Рішення № 70388275, 16.11.2017, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в

особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк"

до 1) Державної казначейської служби України

2) Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії

"Нафтогаз України"

3) Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби

України

про стягнення 11 434,47 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Шевченко Т.В. за довіреністю № 330 від 07.02.2017 р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: Бігдан А.В. за довіреністю №2019/20.32-03 від 25.09.2017 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді у господарському суді міста Києва перебувала справа № 910/3962/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" до Державної казначейської служби України та Дочірньої компанії "ГАЗ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 11 343,47 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.08.2016 р. у справі № 910/3962/16 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 р. рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2016 р. скасовано частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2017 р. рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2016 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 р. зі справи № 910/3962/16 скасовано, спНа розгляді у господарському суді міста Києва перебувала справа № 910/3962/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" до Державної казначейської служби України та Дочірньої компанії "ГАЗ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 11 343,47 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.08.2016 р. у справі № 910/3962/16 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 р. рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2016 р. скасовано частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2017 р. рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2016 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 р. зі справи № 910/3962/16 скасовано, справу передано на новий розгляд.

Розпорядженням № 05-23/2348 від 11.08.2017 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою від 21.08.2017 р. суддею Зеленіною Н.І. справу прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 07.09.2017 р.

Представник позивача у судовому засіданні 07.09.2017 р. подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою суду від 07.09.2017 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 11.10.2017 р.

11.10.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення.

Ухвалою суду від 11.10.2017 р. розгляд справи відкладено на 25.10.2017 р., залучено до участі у справі Відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби України у якості іншого відповідача.

23.10.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

25.10.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшли пояснення.

Ухвалою від 25.10.2017 р. розгляд справи відкладено на 16.11.2017 р.

Представник позивача у судовому засіданні 16.11.2017 р. позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача-3 проти задоволення позову заперечила та подала відзив на позовну заяву.

Представники відповідачів- 1,-2 у судове засідання 16.11.2017 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили; про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 16.11.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-3, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 03.08.2017 р. у даній справі, суд встановив наступне.

22.09.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (позивач) в особі філії - Одеське обласне управління ВАТ "Ощадбанк" (надалі - Банк), та Відкритим акціонерним товариством "Одеська ТЕЦ" (клієнт) укладено договір банківського рахунку № 1570, за умовами якого у відповідності із діючим законодавством України, Банк зобов'язується надавати клієнту послуги по розрахунково-касовому обслуговуванню, які пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього Клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійснення інших операцій, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується оплачувати вартість таких послуг та надає Банку право користуватися тимчасово вільними коштами Клієнта на власний розсуд.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2012 році Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" заборгованості по договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2367 від 20.12.2010 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.10.2012 р. у справі № 5017/2373/2012 позов задоволено частково та стягнуто з ПАТ "ОДЕСЬКА ТЕЦ" на користь ДК "ГАЗ УКРАЇНИ" 17476563,04 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 р. рішення господарського суду Одеської області від 10.10.2012 р. у справі № 5017/2373/2012 частково скасовано, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" на користь Дочірньої компанії "ГАЗ України" НАК "Нафтогаз України" 16 296 391,12 грн. основного боргу, 494 689,18 грн. збитків від інфляції, 685 482,74 грн. - 3% річних, 1 227 055,93 грн. пені та 64 347,81 грн. витрат по сплаті судового збору.

На виконання вказаної постанови господарським судом Одеської області видано наказ № 5017/2373/2012 від 04.03.2013 р., який пред'явлено до виконання до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 13.05.2013 р. відкрито виконавче провадження ВП № 37886976 з виконання наказу № 5017/2373/2012 від 04.03.2013 р.

15.04.2014 р. Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, направлено на адресу філії Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк" для виконання платіжні вимоги №№ 320/13-1, 320/13-2 від 03.04.2014 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" на користь Дочірньої компанії "ГАЗ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" боргу у розмірі 18 767 966,78 грн. згідно з наказом господарського суду Одеської області № 5017/2373/2012 від 04.03.2013.

21.05.2014 р. АТ "Ощадбанк" частково виконано платіжні вимоги №№ 320/13-1, 320/13-2 від 03.04.2014 р., проведено примусове списання коштів у розмірі 10 336,54 грн. з рахунку № 2600830102105 (меморіальний ордер № 55282859 від 21.05.2014 р.) та 58,43 грн. з рахунку № 2604130202105 (меморіальний ордер № 55282999 від 21.05.2014 р.).

Державною виконавчою службою України, згідно із розпорядженням № 37886976/13, затвердженим 30.05.2014 р. В.о. начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кузьменко О.С., грошові кошти в сумі 58,43 грн. та 10 336,54 грн., які надійшли 21.05.2014 р. на депозитний рахунок Державної виконавчої служби України при примусовому виконанні наказу господарського суду Одеської області № 5017/2373/2012 від 04.03.2013 р., перераховано:

- на користь Дочірньої компанії "ГАЗ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 8 855,11 грн., як погашення боргу згідно з наказом № 5017/2373/2012 від 04.03.2013 р., що підтверджується платіжним дорученням №2748 від 03.06.2014 р.;

- на користь ДВС України - витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 555,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2747 від 03.06.2014 р.;

- на користь УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва - 983,90 грн. виконавчого збору, що підтверджується платіжним дорученням № 2749 від 03.06.2014 р.

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби про стягнення помилкового банківського переказу в сумі 10 394,97 грн. та пені у розмірі 1 039,50 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що на рахунок Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з рахунків Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ", відкритих у філії - Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк", було здійснено помилковий переказ коштів у загальній сумі 10 394,97 грн.

Відповідачі, заперечуючи проти позовних вимог, зазначають про відсутність помилок при перерахуванні коштів у загальній сумі 10 394,97 грн.

Дослідивши зібрані у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 03.08.2017 р. у даній справі, суд встановив наступне.

Відповідно до пункту 5.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог за формою, наведеною в додатку 9 до цієї Інструкції, реквізити якого заповнюються згідно з вимогами, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції. Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

Платіжна вимога № 320/13-1 Державної виконавчої служби України була складена 03.04.2014 р., тоді як примусове списання коштів здійснено 21.05.2014 р., тобто більш ніж через 30 днів з дати складання платіжної вимоги.

Пунктом 32.3.1 статті 32 Закону України "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-111 передбачено, що у разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк - порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У противному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу. Одночасно банк-порушник зобов'язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу - і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення банку про здійснення помилкового переказу встановлюється Національним банком України.

Згідно з пунктом 35.1 статті 35 Закону України "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-111 неналежний отримувач зобов'язаний протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2017 р. позивач звернувся до Державної виконавчої служби із претензією №26-2/22279 про повернення коштів, проте вказана претензія з боку виконавчої служби залишена без задоволення.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ньому, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів України, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплат стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.

Пунктами 1.23, 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" отримувач це - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі;

Переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Відповідно до пункту 1.4 розділу 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої наказом Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р., неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний платник це - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів; неналежний стягувач - особа, що не має визначених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" підстав для ініціювання переказу коштів з рахунку платника; помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Згідно з пунктами 5.3., 5.6 глави 5 вказаної Інструкції примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі (орган державної виконавчої служби) на підставі виконавчих документів, установлених законами України.

Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог за формою, наведеною в додатку 9 до цієї Інструкції, реквізити якого заповнюються згідно з вимогами, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції.

Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що банки повертають без виконання розрахункові документи, зокрема, якщо порушено інші вимоги цієї глави, глав 5, 6 і 12 цієї Інструкції.

З урахуванням викладеного, суд встановив, що перерахування коштів поза межами строку та часткове виконання рішення суду не може вважатись помилковим переказом.

Суд зазначає, що Банк (позивач), отримавши вимогу державного виконавця поза межами 30-денного строку для її виконання, мав можливість її повернути, відповідно до п. 2.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої наказом Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р.

Більш того, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 03.08.2017 р. у даній справі, суд встановив, що перерахування коштів на виконання рішення суду, що набрало законної сили, не може вважатись перерахуванням (отриманням з боку виконавчої служби) коштів без законних підстав.

Так, Державна виконавча служба у даному випадку являється належним отримувачем коштів, який отримав такі кошти на законних підставах - у порядку виконання наказу господарського суду Одеської області № 5017/2373/2012 від 04.03.2013 р. у виконавчому провадженні ВП № 37886976.

Таким чином, доводи і твердження позивача про помилковість перерахування на рахунок Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби грошових коштів у розмірі 10 394,97 грн., не відповідають обставинам даної справи та вимогам чинного законодавства України, у тому числі, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої наказом Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За правилами ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, спростованими відповідачами та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, вказані вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд даної справи покладається на позивача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" до Державної казначейської служби України, Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України про стягнення 11 434,47 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 21.11.2017 р.

Суддя Н.І. Зеленіна