Рішення № 70388365, 06.11.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2017 р. Справа № 911/2970/17

за позовом комунального підприємства "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ,

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Гатне Києво-Святошинського району,

про стягнення 111 691,40 грн.

Суддя О.В. Конюх;

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Єпішина В.Д., уповноважена, довіреність від 24.10.2017;

Ткаченко М.М., уповноважена, довіреність від 24.10.2017;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - комунальне підприємство "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 03.10.2017 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 111 691,40 грн. заборгованості, що складається з: 52 000,00 грн. основного боргу, 12 625,81 грн. інфляційних втрат, 43 522,47 грн. пені, 3 543,12 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.05.2015 між комунальним підприємством "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір №ДА-С-00113/0236 щодо розміщення об'єкту сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, відповідно до умов якого відповідач на підставі протоколу про результати торгів від 20.05.2015 №74 отримує можливість провадити підприємницьку діяльність в об'єкті сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, який розміщується у встановленому договором місці, та отримує послуги з облаштування і утримання місця, а позивач надає послуги з облаштування та утримання місця на умовах, визначених договором. Умовами договору передбачено (пункт 2.1), що плата за облаштування та утримання місця, визначена за результатами торгів, складає 55 000,00 грн. Позивач твердить, що відповідач сплатив 3 000,00 грн. гарантійного внеску, однак відповідач не сплатив решту суми в розмірі 52 000,00 грн., яку позивач просить стягнути відповідача в судовому порядку. У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивач нарахував також 12 625,81 грн. інфляційних втрат, 3 543,12 грн. 3% річних та 43522,47 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.10.2017 позовну заяву комунального підприємства "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/2970/17 та призначено справу до розгляду на 23.10.2017.

20.10.2017 від комунального підприємства "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) до господарського суду Київської області надійшов супровідний лист з додатками від 20.10.2017.

Ухвалою суду від 23.10.2017 розгляд справи відкладено на 06.11.2017.

06.11.2017 від комунального підприємства "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) до господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначає, що не є власником об'єкту сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі по договору №ДА-С-00113/0236 від 21.05.2015. Відповідно до п.6 розпорядження виконавчого органу Київської міської державної адміністрації від 02.04.2015 №300 "Про затвердження Порядку розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі в місті Києві", зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві від 09.04.2015 за №52/1163, позивача визначено замовником робіт з облаштування та утримання місць для розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва, організатором торгів на право розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі та уповноважено укладати за результатами зазначених торгів договори із суб'єктами господарювання щодо розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі. Позивач вказує, що предметом договору укладеного з відповідачем є надання послуг з облаштування та утримання місця, тобто відповідач вів торгівлю у власному об'єкті, який не передавався йому позивачем по акту, у зв'язку з чим відсутній акт прийому-передачі об'єкту сезонної дрібнорозбрібної торговельної мережі від позивача до відповідача та акт прийому передачі від відповідача до позивача.

До вказаних письмових пояснень, позивачем залучено нові розрахунки заборгованості інфляційних втрат, 3% річних та пені, з яких вбачається, що позивачем нараховано відповідачу 13 852,41 грн. інфляційних втрат, 3 816,66 грн. 3% річних та 14 787,95 пені.

Однак, суд зазначає, що по-перше, позивач не просить в письмових поясненнях від 06.11.2017 суд стягнути пеню, інфляційні та 3% річних у вказаних вище розмірах.

По-друге, суд зазначає, що заява про зменшення (або збільшення) розміру позовних вимог, або заява про зміну предмету або підстав позову за формою і змістом має узгоджуватись із статтею 54 ГПК України, до неї мають бути додані документи, передбачені ст. 57 названого Кодексу, зокрема докази відправлення відповідачеві копії заяви і доданих до неї документів.

За таких обставин, подані позивачем письмові пояснення від 06.11.2017 не відповідають вищезазначеним нормам процесуального закону, а відтак не можуть бути прийняті судом до розгляду в якості заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Така ж позиція викладена в пункті 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарсько-процесуального кодексу України судами першої інстанції".

В судове засідання 06.11.2017 з'явились представники позивача, які в усних поясненнях просили суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач свого представника в судові засідання 23.10.2017 та 06.11.2017 не скерував, відзив на позов та витребувані судом документи не подав, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Суд, у відповідності до вимог ст.ст. 64, 87 ГПК України, направляв відповідачу на належну адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, копії ухвал суду від 05.10.2017 та від 23.10.2017 рекомендованими листами з повідомленням.

Зазначені Поштові відправлення підприємством зв'язку на адресу суду не повернуто.

Відповідно до роз'яснень та рекомендацій Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в підпункті 3.9.1 пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. 64, ст. 87 ГПК України. За змістом зазначених статей, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно підпункту 3.9.2. пункту 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов комунального підприємства "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ (далі по тексту - КП "Міський магазин") до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1), всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) винесено розпорядження від 02.04.2015 №300 "Про затвердження Порядку розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі в місті Києві", затверджено порядок розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі в місті Києві; установлено, що право на розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі виборюється на торгах; визначено комунальне підприємство "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) замовником робіт з облаштування та утримання місць для розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва, організатором торгів на право розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі та уповноважено укладати за результатами зазначених торгів договори із суб'єктами господарювання щодо розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об'єктів сезонної дрізнороздрібної торговельної мережі.

Зобов'язано КП "Міський магазин" забезпечити облаштування та утримання місць для розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва. Організувати встановлення урн, контейнерів для збору побутових відходів, своєчасне вивезення сміття та прибирання території у місцях розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва за рахунок коштів, отриманих від сплати за договорами щодо розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 14.04.2015 №365 "Про затвердження схеми розміщення об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі в місті Київ" затверджено схему розміщення об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі в місті Києві, що додається до розпорядження. Згідно вказаного розпорядження затверджено розміщення об'єкту сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі по вул. Березневій (Бортничі), 72.

21.05.2015 між КП "Міський магазин" (сторона 1) та ФОП ОСОБА_1 (сторона 2) укладено договір №ДА-С-001113/0236 щодо розміщення об'єкту сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, відповідно до умов договору:

- сторона 2 на підставі протоколу про результати торгів від 20.05.2015 №74 отримує можливість провадити підприємницьку діяльність в об'єкті сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, який розміщується у визначеному згідно з пунктами 1.2 та 1.3 цього договору місці (далі - місце) та отримує послуги з облаштування і утримання місця, а сторона 1 надає послуги з облаштування та утримання місяця на умовах визначених цим договором (пункт 1.1 договору);

- місце визначене відповідно до схеми розміщення об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва, затвердженої розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.04.2015 №365 (пункт 1.2 договору);

- місце знаходиться за адресою: вулиця Березнева, буд 72 (пункт 1.3);

- номер об'єкту сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі в схемі розміщення об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва, затвердженій розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) від 14.04.15 №365 (пункт 1.4.5);

- плата за облаштування та утримання місця визначена за результатами торгів, затверджених протоколом про результати торгів від 20.05.2015 №74 і складає суму в розмірі 55 000,00 грн., в тому числі ПДВ (пункт 2.2);

- плата за облаштування та утримання місяця у розмірі визначеному в п.2.1догвоору, сплачується стороною 2 на рахунок сторони 1 повною сумою єдиним платежем протягом 10 робочих дів з дня підписання сторонами цього договору (пункт 2.4 договору);

- гарантійний внесок, який був внесений стороною 2 для участі в торгах, зараховується як частина плати за цим договором та складає суму в розмірі 3 000,00 грн. (пункт 2.5);

- цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє з 21.05.2015 до 01.10.2015, а в частині сплати стороною 2 плати за облаштування та утримання місця - до повного виконання своїх зобов'язань (пункт 4.1 договору);

- за несвоєчасну сплату платежів за облаштування та утримання місця сторона 2 сплачує на користь сторони 1 пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених платежів за облаштування та утримання місця за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого законодавством України.

Згідно частини 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а з відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за правовим змістом сторін є договором надання послуг.

Згідно визначення частини 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Умовами договору (п.2.1) сторони погодили, що плата за облаштування та утримання місця визначена за результатами торгів, затверджених протоколом про результати торгів від 20.05.015 №74 і складає суму в розмірі 55 000,00 грн., яка має бути сплачена єдиним платежем у строк 10 робочих днів з моменту укладення договору за вирахуванням гарантійного внеску 3000,00 грн. (пункти 2.4, 2.5).

Судом встановлено, що відповідачем сплачено 3 000,00 грн. гарантійного внеску за участь у проведенні торгів за право використання торговельного місця, що підтверджується залученим до матеріалів справи платіжним дорученням №ПНМ4823 від 07.05.2015.

На підставі наведеного вище, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором №ДА-С-00113/0236 від 21.05.2015, строк якої сплив 04.06.2015, складає 55 000,00 грн. - 3000,00 (гарантійний внесок)= 52 000,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд ухвалами суду витребовував у відповідача документи (платіжні документи, банківські виписки), що підтверджують сплату відповідачем заборгованості. Однак, відповідач доказів повної оплати заборгованості, відзив на позов не подав, а від так доводи позивача не спростував.

Позивач, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання просить суд стягнути з відповідача згідно ст. 625 ЦК України 3 543,12 грн. 3% річних за період з 05.06.2015 по 11.09.2017 та 12 625,81 грн. інфляційних втрат за період червень 2015- липень 2017. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16|3-1522гс16.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відтак, суд зазначає, що позивачем невірно визначено початок періоду нарахування інфляційних втрат, вірним початком періоду нарахування інфляційних втрат є липень 2015 року.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши перевірку розрахунку належних до сплати інфляційних втрат за період з липня 2015 по липень 2017 року, суд встановив, що належні до сплати інфляційні втрати становлять 12 368,34 грн., у зв'язку з чим вказану вимогу позивача слід задовольнити частково.

Здійснивши власний розрахунок належних до сплати 3% процентів річних, суд встановив, що вірно розраховані належні до сплати проценти річних за період 05.06.2015 по 11.09.2017 становлять 3 543,12 грн., у зв'язку з чим вказану вимогу позивача слід задовольнити повністю в заявленому розмірі.

Також позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 43 522,47 грн. за період з 05.06.2015 по 11.09.2017. Щодо вказаної вимоги суд зазначає таке.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Умовами договору №ДА-С-00113/0236 від 21.05.2015 (пункт 5.1) за несвоєчасну сплату платежів за облаштування та утримання місця відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених платежів за облаштування та утримання місця за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Суд враховує, що в Договорі відсутнє положення про продовження строку нарахування пені понад строк шість місяців. При цьому зазначене в договорі про нарахування пені за кожен день прострочення не свідчить про наявність права у позивача нараховувати пеню за весь період прострочення понад шість місяців, оскільки визначає порядок нарахування пені (у відсотках за кожен день прострочення), а не строк. Така ж позиція викладена в пункті 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Враховуючи вищенаведене, розрахунок пені належить здійснювати за період з 05.06.2016 по 05.12.2016. Крім того, судом встановлено, що передбачена договором ставка 0,5% для розрахунку пені є більшою, ніж подвійна облікова ставка НБУ, відповідно розрахунок пені потрібно здійснювати виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за вказаний вище період.

Суд здійснив перевірку розрахунку пені та встановив, що з відповідача на користь позивача за період з 05.06.2015 по 05.12.2015 належить до стягнення пеня в сумі 13 847,67 грн., відтак вказана вимога підлягає задоволенню частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд задовольняє позов комунального підприємства "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) частково, приймає рішення про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 52 000,00 грн. основного боргу, 13 847,67 грн. пені, 12 368,34 грн. інфляційних втрат та 3543,12 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального підприємства "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

на користь Комунального підприємства "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (01004, м. Київ, Печерський район, вулиця Басейна, будинок 1/2А, код 36927573)

52 000,00 грн. (п'ятдесят дві тисячі гривень нуль копійок) основного боргу,

13 847,67 грн. (тринадцять тисяч вісімсот сорок сім гривень шістдесят сім копійок) пені,

12 368,34 грн. (дванадцять тисяч триста шістдесят вісім гривень тридцять чотири копійки) інфляційних втрат,

3 543,12 грн. (три тисячі п'ятсот сорок три гривні дванадцять копійок) 3% річних,

1 226,39 грн. (одна тисяча двісті двадцять шість гривень тридцять девять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 21.11.2017

Суддя О.В. Конюх