Рішення № 70381831, 14.11.2017, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/7284/17

Провадження № 2/185/3808/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Палюх Т.Д.,за участю секретаря Таран Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба в справах дітей Павлоградської міської ради, про надання дозволу на виїзд за межі України дитини без згоди та супроводу батька,

В С Т А Н О В И В:

18 вересня 2017 року позивач звернулась до суду з позовом, просить надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України до Туреччини на оздоровлення в період з 06 січня 2018року по 13 січня 2018року дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з нею, без дозволу та супроводу батька ОСОБА_2

В обґрунтування позову зазначила, що з 27.11.2010року перебувала у шлюбі з відповідачем, від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області суду від 28.04.2016року шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області суду від 20.11.2016року встановлено способи спілкування батька з дитиною.

В період з 26.04.2017року по 28.04.2017року син проходив лікування в Центрі реабілітації дітей з порушенням слуху та мови КЗ «Діпропетровська обласна дитяча лікарня» ДОР з діагнозом: « двосторонній ексудативний середній отит». По тепершній час син знаходиться під наглядом лікаря - отоларинголога, який при огляді 12.09.2017року надав рекомендацію: оздоровлення дитини з морським повітрям, загартування, режим. Позивач також вважає, що виїзд за кордон сприятиме розширенню світогляду дитини, його духовном та інтелектуальному розвитку.

Незважаючи на вказані обставини, відповідач добровільно не дає нотаріально засвідченої згоди на виїзд дитини, при цьому жодних аргументів на обгрунтування відмови не наводить. Тому позивач звернулась до суду з дійсним позовом.

У судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_5 підтримали позов. Пояснили, що позивач уклала зареєстрований шлюб з громадянином Туреччин ОСОБА_8, який має постійне місце проживання у АДРЕСА_1, має медичну страховку, якою можуть користуватися також члени його сім»ї. Позивач має посвідку на проживання в Туреччині. Виїзд дитини планується у період зимових шкільних канікул з 1 по 14 січня 2018року, тому це не заважає навчанню сина у ЗОШ №12 міста Павлограда, де він є учнем 1-А класу. Навчання у перших классах припиняється з 27 грудня 2017року, тому відповідач має можливість узяти дитину для спілкування та сумісного відпочинку в період канікул з 27 грудня 2017року до 05 січня 2018року у відповідності з рішенням суду, яким встановлено способи спілкування батька з дитиною. Син переніс операцію 27.04.2017року з приводу аденоїдів, йому рекомендоване морський клімат, позивач бажає його оздоровити і має на це матеріальні умови. Позивач наголосила, що вона діє і діятиме у відповідності з законом, ствердження відповідача про її протиправні наміри щодо вивезення дитини за кордон є повністю надуманими.

Відповідач позов не визнав, дав суду пояснення, аналогічні викладеним ним у письмовому запереченні проти позову, а саме: він має підстави вважати, що позивачка під виглядом тимчасового виїздку сина планує вивезти його в протиправний спосіб до Туреччини на постійне місце проживання. Така думка в нього склалася з таких причин: при спілкуванні його з позивачкою у травні 2017року остання йому повідомила, що отримала консультацію юристів щодо неможливості виїзду дитини на постійне проживання до Туреччині без дозволу відповідача; також він розмовляв з вихователем сина у ДЗН № 31 м. Павлограда ОСОБА_6, яка повідомила, що позивач їй заявляла наступне: «ОСОБА_4 до школи ходити не буде, а якщо буде, то в іншому місці». Також, у травні 2017року позивач йому повідомила, що син зарахований до ЗОШ № 12, однак 10.05.2017року він дізнався, що це не відповідає дійсності, тому звернувся 22.05.2017року до Служби у справах дітей Павлоградської міської ради. Позивач написала заяву і син був зарахований до школи. Він, як батько, приймає повну участь у розвитку та вихованні сина: сплачує аліменти в розмірі 25% доходу щомісячно, виділив для сина окрему кімнату в своїй квартирі, де дитина перебуває з ночівлею два дні на тиждень(середа та суббота), оплатив половину витрат на операцію 27.04.2017року. Також відсутній письмовий висновок Служби у справах дітей Павлоградської міської ради щодо предмету спору.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Павлоградської міської ради Лебедєва А.М. вважає, що надання дозволу на тимчасовий виїзд до Туреччини на оздоровлення буде в інтересах дитини. Суду пояснила, що Органом опіки та піклування розглядалося 07.09.2016року питання про способи участі батька у вихованні дитини, заяви про зарахування дитини до школи у травні 2017року подав спочатку батько, а потім й мати, дитина навчається у ЗОШ № 12 міста Павлограда.

Вислухавши позивача та його представника, відповідача, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», оформлення документів для виїзду громадян України за кордон

на постійне проживання здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та

інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Відповідно до п.3 Правил перетинання державного кордону громадянами України" виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Відповідно до п.4 вказаних Правил виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: 2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків. Відповідно до п. 5, 6 Правил виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі.

Статтею 141 Сімейного кодексу України встановлено рівність прав та обов'язків батьків у здійсненні батьківських прав.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач 05.12.2016року уклала зареєстрований шлюб з громадянином Туреччини ОСОБА_8, останній має постійне місце проживання у АДРЕСА_1, має медичний страховий поліс працівника( а.с.13-15,35-37). Також матеріалами справи підтверджені знаходження дитини на лікуванні та рекомендація лікаря щодо оздоровлення дитини з морським повітрям, загартування, режим( а.с.10-12).

Оздоровлення дитини за кордоном у Туреччині в період зимових шкільних канікул матиме позитивний вплив на розвиток дитини.

З метою захисту інтересів дитини, забезпечення реалізації її права на оздоровлення, загальний розвиток, суд вважає можливим надати дозвіл на тимчасовий виїзд дитини за межі України до Туреччини у супроводі матері в період з 06 січня 2018року по 13 січня 2018року.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження протиправної поведінки позивача, направленої на вивезення дитини за кордон в порушення діючого законодавства. Він заявив, що на його думку, позивач має наміри порушити закон.

Однак рішення суду не може грунтуватися на припущеннях.

Відтак, позов підлягає задоволенню.

Витрати, понесені позивачкою на сплату судового збору у розмірі 640 грн підтверджуються квитанцією (а.с.1) і підлягають стягненню з відповідача як передбачено ч.1 ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10,11, 88, 212-215,218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Надати дозвіл на тимчасовий виїзд малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, у супроводі матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, без дозволу та супроводу батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, за кордон України до Туреччини на оздоровлення в період з 06 січня 2018року по 13 січня 2018року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 640 (шістсот сорок) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення суду виготовлено 19.11.2017року.

Суддя Т. Д. Палюх