Рішення № 70388313, 16.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2017Справа №910/11248/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/11248/17

за позовом приватного акціонерного товариства "Оболонь"

до 1) публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія";

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

про визнання договорів припиненими.

Представники сторін:

від позивача: Петренко О.В., довіреність № 55/0/25-17 від 12.05.2017р.;

від відповідача-1: Перков Г.О., довіреність № 147/03 від 19.06.2017р.;

від відповідача-2: Гайко В.В., довіреність № 27-14343/17 від 11.07.2017р.

обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Оболонь" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"; 2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про припинення, у зв'язку з неможливістю виконання, кредитного договору № 01-12 від 23.02.2012р., договору про внесення змін № 1 від 10.09.2012р., договору про внесення змін № 1 від 12.02.2013р., договору про внесення змін № 2 від 27.09.2012р., договору про внесення змін № 3 від 09.10.2013р., договору про внесення змін № 4 від 12.01.2015р., договору про внесення змін № 5 від 30.04.2015р., договору про внесення змін № 6 від 15.05.2015р., договору про внесення змін № 7 від 03.09.2015р., договору про внесення змін № 8 від 21.09.2015р., договору про внесення змін № 9 від 02.10.2015р.

А також визнання вказаних договорів такими, що не підлягають виконанню на користь публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2017р. позовну заяву приватного акціонерного товариства "Оболонь" з доданими до неї матеріалам передано за територіальною підсудністю до господарського суду Луганської області на підставі ст.ст. 15, 17 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2017р. скасовано.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 02.10.2017р. справу №910/11248/17 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

10.10.2017р. на адресу Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/11248/17, які передані для розгляду раніше визначеному складу суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2017р. прийнято справу №910/11248/17 до провадження та призначено розгляд справи на 02.11.2017р.

01.11.2017р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю надання додаткових доказів.

02.11.2017р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю надання додаткових доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2017р. розгляд справи відкладено на 16.11.2017р., у зв'язку із задоволенням клопотань представників позивача, відповідача-2 та неявкою представників відповідачів.

Присутній у судовому засіданні 16.11.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 1 заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав, наведених у відзиві.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та просив в позові відмовити, у зв'язку з обранням позивачем неправильного захисту порушених прав, проте письмовий відзив суду не подав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» (Банк) та Приватним акціонерним товариством «ОБОЛОНЬ» (Позичальник) було укладено Кредитний договір №01-12, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит в розмірі 50000000 грн. 00 коп. на термін 12 місяців по 22.02.2013 року (включно). Відповідно до п.3.2.1 Договору кредит використовується Позичальником на поповнення обігових коштів.

Постановою Національного банку України №934 від 24.12.2015 року Публічне акціонерне товариство "УкрІнБанк" було віднесено до категорії неплатоспроможних та згідно з рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 було запроваджено тимчасову адміністрацію, та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.

На підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національним банком України 22.03.2016 року було винесено постанову №180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "УкрІнБанк". Цього ж дня Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №385 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "УкрІнБанк" та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «УкрІнБанк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «"УкрІнБанк".

При цьому, позивач зазначає, що пунктом 8.1 кредитного договору встановлено, що договір залишається чинним до дати повної сплати позичальником заборгованості за кредитом, процентів та інших платежів за цим договором відповідно до умов цього договору. Отже, враховуючи положення п.8.1 кредитного договору, останній станом на сьогодні є чинним.

Натомість, враховуючи прийняте рішення щодо ліквідації, запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УкрІнБанк" та відкликання банківської ліцензії ПАТ "УкрІнБанк", а в подальшому численні судові процеси між Банком та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, позивач не міг об'єктивно виконувати свої зобов'язання перед Банком, у зв'язку з невизначеністю особи кредитора та/або відновлення Банком своєї ліцензійної діяльності.

Однак, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 року у справі №826/1162/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 року, визнано незаконною та скасовано постанову Правління НБУ №934 від 24.12.2015 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» до категорії неплатоспроможних», визнано незаконним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УкрІнБанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 року у справі №К/800/11968/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 року у справі №826/1162/16 залишено без змін.

Таким чином, за твердженням позивача, дії Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині ліквідації Публічного акціонерного товариства "УкрІнБанк" визнано незаконними.

Також, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що 29.08.2016р. отримав від відповідача лист за вих. № 132/01 від 11.08.2016р., яким повідомлялося про те, що ПАТ "УКРІНКОМ" є правонаступником ПАТ "УкрІнБанк" на підставі ст. 512 ЦК України. Однак, на думку позивача, виникнення правонаступництва, у зв'язку з перейменуванням банку на не банківську установу не відповідає фактичним обставинам та суперечить судовим рішенням у справах №826/5325/16 та №826/1162/16, якими фактично встановлено відновлення становища, що існувало до 24.12.2015р. щодо ПАТ "УкрІнБанк", а не вдаваного правонаступника банківських прав та обов'язків ПАТ "УКРІНКОМ".

Посилаючись на п.3.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", яким роз'яснено, що правочин вважається вчиненим без ліцензії, якщо на час такого вчинення останню не отримано, або строк її дії закінчився, або ліцензію анульовано (відкликано), або її дію зупинено у передбачених законом випадках. При цьому не має значення, з яких причин була відсутня ліцензія, а також чи знала або повинна була знати про це інша сторона правочину. У разі коли на момент вчинення правочину юридична особа не мала ліцензії, а на час, коли правочин був виконаний або мав бути виконаним, вона ліцензію отримала, підстави для визнання правочину недійсним відсутні, позивач вважає, що якщо на час вчинення правочину банк мав ліцензію, а в період його виконання її дію зупинено у передбачених законом випадках і належним чином ліцензію не поновлено, правочин необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню до моменту коли банк отримає (поновить) відповідну ліцензію.

За інших обставин у разі відсутності у банку ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності договір, що виконується і безпосередньо пов'язаний з такою банківською діяльністю не відповідає вимогам закону. Фактично такий правочин (кредитний договір) виконується поза межами відповідного державного регулювання та контролю (ст.12 ГПК України). Виконання договору на користь сторони, яка повинна мати відповідну банківську ліцензію але її не має, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відсутність ліцензії на здійснення кредитних операцій як одного з видів банківської діяльності, виданої комерційному банку Національним банком України відповідно до ЗУ «Про банки та банківську діяльність» та «Про Національний банк України» призводить до неможливості його виконання не на користь банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і вважається порушенням у сфері господарювання на користь особи, що не має відповідної ліцензії.

Також позивач зазначає, що відповідач 1 протиправно вважає, що його діяльність, як банківської установи, було відновлено 13.07.2016 р. шляхом перейменування з ПАТ «УкрІнБанк» відповідно Протоколу загальних зборів акціонерів №1 від 13.07.2016р. на ПАТ "УКРІНКОМ", а також відповідно прийнятого рішення по питанню 4 та 5 Протоколу загальних зборів акціонерів ПАТ «УКРІНКОМ» №5 від 27.03.2017р. Статутом ПАТ «УКРІНКОМ» банківської діяльності не передбачено, ліцензію про здійснення банківської діяльності відповідач 1 не отримував, рішення про перейменування прийнято без дотримання вимог чинного законодавства та в порушення ЗУ "Про банки і банківську діяльність" щодо внесення змін до статуту банку, і без достатніх правових підстав виключило з видів діяльності банківську діяльність.

Як зазначено у позові, враховуючи, що на сьогоднішній день інформація стосовно банківської установи ПАТ "УкрІнБанк" в ЄДР відсутня, дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визнані незаконними та скасовані, ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є правонаступником ПАТ "УкрІнБанк", та не є банком, а отже відсутня сторона по Кредитному договору № 01-12 від 23.02.2012р. Таким чином, на сьогоднішній день Кредитний договір № 01-12 від 23.02.2012р. не може бути належним чином виконаний зі сторони ПрАТ „Оболонь" до відновлення діяльності Публічного акціонерного товариства „Український інноваційний банк" або ПАТ «УкрІнБанк», як банківської установи та отримання ліцензії.

З огляду на викладені обставини, позивач просить суд визнати припиненими, у зв'язку з неможливістю виконання кредитного договору № 01-12 від 23.02.2012р., договору про внесення змін № 1 від 10.09.2012р., договору про внесення змін № 1 від 12.02.2013р., договору про внесення змін № 2 від 27.09.2012р., договору про внесення змін № 3 від 09.10.2013р., договору про внесення змін № 4 від 12.01.2015р., договору про внесення змін № 5 від 30.04.2015р., договору про внесення змін № 6 від 15.05.2015р., договору про внесення змін № 7 від 03.09.2015р., договору про внесення змін № 8 від 21.09.2015р., договору про внесення змін № 9 від 02.10.2015р. та визнати зазначені договори такими, що не підлягають виконанню на користь публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія».

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України визначено спосіб захисту порушеного права; викладені у вказаних статтях способи захисту порушеного права не є вичерпними, зі змісту вище зазначених статей вбачається, що порушене право та законний інтерес можуть бути захищені також іншими способами, встановленими договором або законом.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналогічний припис містить ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України про те, що права суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, законодавець визначив, що цивільне право або охоронюваний законом інтерес можуть бути захищені судом не будь-яким способом, а тільки тим, що передбачений договором чи законом, натомість, предмет позову про визнання припиненими договорів, та визнання договорів такими, що не підлягають виконанню - не передбачений як спосіб захисту чинним законодавством, що позбавляє суд можливості захистити права позивача.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором, при визнанні недійсним правочину (господарського договору) тощо.

Позивачем не подано жодних доказів, які б підтверджували припинення зобов'язання позивача за спірними договорами в силу закону або в підтвердження недійсності спірних правочинів.

Водночас, суд звертає увагу, що чинне законодавство України не передбачає такої підстави для припинення кредитного договору як відкликання банківської ліцензії у банка - кредитора та виключення його з Державного реєстру банків.

Суд відхиляє також твердження позивача щодо незаконності дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині ліквідації Публічного акціонерного товариства "УкрІнБанк", оскільки постановою Верховного Суду України від 24.10.2017р. за результатами перегляду судових рішень по справі № 826/1162/16, постанову Окружного адміністративного суду від 16.03.2016р., Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016р. та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016р. скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи - публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» про визнання протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.

Суд відхиляє твердження позивача, зокрема, щодо відновлення становища, що існувало до 24.12.2015р. щодо ПАТ "УкрІнБанк", оскільки постановою Верховного Суду України від 24.10.2017р. у задоволенні позову до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи - публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» про визнання протиправними, скасування постанови Правління Національного банку України № 934 від 24 грудня 2015 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УкрІнБанк" до категорії неплатоспроможних» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 239 від 24 грудня 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УкрІнБанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», та зобов'язання вчинити дії - відмовлено. А правонаступництво ПАТ "УКРІНКОМ" у зв'язку з реорганізацією юридичної особи ПАТ "УкрІнБанк" не є предметом розгляду спору у справі № 910/11248/17.

До того ж, суд зазначає, що станом на дату розгляду даної справи №910/11248/17 публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» має ідентифікаційний код юридичної особи 05839888, тобто такий же, що й мало публічне акціонерне товариство «УКРІНБАНК» до зміни найменування, а відповідно до п.1.1 Статуту публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія», затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «УКРІНБАНК», оформленим протоколом №6 від 28.03.2017 року, публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» продовжує свою діяльність на підставі цього Статуту шляхом зміни найменування з публічного акціонерного товариства «УКРІНБАНК» на публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія», яке є набувачем всіх прав та обов'язків публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» та публічного акціонерного товариства «УКРІНБАНК».

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Позивач мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до суду з позовними вимогами, обґрунтовуючи нормами чинного законодавства, за яких зобов'язання позивача за спірними договорами припинено, проте, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не позивач надав належних та допустимих доказів в обґрунтування обставин, з якими чинне законодавство пов'язує припинення обов'язків позивача за зобов'язаннями, що існують за спірними договорами.

До того ж суд зазначає про безпідставність визначення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як відповідача 2, оскільки позовна заява не містить як змісту, так і підстав позовних вимог до відповідача 2.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Всі інші підстави, якими позивач обґрунтовує свої вимоги у позовній заяві, не приймаються судом до уваги як такі, що не спростовують викладених вище судом висновків.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.11.2017р.

Суддя А.І. Привалов