Постанова № 70379238, 21.11.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Карягін В. А.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року справа № 408/3046/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Чебанова О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області на постанову Біловодського районного суду Луганської області від 13 вересня 2017 р. у справі № 408/3046/17-а (головуючий І інстанції Карягін В. А.) за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправними дій щодо відмови в призначенні, нарахуванні та виплати адресної допомоги за період з 20.10.2016 по 19.04.2017р., за період з 12.05.2017р., зобов'язати здійснити виплату щомісячної адресної допомоги з 20.10.2016 року по 19.04.2017 року,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі-позивач) 30.06.2017 звернулась до Біловодського районного суду Луганської області з позовом до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (далі -відповідач, апелянт)в якому просила визнати дії управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області щодо відмови в призначенні/відновленні ОСОБА_2щомісячної адресної допомоги для покриття виплат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 20.10.2016року та з 12.05.2017 року протиправними.

Скасувати рішення управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 02.11.2016року та від 18.05.2017р про відмову в призначенні/відновленні ОСОБА_2щомісячної адресної допомоги для покриття виплат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Зобов'язати управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі, на оплату житлово-комунальних послуг з 20.10.2016р по 19.04.2017року.

Зобов'язати управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області призначити, нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі, на оплату житлово-комунальних послуг з 12.05.2017 року.

Постановою Біловодського районного суду Луганської області від 13 вересня 2017 року позовні вимоги були задоволені.

Визнано дії управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області щодо відмови в призначенні / відновленні ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги для покриття виплат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 20.10.2016року та з 12.05.2017 року протиправними.

Скасовано рішення управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 02.11.2016року та від 18.05.2017р про відмову в призначенні/відновленні ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги для покриття виплат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Зобов'язано управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі, на оплату житлово-комунальних послуг з 20.10.2016р по 19.04.2017року.

Зобов'язано управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області призначити, нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі, на оплату житлово-комунальних послуг з 12.05.2017 року.

Суд першої інстанції виходив з того, перелік видів рішень, які мають бути прийняті уповноваженим органом, є вичерпним. Отже, рішення про призупинення призначення в переліку відсутнє. Тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про скасування рішення відповідача від 02.11.2016 року та від 23.02.2017 року про відмову в призначенні/відновленні ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги для покриття виплат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідачем правомірно прийняті оскаржувані рішення, оскільки будинок, в якому проживають позивачі не є житловим приміщенням.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Станично-Луганської РДА Луганської області як особа, яка перемістилася з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме, з м.Луганськ, їй була видана довідка №905002053 від 30.03.2016 року, яка до даного часу є дійсною., згідно з якою вона з липня 2014 року перемістилася в АДРЕСА_1 (арк.спр.11).

Відповідно до пункту 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

06.04.2016 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача з заявою про призначення їй щомісячної адресної допомоги, яка їй була відповідачем призначена та виплачувалася з 06.04.2016р по 23.09.2016р в сумі 884грн.

Отже щомісячна адресна допомога особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, призначена позивачу відповідно до її заяви з дати звернення та відповідно до п. 3 Порядку.

20.10.2016 року ОСОБА_2 повторно звернулася з заявою про призначення (відновлення) щомісячної адресної допомоги.

Рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 02.11.2016 року позивачу відмовлено в призначенні (відновленні) соціальних виплат на підставі п.12 Порядку.(арк..спр.14).

12.05.2017 року позивач повторно звертається до управління СЗН Станично-Луганської РДА з заявою про призначення/відновлення щомісячної адресної допомоги. Згідно протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №49 від 18.05.2017 року позивачу було призупинено призначення допомоги для з'ясування питання про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи. При цьому довідки № 905002053 від 30.03.2016 року на час прийняття рішення була чинною.(арк..спр.15).

Згідно технічного паспорту садовий (дачний )будинок, який розташований на території АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності невістці ОСОБА_3.(арк..спр.18).

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами частин 1 та 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньопереміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII , внутрішньопереміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

За приписами статті 2 зазначеного Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішньогопереміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на обліквнутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. Грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах:. для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 гривні на одну особу (члена сім'ї) (п.3 Порядку).

Стосовно посилання апелянта, що будинок в якому проживають позивачі не є житловим, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до технічного паспорту садовий (дачний ) будинок, який розташований на території садового товариства «Лісок» з адресою вул. Культурна,45 (Озерна), Вільхівська сільська рада, Станично-Луганськиій район, належить на підставі свідоцтва про право власності невістці ОСОБА_3 (а.с. 6-10).

Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

За приписами ст. 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Так, згідно зі ст. 6 Житлового кодексу Української РСР від 30.06.1983 року № 5464-Х, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Відповідно до ст.4 Житлового кодексу Української РСР, жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, зафіксований факт постійного проживання позивача за адресою садового товариства «Лісок» з адресою вул.Озерна,45, Вільхівська сільська рада, Станично-Луганськиій район (а.с.62).

Колегія суддів зазначає, що зазначений будинок має адресу розташування, йому присвоєний номер, будинок зареєстрований в КЗ «Станично-Луганське бюро технічної інвентаризації», видано свідоцтво про право власності на нього, а тому підстав вважати даний будинок таким, що не є житловим у відповідача не має.

З приписами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 505, щомісячна адресна допомога установлюється внутрішньо переміщеним особам з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п.6 Порядку № 505, в редакції, яка діяла на час прийняття рішення відповідачем, грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення;

Згідно Розпорядження КМУ №1085 від 7.11.2014 року с.Пшеничне Станично-Луганського району входить до переліку населених пунктів, які розташовані на лінії зіткнення.

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що відповідач приймаючи рішення від 02.11.2016року та від 18.05.2017р про відмову в призначенні/відновленні ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги для покриття виплат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, діяв в порушення вимог діючого законодавства.

Відповідно до п.8 Порядку № 505 Уповноважені органи - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської держадміністрацій - протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області не відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішення суб'єктів владних повноважень ч.3 ст.2 КАС України.

Одночасно колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно поновив шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ст.99 КАС України, оскільки позивач не надав до суду доказів поважності його пропуску.

Враховуючи, що спір полягає у стягнення періодичних платежів та те, що позивач звернулася до суду 30.06.2017 року, то при таких обставинах стягненню підлягають платежі починаючи з 30.12.2016 року.

При таких обставинах колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні в абзаці п'ятому рішення замість дати «20.10.2016 року» вказати дату «30.12.2016 року».

Пунктом 1 частини 1 статті 201 КАС України встановлено, що підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального права в частині визначення дати відновлення порушеного права..

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області на постанову Біловодського районного суду Луганської області від 13 вересня 2017 р. у справі № 408/3046/17-а- задовольнити частково.

Постанову Біловодського районного суду Луганської області від 13 вересня 2017 р. у справі № 408/3046/17-а - змінити.

В абзаці п'ятому постанови Біловодського районного суду Луганської області від 13 вересня 2017 р. у справі № 408/3046/17-а замість дати «20.10.2016 року» вказати дату «30.12.2016 року».

В решті постанову Біловодського районного суду Луганської області від 13 вересня 2017 р. у справі № 408/3046/17-а - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя: О.О.Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

О.О.Чебанов