Постанова № 70384793, 17.11.2017, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/15837/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2017 року м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області в складі:

головуючого: судді Скрипника С.М.

при секретарі Брайловській М.М.,

представника відповідача: Бердега М.В.,

представника третьої особи: Містюк Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сватове адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-

встановив:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до відповідача з даним адміністративним позовом, який обґрунтовує тим, що вона здобула право на отримання пенсії за вком, що підтверджується пенсійним посвідченням і перебуває на обліку в Мелітопольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізької області з 16.10.2014. Однак, з 1 квітня 2017 року відповідач перестав виплачувати їй належну пенсію. Будь-які повідомлення від відповідача про підстави призупинення їй виплат пенсії - не надходило. Згідно з наданою на адвокатський запит відповіді Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за № 8067/03 від 01.09.2017, виплату пенсії їй призупинено 01.04.2017 відповідно до вимог підпункту 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю, після проведення 23.03.2017 відповідної звірки списків внутрішньо переміщених осіб з органами соціального захисту населення. Вважає дії відповідача щодо припинення позивачу пенсії протиправними, просить суд також визнати ці дії протиправними та зобов'язати відповідача відновити їй виплату пенсії за віком з дня припинення, а саме з 01.04.2017 та виплатити виниклу заборгованість.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 не з'явились, надавши суду заяву про розгляд справи без участі (а.с.43). Згідно письмових пояснень представника позивача - просить задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача - Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Запорізької області Бердега М.В. в судовому засіданні проти позову заперечувала та пояснила, що дійсно ОСОБА_3 виплачувалась пенсія за віком. З 01.04.2017 така пенсія перестала виплачуватись, в зв'язку з тим, що позивач повернулась до покинутого місця свого проживання згідно інформації СБУ. Відповідно до постанови КМУ від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій здійснюється за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ від 01.102014 р. № 509. В зв'язку з тим, що Управлінням соціального захисту населення було прийнято рішення про скасування довідки позивачу як внутрішньо переміщеній особі - виплат пенсії їй також була припинена. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи - Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області - Містюк Т.Г. в судовому засіданні підтримала заперечення проти позову, згідно яких повідомлено наступне. ОСОБА_3, дійсно перебувала як внутрішньо переміщена особа на обліку в управлінні соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області з 23.12.2014. Відповідно до постанови КМУ від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій здійснюється за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ від 1 жовтня 2014 р. № 509. Відповідно до п. 3 ст. 9 внутрішньо переміщена особа зобов'язана повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання. У разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов'язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі творення) рад за місцем отримання довідки не пізніше як за три дні до дня від'їзду. Згідно інформації ППК З «Криптосервер» управлінню була направлена інформація про те, що позивач виїхала 17.10.2016 о 07.29 год. на автомобільному транспорті ДЕУ НОМЕР_1 та станом на 15.12.2016 не повернулась до фактичного місця проживання. Тому комісією Управління соціального захисту населення було прийнято рішення про припинення виплат та повторного призначення лише через шість місяців після такого припинення і виконання всіх процедур, необхідних для призначення, передбачених законодавством.

Суд, заслухавши представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх сукупності, вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно до ст.1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Згідно з ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Судом встановлено, що зареєстрована у АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорта позивача (а.с.8).

Відповідно до копії пенсійного посвідчення № 103129, позивач ОСОБА_3 являється пенсіонером за віком (а.с.9).

Як зазначає позивач у своєму позові, та не заперечує проти цього факту відповідач у своєму запереченні проти позову, з квітня 2014 року у Луганській області оголошено антитерористичну операцію, ця територія стала тимчасово неконтрольованою Україною, однак ця територія не перестала бути Україною. У зв'язку з бойовими діями на цій території та небезпекою для життя та здоров'я, позивач ОСОБА_3 виїхала на контрольовану Україною територію України, де отримала з 23 грудня 2014 року статус тимчасово переміщеної особи за адресою: пр.-т 50-річчя Перемоги, 62/37 м. Мелітополь Запорізької області, про що була видана відповідна довідка. У зв'язку з наявністю у неї права на пенсійне забезпечення, вона звернулася до відповідача з приводу виплати їй пенсії за віком, яка їй відповідачем виплачувалась до 01 квітня 2017 року. З 1 квітня 2017 року виплата їй пенсії була припинена.

Згідно з наданою на адвокатський запит відповіді Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за № 8067/03 від 01.09.2017, виплату пенсії їй призупинено 01.04.2017 відповідно до вимог підпункту 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю, після проведення 23.03.2017 відповідної звірки списків внутрішньо переміщених осіб з органами соціального захисту населення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової, або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідно балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо припинення позивачці з 1 квітня 2017 року виплати її пенсії, суд приходить до наступного.

За приписами ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Як встановлено матеріалами справи, виплату пенсії позивачці припинено на підставі інформації про повернення її до покинутого місця проживання, в зв'язку з чим була скасована довідка про взяття ОСОБА_3 на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 на території Луганської області розпочато антитерористичну операцію.

Однак, на теперішній час до Закону України «Про Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який є єдиним законом, що регулює ці питання, будь-які зміни у встановленому порядку щодо обмеження права осіб на отримання пенсійних виплат від України, у зв'язку з проведенням Україною в окремих місцевостях антитерористичної операції, не вносилися.

Порядок проведення соціальних виплат особам в районах проведення антитерористичної операції відповідно до Закону України від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», здійснюється з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» та від 7 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню на надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей».

Так, Постановою КМУ № 637 від 05.11.2014 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що призначення та продовження виплати пенсій за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюється за місцем перебування таких особі на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на обік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ від 1.10.2014 р. № 509.

Також, Постановою КМУ від 7 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню на надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області. Відповідно до п. 8 Тимчасового порядку особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

На даний час Законом України № 921 від 24 грудня 2015 року до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внесено зміни, якими встановлено, що зазначена довідка є безстроковою та визначено підстави для її скасування, що не є тотожним припиненню виплати пенсії.

Відповідно до ст.. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» роз'яснено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно - правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини і громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно - правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Відповідно до ст.2 Загальної Декларації Прав Людини кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища.

Пункт 2 ст. 2 та ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права передбачають, що Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов'язуються гарантувати, що права, проголошені в цьому Пакті, здійснюватимуться без будь якої дискримінації щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншої обставини. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування.

Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції.

Ст. 14 Конвенції передбачає, що здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин майнового стану, народження або інших обставин.

Ст. 1 Першого протоколу Конвенції (Париж, 20.111.1952) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.18 Конвенції обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Надбавки, доплати та пенсії є майном в контексті тлумачення Європейським Судом з прав людини ст. 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людини поняття майно, оскільки існує у вигляді вимог, стосовно яких позивач наводить доводи, що він має принаймні законні сподівання (яке ґрунтується на законодавчій нормі) на набуття права володіння. Таке сподівання виникло у позивача з моменту призначення пенсії.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим ст. Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року). Бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших, актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені ст. 1 Першого протоколу (рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), № 68385/10 та 71378/10), від 26 вересня 2014 року).

Відповідно до ст.. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Пічкур проти України», право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51).

Відповідно до пункту 54 цього рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань Суду достатньо для висновку про те, що різниця у поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції (користування павами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою) у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 08 липня 2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю на Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N 8-рп/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004).

Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, Європейський Суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через принцип юридичної визначеності, згідно якого остаточне рішення суду у справі не може піддаватися сумніву, навіть у разі зміни законодавства (п. 51, 52 рішення у справі «Рябих проти Росії» від 24 липня 2003 року). Крім цього, відповідно до роз'яснення Верховного Суду України № 1-5/400 від 14 липня 2006 року, наданого на підставі листа Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини у справі «Качко проти України», реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги.

Таким чином, проаналізувавши всі надані суду докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що припинення виплати пенсії позивачу ОСОБА_3 з 1 квітня 2017 року є незаконним, та підлягає відновленню, у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати. При цьому, суд вважає, що поновити права та інтереси позивача іншим шляхом, ніж зобов'язанням відповідача поновити виплату цієї пенсії позивачу, неможливо. Отже, адміністративний позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 7-12, 17, 158-163, 254 КАС України, ст. ст.1, 3, 8, 19, 21-22, 24, 46, 55, 58, 64 Конституції України, ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 17 липня 1997 року, ст.2 Загальної Декларації Прав Людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01.04.2017 року.

Зобов'язати Мелітопольське об'єднане управління пенсійного фонду України в Запорізькій області відновити виплату пенсії за віком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 з дня припинення, а саме з 01.04.2017 та виплатити виниклу заборгованість.

Допустити до негайного виконання постанову суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі - Мелітопольське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь держави судовий збір за розгляд справи у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Повний текст постанови виготовлений 21 листопада 2017 року.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Сватівський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України. Якщо було подано апеляційну скаргу, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: С.М. Скрипник