Ухвала суду № 70380393, 15.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 29.08.2017 по справі № 554/4480/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1Д.) звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУПФУ в Полтавській області), в якому просив суд визнати протиправними дії ГУПФУ в Полтавській області щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, на які було нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.08.2008 по 31.07.2010 та зобов'язати ГУПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату йому пенсії, починаючи з 01 червня 2017 року, врахувавши в розрахунок, з якого призначається пенсія, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку та одноразові премії за період з 01.08.2008 по 31.07.2010 роки, з яких було сплачено соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно довідки Ліквідаційної комісії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області від №1/25 від 12.05.2017.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 29.08.2017 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними дії ГУПФУ в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, на які було нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Зобов'язано ГУПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, починаючи з 01 червня 2017 року, врахувавши в розрахунок, з якого призначається пенсія, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку та одноразові премії за період з 01.08.2008 по 31.07.2010 роки, згідно довідки про додаткові види грошового забезпечення, із яких нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які не ввійшли в розрахунок пенсії, № 1/25 від 12.05.2017.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ГУПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 640 гривень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги вказав, що спірні види грошового забезпечення не передбачені п. 7 постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 17.07.1992 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" та ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Також вказав, що судом першої інстанції не враховано рішення Конституційного Суду України від 13.05.2015 у справі № 4-рп/2015 за зверненням щодо тлумачення речення першого ч. 3 ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Скориставшись правом подання заперечень на апеляційну скаргу, позивач через свого представника вказав, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права та є такою, що узгоджується з існуючою судовою практикою.

У судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись своєчасно та належним чином.

Неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 15.11.2017 за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУПФУ в Полтавської області (як пенсіонер, звільнений з Державного департаменту України з питання виконання покарань) та отримує з 31.08.2010 пенсію за вислугу років, призначену згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка обчислюється з розрахунку 90 % грошового забезпечення за останні 24 місяці служби (а.с. 15,16).

В травні 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням при обчисленні пенсії всіх складових грошового забезпечення при звільненні, на які було нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, надавши довідку Ліквідаційної комісії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області за №1/25 від 12.05.2017 про додаткові види грошового забезпечення за 24 календарні місяці служби, що передували виникненню права на призначення пенсії за період з 01.08.2008 по 31.07.2010 роки (а.с. 24).

18.05.2017 листом № 226/В-03 та згідно розпорядження № 03-50/1-112 від 26.05.2017 ГУПФУ в Полтавській області відмовило позивачу в здійсненні перерахунку, посилаючись на відсутність підстав для його проведення, оскільки матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, компенсація за невикористану відпустку та одноразова премія не віднесені до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (а.с. 18-20).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, керуючись висновками Верховного Суду України, виходив із того, що вказані інші виплати є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до Закону № 2262-XII відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, а тому повинні враховуватися при призначенні пенсії.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року N 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Положеннями ст. 43 Закону № 2262-ХІІ (в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 7.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 1294) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).

Оскільки позивач звільнений з Державного департаменту України з питання виконання покарань, розмір його окладу як особі начальницького складу апаратів управлінь (відділів) Державної пенітенціарної служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Київській області визначено згідно з додатками 21 Постанови № 1294.

Згідно пп. 2 та п. 5 Постанови № 1294 також передбачено преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення та надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464- VI, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

У статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV визначено, що до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що отримувані особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески (єдиний несок) або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічний правовий висновок був викладений Верховним Судом України в постанові від 16.09.2014 у справі № 21-314а14 та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 10.03.2015 у справі №21-70а15.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до ГУПФУ в Полтавській області надано довідку Ліквідаційної комісії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області за №1/25 від 12.05.2017 про додаткові види грошового забезпечення за 24 календарні місяці служби, що передували виникненню права на призначення пенсії за період з 01.08.2008 по 31.07.2010 роки (а.с. 24).

У вищевказаній довідці про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії вказані серед інших такі додаткові види грошового забезпечення, як матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 12312,14 грн. та для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 12184,32 грн., компенсація за невикористану відпустку 6808,41 грн., одноразова премія в розмірі 8700 грн. На зазначені суми нараховано та сплачено соціальні внески на загальнообов'язкове державне страхування.

Судовим розглядом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що ці спірні суми виплат не включено до розрахунку пенсії позивача.

Таким чином, оскільки єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування був нарахований на всі виплати матеріальної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, одноразову премію, отриманих позивачем у період з серпня 2008 року по липень 2010 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою, то в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для врахування сум зазначених виплат при обчисленні пенсії позивачу.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта в частині включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, виключно додаткових щомісячних видів грошового забезпечення, в той час як матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань, одноразова премія є одноразовими виплатами та включення таких спірних виплат для обчислення пенсії суперечить ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, враховуюче те, що в силу вимог ст. ст. 161, 244-2 КАС України судом першої інстанції, з яким погодилася колегія суддів, враховано висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 10.03.2015 у справі №21-70а15, в якій зазначено, що спірні виплати, за умови якщо з них сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, повинні включатися до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія призначена відповідно до ст. 43 Закону № 2262-ХІІ.

Згідно вказаної правової позиції Верховного Суду України до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, включаються всі види грошового забезпечення, незалежно від того мають такі виплати систематичний або тимчасовий характер, залежать чи не залежать від певних обставин, їх розміри та виплата є чи не є фіксованим та щомісячними. Головною умовою для включення до розрахунку пенії є сплата з цих видів грошового забезпечення соціальних внесків.

Таким чином, оскільки зі спірних виплат, які позивач отримував перед виходом на пенсію, було нараховано та сплачено соціальні внески, відмова ГУПФУ в Полтавській області у включенні таких виплат до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія позивача, та проведенням у зв’язку із цим перерахунку пенсії, є протиправною.

За наслідками зіставлення характеру спірних правовідносин та правових ситуацій, на підставі яких була сформульована вказана вище правова позиція Верховного Суду України та змісту спірних правовідносин у справі, що розглядається, колегією суддів не встановлено достатніх та належних мотивів, що дають право відступити від правової позиції, викладеної у вказаному рішенні Верховного Суду України.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання апелянта на рішення Конституційного суду України від 13.05.2015 у справі №1-9/2015, враховуючи те, що вищезазначені правові позиції Верховного Суду України не суперечать рішенню Конституційного суду України від 13.05.2015 у справі №1-9/2015 щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки вказане рішення Конституційного Суду стосується порядку перерахунку пенсій у зв'язку з встановленням Кабінетом Міністрів України нової щомісячної додаткової грошової винагороди, а не видів грошового забезпечення, з яких має бути визначений розмір пенсії.

Також колегія суддів вважає необгрунтованим посилання відповідача на недопустимість прийняття як доказ по справі довідки Ліквідаційної комісії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області за №1/25 від 12.05.2017, враховуючи таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції належних доказів, що б підтверджували факт безпідставної видачі довідки Ліквідаційною комісією управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області за №1/25 від 12.05.2017. Вказана довідка містить підписи відповідальних осіб, печатку та штамп установи, від так посилання на протиправність видачі вказаної довідки є виключно припущенням відповідача. Крім того, відмовляючи в перерахунку пенсії листом № 226/В-03 від 18.05.2017 та згідно розпорядження № 03-50/1-112 від 26.05.2017 ГУПФУ в Полтавській області не порушувало питання безпідставності видачі вказаної довідки.

Крім того, відповідно до п. 9 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року N 393, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, Пенсійний фонд України та його головні управління мають право перевіряти правильність складення довідок, від так відповідач не позбавлений права самостійно перевіряти обгрунтованість та достовірність наданої позивачем довідки.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги положення чинного законодавства та правові висновки Верховного Суду України, колегія суддів погоджується із висновком суду про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшов висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 29.08.2017 по справі № 554/4480/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 20.11.2017.