Ухвала суду № 70379950, 15.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 р.Справа № 816/1252/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О. за участю представника позивача - Тимохіної Л.С.

представника відповідача - Сухомлин Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2017р. по справі № 816/1252/17

за позовом спільного українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю "Мілана"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.07.2017 року: №0006271404, №0006281404, №0006291401.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2017р. зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0006271404, №0006291401, винесені Головним управлінням ДФС у Полтавській області 04.07.2017 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в цій частині та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм процесуального та матеріального права, оскільки суд першої інстанції не врахував, що позивач несвоєчасно оприбуткував у касу підприємства готівкові кошти і безпідставно завищив суму податкового кредиту у зв'язку з відсутністю в податкових накладних коду товару згідно УКТЗЕД.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм процесуального та матеріального права, просила скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду в межах апеляційної скарги та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у період з 22.05.2017 по 12.06.2017 посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області на підставі наказу від 28.04.2017 №1130 була проведена документальна планова виїзна перевірка спільного українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю "Мілана" (далі СУА ТОВ "Мілана") з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, результати якої оформлено актом №2559/16-31-14-01-10/14340001 від 19.06.2017 року. (т. 1 а.с. 46-140).

Вказаним актом зафіксовано порушення СУА ТОВ "Мілана" вимог:

- п. 198.6 ст. 198, п.201.1 і), пп. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України - завищення суми від'ємного значення в розмірі 59 072,00 грн., а саме: за вересень 2016 року на 2635,00 грн., за жовтень 2016 року на 25 327,00 грн., за листопад 2016 року на 18 642,00 грн., за грудень 2016 року на 12 468,00 грн.;

- п. 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 із змінами та доповненнями - несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в сумі 367 114,56 грн.;

- ст. 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР із змінами та доповненнями - реалізація алкогольних напоїв за цінами нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни, що були визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" із змінами і доповненнями.

На підставі даного акту ГУ ДФС у Полтавській області були винесені податкові повідомлення-рішення від 04.07.2017:

- №0006291401, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 59 072,00 грн., в тому числі за вересень 2016 року на суму 2635,00 грн., за жовтень 2016 року - 25 327,00 грн., за листопад 2016 року - 18 642,00 грн., за грудень 2016 року - 12 468,00 грн.

- №0006281404, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем адміністративні штрафи та інші санкції (надходження коштів, контроль за справлянням яких закріплено на ГУ ДФС) в розмірі 10 000,00 грн.

- №0006271404, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів на суму 1 835 572,80 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що податкові повідомлення - рішення №0006271404, №0006291401 від 04.07.2017 року не ґрунтується на вимогах законодавства України, оскільки позивач правомірно сформував податковий кредит з ПДВ за реальними господарськими операціями у сумі 59,072 грн. і відповідно до вимог законодавства належним чином оприбуткував готівку у розмірі 367114,56 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, Кодекс).

Податковим кредитом, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з договором №55/05 від 25.06.2016, укладеного між ПП "ШипШина" (продавець) та СУА ТОВ "Мілана" (покупець), останнім були придбані автомобільні шини в асортименті згідно наступних податкових накладних:

- податкова накладна №790 від 12.09.2016 (Шина 185/65КR15 88Т Nano Energy 3 Тоуо) на загальну суму 4070,40 грн., в т.ч. ПДВ - 678,40 грн.;

- податкова накладна №836 від 13.09.2016 (Шина 255/50R19 107V Dueler Н/Р Sport Run Flat Bridgestone) на загальну суму 11740,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1956,67 грн.;

- податкова накладна №1235 від 13.10.2016 (Шина 205/60К16 М+S ШИПОВАНА 96Т Hakkapelitta 8 XL Nokian) на загальну суму 40266,08 грн., в т.ч. ПДВ - 6711,01 грн.;

- податкова накладна №2807 від 24.10.2016 (Шина 215/60R17 М+S 96Т ТR777 Тriangle) на загальну суму 66374,10 грн., в т.ч. ПДВ - 11062,35 грн;

- податкова накладна №3719 від 31.10.2016 (Шина 225/50R17 М+S 98Т Winter І*Cept IZ2 W616 Hankook) на загальну суму 45319,70 грн., в т.ч. ПДВ - 7553,28 грн.;

- податкова накладна №2533 від 16.11.2016 (Шина 205/65R15 М+S 94Н D2009 Durun) на загальну суму 23931,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3988,50 грн.;

- податкова накладна №1506 від 09.11.2016 (Шина 175/70R13 82Т Rain Ехрегt З Uniroyal) на загальну суму 53384,30 грн., в т.ч. ПДВ - 8897,38 грн.;

- податкова накладна №4330 від 30.11.2016 (Шина 195/65R15 М+S ШИПОВАНА 95Т Hakkapeliitta 8 XL Nokian) на загальну суму 34538,60 грн., в т.ч. ПДВ - 5756,43 грн.;

- податкова накладна №238 від 03.12.2016 (Шина 175/70R14 М+S ШИПОВАНА 84Т Nordman 5 Nokian) на загальну суму 32132,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5355,33 грн.;

- податкова накладна №1013 від 10.12.2016 (Шина 175/70R14 М+S ШИПОВАНА 84Т Nordman 5 Nokian) на загальну суму 42673,50 грн., в т.ч. ПДВ - 7112,25 грн.

Наведені податкові накладні не містять кодів УКТЗЕД на продані шини.

Колегія суддів зазначає, що витяг з Єдиного реєстру податкових накладних підтверджує факт реєстрації податкових накладних від постачальників, проте, внесення інформації стосовно коду УКТЗЕД в ньому не передбачено. Відтак покупець позбавлений можливості дізнатися про факт наявності коду УКТЗЕД чи його відсутності в податкових накладних, при реєстрації їх постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи положення п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, для визначення обов'язку постачальників, які придбали імпортований товар, зазначати код УКТЗЕД в податковій накладній при здійсненні поставки, слід враховувати те, чи має такий товар статус "товару, ввезеного на митну територію України".

Однак, в акті перевірки не наведено жодних доказів про те, що автомобільні шини вироблені іноземними виробниками і, виходячи лише з назви товару, зазначеній у податкових накладних, визначено виробником товару нерезидента, автоматично надавши статус товару імпортованого.

Окрім того, формальні помилки в первинних документах, або відсутність певних реквізитів не повинні бути вирішальною ознакою для визнання за покупцем права на податковий кредит. За умови фактичної наявності у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю, такі недоліки, як відсутність коду УКТЗЕД нівелюють самі себе.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно сформував податковий кредит з ПДВ за реальними господарськими операціями, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006291401 від 04.07.2017 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 59 072,00 грн. за вересень - грудень 2016 року.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 04.07.2017 року №0006271404 про застосування до СУА ТОВ "Мілана" штрафних санкцій в розмірі 1 835 572,80 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що згідно наданої підприємством касової книги, книг обліку розрахункових операцій та фіскальних звітних чеків, готівкові кошти, які виводилися з реєстратора розрахункових операцій, що зареєстрований в магазині за адресою: м. Полтава, вул. Київське шосе, 6, позивачем в порушення п. 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 із змінами та доповненнями, у вихідні дні та в п'ятницю в центральну касу підприємства оприбутковувалися першого робочого дня, тобто несвоєчасно, на загальну суму 367 114,56 грн.

Податковий орган на підставі абзацу 3 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" за вказане порушення застосував до позивача фінансові санкції в п'ятикратному розмірі від суми неоприбуткованих коштів - 1835572,80 грн. (367 114,56 грн. х 5).

Відповідно до пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (надалі - Положення №637), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно п.1.2 Положення №637, оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює торговельну діяльність також у вихідні та святкові дні із застосуванням РРО, а тому не має змоги забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження в касу підприємства. Однак, оприбуткування готівки у перевірений період позивач здійснював шляхом проведення її обліку у книзі обліку розрахункових операцій №1601006770/4.

Пунктом 2.8 Положення №637 передбачено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Згідно пункту 4.3 Положення № 637, записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі. Готівка, яка видана за видатковими відомостями на виплати, пов'язані з оплатою праці, відображається в касовій книзі після закінчення строків цих виплат (згідно з пунктом 2.10 цього Положення), а закриття вищезазначених документів та виписка відповідних видаткових касових ордерів здійснюються в порядку, визначеному в пункті 3.9 цього Положення.

Якщо бухгалтерія та касир підприємства (юридичної особи) не працюють у вихідні та святкові дні, а його відокремлений підрозділ, який використовує під час розрахунків РРО (РК), у ці дні працює, але не веде касової книги, то записи в касовій книзі юридичної особи здійснюються наступного робочого дня підприємства - юридичної особи.

Підприємства, що мають відокремлені підрозділи, які проводять касові операції з відображенням їх в касовій книзі і режим роботи яких не збігається з розпорядком функціонування бухгалтерії підприємства - юридичної особи, внутрішнім документом визначають порядок взаємодії відокремлених підрозділів із бухгалтерією підприємства (юридичної особи) відповідно до вимог законодавства України, зокрема визначення часу робочих змін, забезпечення бухгалтерського обліку касових операцій тощо.

Пунктом 5.1 Положення № 637 визначено, що строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог: б) для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня.

Якщо підприємства працюють у вихідні та святкові дні і не мають змоги, через відсутність відповідної домовленості з банком на інкасацію, здати одержану ними за ці дні готівкову виручку (готівку), то вона має здаватися підприємствами до банку протягом операційного часу наступного робочого дня банку та підприємства.

Як підтверджено матеріалами справи, у магазині СУА ТОВ "Мілана" велася касова книга і виручка у святкові та неробочі дні оприбутковувалася у цій касовій книзі відповідно до пункту 2.6, 2.8,4.3, 5.1 а в подальшому у перший робочий день здавалася до каси товариства.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем відповідно до вимог Положення № 637 проведено оприбуткування готівки в розмірі 367 114,56 грн., а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за неоприбуткування готівкових коштів.

Таким чином, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2017р. по справі № 816/1252/17 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 20.11.2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Старосуд М.І.Судді(підпис) (підпис) Яковенко М.М. Лях О.П.