Ухвала суду № 70379639, 16.11.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 вересня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про визнання протиправним розпорядження та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним розпорядження Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області від 12.10.2016 року в частині встановлення позивачу розміру довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82 відсотків грошового утримання судді, визнати протиправною відмову відповідача у перерахуванні і виплаті їй довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу роботи в органах прокуратури та половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, зобов’язати відповідача зарахувати до стажу роботи вказані періоди, та встановити грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді на відповідній посаді, здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 20 вересня 2016 року.

В обґрунтування позову зазначено, що відмова відповідача у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням періоду роботи на посадах прокурора та половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі є протиправною, оскільки порушує її право на пенсійне забезпечення.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 вересня 2017 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував розпорядження управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва від 12 жовтня 2016 року в частині встановлення розміру довічного грошового утримання судді у відставці на рівні 82 відсотки грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, зобов’язав зарахувати до стажу період роботи на посадах стажиста помічника прокурора, стажиста старшого помічника прокурора, стажиста помічника прокурора Центрального району м. Миколаєва, помічника прокурора м. Миколаєва, старшого помічника прокурора м. Миколаєва, та половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі. Зобов’язав здійснити перерахунок та виплату позивачу довічного грошового утримання судді у відставці, встановивши його на рівні 90 відсотків грошового утримання судді на відповідній посаді, починаючи з 21 вересня 2016 року. В іншій частині позову суд відмовив.

В апеляційній скарзі Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» має виключний перелік посад, які зараховуються у стаж роботи суді, до яких не входять посади в органах прокуратури, та строк навчання у вищому навчальному закладі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, враховуючи достатність доказів для її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_4 з жовтня 2016 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області) де отримує призначене їй довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 82% грошового утримання судді на відповідній посаді.

У січні 2017 року позивач звернулась до Управління із заявою (скаргою) про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % від грошового утримання (винагороди) судді апеляційного суду Миколаївської області, посаду якого вона займала до виходу у відставку, однак відповідно до листа Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області від 31.01.2017 року ОСОБА_4 відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди (утримання) судді апеляційного суду Миколаївської області із посиланням на відсутність законодавчих підстав згідно із статтею 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402, оскільки до стажу роботи на посаді судді не враховується робота в органах прокуратури на посадах стажиста помічника прокурора, стажиста старшого помічника прокурора, старшого помічника прокурора Центрального району м. Миколаєва, помічника та старшого помічника прокурора м. Миколаєва та половина строку навчання денної форми в Томському державному університеті.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що до стажу роботи ОСОБА_4 на посаді судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % від розміру грошового утримання працюючого судді на аналогічній посаді, та складає 27 років, необхідно зарахувати половину строку навчання в Томському державному університеті з 01 вересня 1987 року по 01 липня 1991 року - 01 рік 11 місяців та роботу на посадах стажиста помічника прокурора, стажиста старшого помічника прокурора, старшого помічника прокурора Центрального району м. Миколаєва, помічника та старшого помічника прокурора м. Миколаєва - 03 років 06 місяців.

Отже, не врахування відповідачем при призначенні позивачу розміру щомісячного грошового утримання суді у відставці, періоду її роботи на посадах в органах прокуратури та навчання у вищому навчальному закладі є неправомірним та суперечить вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним, з огляду на наступне.

Згідно із частиною четвертою статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-Х11 (в редакції чинній станом на час набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI в редакції від 07 липня 2010 року) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Відповідно до вимог пункту 11 Прикінцевих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 07 липня 2010 року № 2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Однак, таке право не підлягає обмеженню, якщо воно вже набуте, ще до набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI.

Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», не містять положення стосовно збереження за суддями стажу роботи, який на момент набрання ним чинності надавав їм право на певний розмір доплати за вислугу років або право на вихід у відставку.

Відсутність такої норми є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може були звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

Конституційний суд України в рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 визначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

У зв'язку з ухваленням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу ІІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" визнано неконституційними окремі норми статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Зокрема, частиною четвертою резолютивної частини Конституційний Суд України вказав наступний порядок виконання рішення: частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 % заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Отже судді, стаж роботи яких на момент набрання чинності Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" надавав право на певний розмір щомісячного довічного грошового утримання із набуттям чинності вказаним законом, право на отримання такого грошового утримання не втрачають, тому, відповідно, позивач має право отримувати грошове утримання у відставці в розмірі 90 % заробітної плати судді із урахуванням його стажу роботи та без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Враховуючи, що у період з 01.09.1987 по 01.07.1991 роки позивач навчалась на юридичному факультеті Томського держаного університету за денною формою навчання, а з 09.08.1991 по 08.02.1995 роки займала посаду стажиста помічника прокурора, стажиста старшого помічника прокурора, старшого помічника прокурора Центрального району м. Миколаєва, помічника прокурора м. Миколаєва, старшого помічника прокурора м. Миколаєва, з 08.02.1995 по 18.06.2003 роки - судді Центрального районного суду м. Миколаєва, з 19.06.2003 по 20.09.2016 роки - судді апеляційного суду Миколаївської області, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що стаж роботи ОСОБА_4 дає їй право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від грошового утримання судді на відповідній посаді, відповідно до ч.3 ст.138 Закону України " Про судоустрій та статус суддів".

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, отже правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області - залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 вересня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про визнання протиправним розпорядження та зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: Л.В. Стас

ОСОБА_3.