Ухвала суду № 70382390, 15.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та компенсації за завдану моральну шкоду, –

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він працював на посаді майстра гірничого дільниці гірничих робіт №1 розкривних комплексів кар'єру №7 гірничо-транспортного виробництва ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія». 01 липня 2016 року, близько 23 годин 00 хвилин позивача було безпідставно та незаконно побито працівниками служби безпеки комбінату (СБК), внаслідок чого, йому було завдано тілесних ушкоджень. З 02 липня 2016 року по 13 липня 2016 року ОСОБА_2 знаходився на амбулаторному лікуванні та згідно листка непрацездатності з 14 липня 2016 року позивач мав стати до виконання своїх трудових обов’язків. Водночас, за графіком першим робочим днем позивача було 16 липня 2016 року. В цей день, під час видачі йому завдання наряду керівництвом дільниці, приблизно о 07 годині 20 хвилин, працівником СБК комбінату ОСОБА_3 в ОСОБА_2 було вилучено перепустку без будь-яких офіційних повідомлень причин такого вилучення, у зв’язку з чим, позивач фактично не зміг приступити до виконання своїх трудових обов’язків. При цьому, з жодними наказами про будь-які зміни в графіку його роботи його ніхто не ознайомлював. 18 липня 2016 року в приміщенні відділу охорони праці управління комбінату відбувалось засідання комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві за фактом побиття позивача працівниками СБК комбінату, на яке ОСОБА_2 з'явитися не зміг з причин незаконного вилучення перепустки. ОСОБА_2 неодноразово звертався з письмовою заявою до Вільногірського відділення поліції про порушення з боку адміністрації комбінату своїх трудових прав та про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. 30 серпня 2016 року позивача було викликано до відділу кадрів комбінату, де йому вручили наказ №761-п від 25 серпня 2016 року за підписом директора філії підприємства ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» про звільнення за прогул на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Окрім цього, в наказі №761-п від 28 серпня 2016 року зазначається, що розпорядженням від 15 липня 2016 року за №737 «Про тимчасове змінення графіку роботи майстру гірничому ОСОБА_2 та електрозварнику ручного зварювання ОСОБА_4І.», йому тимчасово, на період розслідування за фактом нещасного випадку, було змінено графік роботи на графік №1 однозмінної роботи працівників комбінату, які мають 40-годинний робочий тиждень, з тривалістю робочої зміни 8 годин, з 2-ма вихідними днями (субота, неділя) на 2016 рік, час роботи з 08.00 - до 17.00 години, перерва на обід з 13.00 год. до 14.00 год. ОСОБА_2 вражає таке розпорядження з моменту його видання є незаконним та протиправним, оскільки чинний КЗпП взагалі не передбачає можливості та права відповідача «тимчасово, на період розслідування за фактом нещасного випадку» змінювати графік роботи та систему (розмір) оплати праці.

У зв’язку з чим, ОСОБА_2 просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» №761-П від 25 серпня 2016 року про його звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, та поновити його на посаді майстра гірничого дільниці гірничих робіт №1 розкривних комплексів кар'єру №7 гірничо-транспортного виробництва (ГТВ) Публічного акціонерного товариства «Об’єднана гірничо-хімічна компанія», яку він займав до звільнення з підприємства відповідача;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження відповідача №737 від 15 липня 2016 року «Про тимчасове змінення графіку роботи майстру гірничому ОСОБА_2 та електрозварнику ручного зварювання ОСОБА_4 І.»;

- стягнути з ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу з моменту його звільнення - по дату поновлення його на роботі у розмірі 81067,47 грн.;

- стягнути з ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» на користь позивача компенсацію за завдану йому діями відповідача, переліченими вище, моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., а також, судові витрати, пов’язані з розглядом цієї справи судом та оплатою юридичної допомоги адвоката.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково:

- визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Об’єднана гірничо-хімічна компанія», правонаступником якого є ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» №761-П від 25 серпня 2016 року про звільнення ОСОБА_2 за п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України;

- поновлено ОСОБА_2 на посаді майстра гірничого дільниці гірничих робіт №1 розкривних комплексів кар’єру №7 гірничо - транспортного виробництва (ГТВ) філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» з 19 липня 2016 року;

- стягнуто з ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 79664,40 грн.;

- стягнути з ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_2 компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн. та 551,20 грн. судових витрат по сплаті судового збору;

- стягнуто з відповідача на користь держави судові витрати в розмірі 1102,40 грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

Також, було допущено негайне виконання вказаного рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення на користь позивача середнього заробітку за один місяць в розмірі 8489,48 грн.

Не погодившись із таким рішенням, ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був прийнятий на філію «Вільногірський ГМК» ДП «ОГХК», правонаступником якого є ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія», в порядку переводу з 24 січня 2015 року в гірничо-транспортне виробництво майстром гірничим дільниці гірничих робіт №1 розкривних комплексів кар`єру №7, що підтверджується копією наказу від 01 січня 2015 року та копією трудової книжки.

10 квітня 2015 року ОСОБА_2 був ознайомлений з посадовою інструкцією та графіками змінності, встановленими для працівників дільниці гірничих робіт розкривних комплексів кар’єру №7.

02 липня 2016 року ОСОБА_2, був затриманий за підозрою у вчиненні крадіжки дизельного палива, про що складено акт №4 від 02 липня 2016 року, після чого з 02 липня 2016 року по 13 липня 2016 року позивач перебував на амбулаторному лікуванні.

Згідно листка непрацездатності серії АДБ №259308, виданого КЗ «Вільногірська центральна міська лікарня» ДОР, позивач був зобов’язаний приступити до роботи 14 липня 2016 року.

Згідно акту від 16 липня 2016 року, складеного та підписаного працівниками бригади по переміщенню конвеєрів ГТП, охоронником ОСОБА_3 у ОСОБА_2 була вилучена перепустка без відповідних документів на вилучення.

Крім того, на період проведення службового розслідування за фактом нещасного випадку, який трапився на кар’єрі №7 «Північ», розпорядженням керівника ГТВ філії «Вільногірський ГМК» ДП «ОГХК» від 15 липня 2016 року №737 «Про тимчасове змінення графіку роботи майстру гірничому ОСОБА_2 та електрозварнику ручного зварювання ДРГ №1 розривних комплексі ГТВ ОСОБА_4І.» позивача з 16 липня 2016 року було переведено на роботу за графіком №1.

Підписати новий графік позивач відмовився, про що було складено акт від 16 липня 2016 року.

Згідно з актами та доповідними записками, складеними в.о. начальника ДГР №1 ГТВ філії «Вільногірський ГМК» ДП «ОГХК» ОСОБА_5, в період з 16 липня 2016 року по 21 липня 2016 року позивач на роботі був відсутній, відповідно до листа № 02-01/3932 від 19 липня 2016 ОСОБА_2 запропоновано надати пояснення причин неявки на роботу.

Із наданих позивачем пояснень вбачається, що про будь-які зміни щодо графіку (режиму роботи) та системи оплати праці адміністрацією підприємства він не повідомлявся, у нього було вилучено перепустку, в зв’язку з чим приступити до виконання своїх робочих обов’язків він фізично не мав можливості.

В подальшому, наказом директора філії «Вільногірський ГМК» ДП «ОГХК» від 25 серпня 2016 року №761-п за згодою профспілкового комітету підприємства позивача було звільнено з посади майстра гірничого дільниці гірничих робіт №1 розкривних комплексів кар'єру №7 гірничо-транспортного виробництва на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України - за прогули без поважних причин.

З наказом про звільнення ОСОБА_2 був ознайомлений 30 серпня 2016 року.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз’яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147 - 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Відповідно до ст. ст. 147, 148 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції керувався положеннями КЗпП України та виходив із того, що ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» фактично було створено умови, які позбавили позивача доступу до робочого місця і виконання ним своїх трудових обов’язків, що призвело до порушення прав ОСОБА_2 та незаконного звільнення.

Окрім цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що при накладенні на позивача наказом №761-П від 25.08.2016 року дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи, відповідачем були порушені вимоги щодо місячного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності передбаченого ст. 148 КЗпП України, у зв’язку з чим такий спірний наказ підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Оскільки позивача було поновлено на роботі, то суд першої інстанції із дотриманням вимог ст. 235 КЗпП України стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 79664,40 грн. та моральну шкоду в порядку ст. 237-1 КЗпП України у розмірі 1000,00 грн.

В своїй апеляційній скарзі ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права в частині п. 4 ст. 40, ст. ст. 147 – 149 КЗпП України, а також на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, встановленим в ході судового розгляду.

Так, апелянт посилається на те, що звільнення за прогул не є дисциплінарним стягненням, але такі доводи не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки суперечать положенням ст. 147 КЗпП та зводяться до суб’єктивного тлумачення апелянтом норм матеріального права.

Щодо доводів про дотримання ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» строку притягнення ОСОБА_2 до відповідальності, оскільки останній здійснював прогули в період з 18 липня 2016 року по 29 липня 2016 року, то суд апеляційної інстанції відхиляє їх, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Із матеріалів справи вбачається, що прогул позивача було виявлено саме 18 липня 2016 року, що підтверджується складеними в.о. начальника ДГР №1 ГТВ філії «Вільногірський ГМК» ДП «ОГХК» ОСОБА_5 актами, доповідними записками про відсутність позивача на роботі та листом №02-01/3932 від 19 липня 2016 року з проханням надати пояснення неявки на роботі.

Тобто, місячний строк застосування дисциплінарного стягнення має бути обрахований саме з цього часу та спливає 18 серпня 2016 року, однак спірний наказ про звільнення позивача було видано лише 25 серпня 2016 року, а ознайомлено ОСОБА_2 із даним наказом 30 серпня 2016 року.

Також, відхиляються судом апеляційної інстанції доводи ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» щодо відсутності в позивача поважних причин для неявки на роботу, так як судом було встановлено та не заперечувалось апелянтом, що в ОСОБА_2 було вилучено перепустку та в такий спосіб позбавленого його можливості прибути до місця роботи, що є об’єктивною і поважною причиною його відсутності.

Щодо посилань відповідача на відкритий доступ у службові приміщення службових майстрів, то згідно п. 3.2 Інструкції про пропускний і внутрішньо-об’єктовий режим на філії, затвердженої наказом №241 від 06 серпня 2015 року, встановлено, що вхід-вихід на територію комбінату без пред’явлення перепусток мають право тільки начальники варти та їх помічники.

Більше того, ОСОБА_2 виконує свою трудову функцію та безпосередні обов’язки в кар’єрі, доступ до якого відбувається за пропускним режимом.

А тому, виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» – відхилити.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_6