Постанова № 70378194, 14.11.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 листопада 2017 рокум. ПолтаваСправа №816/1422/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пилипенко А.В.

та представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "ТМ - Новатор" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "ТМ - Новатор" (надалі - позивач, ПП "ТМ - Новатор") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 19.07.2017 №0006901404 про застосування штрафних санкцій у розмірі 8991,00 грн;

від 19.07.2017 №0006911401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" загалом у розмірі 495136,75 грн;

від 19.07.2017 №0006921401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" загалом у розмірі 702622,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність висновків контролюючого органу про порушення ПП "ТМ - Новатор" вимог статей 44, 134, 198, 201 Податкового кодексу України у зв'язку з визнанням безтоварними господарських операцій з ТОВ "Строй ОСОБА_3" та ТОВ "Комерційна група "Фенікс". Зазначив, що право позивача на податковий кредит та витрати підтверджено належним чином складеними податковими накладними та первинним документами бухгалтерського обліку, що надані відповідачу у ході проведення перевірки, а копії залучені до матеріалів справи.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, встановлені плановою виїзною документальною перевіркою ПП "ТМ - Новатор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, відображені у акті перевірки від 03.07.2017 №898/16-31-14-01-10/34397810.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ПП "ТМ - Новатор" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 34397810 /т. 1, а.с. 207-210/.

Позивач з 19.05.2006 перебуває на обліку платників податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на прибуток на загальних підставах, податку на додану вартість (надалі також ПДВ).

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є будівництво доріг і автострад (42.11) /т. 1, а.с. 208 - зворот/.

Фахівцями Головного управління ДФС у Полтавській області у період з 02.06.2017 по 16.06.2017 проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "ТМ - Новатор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

За результатами перевірки складено акт від 03.07.2017 №898/16-31-14-01-10/34397810 (надалі - ОСОБА_4 перевірки), в якому вказано на порушення платником податків таких вимог:

пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", внаслідок чого занижено податок на прибуток загалом на 400888,00 грн, у т.ч.: за 2015 рік - 23893,00 грн, за 2016 рік - 376995,00 грн;

пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження ПП "ТМ - Новатор" зобовязання зі сплати ПДВ загалом у розмірі 562097,60 грн, у т.ч.: за серпень 2015 року - 7671,00 грн, грудень 2015 року - 135543,00 грн, вересень 2016 року - 91800,00 грн, жовтень 2016 року - 118104,00 грн, листопад 2016 року - 102305,00 грн, грудень 2016 року - 106674,60 грн;

пунктів 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні в частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у загальному розмірі 8991,00 грн /т. 2, а.с. 4-42/.

На підставі згаданого вище ОСОБА_4 перевірки відповідач 19.07.2017 сформував податкові повідомлення-рішення:

№0006901404 про застосування штрафних санкцій у розмірі 8991,00 грн т. 1, а.с. 11, 12;

№0006911401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" загалом у розмірі 495136,75 грн (у т.ч., 400888,00 грн - основний платіж, 94248,75 грн - штрафні (фінансові) санкції) /т. 1, а.с. 15, 16/;

№0006921401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у загальному розмірі 702622,00 грн (у т.ч., 400888,00 грн - основний платіж, 94248,75 грн - штрафні (фінансові) санкції) /т. 1, а.с. 13, 14/.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДФС у Полтавській області, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

В основу спірних рішень від 19.07.2017 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 контролюючим органом покладені дані ОСОБА_4 перевірки про неправомірне формування позивачем витрат та податкового кредиту за рахунок господарських операцій з ТОВ "Строй ОСОБА_3" (код ЄДРПОУ 39165161) та ТОВ "Комерційна група "Фенікс" (код ЄДРПОУ - 39781252).

Зокрема, відповідач зазначив, що за результатами опрацювання податкової інформації встановлено, що вироком Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 у справі №537/544/17 (кримінальне провадження №32015170000000057) групу осіб визнано винними у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, зокрема, щодо створення фіктивного підприємства ТОВ "Строй ОСОБА_3" та надання за його допомогою послуг з незаконного формування податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки.

Також фіскальний орган зауважив, що ТОВ "КГ "Фенікс" не задекларовано податкові зобов'язання за грудень 2016 року, оскільки податкова декларація з ПДВ за відповідний звітний (податковий) період має статус "до відома". Крім того, надані на перевірку товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам до первинних документів, оскільки у них відсутні записи у графах "відомості про вантаж", "ціна без ПДВ", "загальна сума з ПДВ", "вид пакування", "маса брутто", "документи з вантажем" та розділі "Вантажно-розвантажувальні операції".

До того ж, ТОВ "КГ "Фенікс" зареєстроване за адресою у ІНФОРМАЦІЯ_1, а відвантаження товару здійснювалось у м. Кременчуці Полтавської області. При цьому відомості про наявність у контрагента складських приміщень відсутні.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних відсутні відомості про придбання постачальником асфальтобетонної суміші, що у сукупності з відсутністю у контрагента виробничих потужностей та працевлаштування на підприємстві однієї особи на переконання контролюючого органу свідчить про безтоварність господарських операцій з поставки позивачу товарів.

Враховуючи вищевикладене, відповідач стверджував, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали фіктивний характер, товари фактично не поставлялись, а договори та інші фінансово-господарські документи учасники господарських операцій склали з метою незаконного отримання податкової вигоди.

За таких обставин, фіскальний орган дійшов висновку, що позивач неправомірно сформував витрати та податковий кредит за спірний період і це призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток та ПДВ.

Окрім того, відповідач звертав увагу на те, що у ході перевірки встановлено проведення ПП "ТМ - Новатор" готівкових розрахунків на суму 8991,00 грн без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, чим порушено вимоги пунктів 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Оцінюючи наведені твердження контролюючого органу та досліджуючи фактичні обставини справи в їх сукупності, суд виходить з такого.

Щодо збільшення позивачу грошових зобов'язань зі сплати податку на прибуток та ПДВ, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Крім того, за змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як визначено підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції чинній в 2015 році) платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Цією ж нормою, але в редакції, що була чинною упродовж 2016 року, передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

В силу положень абзаців першого, другого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Окрім того, як визначено частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут та надалі - в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

А відповідно до частини першої статті 9 названого Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому у статті 1 згаданого Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, об'єкт оподаткування податком на прибуток та ПДВ платником податків визначається за даними бухгалтерського обліку господарських операцій та за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Представник позивача у ході судового розгляду справи стверджував, що ПП "ТМ - Новатор" упродовж серпня-листопада 2015 року придбало у ТОВ "Строй ОСОБА_3" дизельне паливо Євро загальною кількістю 5269 л, вартістю 88518,40 грн, у т.ч. ПДВ - 14753,07 грн.

Крім того, представник позивача вказав про те, що ПП "ТМ - Новатор" у жовтні 2015 року придбані у ТОВ "Строй ОСОБА_3" послуги з роботи котків дорожніх самохідних загальною вартістю 44045,99 грн, у т.ч. ПДВ - 7341,00 грн, а у грудні 2015 року - придбано автомобіль КрАЗ 6510 вартістю 700000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 116666,67 грн.

При цьому представник позивача зазначив, що право ПП "ТМ - Новатор" на спірну суму податкового кредиту загалом у розмірі 143214,00 грн підтверджено наданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) /т. 1, а.с. 17-38/.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При цьому, частиною першою статті 70 названого Кодексу визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Отже, в силу наведених вище вимог Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на приписи пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, саме на платника податків покладено обов'язок доведення правомірності формування даних податкового обліку.

Однак, на неодноразову вимогу суду позивачем не надані копії договорів поставки та надання послуг, укладених з ТОВ "Строй ОСОБА_3", податкових накладних, складених ТОВ "Строй ОСОБА_3", відомості про оплату придбаних товарів та послуг, а також їх використання у власній господарській діяльності. Обставин, що унеможливлювали б надання відповідних документів (їх втрату, пошкодження, викрадення, знищення тощо), позивачем не наведено.

До того ж, у судовому засіданні 10.10.2017 представник позивача звертав увагу на те, що ПП "ТМ - Новатор" має намір подати заяву про зменшення розміру позовних вимог та відмовитись від позову в частині здійснених відповідачем донарахувань сум грошових зобов'язань щодо ТОВ "Строй ОСОБА_3". Проте, до закінчення судового розгляду справи від позивача відповідні заяви не надходили.

Разом з цим, суд враховує, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем до матеріалів справи надано копію вироку Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 у справі №537/544/17 (кримінальне провадження №32015170000000057) /т. 1, а.с. 117-132/. Цим вироком громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 визнано винними у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, зокрема, щодо створення фіктивного підприємства ТОВ "Строй ОСОБА_3" та надання за його допомогою послуг з незаконного формування податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки.

При цьому, вироком суду встановлено, що реалізовуючи спільний злочинний умисел, у періоди часу з січня 2015 по липень 2016 року, для досягнення результату заздалегідь розробленого плану вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у порушення ст. ст. 81, 87, 89 Цивільного кодексу України, ст. ст. 56, 57, 62, 79, 80, 89 Господарського кодексу України та ст.ст. 8, 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з метою прикриття незаконної діяльності, придбали шляхом державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу підприємства транзитно-конвертаційної спрямованості, у тому числі, ТОВ "Строй ОСОБА_3" (код ЄДРПОУ 39165161), не маючи мети здійснення будь-якої реальної фінансово-господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом чи реалізацією товарів (робіт, послуг), тобто без наміру здійснення статутної діяльності підприємств.

Діючи у складі організованої злочинної групи, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підшукали осіб, які за грошову винагороду погодилися виступити засновниками, керівниками, головними бухгалтерами підприємств, що не мали на меті здійснення господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом чи реалізацією товарів (робіт, послуг), зокрема, ОСОБА_8

У серпні 2015 року, реалізуючи спільний злочинний умисел, діючи у складі організованої злочинної групи, ОСОБА_7 за вказівкою ОСОБА_5, відповідно до відведеної йому ролі, через невстановлену досудовим слідством особу на ім'я "Борис", запропонував ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, за грошову винагороду вчинити дії щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ "Строй ОСОБА_3" (код ЄДРПОУ 39165161), повідомивши при цьому, що фінансово-господарську діяльність остання здійснювати не буде. На дану пропозицію ОСОБА_8 погодилась, при цьому наміру здійснювати реальну господарську діяльність, пов'язану із виробництвом чи реалізацією товарів (робіт, послуг) не мала.

Після складання ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від імені ОСОБА_8 установчих документів 05.08.2015 ОСОБА_7, з метою перереєстрації ТОВ "Строй ОСОБА_3" (код ЄДРПОУ 39165161) на ОСОБА_8, подано до реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області документи, необхідні для реєстрації змін до відомостей про юридичну особу.

Після вчинення зазначених дій, реалізуючи спільний злочинний план, відомий усім членам організованої злочинної групи у складі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, останній в районі автовокзалу у м. Кременчуці Полтавської області одержав від невстановленої досудовим розслідуванням особи на ім'я "Борис" статутні та інші документи необхідні для фіктивного підприємництва та передав через "Бориса" грошову винагороду ОСОБА_8 в сумі 300 грн.

Таким чином, викладене дало фактичну можливість ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які діючи у складі організованої злочинної групи, використали реквізити указаного підприємства, його реєстраційні документи та печатку, для здійснення протиправної фіктивної діяльності, а саме незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та забезпечення прикриття незаконної діяльності по формуванню безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам - контрагентам.

Даний вирок набрав законної сили 03.04.2017 та внесений до Єдиного державного реєстру судових рішень (номер судового рішення 65146736).

Беручи до уваги вищенаведені обставини, суд зазначає, що надані позивачем до матеріалів справи копії видаткових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) складені упродовж серпня-грудня 2015 року та підписані від імені ТОВ "Строй ОСОБА_3" ОСОБА_8 із зазначенням посади "директор" /т. 1, а.с. 17-38/.

У зв'язку з цим, суд звертає увагу на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 у справі №826/14268/14, за яким: "первинні документи, які стали підставою для формування товариством податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту є безпідставними.".

Згідно з частиною першою статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За вищевикладених обставин, беручи до уваги невиконання позивачем вимог суду щодо надання доказів та наявність вироку суду, яким встановлено факт фіктивного підприємництва ТОВ "Строй ОСОБА_3", суд дійшов висновку про правомірність доводів контролюючого органу щодо завищення ПП "ТМ - Новатор" витрат та податкового кредиту і, як наслідок, заниження обєкта оподаткування податком на прибуток та ПДВ по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Строй ОСОБА_3".

Окрім того, судом встановлено, що між ПП "ТМ - Новатор" (покупець) та ТОВ "КГ "Фенікс" (продавець) 05.09.2016 укладено договір купівлі-продажу, за змістом якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити на умовах даного договору товар - асфальтобетонну суміш у кількості та за ціною, що вказується у додатках до договору або у відвантажувальних документах.

Представник позивача у ході судового розгляду справи стверджував, що на виконання умов даного договору ТОВ "КГ "Фенікс" упродовж вересня-грудня 2016 року реалізувало ПП "ТМ - Новатор" асфальтобетонну суміш загальною вартістю 2513301,60 грн, у т.ч. ПДВ - 418883,60 грн.

На підтвердження наведених доводів позивачем до матеріалів справи надані копії видаткових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних /т. 1, а.с. 39-185; т. 2, а.с. 209-250; т. 3, а.с. 1-87/.

У ході судового розгляду справи представник позивача стверджував про те, що придбані товари доставлені орендованим автотранспортом ПП "ТМ - Новатор", оприбутковані шляхом здійснення записів по рахунках 201, 26 та використані у власній господарській діяльності при виконанні дорожніх робіт для ТОВ "Будівельник 2016", ТОВ "ТБК "Будпостач", Козельщинської та Новогалещинської селищних рад, на підтвердження чого до матеріалів справи залучені копії договорів оренди транспортних засобів та надання послуг з перевезення вантажів, оборотно-сальдові відомості по рахунках 201, 26, 631, копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів списання, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма КБ-3) /т. 1, а.с. 191-197; т. 2, а.с. 155-179, 188-205; т. 3, а.с. 88-119/.

Дослідивши в судовому засіданні надані позивачем копії документів, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

У постанові від 22.09.2015 у справі за позовом ТОВ "Ампір СВ" до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення операцій з поставки документами первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, щодо яких встановлена нормативна вимога. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару (послуг).

При цьому, у постанові від 13.10.2015 у справі №825/4143/13-а Верховний Суд України звернув увагу на те, що відповідно до частини другої статті 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Разом з тим відповідно до статті 11 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до принципу змагальності кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням наведеного вище суд зауважує, що інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

У зв'язку з цим первинні документи, податкові накладні не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість поставки між суб'єктами, вказаними в цих документах як постачальник та покупець.

Так, згідно з абзацом четвертим пункту 11 розділу 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній / розрахунку коригування.

Таким чином, з 01.07.2015 постачальник зобовязаний зареєструвати у Реєстрі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній / розрахунку коригування.

З огляду на викладене, відомості Єдиного реєстру податкових накладних є належним доказом наявності у конкретної особи можливості здійснити поставку тих чи інших товарів у разі коли така особа не є виробником відповідних товарів.

Відповідач у ОСОБА_4 перевірки та під час судового розгляду справи стверджував, що за результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних в частині придбання ТОВ "КГ "Фенікс" товарів у третіх осіб встановлено, що у Реєстрі відсутня інформація про придбання даним підприємством асфальтобетонної суміші.

На підтвердження наведених доводів відповідачем надані витяги з архіву електронної звітності ЄРПН щодо ТОВ "КГ "Фенікс" /т. 2, а.с. 151-153/, дослідивши в судовому засіданні які суд встановив, що за даними Реєстру контрагент позивача у переважній більшості придбавав будівельні матеріали та продукти харчування. Натомість спірні господарські операції з позивачем мали стосуватись поставки асфальтобетонної суміші, відомості про придбання якої у Реєстрі відсутні.

При цьому ТОВ "КГ "Фенікс" не є виробником відповідної групи товарів, а основним видом діяльності підприємства за КВЕД-2010 є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами /т. 2, а.с. 148/.

Наведене об'єктивно ставить під сумнів можливість поставки контрагентом позивача товарів у обсягах, вказаних у залучених до матеріалах справи документах бухгалтерського обліку.

Суд також зауважує, що у наданих позивачем копіях видаткових та товарно-транспортних накладних не зазначено прізвище, ініціали директора ТОВ "КГ "Фенікс". При цьому, як підтверджено залученим до матеріалів справи примірником податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ТОВ "КГ "Фенікс" за IV квартал 2016 року, на підприємстві працював всього один працівник /т. 2, а.с. 180-181/.

Крім того, у наданих позивачем копіях товарно-транспортних накладних відсутні записи у розділі "Вантажно-розвантажувальні операції".

За таких обставин, надані позивачем копії видаткових та товарно-транспортних накладних не відповідають вимогам до первинних документів, що визначені у частині другій статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у зв'язку з чим не приймаються судом в якості належних доказів у справі.

Окрім того, суд враховує, що відповідно до розділу 9 ДСТУ Б В.2.7-89:99 (ГОСТ 12801-98) "Будівельні матеріали. Матеріали на основі органічних в'яжучих для дорожнього і аеродромного будівництва. Методи випробувань" при відвантаженні споживачу асфальтобетонної суміші виробник зобовязаний надавати на кожний транспортний засіб, що перевозить гарячу суміш, паспорт, в якому повинно бути вказано: номер паспорта і дата його видачі; найменування виробника і споживача; адреса споживача; найменування транспортної організації і номер машини; умовне позначення суміші згідно з пунктом 4.8 цього стандарту; дата і час відправки гарячої суміші; температура суміші на час відправки; маса завантаженого та порожнього автомобіля; маса суміші, що постачається. Паспорт повинен вручатися споживачу до розвантаження суміші. При транспортуванні холодної суміші паспортом супроводжується кожен окремий транспортний засіб (автомобіль, залізничний вагон, баржа) з додатковим позначенням в ньому терміну зберігання холодної суміші.

Однак, позивачем відповідні паспорти не надано.

Більш того, позивачем на неодноразову вимогу суду не надано копії податкових накладних, складених ТОВ "КГ "Фенікс".

З приводу посилань позивача на проведення оплати вартості придбаних товарів, суд зауважує, що саме по собі формальне перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента не є беззаперечним свідченням реальності здійснення господарської операції.

Так, зібрані у справі письмові докази та встановлені судом фактичні обставини свідчать про відсутність у ТОВ "КГ "Фенікс" можливості здійснити протягом серпня - грудня 2016 року поставку ПП "ТМ - Новатор" асфальтобетонної суміші у кількості, що зазначена у залучених до матеріалах справи видаткових накладних.

При цьому суд не заперечує факт укладення позивачем договорів про виконання будівельних робіт з ТОВ "Будівельник 2016", ТОВ "ТБК "Будпостач", Козельщинською та Новогалещинською селищними радами, адже не підтвердженим у ході судового розгляду справи є саме факт поставки та використання для здійснення відповідних робіт асфальтобетонної суміші, про придбання якої у ТОВ "КГ "Фенікс" стверджує позивач.

Окремо суд звертає увагу на пояснення ПП "ТМ - Новатор" щодо використання асфальтобетонної суміші у власній господарській діяльності /т. 2, а.с. 188-189/. Зокрема, за твердженням позивача придбана у вересні 2016 року суміш була використана у грудні 2016 року та за змістом товарно-транспортних накладних /т. 2, а.с. 210-219/ доставлена до міста Полтави без зазначення конкретної адреси розвантаження. При цьому позивач зареєстрований та фактично знаходиться у м. Кременчуці Полтавської області, відомості про наявність у ПП "ТМ - Новатор" складських приміщень у м. Полтаві відсутні. Теж саме стосується асфальтобетонної суміші, що мала бути відвантажена за видатковими накладними від 27.10.2016, 28.10.2016, 31.10.2016, 09.11.2016, 10.11.2016 /т. 3, а.с. 1-51/.

За видатковою накладною від 29.11.2016 №ФЕ-000000136 асфальтобетонна суміш частково мала бути доставлена до с. Ковалівка Полтавської області, в іншій частині - до смт Козельщина Полтавської області /т. 2, а.с. 52-62/. Так само, за видатковою накладною від 30.11.2016 №ФЕ-000000137 асфальтобетонна суміш частково мала бути доставлена до сіл Підлепичі та Ковалівка без зазначення району Полтавської області /т. 2, а.с. 63-73/.

При цьому довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати /т. 3, а.с. 115, 117, 119/ підписані 30.12.2016, відомості про зберігання асфальтобетонної суміші відсутні.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що позивачем у ході судового розгляду справи не доведено факт одержання асфальтобетонної суміші саме від ТОВ "КГ "Фенікс".

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку про безтоварний характер спірних господарських операцій з придбання товарів у ТОВ "КГ "Фенікс" та, як наслідок, заниження позивачем об'єкта оподаткування податком на прибуток і ПДВ в частині господарських взаємовідносин з даним контрагентом.

Наведеним, у свою чергу, підтверджується правомірність доводів фіскального органу про порушення позивачем вимог статей 44, 134, 198, 201 Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податковими повідомленнями-рішеннями від 19.07.2017 №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ПП "ТМ - Новатор" правомірно збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 495136,75 грн та ПДВ у розмірі 702622,00 грн. А відтак, у задоволенні позову в даній частині належить відмовити.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.07.2017 №0006901401, суд встановив таке.

У ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем у спірному періоді на підставі авансових звітів відшкодовані працівником підприємства витрати, які не підтверджені документально /т. 2, а.с. 30-31/, загальна сума відповідних витрат склала 8991,00 грн.

Так, відповідно до пункту 1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Пунктом 2.11 названого Положення визначено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів /пункту 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні/.

Згідно з пунктом 7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

А відповідно до пункту 7.41 цього Положення, під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Позивачем ні на перевірку, ані в ході судового розгляду справи не надано належним чином оформлених розрахункових документів, що підтверджували б сплату гр. ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10 коштів на користь третіх осіб.

Більш того, позивач ні в адміністративному позові, ані в ході розгляду справи судом жодним чином не обґрунтував незгоду з податковим повідомленням-рішенням від 19.07.2017 №0006901401.

Надані позивачем на виконання вимог ухвали суду від 09.11.2017 про витребування доказів копії банківських виписок /т. 3, а.с. 120-152/, не є належним доказом сплати відповідних сум коштів, адже відповідні виписки не є розрахунковим документом у розумінні Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Згідно з абзацом шостим статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

За таких обставин, податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області від 19.07.2017 №0006901401 до позивача правомірно застосовні штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8991,00 грн.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ПП "ТМ - Новатор" повністю.

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "ТМ - Новатор" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 20 листопада 2017 року.

Суддя(підпис)О.О. Кукоба