Рішення № 70382571, 15.11.2017, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №348/448/17

15 листопада 2017 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в cкладі головуючого-судді: Міськевич О.Я.

секретаря: Скоблей О.В.

з участю представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Надвірна в режимі відео конференції цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

22.02.2017 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 08.11.2011 р. ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20.40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до умов договору відповідач зобовязався погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Проте своїх зобовязань згідно договору відповідач належним чином не виконував. У звязку з порушенням зобовязань за договором відповідач станом на 31.12.2016 року має заборгованість 25980 грн. 38 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обємі з підстав, зазначених в позовній заяві. Просить стягнути з відповідача в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в сумі 25980 грн. 38 коп. та стягнути сплачені судові витрати по справі.

Відповідач в судове засідання не зявився з невідомих суду причин, про час і місце слухання справи повідомлявся завчасно належним чином. Від нього поступили письмові пояснення, згідно яких позовні вимоги не визнав в повному обємі. Вказав, що в листопаді 2011 року він дійсно звертався до Надвірнянського відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» про відкриття карткового рахунку для перерахунку коштів з Чеської Республіки. Працівником зазначеного відділення було надано йому для підпису пакет документів для відкриття карткового рахунку. При цьому про будь-яке встановлення кредитного ліміту, надання кредиту, розяснення порядку його використання чи погашення йому не повідомлялось. Крім того, жодних потреб у отриманні кредиту у нього не було. Цього ж місяця 2011 року на його платіжну картку поступили кошти з Чеської Республіки, які він зняв в той же день, не підозрюючи, що в дані кошти включений кредит. Після зняття коштів він жодного разу не користувався даною карткою. В період з листопада 2011 року по січень 2017 року від ПАТ КБ «ПриватБанк» він не отримував жодних повідомлень про необхідність погашення кредиту. Про наявність кредиту він дізнався тільки в лютому 2017 року, коли на його адресу надійшла копія позовної заяви з додатками. Також вказує, що позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежа. За твердженням позивача кредит він отримав 08.11.2011 р., тому перебіг позовної давності починається з цієї дати. Строк позовної давності за даним позовом сплив 08.11.2014 р. Просив в позові відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, зазначених в письмових поясненнях відповідача. Просив в задоволенні позову відмовити. В подальшому в судове засідання не зявився з невідомих суду причин, про час та місце слухання справи повідомлений завчасно належним чином.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст. 56, 60 ЦПК України і, які сторона вважає достатніми для обгрунтування і заперечення своїх позовних вимог, та, з'ясувавши фактичні обставини, приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобовязання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 08.11.2011 р. ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20.40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов договору відповідач зобовязався погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором (а.с. 6-32).

Банк перед боржником свої зобовязання виконав. Боржник в свою чергу порушив взяті на себе зобовязання та строки сплати кредиту і станом на 31.12.2016 р. прострочена заборгованість складає 25980 грн. 38 коп., яка складається з: 940,00 грн. заборгованості за кредитом; 19442,03 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 3885,00 грн. заборгованості за пенею та комісією; 500,00 грн. штрафу (фіксована чатина); 1213,35 грн. штрафу (процентна складова).

Факт несплати відповідачем суми кредиту підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 4-5).

Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Умовами та Правилами надання банківських послуг передбачено, що картрахунок - це поточний рахунок на якому враховуються операції по платіжній картці, платіжна картка - це спеціальний платіжній засіб у вигляді емітованої у встановленому законодавством порядку пластикової або іншого виду карточки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку платника або відповідно банківського рахунку з метою оплати вартості товару або послуг.

Згідно з п. 3.1 вказаних Умов та Правил, для надання банківських послуг банк відкриває клієнту картрахунок, видає картку.

Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг кредитний договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на такий самий строк.

Пунктом 5.4 Правил користування платіжною картою встановлено, що погашення по кредиту по платіжним карткам без установленого мінімального платежу проводиться в наступному порядку: строк погашення відсотків - щомісячно за попередній місяць; строк погашення кредиту - в повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (в полі MONTH).

З розрахунку заборгованості, що долучений до позовної заяви вбачається, що після отримання кредитних коштів, відповідачем 12.06.2014 р. здійснив платіж на погашення кредиту в розмірі 145,00 грн. (а.с. 4-5). Дана обставина жодною із сторін не спростовувалась.

У правовій позиції Верхового Суду України, викладеній у постанові № 6-14цс14 від 19 березня 2014 року зазначено, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Таким чином, оскільки останній платіж відповідачем було здійснено 12.06.2014 року, то саме з 12.06.2014 року у позивача виникло право вимоги. Тому заява сторони відповідача про сплив позовної давності є безпідставною, оскільки позов позивачем подано 22.02.2017 р., тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Таким чином вимоги банку щодо стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору є обґрунтованими та підставними.

Суд не бере до уваги твердження відповідача та його представника про те, що відповідачу нічого не було відомо про наявність у нього кредиту як таке, що не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи наявна копія анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, з якої вбачається, що ОСОБА_2 був ознайомлений з умовами отримання кредитного ліміту, про що власноручно розписався (а.с. 6). Крім того, представником позивача долучено до матеріалів справи копію довідки про умови кредитування з використанням платіжної картки «КРЕДИТКА Універсальна» Contract» відповідно до якої ОСОБА_2 з умовами надання платіжної картки «КРЕДИТКА Універсальна» Contract» та розрахунку суми плати за використання кредитних коштів був ознайомлений, про що власноручно розписався (а.с. 77).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Зі змісту ст. 1054 ЦК України випливає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання зобовязання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобовязання являється порушенням зобовязання. В разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 511 ЦК України розмір неустойки (пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Тому враховуючи, те, що розмір нарахованої позивачем пені є надно значним від суми заборгованості по кредиту та несплачених відсотках, суд прийшов до висновку, про зменшення розміру пені до суми заборгованості по кредиту, тобто до 940,00 грн.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами договору передбачено застосування пені (комісії) як виду цивільно-правової відповідальності та передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань.

Отже, вбачається, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003цс15.

Враховуючи вищенаведе позов підлягає до часткового задоволення та стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору на загальну суму: 21822 грн. 03 коп., зокрема 940,00 грн. заборгованості за кредитом; 19442,03 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 940,00 грн. заборгованості за пенею та комісією; 500,00 грн. штрафу (фіксована чатина).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача, зокрема: 1600 грн. 00 коп. судового збору в користь позивача згідно платіжного доручення № PROM8BР30G від 28.01.2017 р.

На підставі наведеного, ст.ст. 526, 554, 610, 629,1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 3, 10, 15, 88, 208, 212-215, 218, 223, 224-228 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 21822 грн. 03 коп. (двадцять одну тисячу вісімсот двадцять дві гривні три копійки) заборгованості за кредитним договором б/н від 08.11.2011 року, з яких: 940,00 грн. заборгованості за кредитом; 19442,03 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 940,00 грн. заборгованості за пенею та комісією; 500,00 грн. штрафу (фіксована частина).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 1600 грн. 00 коп. (одну тисячу шістсот гривень) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Надвірнянський районний суд.

Суддя Міськевич О.Я.

Повний текст рішення виготовлено 20.11.2017 року