Постанова № 70377549, 15.11.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2017 р. Справа № 805/2790/17-а

час прийняття постанови: 10 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий Олішевська В.В., судді Кошкош О.О., Христофорова А.Б., при секретарі судового засідання Смаль О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 м. Маріуполь

до відповідача 1: ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України

до відповідача 2: Кабінету Міністрів України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 юстиції України

про: визнання протиправними дій ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України щодо направлення звернення ОСОБА_1 від 11 липня 2017 року на розгляд до ОСОБА_3 юстиції України, зобов’язання ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України розглянути звернення ОСОБА_1 від 11 липня 2017 року по суті та письмово повідомити про результати його розгляду.

за участю:

позивача – не з’явився,

представника відповідачів, третьої особи – ОСОБА_4 – за довіреністю.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 м. Маріуполь, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України, Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 юстиції України про визнання протиправними дій ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України щодо направлення звернення ОСОБА_1 від 11 липня 2017 року на розгляд до ОСОБА_3 юстиції України, зобов’язання ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України розглянути звернення ОСОБА_1 від 11 липня 2017 року по суті та письмово повідомити про результати його розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11 липня 2017 року ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про звернення громадян» на ім’я ОСОБА_5 України було направлено скаргу на дії Міністра юстиції України та інших посадових осіб ОСОБА_3 юстиції України. Відповіддю ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України, яку позивач отримав 25 липня 2017 року, його повідомлено про те, що звернення позивача від 18 липня 2017 року надіслано ОСОБА_3 юстиції України відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян». Позивач з даним рішенням ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України не погоджується та вважає його протиправним, оскільки відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Позивач звертає увагу суду на те, що звернення позивача від 11 липня 2017 року стосувалося протиправних дій посадових осіб ОСОБА_3 юстиції України, в зв’язку з чим, ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України протиправно перенаправив це звернення до ОСОБА_3 юстиції України.

На підставі вищевикладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідачів надав до суду заперечення на позовну заяву, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування наданих до суду заперечень представник відповідачів посилається на те, що Кабінет Міністрів України, Прем’єр – міністер України та ОСОБА_2 законодавством не уповноважені розглядати по суті скаргу ОСОБА_1 на неправомірні, на його думку, рішення, дії чи бездіяльність Кваліфікаційної комісії приватних виконавців та відміняти або змінювати оскаржувані рішення, Управлінням з питань роботи із зверненнями громадян на виконання вимог частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» правомірно прийнято рішення про пересилання скарги за належністю до ОСОБА_3 юстиції України, до компетенції якого належить порушення питання, із супровідним листом від 18 липня 2017 року № 41-М-016973/05 для розгляду в установленому порядку та інформування автора і ОСОБА_2 про результати розгляду.

Відповідач зазначає, що у позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується з рішенням ОСОБА_2 щодо пересилання його скарги до Мін’юсту для розгляду і надання відповіді автору, однак просить суд визнати протиправними вже дії ОСОБА_2 щодо направлення його скарги для розгляду до Мін’юсту. Таким чином, рішення Управління щодо пересилання скарги за належністю, прийняте за результатами її опрацювання, ОСОБА_1 на свій розсуд називає діями, а тому відповідачу не зрозуміло, що позивач оскаржує.

Також, відповідач звертає увагу, що ОСОБА_2 приймаючи рішення про перенаправлення скарги до Мін’юсту діяв правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством і жодних визначених законом прав скаржника не порушив, а тому твердження позивача про те, що його скарга на неправомірні дії чи бездіяльність Кваліфікаційної комісії приватних виконавців Управлінням протиправно перенаправлена до Мін’юсту, є безпідставним.

Крім того, відповідач зазначає, що на думку позивача у своїй скарзі від 11 липня 2017 року оскаржує до ОСОБА_5 України неправомірне рішення (дії чи бездіяльність) Кваліфікаційної комісії, як до вищої у порядку підлеглості посадової особи, яка начебто має право відміняти або змінювати оскаржуване рішення. Однак, Кабінет Міністрів України та його члени не уповноважені законодавством розглядати скарги громадян та відміняти або змінювати оскаржувані ними рішення. Відповідач посилається на те, що порушені у скарзі позивача питання, жодним чином не стосуються діяльності Кабінету Міністрів України та його ОСОБА_2, бо згідно з Положенням про Мін’юст порушене питання є виключною компітенцією цього головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує державну політику з питань організації примусового виконання рішень суддів та інших органів (посадових осіб) і жодний орган або посадова особа не мають право перебирати на себе владні повноваження цього міністерства.

Представник відповідачів та третьої особи у судовому засіданні підтримав обставини викладені у запереченнях та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії ВТ 101821, виданого Орджонікідзевським РВ у м. Маріуполі ГУМВС України в Донецькій області 17 грудня 2014 року (а.с. 7-8).

З матеріалів справи вбачається, що 11 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до ОСОБА_5 України ОСОБА_6, в якій зазначив наступне.

Наказом ОСОБА_3 юстиції України від 25.10.2016 № 3053/5 було затверджено «Порядок допуску до професії приватного виконавця». Відповідно до 4.1-2 Розділу 2 вищезазначеного Порядку навчання осіб полягає у проведенні Інститутом права та післядипломної освіти ОСОБА_3 юстиції України навчальних курсів з отримання знань у сфері примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.

На сайті ОСОБА_3 юстиції України була розміщена об’ява про початок навчальних курсів з отримання знань у сфері примусового виконання судових рішень і рішень інших органів з 28.11.2016, вартість яких складала 6100 грн. Як особою, що виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, ОСОБА_1 16.11.2016 перераховано 6100 грн. на рахунок виконавця - Інституту права та післядипломної освіти ОСОБА_3 юстиції України.

Згодом Міністром юстиції ОСОБА_7 та його заступником з питань виконавчої служби ОСОБА_8 було змінено дату початку проходження навчальних курсів з 28.11.2016 на 10.01.2017 року, однак згодом дата проходження навчання також була змінена та перенесено на кінець січня 2017 року, а потім взагалі все скасували. 26.12.2016 року була дана нова об’ява про проходження навчання, за якою потрібно було знову перепадати документи за новим «Порядком допуску до професії приватного виконавця», зміни до якого були внесені 13.12.2016 року.

Позивач зазначав, що він вдруге направив заявку на проходження навчання за новими правилами 27.12.2016, тобто на наступний день після розміщення оголошення на сайті ОСОБА_3 юстиції України про новий порядок подання заявок. Але не потрапив ані до першого, ані до другого набору слухачів даних курсів, які включають по 210 осіб кожний. Позивача було зараховано до третього набору слухачів навчальних курсів, і тільки після кількох позовних заяв та заяв до правоохоронних органів стосовно неправомірного встановлення черговості, ОСОБА_1 було переведено з третього до другого набору навчальних курсів.

З 03.04.2017 року до 28.04.2017 року в м. Києві ОСОБА_1 пройдено навчання приватного виконавця згідно до ч. 1 ст. 20 Закону, та подано заявку про допуск до складання кваліфікаційного іспиту Тимчасовій кваліфікаційній комісії приватних виконавців. Заявку про допуск до складання кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 подавав двічі через втрату документів ОСОБА_3 юстиції України.

ОСОБА_3 юстиції України від 20.06.2017 № 17764-0-33-17 ОСОБА_1 було повідомлено про допуск до складання кваліфікаційного іспиту, проведення, якого було призначене на 30.06.2017 року.

Зі скарги вбачається, що позивач прибув 30.06.2017 року до м. Києва для участі в кваліфікаційному іспиті приватного виконавця в будівлі ОСОБА_3 юстиції України за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73, однак після початку кваліфікаційного іспиту система тестування дала збій, а потім відключилася електрика. Кваліфікаційна комісія оголосила перерву та наказала всім кандидатам, які проходили тестування, вийти з будівлі. Через півгодини всіх кандидатів знов допустили до тестування, при чому іспит розпочався спочатку вже з новими тестовими завданнями. В процесі повторного тестування система знов почала давати збій. Після того, як ОСОБА_1 було закінчено тестування, система не видала результатів, в інших кандидатів також. Кваліфікаційна комісія знов об’явила перерву, а потім взагалі перенесла дату проведення іспиту на 03.07.2017.

Позивач зазначає, що він є діючим учасником бойових дій в зоні АТО, та не зміг прибути на кваліфікаційний іспит 03.07.2017, так як узгодив з командуванням конкретний день увільнення, і затримуватися в м. Києві не міг за умовами несення служби. У зв’язку з чим, був позбавлений можливості здати кваліфікаційний іспит приватного виконавця, до якого готувався майже півроку, оплатив та пройшов навчання в м. Києві, поніс певні витрати, пов’язані з переїздом, проживанням в м. Києві.

В зв’язку з чим, позивач поросив притягнути до відповідальності осіб, винних в створенні штучних неправомірних перешкод заявникові в доступі до професії приватного виконавця, та просив Прем’єр міністра посприяти в забезпеченні виїзного засідання Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців ОСОБА_3 юстиції України для прийняття кваліфікаційного іспиту у ОСОБА_1 (а.с. 46-49).

Зазначена скарга від 11 липня 2017 року була направлена на адресу Прем’єр – мінстра України ОСОБА_6 рекомендованим листом з повідомленням, що підтверджується поштової квитанції з ідентифікатором № 8755700959783 (а.с. 46).

Управління з питань роботи із зверненням громадян при ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України без дати та без номера надіслало на адресу позивача лист, в якому повідомило, що його лист надіслано ОСОБА_3 юстиції України 18 липня 2017 року за № 41-М-016973/05 відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» для розгляду і надання відповіді (а.с. 50).

Однак, позивач вважаючи дії ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України щодо перенаправлення ОСОБА_3 юстиції України скарги на дії міністра юстиції України протиправними та такими, що суперечать вимогам ч. 4 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Закон України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96 (далі по тексту – Закон № 393) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 393 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Згідно ст. 4 Закону № 393 до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Відповідно до ст. 5 Закон № 393 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об’єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз’ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Згідно ст.7 Закон № 393/96-вр, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Колегією суддів встановлено, що 11 липня 2017 року ОСОБА_1 направив на адресу Прем’єр – міністра України скаргу, відповідно до якої просив притягнути винних осіб, винних в створенні штучних неправомірних перешкод заявнику в доступі до професії приватного виконавця, а також посприяти в забезпеченні виїзного засідання Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців ОСОБА_3 юстиції України для прийняття у ОСОБА_1 кваліфікаційного іспиту в смт. Сартапа або с. Павлопіль Донецької області.

Управління з питань роботи із зверненням громадян при ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України без дати та без номера надіслало на адресу позивача лист, в якому повідомило, що його лист надіслано ОСОБА_3 юстиції України 18 липня 2017 року за № 41-М-016973/05 відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» для розгляду і надання відповіді.

Позивач вважає зазначені дії ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України протиправними, оскільки на думку позивача у скарзі від 11 липня 2017 року оскаржуються дії посадових осіб ОСОБА_3 юстиції України, а відповідно до положень ч. 4 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Однак суд зазначає, що відповідно до статті 113 Конституції України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року № 794-VII (далі по тексту – Закон № 794) Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Частиною 2 статті 1 Закону № 794 визначено, що Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Згідно ч. 2 ст. 3 вищезазначеного Закону Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 1 ст. 6 Закону № 794 до складу Кабінету Міністрів України входять ОСОБА_5 України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри та міністри України.

Відповідно до ст. 41 Закону № 794 Кабінет Міністрів України спрямовує свою діяльність на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 42 Закону України «Про Кабінету Міністрів України» для здійснення ОСОБА_5 України своїх повноважень у складі ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України утворюється патронатна служба - апарат ОСОБА_5 України, керівник якого призначається на посаду та звільняється з посади ОСОБА_5 України.

Приписами статті 47 Закону № 794 визначено, що ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України здійснює організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України.

ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України забезпечує підготовку та проведення засідань Кабінету Міністрів України та діяльність ОСОБА_5 України, Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністрів України та міністрів України, які не очолюють міністерства. ОСОБА_2 здійснює контроль за своєчасним поданням органами виконавчої влади проектів законів, проектів актів Кабінету Міністрів України, інших документів для підготовки їх до розгляду Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України забезпечує відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» розгляд та надання відповідей на запити, що надходять до Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Положення про ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2009 року № 850, ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України (далі - ОСОБА_2) є постійно діючим органом, що забезпечує діяльність Кабінету Міністрів України.

Основними завданнями ОСОБА_2 є організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне, матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України, урядових комітетів, ОСОБА_5 України, Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністрів України, Міністра Кабінету Міністрів України та міністра, який не очолює міністерство.

Підпунктом 33 пункту 7 Положення структурні підрозділи ОСОБА_2 відповідно до основних завдань, визначених цим Положенням, та з питань, що належать до їх компетенції:організовують та здійснюють в установленому порядку розгляд звернень громадян, адресованих Кабінету Міністрів України, ОСОБА_5 України, Першому віце-прем'єр-міністру України, віце-прем’єр-міністрам України, Міністру Кабінету Міністрів України та міністру, який не очолює міністерство.

Колегія суддів зазначає, що у складі Секретаря Кабінету Міністрів України утворено Управління з питань роботи із зверненнями громадян, яке уповноівжено опрацьовувати та розглядати відповідно до компетенції адресовані Кабінету Міністру України та його членам звернення громадян, що надійшли до ОСОБА_2.

Організація розгляду звернень громадян до Кабінету Міністрів України та його членів здійснюється Управлінням відповідно до вимог, встановлених статтею 7 Закону України «Про звернення громадян», шляхом з’ясування суті звернення та прийняття рішення щодо пересилання звернення за належністю в установлений Законом п’ятиденний строк до інстанції, до повноважень якої належить вирішення порушених у зверненні питань, для розгляду по суті та інформування автора про реалізацію прийнятого рішення.

Суд звертає увагу, що прийняття рішення про пересилання звернення за належністю не є рішенням по суті порушеного заявником питання, а стосується лише порядку (процедури) організації його розгляду передбаченого Законом. Рішення Управління щодо спрямування звернення громадянами за належністю, прийняте в процесі організації його розгляду, ґрунтується на законодавчо визначених функціях органів державної влади і органів місцевого самоврядування і відображається в електронній реєстраційній картці звернення та викладається у супровідному листи до нього. Про реалізацію прийнятого рішення громадянину письмово повідомляється. Роз’яснення порядку оскарження рішення. Прийнятого на виконання вимог частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян», цим законом не передбачено.

Так, у позовній заяві позивач посилається на те, що його звернення від 11 липня 2017 року стосувалось протиправних дій посадових осіб ОСОБА_3 юстиції України.

Відповідно зі скарги від 11 липня 2017 року вбачається, що позивач звертав увагу на протиправні дії безпосередньо членів Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців, які були пов’язані з проведенням кваліфікаційного іспиту приватного виконавця та просив притягнути до відповідальності винних посадових осіб.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 19 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця, та вирішення питання щодо надання права на здійснення діяльності приватного виконавця при ОСОБА_3 юстиції України утворюється Кваліфікаційна комісія приватних виконавців.

Наказом ОСОБА_3 юстиції України від 08 листопада 2016 року № 14927 сформовано склад Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців у складі семи осіб, які є посадовими особами ОСОБА_3 юстиції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Таким чином, оскільки у скарзі від 11 липня 2017 року позивач звертав увагу на протиправність дій посадових осіб Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців, то відповідно розглядати скарги та приймати рішення за результатами розгляду скарги, відповідно до вимог статті 16, 19 Закону України «Про звернення громадян», покладено на вищестоящий орган або посадову особу.

Отже, оскільки Тимчасова кваліфікаційна комісія приватних виконавців створена при ОСОБА_3 юстиції України, колегія суддів зазначає, що Управлінням з питань роботи із зверненням громадян ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України правомірно направлено скаргу для розгляду до ОСОБА_3 юстиції України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до Закону України «Про Кабінет Міністрів України» для здійснення ОСОБА_5 України своїх повноважень у складі ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України утворюється патронатна служба - апарат ОСОБА_5 України, керівник якого призначається на посаду та звільняється з посади ОСОБА_5 України.

Отже, при ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України створюється патронатна служба – апарат Прем’єр - міністра України.

Згідно п. 11 Положення про ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України ОСОБА_5 України: здійснює інформаційне забезпечення діяльності ОСОБА_5 України, опрацьовує кореспонденцію, що надходить на ім'я ОСОБА_5 України, та готує в установленому порядку за результатами її розгляду доручення, листи, контролює вирішення порушених у них питань, здійснює протокольне забезпечення офіційних заходів за участю ОСОБА_5 України; бере участь у підготовці проектів актів законодавства з питань, що ініціюються ОСОБА_5 України, та проводить аналіз інших документів, що підписуються ОСОБА_5 України, на відповідність проголошеній політиці Кабінету Міністрів України; забезпечує листування ОСОБА_5 України з вищими посадовими особами іноземних держав і міжнародних організацій; забезпечує формування та підтримання політичного іміджу ОСОБА_5 України; забезпечує підготовку поточних і довгострокових робочих планів ОСОБА_5 України, проведення нарад і зустрічей, здійснення закордонних візитів та поїздок по країні, організовує, координує підготовку матеріалів для ОСОБА_5 України до нарад, зустрічей, оформляє за результатами таких нарад і зустрічей відповідні протоколи та готує доручення і листи; виконує інші функції відповідно до доручень ОСОБА_5 України.

Тобто, Прем’єр – міністер України має свій апарат, який виконує функції щодо організації роботи, виконання повноважень Прем’єр – міністром України.

Таким чином, з аналізу вищезазначених законодавчих актів, та встановлених фактичних обставин справи суд зазначає, що скаргу позивача від 11 липня 2017 року було правомірно направлено ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України до ОСОБА_3 юстиції України для розгляду, оскільки як вже було зазначено судом, питання, яке було поставлено позивачем у скарзі від 11 липня 2017 року стосується протиправних дій посадових осіб Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців ОСОБА_3 юстиції України. Саме тому відповідно до норм статті 7 Закону № 393 ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України направив дане звернення для розгляду до ОСОБА_3 юстиції України, як до органу, уповноваженому його розглядати. Оскільки предметом спору не є сама суть скарги та повнота надання відповіді на неї, суд не надає оцінку даним обставинам, оскільки вони не стосуються суті даної справи.

З огляду на вищевикладене колегія суддів не вбачає протиправності у діях відповідачів щодо перенаправлення скарги від 11 липня 2017 року до ОСОБА_3 юстиції України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно приписів статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку про відмову у задовлення позовних вимог про визнання протиправними дій ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України щодо направлення звернення ОСОБА_1 від 11 липня 2017 року на розгляд до ОСОБА_3 юстиції України, зобов’язання ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України розглянути звернення ОСОБА_1 від 11 липня 2017 року по суті та письмово повідомити про результати його розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 м. Маріуполь до ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України, Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 юстиції України про визнання протиправними дій ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України щодо направлення звернення ОСОБА_1 від 11 липня 2017 року на розгляд до ОСОБА_3 юстиції України, зобов’язання ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України розглянути звернення ОСОБА_1 від 11 липня 2017 року по суті та письмово повідомити про результати його розгляду – відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 15 листопада 2017 року в присутності представника відповідача та третьої особи.

Повний текст постанови складено та підписано 20 листопада 2017 року.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Олішевська B.В.