Ухвала суду № 70379754, 16.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П’янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 29.09.2017р. по справі № 537/4309/17

за позовом Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

до Козельщинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі – Кременчуцьке ОУПФУ, позивач), звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука з позовною заявою до Козельщинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - Козельщинський РВ ДВС ГТУЮ в Полтавській області, відповідач), в якій просив визнати дії старшого державного виконавця Козельщинського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області щодо повернення виконавчого документа стягувачу неправомірними; зобов'язати прийняти вимогу про сплату боргу № Ф-126у від 05.11.2010 року ФОП ОСОБА_1 на користь управління в розмірі 783,66 грн. до виконання.

29 вересня 2017 року ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука адміністративний позов Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області повернуто позивачу для подання до належного суду за підсудністю.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 29.09.2017 року та направити справу до суду першої інстанції для розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Розгляд справи просив здійснювати за відсутності представника позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 16.11.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з приписів п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України та зауважив, що позивач оскаржує дії Козельщинського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області щодо виконавчого документу, виданого не Крюківським районним судом м. Кременчука, а виданого Управлінням Пенсійного фонду України у Козельщинському районі, тому вказана справа не підсудна Крюківському районному суду м. Кременчука, як адміністративному суду, а підлягає розгляду та вирішенню за місцезнаходженням відповідача.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.

Відповідно до ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; 2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 5) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач оскаржує дії Козельщинського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області щодо повернення виконавчого документа.

Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції зауважив на положення статті 181 КАС України, яка передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Колегія суддів не заперечує, що відповідно до ч. 6 ст. 181 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджено, що в даному випадку оскаржуються дії Козельщинського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області щодо виконавчого документа, виданого не Крюківським районним судом м. Кременчука, а виданого Управлінням Пенсійного фонду України у Козельщанському районі, а тому необхідно керуватись загальними правилами, визначеними ст. 19 КАС України.

Так, відповідно до частини першої статті 19 КАС України адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача (частина друга статті 19 КАС України).

Із аналізу зазначеної норми вбачається, що підсудність справ, визначена частиною 2 цією норми, носить альтернативний характер і надає позивачу, щодо якого, зокрема, було допущено бездіяльність суб'єктом владних повноважень, право вибору адміністративного суду - або за своїм місцезнаходження, або за місцезнаходженням відповідача.

Таким чином, позивач правомірно скористався своїм правом альтернативної підсудності та звернувся до суду за місцезнаходженням Кременчуцького ОУПФУ, який знаходиться на території Крюківського району м. Кременчука.

Отже, звернення позивача із адміністративним позовом до Крюківського районного суду м. Кременчука за місцем постійної службової дислокації позивача, не суперечить вищезазначеному і повністю відповідає правилам територіальної підсудності адміністративних справ.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції неправомірно повернув позовну заяву, чим порушив при винесенні рішення норми процесуального права, тому ухвала від 29.09.2017 р. підлягає скасуванню на підставі п.4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України, а справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199,п.4 ч. 1 ст. 204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задовольнити.

Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 29.09.2017р. по справі № 537/4309/17 скасувати.

Справу за позовом Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області до Козельщинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в силу ч. 2 ст. 211 КАС України оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений 21.11.2017 р.