Постанова № 70381854, 14.11.2017, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/515/16-а

Провадження № 2-а/185/5/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого – судді Палюх Т.Д., за участю секретаря Таран Н.Ю., розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення компенсації з урахуванням інфляції та трьох відсотків річних,

В С Т А Н О В И В:

20 січня 2016 року згідно відбитку штемпеля на конверті, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Павлоградського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, в якому з урахуванням уточнень від 31 серпня 2017 року просить: визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати його нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невчасно одержану пенсію за період з лютого 2010 р. по листопад 2015 р. з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», ст. 625 Цивільного кодексу України; стягнути з відповідача заборгованість на 01.08.2017 року - 42590 грн. 62 коп., що складається з 40919 грн. 99 коп. - заборгованість по виплаті компенсації за невчасно одержану пенсію з урахуванням встановленого індексу інфляції станом на 01.08.2017 року, 1670 грн. 63 коп. - 3% річних за весь час прострочення станом на 01.08.2017 року; стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі – 1929 грн., що складається з 1378 грн. - за подання апеляційної скарги, 551 грн. - за звернення до суду з адміністративним позовом.

Позов обґрунтовано тим, що з 08.02.2010 року позивач одержує пенсію по віку згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до розпорядження Управління пенсійного фонду м. Павлоград №180441 від 19.03.2010 року про призначення пенсії, позивачу було не зараховано до страхового стажу пільгову вислугу років - 7 років 8 місяців і 7 днів, що не відповідає вимогам законодавства України про військову службу. У зв’язку з порушенням своїх прав позивач звернувся до суду. Вищий адміністративний суд України 13 серпня 2015 року в справі № К/800/34499/15 ухвалив рішення про зарахування позивачу пільгової вислуги років до страхового стажу із дня порушення законодавства - з 08.02.2010 року. Цим було підтверджено виникнення грошових зобов’язань Пенсійного фонду перед позивачем з дня призначення пенсії. 22.12.2015 року позивачу була виплачена заборгованість по пенсійним виплатам за період з 08.02.2010 р. по 30.11.2015 р. у сумі - 49798,87 гривень. Проте позивачу не була нарахована та не була виплачена компенсація втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням строків її виплати. Позивач звернувся до відповідача з заявою від 22.02.2017 року щодо нарахування та виплати компенсації з урахуванням інфляції та 3% річних. Відповідно до листа № Д/34 від 10.03.2017 року відповідачем повідомлено про не можливість нарахування компенсації з урахуванням інфляції та 3% річних у зв’язку виплати пенсії по рішенню суду. На підставі вищезазначеного позивач був змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, надали суду пояснення, які відповідають змісту позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що після отримання постанови Вищого адміністративного суду України від 31.08.2015 року по справі № К/800/34499/15 відповідачем в добровільному порядку виконано рішення, тобто перераховано пенсію та виплачено заборгованість у сумі 49798 грн. 87 коп. в грудні 2015 року, тобто в розмірі та за період, визначений судом. В даному випадку спірні правовідносини між сторонами у справі виникли не з договірних грошових зобов’язань, а тому норми Цивільного кодексу України в частині відповідальності за порушення грошового зобов’язання боржника перед кредитором не можуть застосовуватись.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, призначено відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується листом Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 13.11.2015 року (а.с.10).

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2011 року позовні вимоги позивача задоволено: визнано протиправною відмову управління ПФУ в зарахуванні ОСОБА_1 до загальною трудового стажу при призначенні пенсії за віком на загальних підставах стаж проходження військової служби у Камчатській області з 10.11.1981 року по 17.07.1989 року (7 років 8 місяців 7 днів) у кратному пільговому обчисленні – один рік за півтора роки, зобов’язано зарахувати та перерахувати призначену пенсію з урахування пільгового (кратного) обчислення періоду служби з 08 лютого 2010 року. Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 серпня 2015 року вищевказану постанову змінено в частині визначення кратності обчислення вислуги років ОСОБА_1 за період військової служби з 10.11.1981 р. по 17.07.1989 р., якою вважати один місяць служби за 2 місяці (а.с.7-9).

Позивач звернувся до відповідача з письмовим зверненням про виплату боргу з нарахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних до часу виплати заборгованості.

Згідно статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку із порушенням строків їх виплати», КМУ прийнято постанову № 159 від 21.02.2001 року, якою затверджено порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати.

Згідно абзацу 1 пункту 4 Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов’язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Тобто, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних доходів, які вже були нараховані.

Відповідно до копії протоколу від 22.11.2015 року, позивачу перераховано пенсію та виплачено заборгованість у сумі 49798 грн. 87 коп. в грудні 2015 року, тобто за період та в розмірі, який не був нарахований відповідачем, а визначений саме судом (а.с.153-155).

Відтак, порушені права позивача відновлено постановою адміністративного суду.

Посилання позивача на приписи ч.2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", згідно яких нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, є безпідставними, оскільки спір щодо перерахунку пенсії був вирішений судом, і вищевказані норми до цих правовідносин застосовуватись не можуть.

Посилання позивача на статті 524,533-535,625 Цивільного кодексу України є також безпідставними, оскільки правовідносини які склались між сторонами у даній справі, є публічно-правовими, а тому не можуть вирішуватись за правилами цивільних спорів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо відсутності законних підстав вимог позивача, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 6 -11, 71, 161, 163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення компенсації з урахуванням інфляції та трьох відсотків річних – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Повний текст постанови виготовлений 20.11.2017 року.

Суддя Т. Д. Палюх