Постанова № 70378761, 15.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2017 року № 826/281/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., судді Літвінової А.В., судді Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» до Державної архітектурно - будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування постанови №3-1412/1-10/10-19/1412/08/02 від 14.12.2016 року, скасування припису №С-0212/1 від 01.12.2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «лайфселл» (далі - позивач та або ТОВ «лайфселл») з позовом до Державної архітектурно - будівельної інспекції України (далі - відповідач та/або ДАБІ України, орган державного архітектурно - будівельного контролю) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати припис №С-0212/1 від 01.12.2016 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

- визнати протиправним та скасувати постанову №3-1412/1-10/10-19/1412/08/02 від 14.12.2016 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач при прийнятті спірного припису та оскаржуваної постанови не врахував, що згідно із законодавством, яке діяло на момент експлуатації базової станції КІ2761 реєстрація декларації про готовність об'єкту до експлуатації не вимагалася.

Крім того, ТОВ «лайфселл» вказує, що суб'єкти господарювання стали підпадати під відповідальність за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію зх. 05.01.2013, а саме з моменту набуття чинності Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Водночас, на думку позивача, при застосуванні штрафу орган державного архітектурно - будівельного контролю помилково дійшов висновку, що базова станція КІ2761 відноситься до ?? категорії складності, що мало своїм наслідком, невірний розрахунок штрафних санкцій.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав, що викладені в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

Так, ДАБІ України стверджує, що при прийняті спірного припису та оскаржуваної постанови діяв в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень, а тому останні є правомірними, з огляду на що просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В судовому засіданні 19.04.2017 судом на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

На підставі направлення про проведення позапланової перевірки від 13.10.2016 року №664.16/01 департаментом державної архітектурно - будівельної інспекції у Київській області Державної архітектурно - будівельної інспекції України проведено позапланову перевірку на об'єкті будівництва за адресою: вул. Козацької Слави, 27, м. Фастів, Київська область, за наслідком якої складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 22.12.2016 року (далі - акт перевірки).

Як слідує зі змісту акту перевірки, відповідачем встановлено наступне: «Телекомунікаційна споруда на об'єкті «Мережа оператора ТОВ «Астеліт» для надання послуг мобільного зв'язку стандарту DCS - 1800, базова станція КІ2761 за адресою: вул. Щербакова, 7, м. Фастів. Київська область експлуатується ТОВ «лайфселл» без реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкту, чим порушено вимоги частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Враховуючи висновки викладені в акті перевірки департаментом державної архітектурно - будівельної інспекції у Київській області Державної архітектурно - будівельної інспекції України складено припис №С-0212/1 від 01.12.2016 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Надалі, орган державного архітектурно - будівельного контролю прийняв постанову №3-1412/1-10/10-19/1412/08/02 від 14.12.2016 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно якої визнано товариство з обмеженою відповідальністю «лайфселл» винним у вчиненні правопорушення передбаченого абзацом третім пункту 6 частини шостої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 72 000,00 грн.

Позивач не погоджується із спірним приписом та оскаржуваною постановою, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір по суті суд звертає увагу на наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI).

Згідно частини першої статті 41 вказаного закону державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 6 Закону №3038-VI встановлено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

У контексті приписів частини третьої статті 6 Закону №3038-VI до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Пунктом 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №294 від 09.07.2014 визначено, що Державна архітектурно - будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Поряд з цим, порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 року (далі - Порядок №553).

Відповідно до пунктів 5 - 6 Порядку №533 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Пунктом 7 Порядку №533 встановлено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно - будівельного контролю.

За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком (пункт 16 Порядку №553).

При цьому, згідно пункту 17 Порядку №553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

У приписі обов'язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Згідно з пунктами 2, 3 частини четвертої статті 41 Закону №3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право:

- складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;

- видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Як вже було зазначено судом вище, під час проведення перевірки відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги частини восьмої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки базова станція КІ2761 за адресою: вул. Щербакова, м. Фастів, Київська область експлуатується ТОВ «лайфселл» без реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкту.

ТОВ «лайфселл» вказує, що на момент початку експлуатації вказаної вище станції реєстрація декларації про готовність до експлуатації об'єкту не вимагалася. При цьому, позивач вважає, що базова станція КІ2761 введена в експлуатацію 23.12.2008 року на підставі акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта, що був затверджений наказом ТОВ «Астеліт» (замовником) від 23.12.2008 року №КІ-445.

Разом з цим, ТОВ «лайфселл» зазначає, що базова станція КІ2761 вводилася в експлуатацію відповідно до наказу Міністерства транспорту і зв'язку №180 від 27.02.2006 року, зареєстрованого в Міністерства юстиції України 05.05.2006 за №520/12394 «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів в сфері телекомунікацій» (далі - Порядок №180).

Оцінюючи доводи ТОВ «лайселфф» суд звертає увагу на наступне.

Так, Порядок №180 визначає вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у сфері телекомунікацій незалежно від джерел фінансування з урахуванням специфічних умов їх будівництва та експлуатації відповідно до п. 2 Порядку прийняття та експлуатації закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року №1243.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у сфері телекомунікацій полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями та комісіями з прийняття об'єктів в експлуатацію, готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення телекомунікаційних мереж, капітального ремонту технологічного устаткування та лінійно - кабельних споруд електрозв'язку, капітального ремонту будівель і споруд як громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей електрозв'язку, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно - технологічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Пунктом 5 Порядку №180 визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється державними приймальними комісіями, які призначаються замовником.

Призначення державних приймальних комісій провадиться не пізніше ніж за місяць до встановленого терміну введення об'єкту в експлуатацію.

До складу державної приймальної комісії включають представники органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, виконавчого комітету місцевої ради, на території яких розташовано закінчений будівництвом об'єкт (крім об'єктів, зазначених у підпунктах «б», «в» пункту 2.6), замовника, генерального підрядника, субпідрядної організації, генерального проектувальника (автора проекту), експлуатаційної організації, інспекції державного архітектурно - будівельного контролю, органів державного санітарно - епідеміологічного нагляду, державного пожежного нагляду та державного нагляду з охорони праці.

Відповідно до пункту 5.2. Порядку №180 за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджена центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства.

З матеріалів справи слідує, що наказом №КІ-148 від 09.12.2008 року «про утворення комісії по прийняттю в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта «Мережа Оператора ТОВ «Астеліт» для надання послуг мобільного зв'язку стандарту DCS - 1800» позивачем створено відповідну державну приймальну комісію до складу якої увійшли всі представник органів відповідно до пункту Порядку №180, окрім органу інспекції державного архітектурно - будівельного контролю.

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься лист інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області №1010 від 14.11.2008 року згідно якого, останній не заперечувала щодо не включення її до складу державних приймальних комісії об'єкту, що був предметом даної перевірки.

Водночас, у ході розгляду справи відповідач не заперечував зазначені обставини, а лише вказував, що ТОВ «лайфселл» не було зареєстровано акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта.

Судом встановлено, що наказом №КІ-445 від 23.12.2008 року затверджено акт державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта «Мережа Оператора ТОВ «Астеліт» для надання послуг мобільного зв'язку стандарту DCS - 1800». З вказаного слідує, що позивачем дотримано вимоги пункту 5.2. Порядку №180.

Згідно пункту 5.4. Порядку №180 акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню замовником, що створив цю комісію, та реєструється в Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

При цьому, датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта замовником, що утворив комісію (пункту 5.7. Порядку №180).

У той же час, пункт 6.4. Порядку №180 передбачено, акт комісії оформлюється замовником, підписується головою та членами комісії. Датою введення в експлуатацію таких об'єктів є дата затвердження акта комісії замовником. Подальшого пред'явлення державній приймальній комісії такий об'єкт не потребує.

Аналіз зазначеного в сукупності дає суду підстави дійти висновку, що Порядок №180 пов'язує момент введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта з датою безпосереднього затвердження замовником акту державної приймальної комісії.

Разом з цим, суд вважає за необхідне вказати, що дійсно пункт 5.4. Порядку №180 передбачено реєстрацію акту державної приймальної комісії в інспекції державного архітектурно - будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт, однак Порядок №180 не ставить в залежність прийняття об'єкту в експлуатацію від реєстрації акту державної приймальної комісії, тобто основною умовою за дотримання якої закінчений об'єкт будівництва є прийнятим в експлуатацію, в розрізі приписів Порядку №180, є безпосередньо дата затвердження замовником акту державної приймальної комісії.

За таких обставин, суд погоджується з доводами ТОВ «лайфселл» про те, що базова станція КІ2761 за адресою: вул. Щербакова, 7, м. Фастів, Київська область прийнята до експлуатації 23.12.2008 року, тобто з моменту затвердження замовником акту державної приймальної комісії - 23.12.2008 року.

Слід зазначити, що Порядок №180 не містить в собі відповідальності замовника за відсутність реєстрації акту державної приймальної комісії.

Поряд з цим, суд погоджується з доводами позивача, що порядок введення закінчених будівництвом об'єктів шляхом реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації затверджений лише 13.04.2011 року в результаті прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №461, якою затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Отже, станом на час прийняття в експлуатацію базової станції КІ2761 за адресою: вул. Щербакова, 7, м. Фастів, Київська область реєстрація декларації про готовність об'єкту до експлуатації не вимагалася, а відтак доводи ТОВ «лайфселл» в цій частині є обґрунтованими.

Відповідно до частини восьмої статті 39 Закону №3038-VI експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється (частина восьма статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5496-VI від 20.11.2012 року).

Поряд з цим, відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за порушення у сфері містобудівної діяльності врегульовано Законом України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 року № 208/94-ВР (далі - Закон 208/94-ВР).

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 2 Закону 208/94-ВР суб'єкти містобудування, які є замовником будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функцію замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляду штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів ? категорії складності - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат, об'єктів ?? категорії складності - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

В даному випадку, в ході розгляду справи судом не встановлено обставини експлуатації або використання базової станції КІ2761 без прийняття останньої в експлуатації.

Отже, правопорушення передбачене пунктом 6 частини другої статті 2 Закону 208/94-ВР відсутнє, а відтак відсутні підстави для застосування штрафу до позивача.

Разом з цим, суд звертає увагу, що положеннями статті 1 Закону 208/94-ВР (у редакції чинній на момент прийняття об'єкту в експлуатацію) передбачала відповідальність суб'єкта господарювання була передбачене за експлуатацію або використання будинків або споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними комісіями) у розмірі десяти відсотків вартості виконаних робіт.

Крім того, суд зазначає, що суб'єкти господарювання розпочали нести відповідальність за експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію з внесенням змін Законом № 5496-VI від 20.11.2012 року.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями статті 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, за підсумком наведеного в сукупності суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову та скасування.

Доводи позивача в частині невірного визначення розміру штрафу, в даному випадку є другорядними.

Суд зазначає, що згідно з частини пршої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, відповідально до вимог частини першої статті 71 КАС України, довів законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, у той час коли, відповідачем доводи останнього не спростовані.

Відповідно до чатини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 51, 69-71, 86, 94, 106, 137, 158-162, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у Київській області Державної архітектурно - будівельної інспекції України №С-0212/1 від 01.12.2016 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Визнати протиправною та скасувати постанову департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у Київській області Державної архітектурно - будівельної інспекції України №3-1412/1-10/10-19/1412/08/02 від 14.12.2016 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Судові витрати в розмірі 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно - будівельної інспекції України.

Постанова, відповідно до частини першої статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги

Головуючий Суддя Є.В. Аблов

А.В. Літвінова

Судді А.С. Мазур