Постанова № 70377762, 27.10.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2017 року о 10 год. 29 хв.Справа № 808/1593/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Батигіна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Імпекс»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Імпекс» (надалі - позивач, підприємство, Товариство або ТОВ «ВКФ «Імпекс») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі - відповідач, контролюючий орган або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Запорізькій області №0001371407 від 15 лютого 2017 року та №0001381407 від 15 лютого 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ «ВКФ «Імпекс» правомірно віднесено до витрат з податку на прибуток суми, сплачені контрагенту: Товариству з обмеженою відповідальністю «Ледеон» за отримані товари, що підтверджено відповідними первинними документами та має своє відображення у бухгалтерському обліку. Вказує, що підприємством також правомірно віднесено до складу податкового кредиту податку на додану вартість суми податку на додану вартість, сплачені за отримані товари від вищевказаного контрагента-продавця. Наголошує, що у нього наявні та до перевірки надавалися усі необхідні документи первинного бухгалтерського обліку по господарським взаємовідносинам із вказаним контрагентом. Складені за результатом господарських операцій первинні документи відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять всі необхідні реквізити, печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо, і як наслідок вони є такими, що підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку підприємства. Вважає хибними покликання контролюючого органу про нереальність господарських операцій через відсутність товарно-транспортних накладних, оскільки перевезення товару здійснювалося власним транспортом позивача. Просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві та просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечила з підстав, зазначених у письмових запереченнях №696/08-01-10-0410 від 27.06.2017. Зокрема, представник відповідача зазначає, що під час проведення перевірки відповідачем встановлені порушення позивачем Податкового кодексу України. Вказує, що проведеною перевіркою позивача встановлено заниження податку на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету за 3 квартали 2016 року на суму 174 829 грн. та завищення податкового кредиту, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 194 254 грн., в тому числі за липень 2016 року у сумі 144 416 грн. та серпень 2016 року у сумі 49 838 грн. Вказує, що вказані порушення виникли внаслідок укладання між позивачем та ТОВ «Ледеон» договору на поставку запасних частин, обладнання та матеріалів. Вказує, що до перевірки не надано документів, що підтверджують транспортування товару. На ТОВ «Ледеон» в липні 2016 року працювала 1 особа, а за результатом аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено реалізацію ТОВ «Ледеон» товарів, відмінних від тих, що придбавалися. Вважає прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними та просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю виходячи із наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «ВКФ «Імпекс» зареєстровано 16.02.1995 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради як юридичну особу із присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 22152101. Юридичною адресою Товариства є: 69013, м. Запоріжжя, вул. Донецьке шосе, буд. 4. Основними видами діяльності підприємства є: «33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення», «43.32 Установлення столярних виробів», «43.91 Покрівельні роботи», «45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів», «41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель».

Запорізькою об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі - Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області) було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВКФ «Імпекс» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2016 по 31.07.2016 по податку на додану вартість та по податку на прибуток за 3 квартали 2016 року під час взаємовідносин з ТОВ «Ледеон», результати якої викладено в акті перевірки №142/08291401/22152101 від 28.12.2016 ( а.с.23-47).

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- п. 44.1 ст. 44, пп.134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету за 3 квартали 2016 року на суму 174 829 грн.;

- пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: завищено податковий кредит, в результаті чого завищено податковий кредит, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 194 254 грн., в тому числі за: липень 2016 року на 144 416 грн.; серпень 2016 року на 49 838 грн. (а.с.46).

На підставі акту №142/08291401/22152101 від 28.12.2016 ГУ ДФС у Запорізькій області 15.02.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» №0001381407 про збільшення ТОВ «ВКФ «Імпекс» суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість; у розмірі 291 381 грн., в тому числі за основним платежем на 194 254 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 91 127 грн. (а.с.10);

- форми «Р» №0001371407 про збільшення ТОВ «ВКФ «Імпекс» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 218 536,25 грн., в тому числі за основним платежем на 174 829 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 43 707,25 грн. (а.с.12);

За результатами адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень, рішенням ДФС України №10676/6/99-99-11-01-01-25 від 19.05.2017 (а.с. 18-22) скаргу позивача (а.с.14-17) залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Як вбачається зі змісту вищевказаного акту перевірки, підставою для невизнання сум податкового кредиту й визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток став висновок контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - «Ледеон». Даний висновок обґрунтовано наступним: 1) до перевірки не надано документів, що підтверджують транспортування товару та будівельних матеріалів від постачальника ТОВ «Ледеон» на адресу ТОВ «ВКФ «Імпекс»; 2) відповідно до податкового звіту про нарахування єдиного внеску за липень 2016 року, на підприємстві працювала 1 особа, звіт 1 ДФ «Розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку» за 3 квартал 2016 року (Форма №1ДФ) не надано. Згідно даних фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2015 рік, основні засоби відсутні; 3) за результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних з моменту реєстрації встановлено відображення ТОВ «Ледеон» реалізації наступних товарів (робіт, послуг): кронштейн У6894-2399.0100 конструкції кріплення двигуна У6894-2398.0000; плита базальтова ROCKWOOL Venty Batts D 1000х600х80; корпус У6894-2399.0040 рами перехідної У6894-2399.0000 конструкції кріплення двигуна; кронштейн У6894-2399.0100-01 конструкції кріплення двигуна У6894-2398.0000; Тандер У6894-2399.0050 конструкції кріплення двигуна У6894-2398.0000; прокладка паронітова під кріплення; грибок з нержавіючим цвяхом; балка ліва У6894-2399.0010 рами перехідної У6894-2399.0000 конструкції кріплення двигуна; балка права У6894-2399.0020 рами перехідної У6894-2399.0000 конструкції кріплення двигуна; балка У6894-2399.0030 рами перехідної У6894-2399.0000 конструкції кріплення двигуна; стійка У6894-2399.0090 рами перехідної У6894-2399.0000 конструкції кріплення двигуна; відливи; пінополістирол Піноплекс товщ. 30 мм; анкери; саморізи; сітка анти москітна 640х710 мм; профіль примикання алюмінієвий (куточок) 20х40х1,5 мм білий; сандвіч панелі; алюмінієвий лист пофарбований 1500*3000*1,5мм RAL 9006 фарбування з одного боку; мастика; дюбелі; секція забору сталевого 3000х180х2500 (h) мм; фундаменти блоки. За результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних з моменту реєстрації встановлено відображення ТОВ «Ледеон» придбання товарів (робіт, послуг) з наступною номенклатурою: паливо моторне, бензин всіх марок, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо дизельне PERFECT DIESEL, газ вуглеводний скраплений паливний, солонки, стакани та стопки. Виходячи із викладеного, контролюючим органом зроблено висновок про здійснення ТОВ «Ледеон» нереальних (безтоварних) господарських операцій на адресу ТОВ «ВКФ «Імпекс» у зв'язку із відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність працюючих, основних фондів) та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту ТОВ «Ледеон» від постачальників за 2016 рік товарів, які реалізовано ТОВ «ВКФ «Імпекс». Враховуючи викладене, контролюючий орган вказав, що ТОВ «Ледеон» не могло фактично здійснити господарські операції на користь ТОВ «ВКФ «Імпекс», що вказує на формування ТОВ «ВКФ «Імпекс» активу за рахунок надходження активів з джерела невідомого походження, що вказує на безоплатне їх отримання.

Проте суд не може погодитися із такими хибними висновками відповідача та вважає за необхідне зазначити таке.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем і ТОВ «Ледеон» укладено договір №3/2016 від 10.05.2016, за умовами якого постачальник (ТОВ «Ледеон») передає у власність покупцю (ТОВ «ВКФ «Імпекс») запасні частини, обладнання, матеріали, комплектуючі (товар), а покупець зобов'язується приймати та оплатити товар. Асортимент, кількість, ціна товару узгоджуються сторонами додатково для кожної партії та відповідають виставленим рахункам та видатковим накладним. Загальна сума договору складає 6 000 000 грн. в тому числі ПДВ 20%. Умови поставки:ЕХW склад постачальника. За домовленістю сторін можлива поставка товару на умовах СРТ склад покупця (Інкотермс 2000). Поставка кожної партії товару повинна супроводжуватися документами: видаткова накладна, рахунок, податкова накладна. Оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 35 банківських днів з дня поставки (а.с. 72).

На виконання умов укладеного договору сторонами за договором складено наступні документи:

- рахунок-фактура №40706 від 04.07.2016, видаткову накладну №40706 від 04.07.2016 та податкову накладну №40706 від 04.07.2016;

- рахунок-фактуру №60707 від 06.07.2016, видаткову накладну №60707 від 06.07.2016 та податкову накладну №60707 від 06.07.2016;

- рахунок-фактуру №110703 від 11.07.2016, видаткову накладну №110703 від 11.07.2016 та податкову накладну №110703 від 11.07.2016;

- рахунок-фактуру №200706 від 20.07.2016, видаткову накладну №200706 від 20.07.2016 та податкову накладну №200706 від 20.07.2016;

- рахунок-фактуру №210708 від 21.07.2016, видаткову накладну №210708 від 21.07.2016 та податкову накладну №210708 від 21.07.2016;

- рахунок-фактуру №220707 від 22.07.2016, видаткову накладну №220707 від 22.07.2016 та податкову накладну №220707 від 22.07.2016 (а.с.73-90).

Оплату за поставлений товар здійснено згідно з платіжними дорученнями №1568 від 04.07.2016, №1589 від 06.07.2016, №1690 від 18.07.2016, №1710 від 21.07.2016, №1746 від 22.07.2016, №1806 від 01.08.2016 (а.с.91-96).

Як встановлено судом із пояснень представника позивача перевезення придбаного товару здійснювалося ТОВ «ВКФ «Імпекс» самостійно.

На підтвердження факту перевезення товару позивачем до матеріалів справи: надано договір оренди транспортного засобу №1 від 04.01.2016, укладений між ОСОБА_1. та ТОВ «ВКФ «Імпекс», з предметом оренди - транспортним засобом КАМАЗ 53208, 1989 року випуску, тип ТС-бортовий, об'ємом двигуна - 10 850 куб.см., д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.109-110); акт приймання-передачі до договору оренди транспортного засобу №1 від 04.01.2016 (а.с.111); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с.139); подорожні листи №327 від 04.07.2016, №344 від 11.07.2016, №366 від 20.07.2016, №369 від 21.07.2016, №370 від 22.07.2016 (а.с.134-138).

На підтвердження використання придбаного товару до матеріалів справи надано:

- договір підряду №016П/2016-І/18 від 11.01.2016, укладений між Державним підприємством Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О.Г. Івченко (ДП «Івченко-Прогрес») та ТОВ «ВКФ «Імпекс» (а.с.140-144), довідку про вартість виконаних робіт та витрат за липень 2016 року (а.с. 145-146), акт №И-703 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року (а.с.147-151), підсумкову відомість ресурсів до акту приймання виконаних будівельних робіт №И-703 (а.с.152-154);

- договір підряду №1205/14-И (УСиСР) від 12.05.2014, укладений між ТОВ «ВКФ «Імпекс» та ПАТ «МОТОР СІЧ» (а.с.155-157), календарний план виконання будівельно-монтажних робіт ТОВ «ВКФ «Імпекс» по організації ділянки цеху №3 нанесення жаростійкого покриття в корп. 112Д АО «МОТОР СІЧ» (додаток №2 до договору №1205/14-И (УСиСР) від 12.05.2014) (а.с.158), довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2016 року (а.с.159-160), акт №И-701 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року (а.с.161-166), підсумкову відомість ресурсів до акту приймання виконаних будівельних робіт №И-701 (а.с.167-173);

- додаткову угоду №1 від 22.06.2016 до додаткової угоди №93 від 23.03.2016 до договору №020П/2012-И/101 від 01.11.2012 між ДП «Івченко-Прогрес» та ТОВ «ВКФ «Імпекс» (а.с.174-176), довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2016 року (а.с.177), акт №И-698 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року (а.с.178-181), підсумкову відомість ресурсів до акту приймання виконаних будівельних робіт №И-698 (а.с.182-184);

- акти списання №СпТ-000204 від 28.07.2016, №СпТ-000215 від 26.07.2016, №СпТ-000216 від 25.07.2016, №СпТ-000202 від 12.07.2016, №СпТ-000218 від 06.07.2016 (а.с.104-108);

- видаткову накладну №РН-0000052 від 25.07.2016 на продаж ТОВ «ВКФ «Імпекс»в адресу ТОВ «Співдружність» кріплення двигуна АІ-322 У6894-2398 (в комплекті з рамою перехідною У6894-2399) та довіреність ТОВ «Співдружність» на отримання цього товару (а.с.185-186);

- видаткову накладну №РН-0000049 від 06.07.2016 від 06.07.2016 на продаж ТОВ «ВКФ «Імпекс» в адресу АТ «МОТОР СІЧ» реєстратору обліку робочого часу з годинниковим механізмом («Контрольний годинник») та довіреність ПАТ «МОТОР СІЧ» на отримання цього товару (а.с.187-188).

Також, судом сформовано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Ледеон», з якого встановлено, що станом на 23.08.2017 до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено записів про перебування вказаної юридичної особи в стані припинення чи то про відсутність за місцезнаходженням. Серед видів діяльності ТОВ «Ледеон» значиться, в тому числі й, «43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.», «46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням». Основним же видом діяльності Товариства є «46.90 Неспеціалізована оптова торгівля» (а.с.122-124).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та отримання ним доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 ст.138 ПК України визначає витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п.138.1.1 цієї ж статті визначено, що такі витрати включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу протягом 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 цієї статті перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою використання їх в господарській діяльності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що усі придбані товари відповідають напрямку господарської діяльності позивача. Окрім того, позивачем надано до суду докази на підтвердження використання придбаних товарів у власній господарській діяльності. Отже, укладання договорів з ТОВ «Ледеон» безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару у контрагента, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

За таких обставин підстави для невключення сум ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Щодо посилань контролюючого органу на те, що в ході Єдиного реєстру податкових накладних контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Ледеон» не придбавало товарів, які були поставлені в адресу позивача, суд зазначає наступне.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

В даному випадку до перевірки, рівно як і до суду, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між підприємствами та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Суд також відхиляє покликання контролюючого органу на зібрану податкову інформацію щодо контрагентів позивача виходячи із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Як свідчать матеріали справи, контрагент позивача на час вчинення господарських операцій мав чинний статус платників ПДВ, повідомлень про відсутність за місцезнаходженням до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, тому суд виходить з того, що наведені в акті перевірки, рівно як і в запереченнях відповідача проти адміністративного позову, доводи щодо неспроможності контрагента позивача здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем як суб'єктом владних повноважень суду не доведені та не підтверджені жодними доказами.

Окрім того, суд звертає увагу на недоречні покликання контролюючого органу на відсутність підтвердження факту перевезення та зазначає, що такі документи надані позивачем до суду та досліджені в судовому засіданні, складання ж інших документів, таких як товарно-транспортні накладні умови договору поставки не передбачали.

Суд зазначає, що товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 й зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила №363), визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до п.п. 11.4-11.6 глави 11 вказаних Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, за змістом вказаних норм, товарно-транспортну накладну складає вантажовідправник й після прийняття вантажу водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

За таких обставин суд зазначає, що оскільки окремого договору перевезення між сторонами та/або сторонами та третіми особами не укладалося, позивач не є ні перевізником ні вантажоодержувачем, необхідності в складанні товарно-транспортних накладних в даному випадку не було.

Хибним є й висновок контролюючого органу про отримання позивачем активу у вигляді товару невідомого походження, що вважається безоплатно отриманим.

За визначенням пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України, безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Під час розгляду справи не встановлено укладання позивачем договорів дарування, інших договорів, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості товарів: пакувального полотна та олив в асортименті, чи їх повернення, або отримання позивачем таких товарів без укладення таких договорів.

Не встановлено також й факту передавання позивачеві на відповідальне зберігання пакувального полотна та олив в асортименті та використання їх позивачем.

Напроти, під час розгляду справи судом встановлено факт сплати позивачем грошових коштів за отримані товари.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

При розгляді даної справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цим вимогам відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, суд констатує, що позивач у відповідності до норм Податкового кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту суму витрат по господарських операціях з ТОВ «Ледеон», а контролюючий орган при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень ПК України.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського й податкового обліку, наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в Акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Запорізькій області №0001371407 від 15 лютого 2017 року та №0001381407 від 15 лютого 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Імпекс» судові витрати у розмірі 7648 грн. 46 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова