Постанова № 70378271, 20.11.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3921/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 року м. Одеса Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Танцюри К.О.,

за участю секретаря Потурнак А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, третя особа Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення одноразової грошової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, третя особа Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання неправомірними дій щодо невиплати недосплаченої одноразової вихідної допомоги при звільненні у розмірі 12453,78грн., визнання неправомірними дій щодо не проведення кінцевого розрахунку при звільнені відповідно до положень ст. 116 КЗпП України на день звільнення, зобов’язання згідно Закону України “Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати” на недоплачену суму 12453,78грн. одноразової вихідної допомоги при звільненні нарахувати компенсацію за несвоєчасну виплату, стягнення недосплаченої суми одноразової грошової допомоги у розмірі 12453,78грн. та компенсації щодо невиплати недосплаченої одноразової вихідної допомоги при звільненні з ОВС, стягнення середнього заробітку за весь час затримки кінцевого розрахунку при звільнені на день фактичного розрахунку ( з урахуванням уточнень від 17.08.2017р.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що наказом ГУ МВС України в Одеській області від 19.06.2009р. № 255о/с з 30.06.2009 р., на підставі п.65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, ОСОБА_1 була звільнена у відставку, вислуга років згідно наказу на момент звільнення в календарному обчислені склала 20 років 03 міс. 23 дня. Позивач зазначила, що 30.09.2009р. через 3 місяці після звільнення згідно видаткового касового ордеру №75 від 30.09.2009р. їй була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні з ОВС у сумі 35 285,71 грн. Однак, у кінці червня 2017 року при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_1 стало відомо, що згідно відомостей Державного науково – дослідного експертно – криміналістичного центру МВС для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні була перерахована сума у розмірі 47739,49 грн. у зв’язку із чим позивач вважає, що недоплата їй одноразової вихідної допомоги при звільнені склала 12453,78грн. За таких обставин, на думку позивача, відповідачем не був проведений кінцевий розрахунок з ОСОБА_1 при звільненні, у зв’язку з чим відповідач повинен сплатити середній заробіток за весь час затримки на день фактичного розрахунку.

Ухвалою суду від 31.08.2017р., яка занесена до журналу судового засідання замінено первинного позивача ОСОБА_2 експертно-криміналістичний центр при ГУМВС України в Одеській області на Одеський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України у зв’язку із проведеною реорганізацією.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1. та зазначили, що станом на 30.06.2009р. виплата одноразової грошової допомоги при звільненні проводилась на підставі постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 та ст. 9 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», які визначали, що особам рядового і начальницького складу ОВС, які звільняються зі служби, у встановлених випадках виплачується одноразова грошова допомога у відповідному відсотку місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ у січні-грудні 2009 року здійснювалась відповідно до вказівки МВС України від 16.01.2009р. №31 із внесеними протягом цього періоду змінами. На підставі цієї вказівки та проведеного розрахунку одноразової грошової допомоги, Департаментом НДЕКЦ МВС України було внесено зміни до кошторису видатків КЕКВ 1112 і на адресу НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області перераховано кошти у сумі 249036,64 грн. для виплати колишнім працівникам, при цьому ОСОБА_1 повинна була отримати 47739,49грн, оскільки в зазначену суму включено кошти для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні (41512,60 грн.) та компенсація утриманого податку з доходів фізичних осіб (6226,89 грн.), який був перерахований до бюджету з даного нарахування. Факт завищення вислуги років для нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні був виявлений у ході повторної перевірки групою кадрового забезпечення послужного списку ОСОБА_1 та надано довідку щодо нарахування вихідної допомоги ОСОБА_1 з розрахунку вислуги років на день звільнення 17 років 10 місяців 29 днів. У зв’язку з викладеним, сума одноразової грошової допомоги при звільненні була скорегована до 35282,71грн. Також, представники відповідача зазначали, що встановлення вислуги 17 років 10 місяців 29 днів для нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні та відповідність нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні було перевірено та погоджено контрольно-ревізійним відділом ГУ МВС України в Одеській області. У зв’язку з викладеним, на думку представників відповідача, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області було повідомлено про день та час слухання справи, однак у судове засідання його представник не з’явився.

Заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Наказом начальника ГУМВС України в Одеській області №255о/с від 19.06.2009р. відповідно до п.65 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України було звільнено майора міліції ОСОБА_1, старшого експерта відділу організації роботи з техніко-криміналістичного забезпечення органів внутрішніх справ ОСОБА_2 експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в області у відставку за віком 30 червня 2009 року (а.с.189а). Згідно зазначеного наказу на день звільнення вислуга років ОСОБА_1 у календарному обчисленні становила 20 років 3 місяці 23 дні.

Як свідчать матеріали справи, листом ДНДЕКЦ МВС України від 23.09.2009р. №19/16-6188 було повідомлено НДЕКЦ при ГУМВСУ в Одеській області про те, що для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби колишнім працівникам направлено кошти у сумі 249036,64 грн., серед яких зазначено ОСОБА_1 та виділену для неї суму у розмірі 47739,49грн.(а.с.92)

Судом встановлено, що ОСОБА_1 30.09.2009р. було виплачено одноразову грошову допомоги при звільненні у розмірі 35285,71грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №75 від 30.09.2009р.(а.с.9)

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 p. N 2262-XII.

Частиною 1 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 10 Постанови Кабіну Міністрів від 17.07.1992р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктом 1 цієї постанови.

При цьому, згідно п.2 Постанови Кабінету Міністрів від 17 липня 1992 р. N 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.

Під час з’ясування офіційних обставин справи судом встановлено, що сума у розмірі 47739,49грн. була направлена для виплати грошової допомоги при звільненні зі служби ОСОБА_1 з розрахунку вислуги років ОСОБА_1 20 років 3 місяці 23 дні, яка була зазначена у наказі начальника ГУМВС України в Одеській області №255о/с від 19.06.2009р.

Разом з тим, як вбачається із Послужного списку ОСОБА_1, у період з 01.09.1986р. по 28.06.1991р. позивач навчалась у цивільному вищому учбовому закладі - Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова і з 01.08.1991р. до моменту звільнення наказом начальника ГУМВС України в Одеській області №255о/с від 19.06.2009р. перебувала на службі в органах внутрішніх справ (а.с. 93-97).

Як свідчать матеріали справи, у наказі начальника ГУМВС України в Одеській області №255о/с від 19.06.2009р. враховано до розрахунку календарної вислуги років ОСОБА_1, повний час її навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова, при цьому, зазначений наказ не є предметом розгляду у цій справі.

Судом встановлено, що відповідачем було виявлено завищення виділених для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 асигнувань, у зв’язку із помилковим зарахуванням повного періоду навчання у цивільному вищому навчальному закладі, а не з розрахунку - один рік за шість місяців,для нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні та скориговано суму зазначеної грошової допомоги.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем правомірно нараховано та виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з розрахунку 17 повних років у сумі 35285,71грн. (17 повних років для нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні * грошове утримання для такого нарахування у розмірі 4151,26грн. ) *50%).

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на наявність різниці між виділеними та сплаченими їй коштами одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки дотримання порядку використання коштів відповідачем не є предметом розгляду цієї справи, у межах якої досліджується питання правомірності нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні безпосередньо ОСОБА_1

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій відповідача щодо невиплати їй недосплаченої одноразової вихідної допомоги при звільненні у розмірі 12453,78грн. та відповідно зобов’язання згідно Закону України “Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати” на недоплачену суму 12453,78грн. одноразової вихідної допомоги при звільненні нарахувати компенсацію за несвоєчасну виплату, стягнення суми одноразової грошової допомоги у розмірі 12453,78грн. та компенсацію щодо невиплати недосплаченої одноразової вихідної допомоги при звільненні з ОВС, стягнення середнього заробітку за весь час затримки кінцевого розрахунку при звільнені на день фактичного розрахунку є безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.

Разом з тим, щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій щодо не проведення кінцевого розрахунку при звільнені відповідно до положень ст. 116 КЗпП України на день звільнення, судом встановлено наступне.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством України не урегульовано питання строку розрахунків при звільнені, в тому числі і одноразової вихідної допомоги, суд вважає за необхідне застосувати положення КЗпП України.

Статтею 116 КЗпП визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану суму.

Разом з тим, до суду не надано доказів того, що відповідач письмово повідомив ОСОБА_1. про належні їй нараховані суми перед виплатою зазначених сум.

У зв’язку з викладеним та оскільки кінцевий розрахунок щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з ОСОБА_1 відповідачем було проведено 30.09.2009р., в той час як її було звільнено з 30.06.2009р., суд вважає за необхідне визнати неправомірні дії Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Одеській області щодо не проведення кінцевого розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 158 – 163,167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати неправомірні дії ОСОБА_2 експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Одеській області щодо не проведення кінцевого розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 20.11.2017р.

Суддя К.О. Танцюра