Окрема думка судді № 70379580, 15.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

судді Львівського апеляційного адміністративного суду Коваля Р.Й. стосовно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року в адміністративній справі № 813/2162/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним і скасування наказу про проведення перевірки.

Як встановлено судом, на виконання наказу ДФС України від 31.07.2014 № 22 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби і при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків» податковим органом проведено аналіз податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» (далі - ТОВ «Корпорація КРТ», Товариство) та встановлено, що Товариство протягом 2015 року здійснювало придбання товаро-матеріальних цінностей у ТОВ «Канремторг» та ТОВ «Екодит», по яких надійшла податкова інформація від ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві, яка не підтверджує взаєморозрахунки на загальну суму 102 589 919,04 грн, крім того ПДВ на суму 17 098 319,84 грн.

Відповідно до цієї інформації з'ясовано документальне оформлення господарських операцій між Товариством та його контрагентами за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки відсутнє реальне джерело походження ідентифікованого товару, що унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов'язаних нереальних господарських операцій до ТОВ «Корпорація КРТ».

У зв'язку з цим на адресу позивача були скеровані запити про надання інформації та документального підтвердження по взаємовідносинах із вказаними контрагентами.

Враховуючи те, що відповіді на запити податкових органів, які б усунули сумніви податкового органу щодо неправомірності господарських операцій з контрагентами надано не було, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП ДФС) винесено наказ від 07.06.2017 № 1258 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Корпорація КРТ».

Вважаючи вказаний наказ неправомірним, ТОВ «Корпорація КРТ» оскаржило його до суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано наказ Офісу ВПП ДФС № 1258 від 07.06.2017 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Корпорація КРТ».

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції обгрунтовував його тим, що податковий орган у порядку, визначеному законавством, наділений правом надсилати платникам податків письмові запити про надання інформації (пояснень) та документальних підтверджень, зокрема якщо за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У разі наявності обставин для подання інформаційного запиту у ньому має бути вказано - які саме факти свідчать про порушення платником податків законодавства; які факти виявлено під час аналізу податкової звітності, що свідчать про відсутність реального здійснення господарських операцій.

Надіслані позивачу запити такої інформації не містили, тобто були оформлені з порушенням встановленого законодавством порядку, тому у відповідності до положень абзацу чотирнадцятого пункту 73.3 статті 73 ПК України позивач звільнявся від обов'язку надавати відповідь на такий запит, а відсутність відповіді платника податків на такий запит не може бути підставою для фіскального органу для проведення податкових перевірок платника податку.

Крім того, відповідно до абзацу п'ятого пункту 86.7 статті 86 ПК України контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 ПК України.

На момент надіслання позивачу запитів про надання інформації по взаєморозрахунках з контрагентами в податкового органу в умовах дії автоматизованої системи адміністрування ПДВ, належним чином зареєстрованих податкових накладних не могло бути фактів, які б свідчили про недостовірність даних що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, а припущення про порушення платником податків податкового законодавства, які не підтверджено належною податковою інформацією, у зв'язку із змінами до законодавства не могли слугувати підставою для проведення позапланової перевірки.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року апеляційну скаргу Офісу ВПП ДФС задоволено.

Вищезазначену постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року скасовано.

У задоволенні позову ТОВ «Корпорація КРТ» до Офісу ВПП ДФС про визнання протиправним і скасування наказу про проведення перевірки відмовлено.

Не погоджуючись із постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, відповідно до приписів статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважаю за необхідне викласти цю окрему думку, як полягає в наступному.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим кодексом.

Для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим кодексом (пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 ПК України).

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити, зокрема, документальні позапланові невиїзні перевірки.

Документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Підстави для проведення документальних позапланових перевірок визначені пунктом 78.1 статті 78 ПК України.

Зокрема, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.1);

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.4).

Пунктом 73.3 статті 73 ПК Украни визначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Як видно із запитів про надання пояснення та копій підтверджуючих документів від 16.10.2015 та 20.10.2015 такі, з покликанням зокрема на підпункт 73.3.5 пункту 73.3 статті 73 ПК України, обгрунтовані проведенням зустрічної звірки з ТОВ «Екодит», а запит від 09.02.2016, з покликанням зокрема на підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України - виявлення фактів, що свідчать про недостовірність визначення Товариством даних податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Канремторг», про що вказують результати аналізу показників, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ, поданих Товариством за листопад і грудень 2015 року та податкових інформацій, отриманих від ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Проте, на моє переконання, недостовірність визначення даних податкового кредиту не може бути визначена за результатами отримання податкової інформації (на що саме вказує зміст запиту), при тому, що інших невідповідностей податковим органом не зазначено.

При тому, що запит від 09.02.2016 мотивований виявленою недостовірністю даних, що містяться у податкових деклараціях (що відповідає підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України), у наказі про проведення перевірки податковий орган покликається уже на приписи підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України (отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства).

Крім того, із доповідної записки від 06.06.2017, скерованої на адресу начальника Офісу ВПП ДФС, яка стала підставою для прийняття оскаржуваного наказу, видно, що Товариство на отримані запити надало відповіді з копіями первинних документів; ніяких зауважень щодо змісту чи повноти наданих відповідей та первинних документів у доповідній записці не зазначено.

Зі змісту оскаржуваного наказу видно, що такий прийнятий виключно на підставі доповідної записки, інші документи при цьому не досліджувались, тобто начальник Офісу ВПП ДФС не мав можливості надати іншу оцінку пояснень і їх документальних підтверджень, ніж це зазначено в доповідній записці.

Враховуючи зазначене, вважаю, що оскаржуваний наказ є неправомірним, а постанова суду апеляційної інстанції прийнята за невідповідності висновків суду обставинам справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.