Рішення № 70383187, 17.11.2017, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

17.11.2017 ЄУН № 389/1393/17-ц

Провадження № 2/389/509/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2017 року Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Берднікової Г.В.,

при секретарі - Чукановій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Знам'янка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені у зв'язку з простроченням сплати аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 12 червня 2017 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з липня 2015 року по червень 2017 року в розмірі 13700 грн.

Вимоги обґрунтувала тим, що рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2015 року задоволено її позовні вимоги до ОСОБА_2 та стягнуто з нього на її користь на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в сумі 2000 грн. щомісяця до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5, розпочавши стягнення з 13 липня 2015 року. На підставі вказаного рішення, судом 08 жовтня 2015 року видано виконавчий лист, який вона пред'явила до виконання до відділу державної виконавчої служби Знам'янського міськрайонного управління юстиції. Проте, боржник починаючи з часу призначення аліментів, систематично, без поважних причин, умисно не виконує судове рішення про стягнення аліментів, жодних платежів від нього не надходило. Станом на 01 червня 2017 року розмір заборгованості відповідача по аліментам за розрахунками державного виконавця складає 45225 грн. 81 коп. З огляду на те, що ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини не сплачує, позивач вказала, що має право на стягнення з нього пені у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, розмір якої, згідно з наданим нею розрахунком складає 13700 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача позові вимоги не визнала, посилаючись на відсутність вини відповідача у простроченні сплати аліментів, оскільки останньому не було відомо про рішення суду щодо стягнення з нього аліментів. Відповідач тривалий час перебуває за кордоном. Також представник зауважила на тому, що як тільки відповідач дізнався про те, що з нього стягнуто аліменти, він з'явився до державної виконавчої служби і сплатив всю наявну на той час заборгованість.

Суд, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільної справи №2/389/534/15 (ЄУН 389/2346/15-ц) та виконавчого провадження №49036525 з виконання виконавчого листа №2/389/534/15 від 08 жовтня 2015 року, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заочним рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2015 року ухваленим у справі №2/389/534/15 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнуто аліменти в сумі 2000 грн. 00 коп. щомісячно до повноліття дочки, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5. Стягнення розпочато з 13 липня 2015 року.

Як вбачається із вказаних матеріалів цивільної справи, відповідач жодного разу судових повісток про розгляд справи не отримував. Надіслані за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання відповідача судові повістки поверталися до суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання». Заочне рішення з цих підстав відразу ж після ухвалення також не було отримано відповідачем.

Судом з'ясовано, що в подальшому 19 січня 2017 року до суду надійшла заява від представника ОСОБА_2 - Скрябіна О.М. про надіслання йому копії вказаного заочного рішення. При цьому, у заяві були зазначені номер та дата ухвалення рішення. Повноваження Скрябіна О.М. на представництво ОСОБА_2 стверджувалися укладеним ними 09 січня 2017 року договором про надання правової допомоги.

31 січня 2017 року копія відповідного рішення разом з копією позовної заяви та доданими до неї матеріалами була надіслана на адресу представника ОСОБА_2 І в цей же день від останнього до суду надійшла заява про перегляд заочного рішення, яка датована та направлена поштою 18 січня 2017 року. В заяві про перегляд заочного рішення також міститься посилання на номер справи та зміст рішення.

28 лютого 2017 року за наслідками розгляду заяви про перегляд заочного рішення судом постановлено ухвалу про залишення вказаної заяви без задоволення, з посиланням на те, що представником заявника в заяві не зазначено доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи і не були відомі суду на час розгляду справи. Копію вказаної ухвали отримано представником Скрябіним О.М. 17 березня 2017 року рекомендованим повідомленням. Відповідачем ухвала про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення особисто не отримувалася. В загальному порядку, встановленому законом, заочне рішення не оскаржувалося.

У судовому засіданні також з'ясовано, що виконавчий лист на виконання вказаного рішення суду про стягнення аліментів позивачу видано 08 жовтня 2015 року. До виконання у відділ ДВС Знам'янського МРУЮ виконавчий лист ОСОБА_1 пред'явлено 15 жовтня 2015 року. Виконавче провадження відкрито 16 жовтня 2017 року, але надіслана на адресу ОСОБА_2 ухвала про відкриття провадження останнім не отримувалась, була повернута поштою з відміткою «За закінченням терміну зберігання». За викликами державного виконавця ОСОБА_2. у державну виконавчу службу також не з'являвся, у зв'язку з чим приймалось рішення про його привід, яке виконано не було.

02 червня 2017 року ОСОБА_2 до виконавчої служби було подано заяву, в якій він вказав, що протягом місяця намагається сплатити ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, але остання банківські реквізити для перерахування аліментів йому не надає, банківські реквізити отримані у виконавчій службі є не дійсними, її місце проживання йому не відоме. 08 червня 2017 року відповідач подав до виконавчої служби заяву, в якій вказав, що за виконавчим провадженням №49036525 сплатив на користь ОСОБА_1 заборгованість по аліментам за період з 13 липня 2015 року по 01 червня 2017 року в сумі 45225 грн. 81 коп. а також поточні аліменти за червень 2017 року в сумі 2000 грн. На підтвердження зазначеного надав квитанції на вказані суми від 08 червня 2017 року. Даних про те, що ОСОБА_2 до цього сплачувались аліменти виконавче провадження не містить.

Відповідно до довідки виданої 12 червня 2017 року державним виконавцем Знам'янського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Пісаревим О.М. борг ОСОБА_2 по аліментам (стягувач ОСОБА_1.) станом на 01 червня 2017 року за період липень 2015 року - травень 2017 року складав 45225 грн. 81 коп.

Позивачем проведено щомісячний розрахунок пені за несвоєчасну сплату відповідачем аліментів, згідно з яким загальна сума пені за період липень 2015 року - травень 2017 року, тобто за 22 місяці 5 днів прострочення сплати аліментів складає 13700 грн.

Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, але за місцем реєстрації він не проживає, оскільки перебуває за межами території України. Позивач також зареєстрована АДРЕСА_2, але з 01 липня 2016 року фактично проживає за іншою адресою. Ці обставини не оспорювались представниками сторін.

Наявні в матеріалах справи квитанції свідчать про те, що відповідачем протягом 2014 - 2016 років здійснювалися грошові перекази із-за кордону на користь ОСОБА_1

Статтею 180 Сімейного Кодексу України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.22 постанови № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів; відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а частиною 3 даної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного і грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства, якими згідно зі ст. 4 ЦК України можуть бути закони та підзаконні нормативні акти.

Таким чином, виходячи зі змісту норм ст.196 СК України суд, повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки.

У постанові від 11 вересня 2013 року у справі №6-81цс13 Верховний Суд України дійшов правового висновку про те, що оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові при розгляді справи №6-94цс-15 від 01 липня 2015 року.

З урахуванням правової природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом ст.196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1% пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

На проведення саме такого розрахунку неустойки (пені) вказують й постанова Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року в справі №6-1477цс15, від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16.

Відповідно до ч.2 ст.360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Частиною 1 ст.60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, на підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом з'ясовано, що не зважаючи на неотримання ОСОБА_2 судових повісток про розгляд справи про стягнення з нього аліментів на користь дитини ОСОБА_3 та самого заочного рішення від 28 лютого 2015 року, про стягнення з нього аліментів за цим рішенням він дізнався принаймні у січні 2017 року, оскільки 09 січня 2017 року уклав договір про надання йому правової допомоги з адвокатом Скрябіним О.М. у справі про стягнення аліментів. Після чого адвокату Скрябіну О.І., за його запитом, 31 січня 2017 року направлено копію заочного рішення. І в цей же день до суду надійшла заява останнього про перегляд заочного рішення датована та відправлена поштою 18 січня 2017 року, в якій містяться посилання на номер справи і зміст рішення.

Відтак, зазначені обставини дозволяють стверджувати про те, що щонайменше 31 січня 2017 року відповідачу вже достовірно мало бути відомо про рішення суду, яким з нього стягнуто аліменти на користь позивача на утримання доньки ОСОБА_3. Принаймні це було відомо представнику, а отже і його довірителю.

За змістом ст.44 ЦПК України представник є самостійним учасником процесу, який наділений важливими повноваження. ЦПК наділяє представника як загальними, так і спеціальними правами, які пов'язані з розвитком спору та спрямовані на розпорядження щодо предмету спору. Тобто представник наділений такими повноваженнями, як і особа, яку він представляє.

Відомостей про неналежне виконання представником ОСОБА_2, у справі про перегляд заочного рішення, своїх обов'язків суду не надано.

Слід також зауважити, що перегляд заочного рішення не зупиняє виконання рішення суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 з 01 лютого 2017 року по травень 2017 року позивач не отримувала з вини відповідача, який зобов'язаний сплачувати аліменти за рішенням суду.

Доказів про те, що заборгованість по аліментам виникла з незалежних від платника причин, зокрема несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками або по іншим поважним причинам, відповідач суду не надав.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що права позивача порушені, а тому вона має право на стягнення неустойки (пені) за період з 01 лютого 2017 року по червень 2017 року у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, виходячи з наступного розрахунку:

2017 рік

лютий - 2000 грн. (заборгованість зі сплати аліментів) х1% х 28 (кількість днів прострочення) = 560 грн. (розмір пені);

березень - 2000 грн. (заборгованість зі сплати аліментів) х1% х 31 (кількість днів прострочення) = 620 грн. (розмір пені);

квітень - 2000 грн. (заборгованість зі сплати аліментів) х1% х 30 (кількість днів прострочення) = 600 грн. (розмір пені);

травень - 2000 грн. (заборгованість зі сплати аліментів) х1% х 31 (кількість днів прострочення) = 620 грн. (розмір пені);

Всього: 2380 грн.

Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у зв'язку з простроченням сплати аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 2380 (дві тисячі триста вісімдесят) грн.

Також у відповідності до положень ч.1 ст.88 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесений нею і документально підтверджений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. На час подання до суду даної позовної заяви, пільг щодо сплати судового збору за подання відповідного позову законом не передбачалося.

Керуючись ст.ст.3,10,11,60, 169, 213-215, 224-226, 294 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені у зв'язку з простроченням сплати аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню у зв'язку з простроченням сплати аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 2380 (дві тисячі триста вісімдесят) грн., а також судовий збір у розмірі 111 (сто одинадцять) грн. 17 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через даний суд до Апеляційного суду Кіровоградської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г.В. Берднікова