Постанова № 70378163, 14.11.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 року Справа № 2а-8310/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» до Стрийської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» (далі ТзОВ «Дунапак-Україна») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Жидачівському районі Львівської області, правонаступником якої є Стрийська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області, про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.09.2010 № 0000402320/3/13564.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність та невідповідність нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки №317/23-209/30028622 від 15.03.2010. В ході проведення перевірки позивачем були представлені всі первинні документи, на підставі яких формувалися валові витрати. Посилання контролюючого органу, що первинні бухгалтерські документи, стосуються попереднього періоду, який вже був перевірений, а тому не можуть братися до уваги, є безпідставними, оскільки згідно з чинним законодавством підприємство має право коригувати показники декларації, і таке коригування не ставиться у залежність від того, що попередній період, у якому понесені витрати був предметом податкової перевірки.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) судом допущено процесуальне правонаступництво відповідача у справі на Стрийську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області (далі Стрийська ОДП,І відповідач).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові та додаткових поясненнях до адміністративного позову. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов та додаткових пояснень до письмових заперечень. ОСОБА_3 заперечень полягає у правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.09.2010 № 0000402320/3/13564. ТзОВ «Дунапак-Україна» не надано до перевірки первинних документів, які б підтверджували понесення позивачем витрат у ІІІ та ІV кварталі 2008 року. Позивачем безпідставно віднесено до складу витрат оплату консультаційних послуг, оскільки такі стосувалися будівництва заводу в м. Цюрупинську та невірно застосовано ставки амортизації придбаного майна. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТзОВ «Дунапак-Україна» зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності 28.08.1998 з присвоєнням номеру ЄДРПОУ 30028622.

Контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Дунапак-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2009.

Результати перевірки оформлено актом від 15.03.2010 №317/23-209/30028622.

Як видно з акту, перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Дунапак-Україна» вимог підпункту 4..1.3 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.6 пункту 5.2, підпунктів 5.3.2, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.3.3 пункту 7.3, підпункту 7.9.2 пункту 7.9 статті 7, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за період, який перевірявся, на суму 1689495 грн.

На підставі вказаного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.03.2010 №0000172320/0/4237, яким позивачу визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 3378990,00 грн, у тому числі 1689495,00 грн основний платіж, 1689495,00грн штрафна (фінансова) санкція.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.09.2010 №0000172320/0/4237, яким позивачу визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 687446,00 грн, у тому числі 458297,00 грн основний платіж, 229149,00 грн штрафна (фінансова) санкція.

Податкове повідомлення-рішення від 08.09.2010 №0000172320/0/4237 є предметом оскарження.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На момент виникнення спірних правовідносин поняття валового доходу, валових витрат виробництва та обігу, порядок включення сум до складу валових витрат визначалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року (далі - Закон № 334/94).

Згідно з пунктом 5.1. статті 5 Закону № 334/94 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. цієї ж статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94 не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 5.11 статті 5 Закону №334/94 забороняє встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих які, зазначені в цьому законі.

Судом встановлено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про: зайве віднесення до складу валових витрат у ІV кварталі 2008 року суми 16 160, 00грн втрат від переоцінки валюти, що відбулася 30.04.2008; зайве віднесення у ІV кварталі 2008 року комісійних банку в сумі 21 217,58 грн за купівлю валюти що відбулась 16.04.2008; зайве віднесення до валових витрат у ІV кварталі 2008 року витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 6 599, 00 грн; завищення амортизаційних відрахувань в сумі 185 207, 00 грн через невірне застосування норм амортизації 2%; не підтвердження первинними документами факту понесення витрат в сумі 49 982, 00 грн у ІІІ кварталі 2008 року (ПДВ при купівлі легкових автомобілів); безпідставне завищення валових витрат в сумі 320 436, 00 грн у ІІІ кварталі 2008 року, в сумі 345 850, 89грн і 577 510, 47грн у ІV кварталі 2008 року за консультаційні послуги менеджменту; не підтвердження при перевірці первинними документами суми 310 222, 00 грн, віднесеної до витрат на поліпшення основних фондів.

Щодо висновків податкового органу про безпідставне віднесення позивачем до валових витрат втрат від переоцінки валюти на суму 16160,00 грн, комісійних банку в сумі 21217,58 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 6599,00 грн та понесення витрат в сумі 49982,00 грн при купівлі легкових автомобілів, суд зазначає наступне.

ТзОВ «Дунапак-Україна» у квітні 2008 року придбало два автомобілі Шкода ОСОБА_3

На підтвердження здійснення господарських операцій щодо придбання таких автомобілів до матеріалів справи долучено наступні документи:

- видаткова накладна №РА-0000147 від 08.04.2008, акт прийому передачі №1, податкова накладна від 03.04.2008, за якими сума сплаченого ПДВ становить 25165 грн;

- видаткова накладна №РА-0000157, акт прийому передачі №1, податкова накладна від 16.04.2008, відповідно до яких сума сплаченого ПДВ становить 24816,67 грн.

Разом сума сплаченого ПДВ становить 49982 грн, яка позивачем віднесена до складу валових витрат.

ТзОВ «Дунапак-Україна» згідно звіту по проводкам 30.04.2008 проведено переоцінку валюти, в результаті чого втрати склали 16 160, 00 грн.

Як видно з долученої до матеріалів справи виписки банку, 16.04.2008 ТзОВ «Дунапак-Україна» при купівлі валюти сплачено комісію банку в сумах: 4 779, 27 грн, 3 054, 81 грн, 4 004, 18 грн, 4 522, 77 грн, 4 856, 55 грн, всього на суму 21 217, 58 грн.

З цієї ж банківської виписки та звіту по проводкам видно, що позивачем понесено витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу: 12.02.2008 118 грн, 13.02.2008 118 грн, 20.02.2008 118 грн, 13.03.2008 118 грн, 25.03.2008 118 грн, 01.04.2008 118 грн, та витрат по сплаті комісії банку 01.04.2008 1872,48 грн, 04.04.2008 924,28 грн, 14.04.2008 938,52 грн, 06.05.2008 2155,05 грн, разом 6599,00 грн.

Суд зазначає, що понесення позивачем витрат у звязку з переоцінкою валюти, сплата комісії банку, понесення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати при придбанні легкових автомобілів підтверджується належними доказами, зокрема, звітами по проводкам, виписками банку, видатковими накладними, актами прийому-передачі, податковими накладними. Вказані документи не викликають у суду сумнівів та повністю підтверджують витрати ТзОВ «Дунапак-Україна».

Тому висновки податкового органу про відсутність документального підтвердження вказаних витрат є необґрунтованими.

Щодо висновку податкового органу про завищення амортизаційних відрахувань в сумі 185 207, 00 грн через невірне застосування норм амортизації 2%, судом встановлено наступне.

ТзОВ «Дунапак-Україна» на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі- продажу 05.09.2006 придбано в нежитлову будівлю цеху №3 за адресою: м. Ходорів , вул. Стрілецька, 11. Вартість придбаної будівлі становить 2 000 000, 00 грн, в тому числі ПДВ 333 333, 33 грн.

Витрати на придбання вищевказаної будівлі понесені ТзОВ «Дунапак-Україна» у вересні 2006 року.

Будівля, що відчужувалася належала Продавцю на праві власності та була отримана ним на підставі нотаріально посвідченого договору від 16.08.2006 та зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно 21.08.2006 за № 15624082.

ТзОВ «Дунапак-Україна» на підставі рішення Ходорівської міської ради № 210 від 19.07.2007, відповідно до дозволу на виконання робіт, виданого інспекцією ДАБК Жидачівської РДА № 18 від 08.08.2007 та у відповідності до затвердженої проектної документації, здійснено реконструкцію цеху «Виробництво гофрокартонної тари потужністю 20 млн.м2 в рік (з перспективою розширення виробництва до 120 млн.м2/рік».

Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту від 29.11.2007, затвердженого Розпорядженням голови Жидачівської РДА 30.11.2007 № 1075, обєкт прийнятий в експлуатацію.

Вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію становила 19 146 014, 40 грн, в т.ч. витрати на будівельно-монтажні роботи 11 956 114, 50 грн, витрати на машини, обладнання та інвентар 7 189 899, 90 грн.

Судом встановлено, що амортизація витрат, понесених платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням зазначеного основного фонду групи 1 здійснювалася позивачем за нормою амортизації 2%.

За висновками податкового органу, позивачем неправомірно завищено норму амортизації у розмірі 2%, оскільки будівля зведена та введена в експлуатацію у 1980 році.

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в розмірі передбаченому підпунктом 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України № 334/94.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» від 27.11.2003 №1344 і Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 01.07.2004 №1957 (далі Закон №1957) установлено порядок нарахування податкової амортизації витрат на придбання та виготовлення основних фондів залежно від року, в якому такі витрати понесено.

Зокрема, пунктом 1 Перехідних положень Закону №1957, визначено, що норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону № 334/94 для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 01.01.2004 у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.

Пунктом 1 розділу II Перехідні положення Закону №1957 для цілей податкового обліку платників податку зобов'язано вести окремий облік витрат, пов'язаних із придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004 року. При цьому зазначений Закон не передбачає подальшого поділу чи розмежування таких витрат залежно від того, чи були такі основні фонди новими.

Як наслідок, платник податку на прибуток після 01.01.2004 для нарахування амортизації веде окремий податковий облік основних фондів, витрати на придбання яких здійснено до 01.01.2004 та після 01.01.2004, іншого поділу з метою нарахування амортизації після 01.01.2004 чинне законодавство не передбачає.

Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 після 01.01.2004, здійснюється за нормами амортизації згідно з підпунктом 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону № 334/94, а саме: група 1 - 2%; група 2 - 10%; група 3 - 6% .

З огляду на викладене, позивачем правомірно застосовано норму амортизації 2% до витрат на придбання та поліпшення основних фондів, що здійснені ним після 01.01.2004.

Щодо висновків податкового органу про безпідставне віднесення позивачем до валових витрат витрат за консультаційні послуги менеджменту та витрат на поліпшення основних фондів, судом встановлено таке.

ТзОВ «Дунапак-Україна» та ЗАТ «Дунапак папір і пакувальні матеріали» (Угорщина) укладено контракт від 27.01.2006 про забезпечення підтримки і надання консультаційних послуг керівництву у рамках групи компанії.

Предметом вказаного контракту є надання послуг у сфері реалізації продукції, а саме: облік основного торгівельного балансу у міжнародному масштабі, сприяння (підтримка) діяльності керівництва, що відповідає за реалізацію продукції (збут), участь у вдосконаленні рівня ефективності виробництва, організації праці на заводах - виробниках, забезпечення умов для виготовлення якісної продукції, допомога у підвищення надійності експлуатації машинного обладнання, організація підготовки та навчання керівників вищої ланки компаній на міжнародному рівні, допомога у поліпшенні якості кваліфікованої робочої сили, моніторинг ліквідності компаній у складі групи, сприяння підтриманню фінансової стабільності, організація і координація аудиту, консолідації, оподаткування та страхування на рівні групи.

Додатком 1 до контракту визначено розмір консультаційної винагороди, а додатками 2 та 3 визначено ставки комісійних та представлення основної винагороди.

Відповідно до акта прийняття-передачі отриманих послуг від 05.09.2008, позивач отримав послуги згідно вищевказаного контракту в сумі 48 320, 00 євро, для оплати яких ЗАТ «Дунапак папір і пакувальні матеріали» направив рахунок на оплату і додаток до інвойсу №208951461 на суму 45600 євро та додаток до інвойсу 208951461 на суму 2720 євро.

Відповідно до акта прийняття-передачі отриманих послуг від 27.10.2008 року, позивач отримав послуги згідно вищевказаного контракту в сумі 55200 євро, для оплати яких ЗАТ «Дунапак папір і пакувальні матеріали» направив рахунок на оплату і додаток до інвойсу №208951719 на суму 52600 євро та додаток до інвойсу 208951719 на суму 2600 євро. Відповідно до акта прийняття-передачі отриманих послуг від 31.12.2008, позивач отримав послуги згідно вищевказаного контракту в сумі 57400 євро, для оплати яких ЗАТ «Дунапак папір і пакувальні матеріали» направив рахунок на оплату і додаток до інвойсу №208952305 на суму 53200 євро та додаток до інвойсу 208952305 на суму 4200 євро.

Перелік осіб, що надавали консультаційні послуги та предмет консультацій наведено у відомостях про консультаційні послуги менеджменту, долучених до справи.

Згідно з частиною 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас, частиною 2 та 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону № 334/94 визначено, що до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Аналіз зазначених норм в сукупності свідчить, що до складу валових витрат платника податку належать витрати, які підтверджені первинними документами та які пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Вимоги до первинних документів встановлено статтею 9 Закону № 996-ХІV, відповідно до якої первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської-операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт надання послуг згідно Контракту від 27.01.2006 підтверджується актами прийняття-передачі наданих послуг від 05.09.2008, від 27.10.2008 та від 31.12.2008.

Ураховуючи викладене, вказані акти прийняття передачі наданих послуг містять всі обов'язкові реквізити, які вимагає стаття 9 Закону № 996-ХІV для визнання таких актів первинним документом.

При цьому діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на менеджмент (послуг з питань комерційної діяльності і керування підприємством, інформаційно-консультативних тощо).

Отже, для підтвердження включення витрат на менеджмент до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону № 996-ХІV, зокрема:

- документи, що підтверджують факт отримання послуг з менеджменту від іншої особи;

- документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Стосовно висновків податкового органу про необґрунтованість віднесення позивачем до складу валових витрат підприємства отриманих послуг по контракту від 27.01.2006 про забезпечення підтримки і надання консультаційних послуг керівництву у рамках групи компанії, суд вважає, що в акті перевірки відповідачем безпідставно розширено низку документів, якими повинен підтверджуватися факт надання консультаційних послуг керівництву та інших послуг.

Посилання відповідача, що такі послуги надавались по будівництву позивачем заводу у м. Цюрупинск не підтверджено матеріалами справи, оскільки, як встановлено судом, позивач, окрім будівництва заводу, здійснює виробничу діяльність в орендованих приміщеннях адресою: Херсонська область, м. Цурюпинськ, вул. Гвардійська, 126.

Тому висновки акта перевірки щодо зайвого віднесення позивачем до складу валових витрат вартості зазначених вище отриманих послуг не ґрунтуються на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства з боку позивача.

Між ТзОВ «Дунапак-Україна» та ВАТ «Херсон-Авто» укладено договір оренди складських приміщень площею 2447 кв.м. розташованих за адресою: Херсонська область, м. Цурюпинськ, вул. Гвардійська, 126, які прийнято позивачем у користування, про що складено акт приймання-передачі.

На підставі укладених ТзОВ «Дунапак-Україна» договорів з БМУ «Промжитлобуд-5» №12-12-07 від 12.12.2007 та з ПП ОСОБА_4 від 10.12.2007, підрядчиками виконано ряд будівельно-монтажних робіт по ремонту вказаного орендованого приміщення та роботи по монтажу і ремонту електрообладнання в орендованому приміщенні.

Звіт по проводкам міститься у матеріалах справи.

На підтвердження виконаних робіт БМУ «Промжитлобуд-5» складено: акт №1 за грудень 2008 року на суму 5733,00 грн (без ПДВ), акт виконаних робіт № 1/1 за травень 2008 року на суму 25 922,00 грн (без ПДВ), акт виконаних робіт № 1/2 за травень 2008 року на суму 6518,00 грн (без ПДВ).

На підтвердження виконаних робіт ПП ОСОБА_4 складено: акт виконаних робіт № 1 за січень 2008 року на суму 23 898,00 грн (без ПДВ), акт виконаних робіт № 2 за січень 2008 року на суму 20 478,00 грн (без ПДВ), акт виконаних робіт № 3 за січень 2008 року на суму 1284,00 грн (без ПДВ), акт виконаних робіт № 4 за січень 2008 року на суму 17 027,00 грн (без ПДВ), акт виконаних робіт № 5 за лютий 2008року на суму 5652,00 грн (без ПДВ), акт виконаних робіт № 6 за січень 2008 року на суму 2428,00 грн (без ПДВ).

ТзОВ «Дунапак-Україна» на підставі договору №1 від 11.01.2008 взято в оренду у ПП ОСОБА_5 автонавантажувач.

Виконання робіт за вказаним договором оформлено актом на суму 3780,00 грн (без ПДВ), актом на суму 4620,00 грн (без ПДВ), актом на суму 2 240, 00 грн (без ПДВ).

Окрім цього, позивачу надано послуги автовишки (виконавець ДП «Сіті Електро») на суму 1458,38 грн (без ПД), що підтверджується актом виконаних робіт від 24.12.2007, а також виконано роботи по монтажу водоміра (МКП «Водоканал» м. Цюрупинськ) на загальну суму 940,89 грн, що підтверджується актом виконаних робіт від 08.02.2008.

У матеріалах справи наявний розрахунок суми витрат на поліпшення ОЗ за 2008 рік на підставі паперових носіїв документів та звіту по проводках за 2008 рік.

Долучені до матеріалів справи докази повністю підтверджують правомірність віднесення позивачем до суми валових витрат валових витрат в сумі 320 436, 00 грн у ІІІ кварталі 2008 року, в сумі 345 850, 89 грн і 577 510, 47 грн у ІV кварталі 2008 року за консультаційні послуги менеджменту та суми 310 222, 00 грн, віднесеної до витрат на поліпшення основних фондів.

Щодо твердження податкового органу, що первинні бухгалтерські документи, стосуються попереднього періоду, який вже був перевірений, а тому не можуть братися до уваги, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог підпункту 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94 до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Для самостійного виправлення помилки платник податку на прибуток відповідно до ст. 5 та 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ ) може скористатися такими двома способами:

1) або подати Уточнюючий розрахунок за період, за який виявлено помилку;

2) або відобразити уточнення показника у складі декларації з податку, що подається за будь-який податковий період.

Виправлення помилки в податковому обліку (в тому числі і занижених показників) платник податків має право здійснити протягом строку давності, встановленого статтею 15 Закону № 2181-ІІІ.

При цьому вищевказані законодавчі акти не містять заборони виправлення виявлених помилок платником з тих підстав, що минулі періоди, у яких платник поніс ці витрати, вже були охоплені податковою перевірко.

Тому віднесення позивачем до валових витрат вищевказаних сум здійснено в межах 1095 календарних дні та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Витрати підтверджені документально належними доказами, які не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності, що зумовлює висновок суду про правомірне збільшення позивачем валових витрат на ці суми у ІІІ і ІV кварталах 2008 року.

При цьому судом не надається оцінка реальності господарських операцій за вказаними договорами з огляду на те, що при здійсненні перевірки ТзОВ «Дунапак-Україна» контролюючим органом не ставилися під сумнів спроможність контрагентів позивача виконати умови договорів, наявність у них виробничого, технологічного й кадрового потенціалу для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, чи була реальна можливість поставити обсяг робіт та послуг в обумовлені сторонами строки, а також щодо оформлення виконаних робіт та послуг, і це не відображено у акті перевірки від 15.03.2010 №317/23-209/30028622.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 (Кодексу адміністративного судочинства України далі КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.09.2010 №0000402320/3/13564.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жидачівському районі від 08.09.2010 №0000402320/3/13564, суд дійшов висновку, що таке прийнято відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому його слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Стрийської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3 грн 40 к., сплаченого за платіжним дорученням №400241442 від 16.09.2010.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жидачівському районі від 08.09.2010 №0000402320/3/13564.

Стягнути зі Стрийської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» 3(три) грн 40 к. судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Хома О.П.