєчасну сплату платежів за облаштування та утримання місця сторона-2 сплачує на користь сторони-1 пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених платежів за облаштування та утримання місця за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що: «Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції».

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 13 035,68грн. судом встановлено, що він не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, а відтак, здійснивши власний розрахунок, судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 6 073,77 грн.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (02218, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Міський магазин» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01004, м. Київ, вулиця Басейна, будинок 1/2А; ідентифікаційний код: 36927573) заборгованість в розмірі 38 000 (тридцять вісім тисяч) грн. 00 коп., пеню в розмірі 6 073 (шість тисяч сімдесят три) грн. 77 коп., 3 % річних в розмірі 1 356 (одна тисяча триста п'ятдесят шість) грн. 73 коп., інфляційні втрати в розмірі 5 829 (п'ять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 78 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 408 (одна тисяча чотириста вісім) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.11.2017.

Суддя О.А. Грєхова