Постанова № 70379109, 14.11.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 листопада 2017 рокусправа № 808/2137/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Дурасової Ю.В.

суддів: Лукманової О.М. Божко Л.А.

за участю секретаря судового засідання:Сонник А.В.

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ТРАНС.НАФТА"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ТРАНС.НАФТА" до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ТРАНС.НАФТА" звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року з адміністративним позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. В позові зазначено, що у період з 06.06.2014 року по 21.07.2014 року проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року. За результатами перевірки складено Акт від 28.07.2014 року та прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.09.2014 року: №00020208262201 «Про виникнення податкових зобовязань з ПДВ» яким донараховано позивачу податкове зобовязання з ПДВ в сумі 259881,25грн. (основний платіж 207905грн.; штрафні санкції 51976,25грн.); та №00020308262201 «Про виникнення податкових зобовязань з податку на прибуток», яким донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 43457977,50 грн. (основний платіж 34766382грн., штрафні санкції 8691595,50грн.). Вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки документально підтверджений реальний характер господарських операцій, що вчинялися між позивачем та його контрагентами. Відповідачу не надано право в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Платник податку не може нести відповідальність за порушення норм податкового законодавства контрагентом контрагента.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що документально не підтверджені господарські правовідносини позивача, оподаткування яких становить предмет позову. Зокрема не надано облікових документів нафтопродуктів, що придбані позивачем у контрагента ТОВ «Торговий дім Вітек»; не надано регістри аналітичного та синтетичного обліку палива, отримання якого очікувалося за договором поставки №95-01/10/13 від 01.10.2013 від цього ж контрагента, тому документально не підтверджено формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, валових витрат по операціям з ТОВ «Торговий дім Вітек». Суд першої інстанції з приводу норм п. 85.9 ст. 85 ПКУ щодо перенесення розпочатої перевірки послався на те, що заяв від позивача до відповідача про перенесення термінів проведення перевірки до дати отримання копій вилучених документів не надходило. Тому суд першої інстанції не взяв до уваги доводи позивача щодо неповноти дослідження документів під час здійснення виїзної перевірки. Щодо податку на прибуток суд першої інстанції зазначив, що позивач, отримавши інформацію з загальновідомих джерел (газети «Голос України») про публікацію відомостей про банкрутство контрагента ПП «Сталь Трейд ХХІ» згідно з ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.12.2010 року, якою ПП «Сталь Трейд ХХІ» визнано банкрутом та знято з обліку 19.04.2011року, повинен був включити кредиторську заборгованість в сумі 689397,29 грн., яка обліковувалася з 01.01.2013 року на рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», - у доходи як безповоротну фінансову допомогу.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем (ТОВ "ТРАНС.НАФТА") подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що до перевірки позивачем були подані всі запитувані відповідачем документи. На підставі наданих до перевірки документів відповідач мав можливість впевнитися, що формування собівартості реалізованих позивачем товарів проводилася на підставі первинних документів. Факт придбання придбаних та реалізованих товарів підтверджений видатковими накладними постачальників, ці документи були надані до перевірки в повному обсязі за винятком січня, лютого, березня 2013 року. Оскільки за ці місяці документи були вилучені слідчим органом. Зазначає, що під час перевірки відповідач навіть не намагався встановити факт реалізації палива в розрізі номенклатури. В оборотно-сальдовій відомості з рахунку №281 міститься обсяг придбаного та реалізованого товару в розрізі вартості та кількості. Доказом надання позивачем відповідачу оборотно-сальдовій відомості з рахунку №281 є реєстр надання документів під час проведення документальної планової перевірки (запис в рядку №64 від 21.07.2017 року в третьому реєстрі). Вважає, що відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю документів до обліку та не свідчить про відсутність господарських операцій. У сукупності первинні документи дозволяють достовірно встановити зміст та обсяг спірних операцій, що спростовує висновок суду першої інстанції про документальну неспроможність сформованих платником витрат. Зазначає, що виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї частини, яка прямо цьому доходу відповідає. Натомість, в супереч ст. 138.4 ПКУ відповідачем не було взято до уваги витрати під час здійснення господарської діяльності, а оборотні кошти враховано як дохід. Вважає, що суд першої інстанції також залишив поза увагою приписи ст. 85.9 ПКУ, згідно якої у разі, якщо документи вилучені правоохоронними органами, термін проведення такої перевірки переноситься до дати отримання вказаних копій документів. Однак відповідач не переніс терміни проведення перевірки та зробив висновки без дослідження документів в повному обсязі, що є протиправним.

Представником відповідача надано до апеляційного суду заперечення, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що перевіркою встановлено заниження позивачем податку на прибуток за 2013 рік на суму 34766382грн., а також безпідставне включення позивачем до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 2017905грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість. Порушення норм Податкового Кодексу України виникли внаслідок заниження позивачем доходів, що враховуються при визначенні обекта оподаткування у звязку з не включенням до складу інших доходів безнадійної кредитної заборгованості на загальну суму 689397грн. по періодах за 2013 рік. Перевіркою встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ПП «Сталь Трейд ХХІ». Станом на 01.01.2013 року на рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» обліковується кредиторська заборгованість ПП «Сталь Трейд ХХІ» в сумі 689397,29грн. Це підприємство визнано господарським судом банкрутом 06.12.2010 року та знято з обліку 29.04.2011; ліквідатор цього підприємства ТОВ «Укрекспертсервіс», який здійснює всі правові дії від імені ПП «Сталь Трейд ХХІ» з 14.12.2010 року дати публікації в газеті «Голос України». До перевірки було подано договір переведення боргу від 17.02.2011 року, який підписаний директором ПП «Сталь Трейд ХХІ» (новий кредитор ТОВ «Полонія»), однак директор ПП «Сталь Трейд ХХІ» вже не міг укладати такі договори, оскільки ліквідатор цього підприємства ТОВ «Укрекспертсервіс» мав здійснювати всі правові дії від імені ПП «Сталь Трейд ХХІ». Зазначає, що керуючись ст.85.9 ПКУ направлено лист до ГУ УМВС України у Запорізькій області про забезпечення доступу до вилучених документів з метою перевірки, однак, на дату складання акту відповідь не було отримано.

У судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Надали пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Також пояснили (кожен окремо), що матеріали справи не містять будь-яких кримінальних проваджень та вироків щодо позивача або його контрагентів. Вирок, на який посилається відповідач, стосується третьої особи, з якою у позивача не було ніяких відносин. Немає також жодних доказів, що позивач був обізнаний про протиправну діяльність особи, щодо якої є вирок, вирок датований 2017 роком, а господарські відносини з контрагентом ТОВ «Торговий дім Вітек» відбувалися в 2013 році.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги. Також суду пояснив, що на даний час мається вирок, в якому зазначено підприємства, які придбавалися з метою фіктивної діяльності, серед таких підприємств і контрагент позивача ТОВ «Торговий дім Вітек». Також суду пояснив, що в силу ст. 85.9 ПКУ у разі, якщо документи вилучені правоохоронними органами, термін проведення такої перевірки переноситься до дати отримання вказаних копій документів. Однак перевірка не переносилася, вважає, що було достатньо документів для правомірних висновків без дослідження документів, які були вилучені. Також, зазначив, що податкове повідомлення-рішення щодо ПДВ стосується лише господарських правовідносин позивача з ТОВ «Торговий дім Вітек»; а податкове повідомлення-рішення щодо податку на прибуток, включає між іншим і ТОВ «Торговий дім Вітек» з сумою основного платежу 197509,75грн., що відповідає розрахунку суми фінансових санкцій.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 06.06.2014 по 21.07.2014 у ТОВ ТРАНС.НАФТА проводилась планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 за результатами якої складено Акт №57/08-26-22-01/36605198 від 28.07.2014 Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (т.1, а.с.12-29).

У висновках Акта перевірки зазначені порушення ТОВ Транс.Нафта:

-1). пп.14.1.54, пп.14.1.228, п.14.1. ст.14, пп.135.5.4 ст.135, п.44.1, п.44.2, п.44.6, ст.44 р.ІІ, пп.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6, 138.8.1 п.138.8 ст.138 ПКУ в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 34766382 грн., у т.ч. по періодах: за 2013 рік на суму 34766382 грн.,

-2). п.44.1 ст.44 п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПКУ безпідставно включено до податкового кредиту суму ПДВ 207905 грн. в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 207905 грн. в т.ч. за грудень 2013 року в сумі 207905 грн. (т.1, а.с.29).

На підставі висновків Акта перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 08.09.2014 року (т.1, а.с.10-11):

1) №00020208262201, яким донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 259881,25 грн. (основний платіж 207905 грн., штрафні (фінансові) санкції 51976,25 грн.);

2) №00020308262201, яким донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 43457977,50 грн. (основний платіж 34766382 грн., штрафні (фінансові) санкції 8691595,50 грн.).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Предметом даного позову є протиправність або правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Так, позивач зазначає, що податковий орган припустився порушень Податкового кодексу України, не виконавши вимогу п. 85.9 ст. 85 ПКУ, а саме не здійснив перенесення термінів проведення перевірки до дати отримання копій документів, а продовжив планову виїзну документальну перевірку без виконання вимоги зазначеної норми та, як наслідок, склав акт про порушення без дослідження документів за три місяці року, що перевірявся (2013), та, прийняв податкові-повідомлення рішення, якими донарахував податкові зобовязання та штрафні санкції.

Аналізуючи п. 85.9 ст. 85 ПКУ, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 85.9 ст.85 Податкового Кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Однак, матеріали справи підтверджують, що відповідач не переніс терміни проведення перевірки до дати отримання копій документів, а продовжив планову виїзну документальну перевірку, склав акт про порушення без дослідження документів за три місяці року, що перевірявся (2013), та, як наслідок, були складені податкові-повідомлення рішення, якими донарахувані податкові зобовязання та штрафні санкції.

Отже, відповідачем допущені порушення п. 85.9 ст. 85 ПКУ, яка є обовязковою до застосування в разі виникнення відповідних обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Податковий кодекс України не містить обовязку платника податків забезпечувати доступ перевіряючих до вилучених правоохоронними органами документів. У платника податків відсутні для цього будь-які процесуальні можливості, як в розумінні Податкового кодексу України, так і в розумінні Кримінального процесуального кодексу України.

При цьому, в даному випадку контролюючий орган мав чіткий, встановлений Податковим кодексом України, порядок дій: перенесення термінів перевірки до одержання копій документів.

В рішенні суду першої інстанції зазначено, що позивач заяв до контролюючого органу про перенесення термінів проведення перевірки до дати отримання копій вилучених документів не надавав, тому суд першої інстанції не взяв до уваги доводи позивача щодо неповноти дослідження документів під час здійснення виїзної перевірки.

Натомість с такою позицією суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки Податковий кодекс України також не наділяє платника податків такими повноваженнями. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в силу матеріалів справи, позивач дізнався про ненадання правоохоронними органами документів (доступу до документів) з акта перевірки, тобто вже після того, як перевірка була завершена та було порушено припис п. 85.9 ст.85 ПК України. До цього часу контролюючий орган не повідомляв Позивача про те, що правоохоронними органами не були надані документи (доступ до документів) на запит податкового органу.

Отже, Податковий кодекс України містить чіткий порядок дій податкового органу під час перевірки в разі вилучення документів правоохоронними органами, який контролюючим органом не був виконаний.

Таким чином, можна дійти висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними в силу неправомірності дій податкового органу, оскільки, вся перевірка, як наслідок, була завершена без дослідження вилученої документації, всупереч приписам п. 85.9 ст.85 ПК України.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що суд першої інстанції в своїй постанові вказує, що відповідачем надано до суду акти про ненадання платником податків в повному обсязі документів для проведення планової виїзної перевірки.

Проте, з цією позицією суду першої інстанції також не можна погодитися, оскільки позивач і не міг надати всіх документів, оскільки частина документів була вилучена правоохоронними органами.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що між платником податків та контролюючим органом велось листування (копії листів містяться в матеріалах справи), з якого вбачається, що позивач не ухилявся від надання документів, а надавав їх протягом часу проведення перевірки, що не суперечить приписам Податкового кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що під час проведення перевірки документи контролюючим органом запитувались від позивача шляхом оформлення протоколів запитуваних документів. Про надання документів свідчать реєстри наданих документів ДПІ у Жовтневому районі під час проведення документальної планової перевірки за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 р.р. на підставі наказу №359 від 26.05.2014 року.

В Акті перевірки контролюючим органом зазначено, що станом на 21.07.2014 року посадовими особами ТОВ «ТРАНС.НАФТА» з метою підтвердження даних визначених у рядку 05.1. «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) надано наступні документи: видаткові накладні, що засвідчують придбання та реалізацію товарів, акти виконаних робіт (послуг), банківські виписки, оборотно-сальдова відомість з рахунку 281 з наведенням загальних за 2013 рік сум дебетових та кредитових оборотів без наведення одиниці виміру кількісного показника.

Відповідно до п. 14.1.27. ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 14.1.228. п.14.1 ст.14 ПКУ «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу».

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, не можна достеменно встановити, що контролюючий орган мав можливість впевнитися, щодо правильності формування собівартості реалізованих товарів позивачем, оскільки, частина первинних документів, які були вилучені правоохоронними органами, не була досліджена під час проведення перевірки (документи за 3 місяці: січень-березень 2013р. були вилучені СУ ГУМВС України в Запорізькій області 21 березня 2013 року, про що свідчить протокол обшуку від 21.03.13 р.), та не були досліджені контролюючим органом, отже висновки акта перевірки не можуть бути остаточними, обєктивними, правильними.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в Акті перевірки зазначено, що ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя направлено лист (від 08.07.2014р. №6892/10/08-26-22-01) до ГУ УМВС України в Запорізькій області про забезпечення доступу до вилучених документів з метою перевірки. На дату складання акту відповідь не отримано.

Натомість, не отримання ДПІ відповіді від ГУ УМВС щодо забезпечення доступу до вилучених документів, не може слугувати підставою для порушення контролюючим органом пункту 85.9 ст.85 ПК України, норма якого визначає перенесення термінів проведення перевірки до дати отримання копій документів.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи містять вироки Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24.05.2017 року (а.с. 146-155 т. 11), від 16.03.2017 року (а.с. 156-169 т. 11), від 28.04.2017 року (а.с. 170-179 т. 11), від 26.05.2017 року (а.с. 180-188 т. 11). від 03.04.2017 року (а.с. 189-198 т. 11) згідно яких контрагент позивача ТОВ «Торговий дім Вітек» зазначений як підприємство, що входило до складу злочинної організації особи 1, щодо якої ведеться досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції така обставина повинна бути врахована при прийнятті рішення по даній справі. Наявність зазначених вироків викликають сумнів у правильності формуванні позивачем податкового кредиту та витрат щодо контрагента ТОВ «Торговий дім Вітек».

Зокрема, щодо ТОВ «Торговий дім Вітек», як контрагента позивача, податковим органом визначено, що позивачем завищено витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування з податку на прибуток в 2013 році у рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів/робіт/послуг» показників за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 року на суму 1039525грн. по ТОВ «Торговий дім Вітек». Розрахунок суми фінансових санкцій по податку на прибуток щодо ТОВ «Торговий дім Вітек» склав: основний платіж 197 509,75 грн., штрафні санкції - 49377,44 грн., всього донараховано - 246887,19грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає (з урахуванням існування зазначених вище вироків), що вказаний розрахунок контролюючого органу щодо позивача відносно контрагента ТОВ «Торговий дім Вітек» є правильним.

Отже, зазначені суми (щодо ТОВ «Торговий дім Вітек») слід відрахувати з податкового повідомлення-рішення що стосується податку на прибуток від 08.09.2014 №00020308262201 (а.с. 11 т. 1).

Таким чином, податкове повідомлення рішення в частині нарахування штрафних санкцій щодо податку на прибуток відносно ТОВ «Торговий дім Вітек» є правильним. В іншій же частині, це податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки матеріалами справи підтверджено, що податковий орган не дослідив всі документи, які дають підстави для прийняття обґрунтованих висновків щодо перевірки.

Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, скасуванню підлягає податкове повідомлення-рішення від 08.09.2014 року №00020308262201, в частині донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 42 800 476,60 грн. (основний платіж 34 240 370,40 грн., штрафні (фінансові) санкції 8 560 094,13 грн.).

Контролюючим органом також по господарським операціям з ТОВ «Торговий дім Вітек» прийняте податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість від 08.09.2014 року: №00020208262201 (а.с. 10 т. 1). Це податкове повідомлення рішення стосується тільки взаємовідносин позивача з ТОВ «Торговий дім Вітек» та не включає в себе розрахунок порушень щодо взаємовідносин по іншим контрагентам. Таким чином, з урахуванням існування зазначених вище вироків, вказане податкове повідомлення-рішення є правильним та не підлягає скасуванню.

Таким чином, з урахуванням зазначених вироків, не можна дійти висновку, що в силу п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, позивачем документально підтверджено формування ТОВ «ТРАНС.НАФТА» податкового кредиту з податку на додану вартість, валових витрат по операціям з ТОВ «ТД Ветек» у період, оподаткування якого становить предмет спору у справі.

Матеріали справи містять банківські виписки, які підтверджують факт оплати товарів, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» за 2013 рік по місяцях, оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 в кількісному та сумарному вираженні, оборотно-сальдову відомість по рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів» в розрізі місяців. Натомість, надати однозначну оцінку своєчасності подання цих документів і їх повноти в розрізі акта перевірки та прийнятих податкових повідомлень-рішень, суд не має можливості, оскільки, висновки акта перевірки сформовані на підставі дослідження не всіх первинних документів, а саме не досліджені первинні документи за три місяці 2013 року, які були вилучені правоохоронними органами.

При цьому, матеріали справи містять первинні документи за серпень 2013 р., загальну оборотно-сальдову відомість за 2013 рік з рахунку 281 «Товари на складі» у розрізі номенклатури бензину та дизельного палива згідно коду УКТЗЕД без наведення проводок кореспондуючих рахунків та одиниці виміру кількості товарів. Згідно видаткових накладних товари надходили та реалізовувались в т, кг, л.

Також матеріали справи містять документи, згідно яких можливо встановити обсяг реалізації палива в розрізі кожної окремої номенклатури, зокрема, оборотно-сальдову відомість з рахунку № 281, яка містить обсяг придбаного та реалізованого товару в розрізі вартості та кількості.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту, натомість, дати повний та обґрунтований висновок господарської діяльності субєкта господарювання можливо лише при дослідження всіх первинних документів, зокрема і тих, що були вилучені правоохоронними органами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення з невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п. 3 ч. 1 статті 198, статтями 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ТРАНС.НАФТА" задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 08.09.2014 року №00020308262201, в частині нарахування ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ТРАНС.НАФТА" податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 42 800 470,60 грн., з яких основний платіж 34 240 376,40 грн., штрафні (фінансові) санкції 8 560 094,13 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий:Ю.В. Дурасова

Суддя:О.М. Лукманова

Суддя:Л.А. Божко