Ухвала суду № 70383644, 16.11.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1796/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Черненко В. В.

УХВАЛА

Іменем України

16.11.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді – Черненко В.В.

суддів - Кіселика С.А., Чельник О.І.

за участю секретаря - Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20.07.2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення орендної плати,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення орендної плати.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він являється власником земельної ділянки №17-18 кадастровий номер 3520884000:02:000:2524 площею 25,0419 га, розташованої на території Костомарівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право власності на дану земельну ділянку закріплено Державним актом на право приватної власності на землю від 24.09.2001 року, виданим на його ім'я Костомарівською сільською радою Бобринецького району.

10.07.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі, предметом якого та об’єктом оренди згідно п.п.1-7 договору оренди землі є дана земельна ділянка. Договір укладено строком на 49 років, що зазначено у п.8 договору оренди землі та зареєстрований у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі.

Позивач зазначив, що договір оренди землі у п.п.9-14 передбачає нарахування та виплату орендної плати у строк до 30.12. поточного року у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13.10.2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки задоволено. Розірвано договір оренди землі від 10.07.2012 року та зобов’язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку ОСОБА_3

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 16.11.2016 року залишено без змін рішення суду першої інстанції від 13.10.2016 року.

22.11.2016 року за заявою позивача внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором Бобринецької районної державної адміністрації ОСОБА_4 зареєстровано припинення дії договору оренди землі від 10.07.2012 року між позивачем та відповідачем.

Позивач зазначив, що ОСОБА_2 всупереч п.11 умов договору оренди землі від 10.07.2012 року заборгував позивачу орендну плату за період з 2012-2015 роки.

Позивач зазначив, що заборгованість з виплати йому орендної плати за 2012-2016 роки визначається у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2012-2016 роки від 13.09.2016 року, а саме: нарахована орендна плата за 2012 рік становить 56 9042х3%=17871,26 грн.; нарахована орендна плата за 2013 рік становить 56 9042х3%= 17871,26 грн.; нарахована орендна плата за 2014 рік становить 56 9042х3%= 17871,26 грн.; нарахована орендна плата за 2015 рік становить 71 0769х3%=21323,87 грн.; нарахована орендна плата за 2016 рік становить 85 2851х3%= 25585,53 грн., всього заборгованість з орендної плати становить 98122,11 грн.

Позивач зазначив, що пеня на заборговану орендну плату станом на 28.11.2016 рік становить 7744,44 грн. Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість з орендної плати у сумі 98 122,11 грн. та пені в сумі 7744,44 грн., а всього 10 5866,55 грн.

В ході розгляду справи позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 10.07.2012 року у загальній сумі 107 577,57 грн.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20.07.2017 року позов задоволено частково.

Додатковим рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14.08.2017 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в сумі 1400 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог в зв’язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема зазначається, що розрахунок зроблений судом першої інстанції, заборгованості по орендній платі так і по пені , є необґрунтованим.

Також судом першої інстанції безпідставно застосовано позовну давність в частині позовних вимог про стягнення орендної плати за 2012 рік та неогрунтовано не взято до уваги клопотання позивача про поновлення позовної давності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог в зв’язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема зазначається, що суд першої інстанції безпідставно не врахував докази надані ОСОБА_2 щодо сплати орендної плати за спірний період, та наперед, оскільки договір оренди не містить умови про заборону дострокової виплати орендної плати, також така заборона не передбачена цивільним законодавством. Також зазначається, що суд першої інстанції безпідставно стягнув орендну плату за користування земельною ділянкою за період з 16.11.2016 року по 31.12.2016 року оскільки відповідач не користувався зазначеною земельною ділянкою з 16.11.2016 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції встановив, що між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ОСОБА_2 укладено договір оренди землі від 10.07.2012 року, що зареєстрований у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.08.2012 року за №352088404002274, за предметом якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 25,04 га (а.с.10).

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2016 року по справі №383/400/16-ц, з відміткою про набрання ним законної сили 16.11.2016 року, розірвано вищевказаний договір оренди землі від 10 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на оренду земельної ділянки площею 25,04 га, зареєстрований у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 23 серпня 2012 року за №352088404002274 та зобов’язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 земельну ділянку площею 25,04 га, в стані, придатному для її використання.

Також в мотивувальній частині рішення зазначено, що відповідачем було допущено істотне порушення договору оренди землі, а саме систематична несплата орендної плати позивачу за користування належної йому земельної ділянки з 2012 по 2015 роки, тобто позивач був позбавлений того, що передбачено договором оренди землі. Крім того, представником відповідача належних і допустимих доказів згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України на підтвердження виплати орендної плати позивачу не надано, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. (а.с.16-20, 21, 79-83).

Суд першої інстанції зазначив, що згідно умов договору оренди землі від 10.07.2012 року площею 25,04 га, а саме пунктів 9, 11 Договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки до 30.12 поточного року. При цьому, нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно п.5 Договору становить 569039 грн., тобто орендна плата за рік складає 17071,17 грн. (569039 грн. / 100 х 3 = 17071,17 грн.).

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються законом.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельного кодексу України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Суд першої інстанції зазначив, що зі змісту пункту 10 вбачається, що сторони договору не дійшли згоди щодо обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням чи без урахування індексів інфляції.

За змістом частин 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Пунктом 13 договору оренди встановлено, що розмір орендної плати переглядається за згодою сторін у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміні розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 36 вказаного Договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв’язується в судовому порядку.

Суд першої інстанції зазначив, що орендна плата за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016 роки складає 85355,85 грн. (17071,17 грн. х 5 (років) = 85355,85 грн.).

Суд першої інстанції зазначив, що з рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2016 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 16.11.2016 року, вбачається, що при розгляді спору про розірвання договору оренди по справі №383/400/16-ц та встановлення обставин несплати орендної плати за ним за період з 2012 по 2015 роки судами першої та апеляційної інстанцій надано оцінку розписці від 23.08.2012 року (а.с.116) та договору позики від 24.11.2008 року (а.с.115), якими зазначено, що «Відповідачем як на підтвердження своїх заперечень проти позову надано до суду розписку про отримання позивачем коштів за оренду землі в розмірі 400000 грн. від 23.08.2012 року. Дане твердження відповідача не знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи, так як згідно висновку експерта від 25.08.2016 року №15, досліджуваний підпис розташований в графі «ОСОБА_3В.» в розписці про отримання орендної плати за договором оренди землі від ОСОБА_3 від 23 серпня 2012 року, виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3.», «Суд першої інстанції правомірно не прийняв ці письмові докази до уваги, оскільки за їх змістом вони свідчать про договірні відносини щодо позики між двома фізичними особами, а тому відсутні правові підстави вважати їх підтвердженням виплат орендної плати за договором землі від 12 липня 2012 року» (а.с.22-24).

Вказані обставини в силу вимог ч.3 ст.61 ЦК України не підлягають доказуванню при розгляді даного спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення орендної плати та пені за період з 2012 по 2015 роки.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача орендна плата за договором оренди землі від 10.07.2012 року за 2013, 2014, 2015, 2016 роки в загальній сумі 68284,68 грн. (17071,17 грн. х 4 (років) = 68284,68 грн.). Однак, вимога про стягнення орендної плати за 2012 рік та нарахованої на неї пені за договором оренди землі від 10.07.2012 року задоволенню не підлягає у зв’язку з пропуском встановленого законом строку позовної давності.

З урахуванням заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності заборгованість з пені за рік прострочки складає 1869,29 грн. (17071,17 (сума заборгованості з орендної плати за рік) х 0,03 (% встановлений п.11 договору) х 365 (кількість днів прострочення за 1 рік) :100 = 1869,29 грн.).

Таким чином, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, за невнесення орендної плати за 2013, 2014, 2015 роки складає 5607,87 грн. (1869,29 грн. х 3 = 5607,87 грн.).

Розмір пені, що підлягає стягненню за невнесення орендної плати за 2016 рік за період прострочення з 31.12.2016 року по 17.07.2017 року (199 днів) складає 1019,15 грн. (17071,17 (сума заборгованості з орендної плати за рік) х 0,03 (% встановлений п.11 договору) х 199 (кількість днів у простроченому періоді) :100 = 1019,15 грн.).

Колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доводи викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_3 в частині неправильності нарахування орендної плати не знайшли свого підтвердження, оскільки апеляційна скарга не містить доказів зокрема розрахунків які б спростували висновки суду першої інстанції. Обов’язок по наданню доказів на спростування висновків суду першої інстанції покладається на сторони.

В частині доводів апеляційної скарги про застосування строків позовної давності, колегія суддів дійшла висновку , що суд першої інстанції правильно визначився з періодом застосування строку позовної давності відповіднодо норм діючого законодавства.

Доводи викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до діючого законодавства суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

В матеріалах справи, на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем по справі не надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач з 16.11.2016 року не користувався земельною ділянкою, яка перебувала у нього в оренді.

В частині доводів викладених в апеляційній скарзі , що відповідач наперед сплатив орендну плату, колегія суддів дійшла висновку, що належні та допустимі докази які б підтвердили , що відповідач сплатив орендну плату на перед - відсутні .

Посилання відповідача, як на належний доказ наданий на підтвердження того, що відповідач на перед сплатив орендну плату , на копію розписки від 3.08.2012 року , з якої вбачається що ОСОБА_3В взяв у борг400000 грн. , що еквівалентно 50000 дол. США у ОСОБА_2 є необґрунтованим, оскільки зазначена розписка не містить доказів на підтвердження того, зазначені кошти є платою за користування земельною ділянкою, яка перебувала в оренді у відповідача.

Колегія суддів, приймаючи до уваги встановлені обставини, дійшла висновку, що суд першої інстанції розглянув справу в межах доводів позовної заяви та наданих сторонами доказів.

Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними доказами, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Апеляційні скарги підлягає відхиленню, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20.07.2017 року – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: