Ухвала суду № 70380335, 15.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/9405/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання:Бедрій Х.П.

представника апелянта:ОСОБА_1

представника позивача:ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2017 року у справі № 809/371/17 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Агро-Союз» до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

07.03.2017 р. позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство «Агро-Союз» звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 14.12.2016 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.08.2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Головне управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.08.2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

Представник апелянта ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарг, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, податковий орган провів позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Агро-Союз» з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТОВ «Альянс-Дніпро» за період вересень-жовтень 2015 року, ТОВ «Трейдмікс» за період лютий-квітень 2016 року.

За результатами перевірки, складено акт перевірки № 723/09-19-14-02/24437204 від 28.11.2016 р. в якому зазначено порушення податкового законодавства, а саме:

-пп. «а» п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6, ст.198, ст.201, ст.209 ПК України в результаті чого ПАТ «Агро-Союз» завищено податковий кредит по ПДВ в сумі 655 957 грн (за вересень 2015 року у сумі ПДВ 381 473 грн, за жовтень 2015 року у сумі 274 484 грн) та завищено суму відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 505 757 грн. за березень 2016 р.

На підставі складеного акта перевірки податковий орган 14.12.2016 р. прийняв податкове повідомлення рішення №0003581402 яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на суму 819947 грн. в тому числі 655 957 грн. за основним платежем та 163 990 грн. штрафних санкцій; податкове повідомлення рішення №0003591402 яким зменшено розмір відємного значення суми податку за платежем податок на додану вартість на суму 505757 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача із контрагентами, їх вид, обсяг, а саме встановлено відсутність обєктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій з постачальниками ТОВ «Алянс-Дніпро» за вересень-жовтень 2015 року, ТОВ «Трейдмікс» за лютий-квітень 2016 року.

Щодо правовідносин ПАТ «Агро-Союз» з ТзОВ «Альянс-Дніпро».

За договором поставки №05/06/01 від 05.06.2015 р. який укладений між позивачем ПАТ «Агро-Союз» ( покупець ) та ТОВ «Алянс-Дніпро» ( продавець ) покупець придбав у продавця товар а саме: соєву макуху та соєву олію.

Суд першої інстанції встановив, що на виконання умов договору поставки від 05.06.2015 №05/06/01 укладеного між позивачем ПАТ «Агро-Союз» та ТОВ «Алянс-Дніпро» оформлено реалізацію протягом вересня-жовтня 2015 року - 455, 52 тон продукції (соєвої олії та соєвої макухи) на загальну суму 3 935 744, 4 гривень, в тому числі податок на додану вартість 655 957, 40 гривень.

З матеріалів справи видно, що основним видом діяльності ПАТ «Агро-Союз» є виробництво сільськогосподарської продукції, а саме: продукції рослинництва та тваринництва. Для здійснення господарської діяльності позивач має на балансі складські, офісні та виробничі приміщення.

Так, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором, позивач надав рахунки фактури, журнали ордерів з придбання товару, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні за вересень 2015 р., податкові накладні за вересень 2015 р., акти для виготовлення комбікормів, накладні на внутрішнє переміщення матеріалів з зернового складу на комбікормовий завод, картки аналізу комбікормів на їх фізико-хімічні властивості, накази та посвідчення про відрядження голови правління, водіїв, табелі обліку робочого часу водіїв, відомості про нарахування заробітної плати водіям, відомості наявності основних засобів.

На оформлення вказаних господарських операцій виписано податкові накладні, які внесені у Єдиний реєстр податкових накладних (т.3 а.с.22-87), видаткові накладні, рахунки-фактури та товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.155-250, т.3 а.с.1-20).

Позивач провів розрахунки за відвантажений товар у безготівковій формі всього на суму 638 946, 35 гривень, в тому числі податок на додану вартість 106 491, 06 гривень (т.3 а.с.99-103), а також згідно договору поруки за №02/09/2015-1 від 02.09.2015 та додаткових угод товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Кавертон» оплачено за поставлений товар 1 624 378, 65 гривень (т.3 а.с.104-125).

Як видно з матеріалів справи з продукції яку придбав позивач у контрагента ТОВ «Алянс-Дніпро на комбікормовому заводі виготовлені корми для вигодовлі свиней і страусів, а в подальшому після вирощення та забою зазначених тварин виготовлена та реалізована готова продукція. У вересні 2015 р. позивач ПАТ «Агро-Союз» реалізував продукцію більш ніж 48 покупцям та придбав товарно-матеріальні цінності більше ніж у 232 постачальника.

Вказані обставини підтверджують економічний зміст господарської операції по придбанню товарів у ТзОВ «Альянс-Дніпро» та підтверджує мету з якою позивач купував даний товар.

Крім того, 28.03.2016р. між ПАТ «Агро-Союз» (покупець) та ТОВ «Трейдмікс» (продавець) укладено договір поставки продукції за № 28 за яким продавець поставив товар покупцю а саме: зернові та корма пшеницю, ячмінь, кукурудзу та шрот соняшника, а покупець прийняв даний товар та оплатив.

Протягом березня 2016 року на виконання умов вказаного договору поставлено товари (пшениця, кукурудза, ячмінь, шрот соняшника) на загальну суму 3 034 540 гривень, в тому числі податок на додану вартість 505 756, 67 гривень, на оформлення яких виписано податкові накладні, що внесені у Єдиний реєстр податкових накладних (т.1 а.с.208-209), видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, довіреності про отримання продукції, журнали ордери з придбання товару, платіжні доручення, акти для виготовлення комбікормів, накладні на внутрішнє переміщення матеріалів із зернового складу, картки аналізу комбікормів про їх фізико-хімічні властивості, накази та посвідчення про відрядження голови правління та водіїв, табелі обліку робочого часу водіїв, відомості про нарахування заробітної плати, відомості наявності основних засобів. (т.1 а.с.206-207, т.2 а.с.210-245). Розрахунки за відвантажений товар проведено у безготівковій формі (т.1 а.с.246-250, т.2 а.с. 1-19).

Судом першої інстанції встановлено, що для виготовлення комбікорму позивач використовує власне приміщення комбікормового заводу загальною площею 1112,4 кв.м. та потужність 586 тис тон комбікорму на рік, що підтверджується свідоцтвом на право власності серія САЕ № 746123 від 12.09.2013 р. та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕАІ № 810587 від 12.09.2013 р. З вказаних правовстановлюючих документів видно що ПАТ «Агро-Союз» на праві приватної власності належать нежитлові будівлі перероблюючого комплексу зерносховища та будівля комбікормового заводу, що включають в себе цех по виготовленню комбікормів, ємність для зберігання шротів, склад, лабораторний корпус, зерносклад-ангар, будівлю зерносховища, систему сушки та зберігання зерна, склад-ангар для зерна, а також вантажні транспортні засоби, які використовувалися позивачем в своїй господарській діяльності (т.2 а.с.137-139, т.4 а.с.180-204).

ПАТ «Агро-Союз» є кінцевим споживачем поставлених за вищевказаних договором поставки № 28 від 28.03.2016 р. товарів а саме: зернових та кормів.

В березні 2016 р. позивач реалізував продукцію та послуги більш ніж 26 покупцям та придбав товарно-матеріальні цінності більш ніж у 150 постачальників.

Отже, ПАТ «Агро-Союз» придбав товари і послуги у контрагентів, оплатив їх, отримав первинні документи та придбанні товари і послуги використав у своїй господарській діяльності.

Тобто, позивач надавши первинні документи по операціями з контрагентом ТзОВ «Альянс-Дніпро» за вересень-жовтень 2015 р. та контрагентом ТзОВ «Трецдмікс» за березеньтравень 2016 р. документально підтвердив наявність господарських операцій з даними підприємствами, мету купівлі сільськогосподарської продукції та напрям її подальшого використання в господарській діяльності

Тому, колегія суддів вважає що доводи апелянта про відсутність обєкту оподаткування та нереальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами ТзОВ «Альянс-Дніпро», ТзОВ «Трейдмікс» є необґрунтованими та не відповідають дійсності та обставинам справи.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що наявність певних неточностей в оформленні документів якщо вони мали місце не спростовує того, що господарська операція мала місце, спрямована на реальне настання правових наслідків.

При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підстав наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності господарських операцій. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції якщо з інших даних видно що є фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязання платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару ( робіт, послуг) має підтверджуватись належними та допустимими доказами та не може ґрунтуватись на припущеннях.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Із змісту п.198.2 статті 198 ПК України видно, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В п.198.3 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду,а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази, які свідчать про те, що наведені в них відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податковий кредит формуються за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується первинними документами в рамках господарської діяльності платника податків.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Платник податку на додану вартість ( покупець товару ) не має обовязку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу протиправну діяльність будь-кого з контрагентів.

Таким чином, платник податків, який придбав товар в особи та отримав послуги в контрагента, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватись до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги за безпідставністю доводи апелянта про те, що в укладених договорах між позивачем та контрагентами не передбачено та не визначено дати, місця поставки товару чи дати, часу, місця переходу права власності на товар, не обумовлені умови перевезення. Оскільки, договори поставки є дійсними, рішення суду про визнання їх недійсним відсутні, а тому дані договори у відповідності до ст. 204 ЦК України є правомірними та є обов'язковими для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

ст.ст. 265-267 ГК України передбачено, що істотними умовами договору поставки є предмет договору - власне встановлення обовязку продавця поставити товар і обовязок покупця прийняти та оплатити отриманий товар.

З аналізу змісту договорів поставки видно, що всі істотні умови договорів поставки передбачені волевиявленням сторін та вимогам ЦК України та ГК України дотримані.

Не зазначення дати, місця поставки товару чи дати, місця переходу права власності на товар, умови перевезення не впливає на господарські відносини з контрагентами та уточнюються в момент виконання умов договору.

Договір поставки є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову оскільки, субєкт владних повноважень діяв не в межах повноважень та не у спосіб передбачений законом та Конституцією України.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ст.200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2017 року у справі № 809/371/17 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Суддя ОСОБА_4 Суддя ОСОБА_5 Суддя ОСОБА_6

Ухвала складена в повному обсязі 20.11.2017 року.