Постанова № 70385639, 14.11.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/9380/17

н/п 2-а/640/311/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2017 Київський районний суд м.Харкова в складі:

головуючого судді Бородіної Н.М.

за участю секретаря Давіденко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову заступника начальника Харківської митниці ДФС України від 13.06.2017року по справі про порушення митних правил №154/80700/17, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил передбаченого ч.3 ст. 470 МК України та накладено штраф у розмірі 85000грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається, що протокол про порушення митних правил було складено за відсутності ОСОБА_1, та його не було повідомлено про складання протоколу. Також позивачу не вручено другий примірник протоколу. Щодо постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, то позивач зазначає, що про наявність протоколу та дату розгляду справи позивачу стало відомо лише після звернення до митниці із заявою від 27.02.2017року. Крім того, вивезти автомобіль з території України у встановлені законом строки ОСОБА_1 не мав змоги, оскільки автомобіль постійно знаходився на СТО. Листів на адресу ОСОБА_1 щодо необхідності з'явитись до Управління протидії митним правопорушенням Харківської митниці ДФС не надходило.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та в поданих запереченнях проти позову заперечував та просив в задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08.12.2016року на митну територію України через пункт пропуску «Гоптівка-Нєхотєєвка» гр.-ном України ОСОБА_1 було ввезено автомобіль марки «AUDI А6» р.н. (LT) НОМЕР_1, VIN: НОМЕР_2 у митному режимі транзит.

Згідно ч.1 ст. 381 Митного кодексу України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Умови ввезення з метою транзиту товарів, в тому числі транспортних засобів, на митну територію України громадянами визначено статтею 379 Митного кодексу України.

Відповідно до ч.6 ст. 379 Митного кодексу України строки ввезення з метою транзиту визначаються статтею 95 цього кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 90 МКУ транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Частиною 1 статті 93 Кодексу визначено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту повинні:1)перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2)не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3)бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; 4)мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.

У відповідності до п.1 ч. 1 статті 95 МКУ для автомобільного транспорту встановлено строк транзитних перевезень -10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Відповідно до частин 1, 5 статті 102 МКУ митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.

Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного ст..95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу.

Таким чином, автомобіль «AUDI А6» р.н. (LT) НОМЕР_1, VIN: НОМЕР_2 мав бути вивезений за межі митної території України у строк до 18.12.2016р.

Одним із доказів правомірності заявленої позовної вимоги, ОСОБА_1 зазначає наявність поважних причин не вивезення автомобіля вчасно, а саме несправний стан транспортного засобу та перебування його на СТО у зв»язку з чим, позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 470 МК України.

Позивач зазначає, що 11.12.2016 він звернувся до СТО з причин несправності автомобілю, однак забрати свій автомобіль зміг лише в лютому 2017року. Оскільки недоліки автомобілю усунуті не були, позивач 14.02.2017року звернувся до іншого СТО, після чого автомобіль йому повернули 21.03.2017року. Однак, виникли інші проблеми з автомобілем та позивач був змушений повернути його на СТО. Оскільки автомобіль технічно несправний позивач зазначає, що не мав змоги вивезти його з території України.

В обґрунтування зазначеного ОСОБА_1 надав копію замовлення-наряду №067/17, згідно якого визначено дату та час прийняття замовлення - 14.02.2017 о 18:00, дату та час закінчення робіт - 21.03.2017 18:00.

Відповідно до частини 2 статті 95 МКУ до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: 1)час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2)час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3)час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Згідно з положеннями частини 1 статті 192 МКУ якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний:1)вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2)терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів про належне сповіщення позивачем митниці ДФС про обставини не вивезення автомобіля AUDI А6» р.н. (LT) НОМЕР_1, VIN: НОМЕР_2 внаслідок непереборної сили, та місцезнаходження транспортного засобу.

Крім того, надані позивачем документи свідчать, що останній звернувся до СТО лише 14.02.2017року, тоді як автомобіль «AUDI А6» р.н. (LT) НОМЕР_1, VIN: НОМЕР_2 мав бути вивезений за межі митної території України у строк до 18.12.2016р.

Таким чином, будь-яких документів, які б підтверджували наявність обставин непереборної сили або аварії, які б перешкоджали гр. ОСОБА_1 вивезти транспортний засіб марки «AUDI А6» р.н. (LT) НОМЕР_1, VIN: НОМЕР_2 за межі митної території України у період з 18.12.2016 по 14.02.2017 позивачем ні до митниці, ні до суду не надано.

Тобто ОСОБА_1 не виконав свого обов'язку, передбаченого частиною 1 статті 192 МКУ в частині термінового повідомлення найближчого органу доходів і зборів про обставини події та місцезнаходження транспортного засобу.

Згідно з статті 487 МКУ провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 494 МКУ про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з ч. 3 вказаної статті Кодексу протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками.

Таким чином, Митний кодекс України не встановлює обов 'язку митниці повідомити особу про розгляд питання стосовно можливості складання протоколу про порушення митних правил відносно неї та можливості складання протоколу виключно за участі особи. відносно якої він складається.

Чинним законодавством передбачено складання протоколу про порушення митних правил за відсутності особи, в діях якої вбачаються ознаки порушення митних правил.

Більш того, саме по собі складання протоколу про порушення митних правил не тягне за собою порушення прав та інтересів, особи відносно якої він складений. Наслідки для особи тягне не протокол про порушення митних правил, а прийняте за результатами його розгляду рішення.

Згідно з статтею 488 МКУ провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складання протоколу про порушення митних правил. При цьому, однією з процесуальних дій які вчиняються під час провадження у справі про порушення митних правил є опитування осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Таким чином, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має можливість висловити свою позицію з приводу вчинених дій після складання протоколу (під час провадження у справі) або безпосередньо під час розгляду матеріалів про порушення митних правил.

15.02.2017 за № 990/20/20-70-20- 04 митницею направлено листа на адресу позивача: АДРЕСА_1 (саме ця адреса зазначена позивачем і в позовній заяві) з проханням прибути до управління протидії митним правопорушенням Харківської митниці ДФС 0 10:00 21.02.2017 для надання пояснень та участі в складанні протоколу про порушення митних правил, однак, вказаний лист не був одержаний адресатом та повернутий митниці поштовим відділенням за закінченням терміну зберігання.

22.02.2017 митницею складено протокол про порушення митних правил № 0154/80700/17 відносно гр. ОСОБА_1 за частиною 3 статті 470 МКУ.

Примірник протоколу направлено гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 листом митниці від 22.02.2017 № 1183/20/20-70-20- 04, однак, вказаний лист не був одержаний адресатом та повернутий митниці поштовим відділенням за закінченням терміну зберігання.

Копія протоколу про порушення митних правил від№ 154/80700/17 була отримана в митниці нарочно представником позивача ОСОБА_2 14.03.2017.

Згідно положень ч.1 ст. 486 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Відповідно до ст. 495 Митного кодексу України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються:

1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів;

2) поясненнями свідків;

3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності;

4) висновком експерта;

5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Судом вставлено, що позивач після складання протоколу про порушення митних правил та в ході провадження не звернувся до митниці з заявою про продовження строку перебування транспортного засобу на митній території України у зв'язку з обставинами, що склались.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови в справі про порушення митних правил №154/80700/17 від 13.06.2017, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності порушення митних правил та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 11, 70, 71, 87, 94, 99, 118, 159, 161-163, 171-2 КАС України, ст.ст. 95, 192, 379, 381, 486, 488, 526 Митного кодексу України, суд -

постановив:

В задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Суддя Бородіна Н.М.