Постанова № 70378244, 15.11.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 листопада 2017 р.Р і в н е 817/1075/1712год. 55хв.

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача: представник ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_4 автотранспортного підприємства - 1728 до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень В С Т АН О В И В:

Комунальне автотранспортне підприємство 1728 (далі КАТП 1728) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області форми "Ш" №0002711201 від 13.04.2017 року про визнання грошового зобов'язання за штрафними санкціями за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 422 634,42 грн. та форми "Ш" № НОМЕР_1 від 13.04.2017 року про визнання грошового зобов'язання за штрафними санкціями за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 15 158,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог представники позивача повідомили, що висновки викладені в акті камеральної перевірки в частині порушення позивачем п.57.3 ст.57, п.203.2 ст.302 Податкового кодексу України, а саме порушення підприємством термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість - є надуманими та безпідставними. Так, з метою відновлення платоспроможності підприємства відповідно до рішень Рівненської міської ради, судом були введенні процедури досудової санації. Відповідно до плану санації підприємство сплачувало кошти з метою погашення заборгованості з податку на додану вартість. Однак, в акт перевірки дані суми включені, як суми несвоєчасно сплачених поточних податкових зобовязань, що тягне за собою нарахування штрафних санкцій. Вказані дії контролюючого органу є неприпустимими, оскільки з дня винесення ухвали про затвердження плану досудової санації не нараховуються неустойка (штраф, пеня) за невиконання чи неналежне виконання зобовязань.

В судовому засіданні, з підстав зазначених у позовній заяві представники позивача просили позов задовольнити повністю, та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області форми Ш" № НОМЕР_1 від 13.04. 2017 року, форми "Ш" № НОМЕР_2 від 13.04. 2017 року, якими зобовязано позивача сплатити штраф за порушення строку сплати суми грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Відповідач заперечення проти позову не подав. В судовому засіданні представник відповідача підтвердив нарахування штрафних санкцій на суми податкового боргу з податку на додану вартість за періоди, які були включені до плану досудової санації. Однак, наголосив, що нарахування штрафних санкцій здійснюється в автоматичному режимі відповідною системою, а відображення операцій та внесення відповідних коригувань до періодів, які були включені до процедури досудовою санації, з метою не нарахування штрафних санкцій не вбачається за можливе. З цих підстав, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у відкритому судовому засіданні подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що за результатами камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання до бюджету, ГУ ДФС у Рівненській області складено акт № 230/17-00-12-01/03361833 від 23.03. 2017 року, яким встановлено порушення п. 57.3 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме підприємством порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість (далі акт камеральної перевірки № 230/17-00-12-01/03361833 від 23.03. 2017 року)(а.с.8-10).

Не погоджуючись із актом камеральної перевірки, позивач - КАТП 1728 подало заперечення від 03.04. 2017 року № 342 в яких вказало, що з метою відновлення платоспроможності підприємства відповідно до рішень Рівненської міської ради були введенні процедури досудової санації. Відповідно до плану санації підприємство сплачувало кошти з метою погашення заборгованості з податку на додану вартість. Однак, в акт перевірки включені суми сплачених поточних податкових зобовязань, як прострочених, що тягне за собою нарахування штрафних санкцій. Вказані дії контролюючого органу є неприпустимими, оскільки з дня винесення ухвали про затвердження плану досудової санації не нараховуються неустойка (штраф, пеня) за невиконання чи неналежне виконання зобовязань, які включені у план санації (далі - заперечення ) (а.с.11).

Однак, відповіддю від 12.04. 2017 року № 1472/10/17-00-12-01-07/1 на заперечення, відповідач повідомив КАТП 1728, що даний акт перевірки в табличній частині викладено у новій редакції (а.с.12-15).

На підставі акту камеральної перевірки № 230/17-00-12-01/03361833 від 23.03. 2017 року, ГУ ДФС у Рівненській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0002711201 від 13.04.2017 року, про визначення грошового зобов'язання за штрафними санкціями, яким за порушення строку сплати суми грошового зобовязання, зобовязано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 422 634,42грн., за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (а.с.16).

Також, відповідно до вказаного акту камеральної перевірки, ГУ ДФС у Рівненській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0002711201 від 13.04. 2017 року про визначення грошового зобов'язання за штрафними санкціями, яким за порушення строку сплати суми грошового зобовязання, зобовязано сплатити штраф у розмірі 10%, у сумі 15 158,85 грн., за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (а.с.17).

Судом встановлено, що рішеннями Рівненської міської ради від 08.11. 2012 року № 2521, від 20.08. 2015 року № 5661, від 24.11. 2016 року № 2005 погоджено проведення заходів у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с.120-122).

Разом з тим, ухвалою господарського суду Рівненської області від 05.08. 2014 року у справі № 918/1017/14, введено процедуру санації боржника КАТП 1728 до порушення провадження у справі про банкрутство строком на 12 місяців до 06.08. 2015 року (а.с.20-21).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30.10. 2015 року у справі № 918/1180/15, введено процедуру санації боржника КАТП 1728 до порушення провадження у справі про банкрутство строком на 12 місяців до 01.11. 2016 року (а.с.22-23).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10.01. 2017 року у справі № 918/1324/16, введено процедуру санації боржника КАТП 1728 до порушення провадження у справі про банкрутство строком на 12 місяців до 11.01. 2018 року (а.с.24-25).

Крім того, зазначеними ухвалами суду затверджено план санації та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів КАТП 1728.

З наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено, що відповідно до рішень Рівненської міської ради, з метою відновлення платоспроможності боржника КАТП 1728, ухвалами господарського суду Рівненської області були введені процедури досудової санації, за такі періоди:

-З 05.08. 2014 року до 06.08. 2015 року, кредиторська заборгованість згідно плану санації становить 7 032 156,39 грн.;

-З 30.10. 2015 року до 01.11. 2016 року; кредиторська заборгованість згідно плану санації становить 6 637 761,02 грн.;

-З 10.01. 2017 року до 11.01. 2018 року, кредиторська заборгованість згідно плану санації становить 3 211 540,21 грн.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням ГУ ДФС у Рівненській області суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до положень пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (в редакції на момент прийняття спірних рішень (далі - ПК України)) передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із п. 36.1. ст. 36 цього Кодексу, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобовязання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу(п.126.1. ст. 126 ПК України).

Разом з тим, суд звертає увагу, що п. 1.3. ст. 1 ПК України зазначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Приписами ст. 115 Господарський процесуальний кодекс України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року № 2343-XII, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон України від 14.05.1992 року № 2343-XII), встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

У відповідності до ч. 9 ст. 6 Закону України від 14.05.1992 року № 2343-XII, строк дії процедури санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство не може перевищувати 12 місяців з дня затвердження судом відповідного плану санації.

Протягом дії цієї процедури не може бути порушено справу про банкрутство боржника за його заявою або за заявою будь-кого з кредиторів.

Протягом процедури санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство діє мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 19 вказаного Закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Приписами ч. 3 ст. 19 Закону України від 14.05.1992 року № 2343-XII встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Згідно із ч. 10 ст. 6 Закону України від 14.05.1992 року № 2343-XII, Положення про порядок проведення санації до порушення провадження у справі про банкрутство затверджується Вищим господарським судом України.

Так, відповідно до Закону України від 14.05.1992 року № 2343-XII, Господарського процесуального кодексу України розроблено Положення про порядок проведення санації до порушення провадження у справі про банкрутство, яке затверджено Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 15(далі - Положення).

Досудова санація - це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитор боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до порушення провадження у справі про банкрутство(п.1.3 розділу 1 Положення).

У відповідності до п.6.1, 6.2 розділу 6 цього Положення, ухвала про затвердження плану досудової санації є підставою для введення процедури досудової санації.

З дня винесення ухвали про затвердження плану досудової санації:

- вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, які виникли до затвердження судом плану досудової санації;

- встановлюється заборона на порушення справи про банкрутство боржника за його заявою або за заявою будь-кого з кредиторів, вимоги яких виникли до затвердження судом плану досудової санації, на строк, передбачений цим планом;

- умови плану досудової санації боржника стають обов'язковими для всіх кредиторів, вимоги яких виникли до затвердження судом плану досудової санації.

Крім того, подібні положення також закріплені в п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року «Про судову практику в справах про банкрутство», де зазначено, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Таким чином, із введенням процедури досудової санації та мораторію на задоволення вимог кредиторів, у підприємства не припиняється обов'язок сплачувати податки і збори у встановленому порядку та розмірах за результатами здійснення господарської діяльності після введення мораторію і протягом його дії, і за порушення законодавства нести відповідальність у вигляді нарахування штрафних санкцій. Натомість, нарахування штрафних санкцій (пені) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, які включені у план санації та на які поширюється мораторій, не відповідає вимогам законодавства.

Як встановлено судом, в силу порушення позивачем вимог п. 57.3 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 ПК України, а саме за порушення строку сплати суми грошового зобовязання, контролюючим органом прийняті податкові повідомленням-рішення форми "Ш" №0002711201 від 13.04.2017 року на суму 422 634,42грн., форми "Ш" №0002721201 від 13.04.2017 року на суму 15 158,85грн.

Разом з тим, суд частково не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу в частині застосування штрафних санкцій з огляду на наступне.

Відповідно до інформації КАТП 1728 податковий борг з податку на додану вартість, що був включений до плану санації складав:

- станом на 05.08.2014 у розмірі 2074908,70 грн.;

- станом на 30.10.2015 у розмірі 1499448,53 грн.;

- станом на 10.01.2017 у розмірі 212126,29 грн. (а.с. 58).

Фактична оплата податкового боргу по податку на додану вартість, якій було включено до плану санації в періоди досудової санації підтверджується відомостями заборгованості по податку на додану вартість, внесеними до планів санації КАТП 1728 (а.с.51-57, 113-119).

А саме, з аналізу наявних відомостей встановлено:

- в період першої досудової санації, з 05.08.2014 року по 06.08.2015 року зазначено суми сплати по акту 31840,90 грн., з яких відповідачем нараховано штрафні санкції за погашення податкового боргу включеного у план санації 6367,98 грн., у розмірі 20% (а.с.55-56);

- в період другої досудової санації, з 30.10.2015 року по 01.11.2016 року зазначено суми сплати по акту 1 065 189,75 грн., з яких відповідачем нараховано штрафні санкції за погашення податкового боргу включеного у план санації 211 246,94 грн.(а.с. 56);

- в період третьої досудової санації, з 10.01.2017 року зазначено суми сплати по акту 151588,50 грн., з яких відповідачем нараховано штрафні санкції за погашення податкового боргу включеного у план санації у сумі 15 158,85 грн., у розмірі 10% (а.с. 57).

Крім того, з аналізу розрахунків штрафних санкцій та дослідженої відомості, також вбачається задвоєна сума оплати по акту за період з 15.04.2014 по 04.08.2014, що призвело до нарахування задвоєної оплати штрафної санкції у сумі 52 423,01 грн. (а.с. 51-55)

Факт разової сплати боргу та задвоєння оплати по акту перевірки також підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів про вилучення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків, копіями виписок банку та копіями платіжних доручень (а.с.59-96).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій за порушення строку сплати суми грошового зобовязання, за погашення податкового боргу включеного у плани санації та штрафні санкції по задвоєних платежах відповідно до податкових повідомлень-рішень форми "Ш" № НОМЕР_2 від 13.04.2017 року в частині зобовязання сплатити штраф за платежем податок на додану вартість на суму 270 037,93 грн. та форми "Ш" № НОМЕР_1 від 13.04.2017 року щодо зобовязання сплатити штраф за платежем податок на додану вартість на суму 15 158,85 грн., - є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з тим, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань зі сплати податків і зборів, які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення, то решта суми штрафних санкцій у розмірі 152596,49 грн., що нарахована ГУ ДФС у Рівненській області згідно податкового повідомлення-рішення форми "Ш" № НОМЕР_2 від 13.04.2017 року за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобовязання з податку на додану вартість по поточних платежах є обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню.

Аналогічний висновок щодо застосування зазначених вище судом норм права міститься у постанові Верховного суду України від 11.06.2012 у справі № 21-179а12, який відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, у ході судового засідання позивач частково довів суду обґрунтованість позовних вимог. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, частково надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і частково довів правомірність його дій.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено частково на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, позивачу необхідно присудити за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Рівненській області 4277,95 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 924 від 12.07. 2017 року (а.с. 36).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області форми "Ш" № НОМЕР_2 від 13.04.2017 в частині зобов"язання сплатити штраф за платежем податок на додану вартість на суму 270037,93 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області форми "Ш" № НОМЕР_1 від 13.04.2017.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача ОСОБА_4 автотранспортного підприємства - 1728 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області судовий збір у розмірі 4277 (чотири тисячі двісті сімдесят сім) грн. 95 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д.П.