Ухвала суду № 70379769, 14.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

за участі:

представника відповідача - Щербак Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2017р. по справі № 820/2984/17

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом, у якому просила зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтованою площею 1,4900 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області для ведення особистого селянського господарства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтованою площею 1,4900 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду в даній справі.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 сплачену суму судового збору в розмірі 320 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з підстав та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, вважала постанову суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню, з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, 06.02.2017 року ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтованою площею 1,4900 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області для ведення особистого селянського господарства

Листом-відповіддю № Г-4186/0/6-5541/0/21-17 від 22.03.2017 року про розгляд заяви стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 1,4900 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області для ведення особистого селянського господарства, відповідачем повідомлено, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не має можливості прийняти відповідні рішення в умовах відсутності інформації щодо відповідних рішень сільських рад, районних державних адміністрацій, прийнятих до 01.01.2013 року, в порядку статей 118,123, 124 Земельного кодексу України та інформації щодо віднесення даної ділянки до земель масиву.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, що не входять до вичерпного переліку, встановленого законодавством.

Колегія суддів погоджується із таким висновком з огляду на наступне.

Згідно зі ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 117 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч.ч. 6,7 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавцем встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналіз листа-відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № Г-4186/0/6-5541/0/21-17 від 22.03.2017 року показує, що останній фактично є відмовою у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 1,4900 га.

При цьому, відповідач повідомляє, що в процесі розгляду звернення ОСОБА_2 проведена перевірка місця розташування земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність, за допомогою Публічної кадастрової карти України. За результатами якої встановлено, що земельний масив, на якому розташовується бажана ділянка, повністю використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може призвести до порушення прав інших осіб, які вже розпочали процедуру набуття права власності або користування на зазначеному земельному масиві. Тому, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не має можливості прийняти відповідні рішення в умовах відсутності вищенаведеної інформації та інформації щодо віднесення даної ділянки до земель масиву.

Суд звертає увагу, що у відповіді Головного управлінні Держгеокадастру у Харківській області № Г-4186/0/6-5541/0/21-17 від 22.03.2017 року зазначено, що у відповідача відсутня будь-яка інформація щодо відповідних рішень сільських рад, районних державних адміністрацій, прийнятих до 01.01.2013 року, в порядку статей 118,123, 124 Земельного кодексу України.

Крім того, зазначаючи про можливість порушення прав інших осіб, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області не надано жодних доказів на підтвердження того, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, знаходиться у власності інших осіб, чи відносно зазначеного земельного масиву вже розпочато процедуру набуття права власності або користування.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції, що лист Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № Г-4186/0/6-5541/0/21-17 від 22.03.2017 року, не містить підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, що викладені у ч. 7 ст. 188 Земельного кодексу України та є вичерпними.

Стосовно доводів апеляційної скарги про неправомірний вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 18.03.2014 року № 21-11а14.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області не розглянуто клопотання позивача по суті та у встановленому законом порядку, однак фактично відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації, а також, що у суду відсутні підстави для зобов'язання останнього надати позивачу дозвіл на відведення земельної ділянки орієнтованою площею 1,4900 га що розташована за межами населеного пункту на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Слід зазначити, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, існує необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву позивача.

Відповідно до ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Відповідно до приписів ч. 1 ст.244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли обґрунтування в ході судового розгляду справи.

Отже, з огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену листом Головного управління Держгеокодастру у Харківській області № Г-4186/0/6-5541/0/21-17 від 22.03.2017 року є неправомірними.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги є обґрунтованими, одночасно суд першої інстанції вмотивовано дійшов висновку про обрання способу захисту прав позивача відмінного, від зазначеного безпосередньо у позовних вимогах, а саме шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,4900 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши постанову суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2017р. по справі № 820/2984/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 20.11.2017 р.