Постанова № 70379171, 15.11.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

(49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29)

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"15" листопада 2017 р. справа № 804/2073/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю:

представника заявника апеляційної скарги (відповідача) - Ємець Л.Я.,

представника позивача - Присенко О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року у справі №804/2073/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-ЕНЕРГЕТИКА"

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У березні 2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.02.2017 року №0001971201 та №0001981201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року позов задоволено. Постанова мотивована неправомірністю оскаржених податкових повідомлень-рішень від 21.02.2017 року №0001971201 та №0001981201.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач, зокрема, зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що згідно картки особового рахунку з податку на додану вартість ТОВ "Дак-Енергетика" станом на 30.11.2015 року обліковувалась заборгованість в сумі 956 308,20 грн. (за рахунок несплати узгоджених податкових зобов'язань, починаючи з 30.01.2015 року). Сплачені кошти за поточними зобов'язаннями зараховувались в рахунок погашення боргу, згідно з черговістю його виникнення, відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України. Це в свою чергу призвело до того, що в інтегрованій картці платника податку в автоматичному режимі розрахувалась штрафна санкція за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань згідно статті 126 Податкового кодексу України у

розмірі 10 та 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом першої інстанції не враховано, що згідно з п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Проте, суд першої інстанції вважає, що зміст графи "призначення платежу" у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення.

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податки та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 Податкового кодексу).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За умовою пункту 57.1 статті 57 та пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку.

Відповідальність за порушення правил оплати (перерахування) податків передбачена статтею 126 Податкового кодексу України, згідно якої у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 131.2 статті 131 Податкового кодексу України визначено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) коштів, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення сум податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

В порушення наведених норм права судом першої інстанції не враховано, що кошти, які сплачував платник на бюджетні рахунки з податку на додану вартість зараховувались в рахунок погашення боргу з цього податку згідно з черговістю його виникнення, що призвело до розрахунку штрафних санкцій 19 938,50 грн. (10% від сум податкового боргу) за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 199 385,00 грн. та 306 649,27 грн. (20% від суми податкового боргу) за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 533 246,35 грн.

Відповідно до п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податкового декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Отже, наведене свідчить про наявність законних підстав для винесення ГУ ДФС у Дніпропетровській області спірних податкових повідомлень-рішень від 21.02.2017 року №0001971201 та №0001981201 про застосування штрафних санкцій на загальну суму 19 938,50 грн. та 306 649,27 грн., відповідно, з несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник заявника апеляційної скарги просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив постанову суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 02.02.2017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку дотримання термінів сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

За результатами перевірки 02.02.2017 року складений акт №55/121/33165522, у висновку якого зазначено, що встановлено порушення п.50.1 ст.50, п.57.1 ст.57, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничного строку.

У зв'язку із виявленими порушеннями відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.02.2017 року № 0001971201 та № 0001981201, яким позивачу на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України нараховані штрафні санкції в сумі 326587,77 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що кошти, які сплачував позивач на бюджетні рахунки з податку на додану вартість, зараховувались в рахунок погашення боргу з цього податку згідно з черговістю його виникнення, що призвело до розрахунку штрафних санкцій 19938,50 грн. (10% від суми податкового боргу) за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 199385,00 грн. та 306649,27 грн. (20% від суми податкового боргу) за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1533246,35 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволенні позовних вимог позивача, оскільки нормами Податкового кодексу України передбачено право податкового органу застосовувати штраф до платника податку у випадку сплати суми грошового зобов'язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте, не передбачено право податкового органу застосовувати штраф при виконанні п.9 ст.87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Колегія суддів не погоджується з такою правовою позицією суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України податкове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

Відповідно до п.п. 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Механізм погашення заборгованості регулюється правилами пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у якому встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу України передбачено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм Податкового кодексу України, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що законом імперативно встановлено обов'язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу.

З наведених норм вбачається, що контролюючий орган зобов'язаний зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Податкове зобов'язання позивача з податку на додану вартість є узгодженим, можливість зарахування сум сплаченого платником податку податкового боргу в рахунок заборгованості попередніх періодів незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, передбачена п. 87.9 ст. 87, п. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу України.

Відповідно доводи представника позивача стосовно відсутності у податкового органу права здійснювати нарахування штрафних санкцій за умов зарахування коштів в рахунок сплати податкового боргу на підставі п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України не містить винятків для застосування штрафу за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності від того, як платник податків її сплатив - добровільно чи в порядку п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

Отже, податкове законодавство пов'язує право податкового органу нарахувати штраф за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання лише із фактом такого порушення, і не залежить від способу, в який здійснювалось погашення податкового боргу.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на правову позицію ВАС України, висловлену в справі № К/800/9365/16, оскільки вона, з огляду на норми Кодексу адміністративного судочинства України, не є обов'язковою для врахування судом апеляційної інстанції.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 21.02.2017 року № 0001971201 та № 0001981201, яким позивачу на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України нараховані штрафні санкції в сумі 326587,77 грн. є правомірними і скасуванню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування постанови суду з ухваленням нового рішення відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.196, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року у справі №804/2073/17 скасувати.

В позові відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку, визначеному ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: В.Є. Чередниченко