Постанова № 70378464, 17.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

17 листопада 2017 року 15:10 справа №826/845/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Кристал і Ко" (далі по тексту - позивач, ПП "Кристал і Ко") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Управління збереження історичного середовища та охорони об'єктів культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач), в якому просить скасувати постанову відповідача про накладення фінансових санкцій від 28 листопада 2016 року №106-16.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/845/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою від 19 червня 2017 року змінено назву позивача на Приватне підприємство "Інново" та замінено первинного відповідача на належного - Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач, Департамент).

В судовому засіданні 19 червня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Департаменту культури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28 листопада 2016 року №106-16 "Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини" накладено на ПП "Кристал і Ко" фінансові санкції: за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації пам'ятки у розмірі 102 000,00 грн.

Позивач вважає, що постанова від 28 листопада 2016 року №106-16 є необґрунтованою, протиправною та підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що фінансові санкції застосовані відповідачем в оскаржуваній постанові поза межами строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України. Окрім того, позивач посилається на те, що рішення про накладення фінансових санкцій прийняте не уповноваженою на це особою.

Відповідач у письмових запереченнях на адміністративний позов зазначив, що Департаменту стало відомо про факт проведених будівельних робіт, що порушують законодавства у сфері охорони культурної спадщини з листа Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 04 грудня 2015 року №40-303-6/10522, як наслідок, на думку відповідача, кінцевий строк застосування фінансових санкцій Департаментом сплив 03 грудня 2016 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Правові засади здійснення охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища регулюються Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких помежуються законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передачі власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Згідно частини першої статті 22 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.

Частиною першою статті 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувані на пам'ятку в належному стані, своєчасно проводити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Згідно частини третьої статті 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" забороняється змінювати призначення пам'ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" у разі виникнення загрози для збереженості пам'ятки її власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов'язані негайно повідомити про це орган охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та орган місцевого самоврядування, на території якого розташована пам'ятка.

Згідно абзацу другого частини першої статті 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини" консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Абзацом другим частини п'ятої статті 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що розміщення реклами на пам'ятках місцевого значення, в межах зон охорони цих пам'яток, історичних ареалів населених місць здійснюється на підставі дозволу, що оформлюється видається) відповідно до Закону України "Про рекламу" за участю органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Статтею 30 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.

Приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Органи місцевого самоврядування, на території яких не створено органів охорони культурної спадщини, зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці, негайно повідомивши про це відповідний орган охорони культурної спадщини місцевого органу виконавчої влади.

Органи місцевого самоврядування зобов'язані повідомляти відповідні органи охорони культурної спадщини про бездіяльність власника або уповноваженого ним органу, особи, яка набула права володіння, користування чи управління, що створює загрозу пам'ятці.

Відповідно до статті 44 Закону України "Про охорону культурної спадщини" відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції: за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за неподання, несвоєчасне подання або подання явно недостовірної інформації про виявлені у процесі земляних, будівельних, шляхових, меліоративних та будь-яких інших робіт об'єкти культурної спадщини - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам'ятки - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення органу охорони культурної спадщини про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено до суду.

Фінансові санкції, накладені органом охорони культурної спадщини, стягуються у встановленому законом порядку.

Матеріали справи підтверджують, що меморіальний будинок по вул. Десятинній, 13 у Шевченківському районі Києва, є пам'яткою історії місцевого значення, відповідно до рішення Київського міськвиконкому від 27 січня 1970 року №159 та розташований у Центральному історичному ареалі міста Києва відповідно до рішення Київської міської ради від 28 березня 2002 року №370/1804.

10 листопада 2015 року спеціалісти Управління збереження історичного середовища та охорони об'єктів культурної спадщини Департаменту культури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провели огляд та виконали фотофіксацію об'єкта культурної спадщини за адресою: вул. Десятинна, 13 у Шевченківському районі міста Києва.

За результатами огляду складено акт огляду об'єкта культурної спадщини по вул. Десятинна, 13 у Шевченківському районі міста Києва від 10 листопада 2015 року, яким зафіксовано, що у частині приміщень першого поверху розташовується медичний заклад "Innovo dental clinic". З боку головного фасаду, до вказаного закладу, влаштовано вхідну групу. На головному фасаді, в межах розташування зазначеного закладу, встановлені зовнішні частини кондиціонерів, влаштовано рекламний кронштейн. За наявними ознаками у вказаних приміщеннях проведено будівельно-ремонтні роботи з влаштування медичного закладу. На момент огляду будівельні роботи не проводились, доступ до приміщень будинку обмежено, двері зачинено. Власника зазначених приміщень, розташованих у будівлі - не встановлено.

12 листопада 2015 року до відповідача надійшло депутатське звернення від 10 листопада 2015 року №418НД/404 з вимогою реагування щодо будівельних робіт, що проведенні на вищезазначеній пам'ятці.

04 грудня 2015 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України надала відповідачу відповідь №40-303-6/10522 на депутатське звернення, в якому повідомила, що замовнику будівництва - ПП "Кристал і Ко" зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція нежитлових приміщень з №1 по №13 (групи приміщень №39а) (в літ. А) під медичний заклад на вул. Десятинній, 13 у Шевченківському районі м. Києва" від 28 жовтня 2015 року №КВ083153011184. У подальшому замовнику будівництва - ПП "Кристал і Ко" зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації: "Реконструкція нежитлових приміщень з №1 по №13 (групи приміщень №39а) (в літ. А) під медичний заклад на вул. Десятинній, 13 у Шевченківському районі м. Києва" від 18 листопада 2015 року №КВ143153221878.

12 березня 2016 року спеціалісти Управління збереження історичного середовища та охорони об'єктів культурної спадщини Департаменту культури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провели огляд та виконали фотофіксацію об'єкта культурної спадщини за адресою: вул. Десятинна, 13 у Шевченківському районі міста Києва. За результатами огляду складено акт огляду об'єкта культурної спадщини по вул. Десятинна, 13 у Шевченківському районі міста Києва від 12 березня 2016 року, яким зафіксовано, що на головному фасаді, в межах розташування медичного закладу "Innovo dental clinic" встановлені зовнішні частини кондиціонерів, влаштовано рекламний кронштейн, за наявними ознаками у вказаних приміщеннях проведено будівельно-ремонтні роботи з влаштування медичного закладу.

В результаті огляду встановлено, що власником частини приміщень першого поверху загальною площею 183,7 м. кв. є фізична особа-підприємець ОСОБА_1. Охоронний договір на частину об'єкта культурної спадщини з Департаментом не укладено. Згідно договору оренди нерухомого майна від 08 вересня 2015 року зазначені приміщення передані в орендне користування ПП "Кристал і Ко" без погодження Департаменту.

У приписі від 12 квітня 2016 року №306/П відповідач вимагав від позивача надати до відділу інспекції Департаменту проектну та дозвільну документацію на проведення робіт на об'єкті культурної спадщини за вказаною адресою та право-установчу документацію, укласти з Департаментом охоронний договір на частину об'єкта культурної спадщини за вказаною адресою.

07 листопада 2016 року спеціалістами Управління збереження історичного середовища та охорони об'єктів культурної спадщини Департаменту культури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відносно позивача складено акт про вчинення правопорушення №132.

Акт про вчинення правопорушення від 07 листопада 2016 року №132 складено про те, що за підсумками проведеного огляду об'єкта культурної спадщини на вул. Десятинна, 13 встановлено, що в частині приміщень першого поверху зазначеного будинку розташовується медичний заклад. За наявними ознаками, у приміщеннях проведено будівельно-ремонтні роботи з пристосування частини нежитлових приміщень першого поверху під медичний заклад.

В акті про вчинення правопорушення від 07 листопада 2016 року №132 також встановлено, що ПП "Кристал і Ко" у зазначених приміщеннях будинку проведено будівельні та ремонтні роботи, що призвели до зміни пам'ятки і є порушенням частини першої статті 22 Закону України "Про охорону культурної спадщини". Науково-проектна документація на погодження та отримання дозволу в установленому законодавством порядку, до Департаменту не надавалася.

Окрім того, актом про вчинення правопорушення від 07 листопада 2016 року №132 встановлено, що на фасаді будинку розміщено рекламний засіб (кронштейн з логотипом закладу) без погодження Департаменту.

Як стверджує відповідач будь-які дії та наміри зі сторони позивача на виконання припису від 12 квітня 2016 року не вчинено.

28 листопада 2016 року постановою "Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини" №106-16 відповідачем накладено на ПП "Кристал і Ко" фінансові санкції: за недодержання вимог щодо захисту

Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів на спростування порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини, які визначені відповідачем в оскаржуваній постанові, окрім того, до суду не надано та в матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем будь-яких дій на виконання припису відповідача від 12 квітня 2016 року.

Проте, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те, що відповідно до статті 238 Господарського Кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно статті 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Частиною першою статті 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Зі змісту статті 250 Господарського кодексу України слідує, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, вчинення правопорушення у сфері охорони культурної спадщини.

Другий обмежувальний строк, встановлений у статті 250 Господарського кодексу України, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за правопорушення у сфері містобудівної діяльності полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення у сфері охорони культурної спадщини.

Аналіз приписів статті 250 Господарського кодексу України дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідач, приймаючи рішення про накладення штрафу за правопорушення у сфері охорони культурної спадщини, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 Господарського кодексу України.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Судом встановлено, що відповідач дізнався про вчинення позивачем порушення у сфері охорони культурної спадщини 04 грудня 2015 року з листа Державної архітектурно-будівельної інспекції України №40-303-6/10522, в якому зазначалося про отримання позивачем декларації про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція нежитлових приміщень з №1 по №13 (групи приміщень №39а) (в літ. А) під медичний заклад на вул. Десятинній, 13 у Шевченківському районі м. Києва" від 28 жовтня 2015 року №КВ083153011184 та декларації про готовність об'єкта до експлуатації: "Реконструкція нежитлових приміщень з №1 по №13 (групи приміщень №39а) (в літ. А) під медичний заклад на вул. Десятинній, 13 у Шевченківському районі м. Києва" від 18 листопада 2015 року №КВ143153221878.

Доказів, які б спростовували вищезазначене до суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Отже, фінансові санкції можуть бути застосовані до позивача протягом шести місяців з дня виявлення порушення, тобто до 04 червня 2016 року.

Окрім того, декларацію про готовність об'єкта до експлуатації: "Реконструкція нежитлових приміщень з №1 по №13 (групи приміщень №39а) (в літ. А) під медичний заклад на вул. Десятинній, 13 у Шевченківському районі м. Києва" позивач отримав 18 листопада 2015 року, отже, саме 18 листопада 2015 року є датою порушення позивачем законодавчих правил у сфері охорони культурної спадщини, оскільки саме 18 листопада 2015 року позивач закінчив реконструкцію об'єкта культурної спадщини без отримання відповідних дозвільних документів.

Таким чином, фінансова санкція може бути заснована до позивача не пізніше як через один рік з дня порушення, тобто не пізніше 17 листопада 2016 року.

Постанова про застосування до позивача фінансових санкцій прийнята відповідачем лише 28 листопада 2016 року, тобто після закінчення обох обмежувальних строків, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, беручи до уваги закінчення обмежувальних строків, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про виключення можливості застосування до позивача фінансових санкцій, та, як наслідок, про протиправність оскаржуваної постанови відповідача від 28 листопада 2016 року.

Стосовно відсутності у відповідача повноважень на прийняття оскаржуваної постанови необхідно зазначити наступне.

Згідно частини першої статті 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини" державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, відповідно до їхньої компетенції належить, серед іншого: надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення (крім пам'яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об'єктах культурної спадщини; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом дозволів або з відхиленням від них; укладення охоронних договорів; застосування фінансових санкцій за порушення Закону.

Згідно частини першої статті 45 Закону України "Про охорону культурної спадщини" фінансові санкції, передбачені статтею 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, головою чи заступником голови обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головою чи заступником голови відповідної місцевої ради після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.

Відповідно до пункту 5.67. Положення про Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15 червня 2015 року №575 (далі по тексту - Положення) Департамент відповідно до визначених завдань надає дозволи на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення (крім пам'яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об'єктах культурної спадщини, реєструє дозволи на проведення археологічних розвідок, розкопок.

Згідно пункту 5.68. Положення Департамент відповідно до визначених завдань видає розпорядження та приписи щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України "Про охорону культурної спадщини" дозволів або з відхиленням від них.

Пунктом 5.72. Положення встановлено, що Департамент відповідно до визначених завдань застосовує фінансові санкції за порушення Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Разом з цим, наказом Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01 липня 2015 року №239-к "Про розподіл обов'язків між директором, першим заступником та заступниками директора Департаменту культури" затверджено розподіл обов'язків між директором, першим заступником та заступником директора Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно цього розподілу, право підписання постанов про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства в сфері охорони об'єктів культурної спадщини було делеговано заступнику директора Департаменту - начальнику Управління збереження історичного середовища та охорони об'єктів культурної спадщини Департаменту, який і підписав оскаржувану постанову.

Враховуючи, що наведеною вище частиною першою статті 45 Закону України "Про охорону культурної спадщини" не вказано, що перелік зазначених у цій статті осіб, уповноважених застосовувати фінансові санкції, є вичерпним, суд вважає, що заступник директора Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) мав повноваження на підписання оскаржуваної постанови про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері охорони об'єктів культурної спадщини.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП "Інново" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства "Інново" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про накладення фінансових санкцій від 28 листопада 2016 року №106-16 "Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини".

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Інново" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1530,00 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко