Постанова № 70379046, 20.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2017 року 10:05 № 826/13254/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянув в порядку скороченого провадження адміністративну справу, провадження в якій відкрито відповідно до ухвали суду від 20.10.2017 року,

за позовом

Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області

до

Приватного акціонерного товариства “Українська енергетична група”

про

стягнення податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб,-

вимога про що ґрунтується на: викладених в позовній заяві обставинах щодо підстав виникнення спірної заборгованості; податкових деклараціях з плати за землю за 2016 та 2017 роки; Акті камеральної перевірки від 25.10.2016 року №4233/12-02/31306909, у якому встановлено порушення відповідачем термінів сплати самостійно визначених зобов’язань із плати за землю (орендної плати); податковому повідомленні-рішення від 21.12.2016 року №0022411202, яким застосовано до відповідача штраф у сумі 8 358,07 грн.; податковій вимозі форми Ю від 19.12.2011 року №1996 з доказами її направлення відповідачу та невручення із незалежних від податкового органу причин; детальному розрахункові спірної суми заборгованості; картці особового рахунку платника податків станом на 31.10.2017 року; відомостях з ЄДР, а також враховуючи подану ГУ ДФС у Тернопільській області заяву про уточнення розміру позовних вимог (вх. від 03.11.2017 року), згідно якої, враховуючи часткове погашення відповідачем податкового боргу, позивач просить стягнути з відповідача суму податкової заборгованості по орендній платі з юридичних осіб у загальному розмірі 88 987,89 грн.

Керуючись положеннями: статті 67 Конституції України; нормами Податкового кодексу України, а саме: розділу XIII, п. 56.11 ст. 56 («не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків»), п/п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 59.4 ст. 59, п.87.1 ст. 87, п. 95.1 та 95.3 ст. 95, п/п. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14, п/п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20, ст. 41 (щодо органу стягнення), п. 42.2 ст. 42 та. п. 58.3 ст. 58 (щодо порядку надіслання та вручення рішень податкового органу), п. 95.2 ст. 95 (щодо стягнення коштів та продаж майна платника податків не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги), п. 95.3 ст. 95 (щодо стягнення податкового боргу за рішенням суду), п. 59.5 ст. 59 ПК України (щодо стягнення консолідованої суми боргу),

дослідивши подані позивачем документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи те, що відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано доказів скасування/оскарження податкового повідомлення-рішення та вимоги позивача або погашення боргу на заявлену до стягнення суму, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на положеннях згаданих вище правових актів є обґрунтованими, з урахуванням чого надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку скороченого провадження про часткове задоволення адміністративного позову, оскільки згідно картки особового рахунку позивачем не враховано сплачені відповідачем кошти на погашення заборгованості згідно платіжного доручення №253 від 31.10.2017 року у сумі 2 500,00 грн.

З приводу ж поданого відповідачем заперечення проти позову, в якому відповідач зазначає про безпідставність позовних вимог, оскільки ним частково вже здійснювалася оплата земельного податку за визначений позивачем період, суд зазначає, що позивач не конкретизує та не зазначає у чому саме полягає невірність розрахунків позивача.

У той же час слід зазначити, що згідно п. 87.9. Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи картки особового рахунку, зокрема, із зазначеної деталізації платежів, позивачем врахована сплата коштів у порядку календарної черговості, які сплачувалися відповідачем в рахунок погашення заборгованості та які зазначені у платіжних дорученнях, які додані відповідачем до його заперечень, окрім коштів, що сплачувалися згідно платіжного доручення №253 від 31.10.2017 року у сумі 2 500,00 грн., а відтак відповідачем не доведено обставин зарахування сплачених ним коштів не за призначенням та не надано жодних доказів, які б свідчили про невідповідність заявленого у даному позові розміру заборгованості. Навпроти, з наявних в матеріалах справи картки особового рахунку вбачається наявність непогашеної відповідачем заборгованості у розмірі 86 487,89 грн.

До того ж, відносно доводів відповідача про те, що позивач раніше вже звертався до суду про стягнення з ПрАТ “Українська енергетична група” заборгованості за податковою вимогою від 19.12.2011 року №1996 та постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №2а-12173/12/2670 було прийнято рішення від 15.03.2015 року про стягнення з підприємства 27 284,66 грн., яке набрало законної сили, що, як вважає відповідач, свідчить про наявність між сторонами спору про стягнення вказаної суми боргу, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів погашення всієї суми податкового боргу, яка випливає з податкової вимоги від 19.12.2011 року №1996 (з у рахуванням подальшого збільшення), та наявності періоду, протягом якого за відповідачем не обліковувалось будь-якої заборгованості, суд, з урахуванням фактичних даних та облікових карток, приходить до висновку, що спірна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути у даній справі, складає консолідовану суму податкового боргу на час звернення до суду, стягнення якої не потребує надсилання (вручення) нової податкової вимоги. В даному випадку судом не встановлено з боку позивача порушення умов та порядку формування податкової вимоги та її надіслання.

Враховуючи вищенаведене, судом не встановлено обставин неможливості розгляду даної справи в скороченому провадженні в порядку статті 183-2 КАС України та не встановлено підстав для її розгляду за загальними правилами.

В даному випадку грошові зобов’язання є узгодженими та несплаченими у встановлений строк, з урахуванням чого та на підставі наведених вище норм законодавства, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-162, ст.ст. 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська енергетична група” (адреса: 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 13; код ЄДРПОУ 31306909) на користь бюджету (р/р № 33217812700002, МФО 838012, код одержувача 37977726, код бюджетної класифікації 18010600) суму податкової заборгованості зі сплати орендної плати з юридичних осіб у розмірі 86 487,89 грн. (вісімдесят шість тисяч чотириста вісімдесят сім гривень вісімдесят дев’ять копійок).

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Постанова підлягає негайному виконанню на підставі ч. 1 ст. 256 та п. 8. ч. 6 ст. 183-2 КАС України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ч 8 ст. 183-2, ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Суддя О.А.Кармазін