Ухвала суду № 70379589, 15.11.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Запорожана Д.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря Колеснікова-Горобець І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2017 року ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості розмірі 185 234,46 грн. (з яких: 60733,46 грн. - адміністративні штрафи та інші санкції, контроль за справлянням яких закріплено за ГУ ДФС; 124501 грн. - штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій), посилаючись на те, що за відповідачем рахується заборгованість у вказаній сумі, яку ним в добровільному порядку не погашено.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2017р. позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з не повним з'ясуванням судом обставин справи, порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою позов ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що податкові повідомлення-рішення від 20.01.2016р. №0000442201, №0000452201 та №0000462201, визначені в яких суми стягнуто судом першої інстанції, є неправомірними. Зокрема, апелянт зазначає, що господарюючий суб'єкт не зобов'язаний здійснювати обліку товарів за місцем їх реалізації та, відповідно, не може бути притягнутий до юридичної відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Накладення на нього штрафних санкцій в сумі 17000 грн. податковим повідомленням-рішенням №0000452201 від 20.01.2016р. є незаконним, оскільки суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, аніж місце здійснення торгівлі.

Також, апелянт посилається на те, що ним оскаржено в судовому порядку податкові повідомлення-рішення від 20.01.2016р. №0000442201, №0000452201 та №0000462201, а тому визначені ними суми грошових зобов'язань є не узгодженими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 54.5 статті 54 Кодексу передбачено, якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п.п. «е» п.176.1 ст.176 ПКУ платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, з вказаних норм слідує, що у платника податків наявний обов'язок щодо сплати узгодженої суми податкових зобов'язань.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПКУ у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Отже, Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку.

Апеляційний суд встановив, що заборгованість в сумі 185 234,46 грн., з вимогою про стягнення якої ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області звернулася з даним позовом до суду, виникла у ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з несплатою ним грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 20.01.2016р. №0000442201, №0000452201 та №0000462201.

На адресу ФОП ОСОБА_1 податковим органом надсилалася податкова вимога форми «Ф» №4680-17 від 19.05.2016р., яку відповідачем отримано 07.06.2016р.

Відомості про сплату ФОП ОСОБА_1 грошових зобов'язань в сумі 185 234,46 грн. в матеріалах справи відсутні, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 посилається на незаконність податкових повідомлень-рішень від 20.01.2016р. №0000442201, №0000452201 та №0000462201, однак не надав суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою доказів оскарження їх в адміністративному чи судовому порядку.

В судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги представник ФОП ОСОБА_1 надав суду докази оскарження податкових повідомлень-рішень від 20.01.2016р. №0000442201, №0000452201 та №0000462201, зокрема, серед іншого, копію позовної заяви від 10.08.2017р. та копію ухвали судді Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2017р. про відкриття провадження у справі №815/4426/17 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки як подання позову до суду, так і відкриття провадження у справі №815/4426/17 мало місце після прийняття судом першої інстанції оскаржуваної постанови про стягнення заборгованості, тоді як суд апеляційної інстанції переглядає правильність рішення суду першої інстанції на момент його постановлення.

Частиною 3 статті 195 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що так як визначена у межах даного позову ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області сума грошових зобов'язань відповідача станом на 03.07.2017р. не була сплачена ФОП ОСОБА_1 в добровільному порядку, а податкові повідомлення-рішення від 20.01.2016р. №0000442201, №0000452201 та №0000462201 були чинними та не тривала процедура їх оскарження, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості та наявність підстав для їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому, відповідно до ст. 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 17.11.2017р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Запорожан Д.В.

Шляхтицький О.І.