Рішення № 70382341, 15.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Демченко Е.Л., Макарова М.О.

при секретарі - Попазовій Н.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те що, починаючи з квітня 2006 року вона проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1.

В зазначену квартиру вона вселилась до свого чоловіка, ОСОБА_3, який там проживав, і відповідно проживає до теперішнього часу.

Позивач добросовісно та безперервно (більше десяти років) володіє та відкрито користується квартирою, підтримує її в належному стані, постійно робить в ній поточний та капітальний ремонти, оплачує всі комунальні послуги по утриманню квартири.

Вважає, що визнання за нею права власності на вищевказану квартиру, не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб і суспільні інтереси.

У зв’язку із вищезазначеним, просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено (а.с.27-30).

Визнано за ОСОБА_2, право власності за набувальною давністю на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, с-ще Томаківка, Томаківського району Дніпропетровської області, відповідно до даних Технічного паспорта виготовленого КП «Томаківське БТІ» ДОР» 28 вересня 2016 року, згідно експлікації приміщень до плану квартири: загальна площа квартири становить 71,80 кв. м.; відповідно до технічної характеристики квартири: розташована на четвертому поверсі чотирьохповерхового будинку та складається з трьох кімнат загальною житловою площею 47,50 кв.м.

В апеляційній скарзі Перший заступник керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог, відмовити (а.с.35-40).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Рішення суду першої інстанції не в повному обсязі відповідає вимогам закону.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що набуття права власності ОСОБА_2 відбулось добросовісно, оскільки вона заволоділа спірним об’єктом та продовжує відкрито, безперервно володіти ним більше десяти років, що не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб і суспільні інтереси.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з квітня 2006 року ОСОБА_2 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3.

В зазначену квартиру ОСОБА_2 вселилась до свого чоловіка ОСОБА_3, який там проживав, і відповідно проживає до теперішнього часу.

Судом встановлено, що реєстрація права власності на квартиру не проводилася.

За даними Томаківської селищної ради вих. №491/1 від 27 жовтня 2016 року, житловий будинок за зазначеною адресою, знаходиться на балансі селищної ради, тобто спірне майно належить до комунальної власності територіальної громади Томаківської селищної ради Дніпропетровської області.

На сьогоднішній день позивач продовжує проживати у вказаній квартирі та відкрито, не приховуючи факту знаходження майна в її володінні, добросовісно та безперервно (більше десяти років) володіє та користується квартирою, підтримує її в належному стані, постійно робить в ній поточний та капітальний ремонти. Оплачує всі комунальні послуги.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Цивільний кодекс України передбачає загальні засади набуття права власності, зокрема ст.ст.316-323, 325, 328, 331, 334 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном; усі суб’єкти права власності є рівними перед законом; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом; право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, виходячи зі змісту вказаної правової норми, цей спосіб набуття права власності встановлюється на сукупності обставин, зазначених у цій статті, а саме тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном, як своїм власним. При цьому тривалість означає, що повинен закінчитися передбачений у законі строк, добросовісність означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно, відкритість означає, що володіння є відкритим, безперерервність означає, що на протязі зазначеного у законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов’язку повернути річ власнику, а також йому не пред’явлено позовів про повернення майна.

За положеннями статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, що не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, або на майно, що придбано добросовісним набувачем і у витребуванні якого власнику було відмовлено.

За змістом роз’яснень пункту 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року №3 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі, а також на безхазяйну річ.

Отже, встановлення власника майна або безхазяйної речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (ст.214 ЦПКУ).

Згідно з ч.1 ст.142 Конституції України, ч.3 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування», нерухоме майно, що є у комунальній власності територіальної громади селища є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, то незаконне та безоплатне вибуття такого майна з власності територіальної громади підривають матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає істотної шкоди інтересам громадян та держави, яка відповідно до ст.ст. 7,142 Конституції України, гарантує та фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Таким чином, визнання права власності на об’єкт нерухомого майна незаконно позбавляє власника квартири – Томаківську селищну раду Томаківського району Дніпропетровської області фактично володіти, користуватись та розпоряджатись спірним майном.

Враховуючи, що вказана квартира є комунальною власністю, положення ст.344 ЦК України у даному спорі не підлягають застосуванню, оскільки для набуття права власності на неї цим Кодексом встановлений інший порядок.

Згідно із ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Правовідносини з користування комунальним житлом регулюються параграфом 1 глави 58 ЦК України та Житловим кодексом України, а набуття права власності на житлові приміщення Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», що узгоджується з позицією вищого спеціалізовано суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловленої в ухвалі від 28 березня 2012 року у справі №6-40519ск11.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок).

У порушення вимог визначених ст.ст.212-214 ЦПК України, суд першої інстанції не встановив власника вищезазначеного нерухомого майна, так само як і не встановив чи належить спірне майно до комунальної власності, та чи звертався заявник з відповідним питанням про приватизацію до органів місцевого самоврядування, якою є Томаківська селищна рада Дніпропетровської області.

За таких обставин, суд першої інстанції ухвалюючи рішення допустив порушення норм процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права та прийшов до висновків, які не відповідають обставинам встановленим у справі, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області – задовольнити.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 606, 32 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_4

ОСОБА_5