Постанова № 70377422, 07.11.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.

за участю секретаря судового засідання Батигіна О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області

до: Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1

про стягнення штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (надалі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (надалі – суд) із позовом до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі – відповідач або ФОП ОСОБА_1В.), в якому просить суд стягнути з відповідача суму штрафних санкцій у розмірі 5 083 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що внаслідок порушення вимог Закону України «Про рекламу» до відповідача застосовано штраф у сумі 5 083 грн., який ним у добровільному порядку не сплачується, а тому заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку

Представником позивача подано клопотання (вх. №30132 від 06.11.2017), яким він просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Причини не явки відповідача в судове засідання суду не відомі, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

В матеріалах справи наявні письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування заперечень зазначено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності, час роботи, що розміщена, в тому числі, біля входу в приміщення не вважається рекламою. Окрім того, вказує, що тимчасова виносна конструкція, розташована біля магазину відповідача, не перевищує розміром 2 кв.м., що не суперечить Типовим правилам розміщення зовнішньої реклами.

За приписами частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі осіб, які беруть участь у справі, за наявними у справі доказами.

У зв’язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв’язку, встановив такі обставини.

19.10.2016 ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області складено протокол про порушення законодавства про рекламу №000019, яким встановлено ознаки порушення вимог ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу», а саме в м. Мелітополь по вул. Леніна, буд. 2а, біля магазину «Охота и рыбалка» розташована тимчасова виносна конструкція без дозволу виконавчого органу міської ради. Тимчасова виносна рекламна конструкція належить ФОП ОСОБА_1 (а.с. 24).

Листом №03-06/3237 від 24.10.2016 ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області було направлено на адресу відповідача примірник протоколу про порушення законодавства про рекламу №000019 від 19.10.2016 та Повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу (а.с.30).

Рішенням №000019 від 19.10.2016 року на підставі вищезазначеного протоколу було розпочато розгляд справи про порушення законодавства про рекламу відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) (а.с. 25).

18 листопада 2016 року відбулось засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу, про що було складено протокол №000018 (а.с. 26). Відповідач, будучи належним чином повідомленим, на засідання не з'явився та запитувані повідомленням документи не надав, клопотань про перенесення розгляду справи на інший час не заявив.

18 листопада 2016 року позивачем прийнято рішення №000018 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штрафу у розмірі 5 083 грн. Вказане рішення направлено на адресу відповідача 21.11.2016 рекомендованим листом із повідомлення про вручення (а.с. 28-29), та було отримано відповідачем особисто 29.11.2016, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, форми №119 (а.с.29).

У зв’язку з несплатою відповідачем вказаної суми штрафу у добровільному порядку у встановлений строк ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області звернулось із даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 №1023-XII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право, зокрема, накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення.

Так, згідно із пунктом 1 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області затвердженого Наказом Держпродспоживслужби №11 від 25.02.2016 (далі - Положення №11) Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області є територіальним органом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів вищого рівня та їй підпорядковано. Повноваження ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області поширюються на територію Запорізької області.

Підпунктом 1 пункту 12 Положення №11 передбачено, що Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про рекламу» визначено основні принципи реклами, а саме законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.

Приписами ч.1 статті 16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Частиною 1 статті 27 Закону України «Про рекламу» встановлено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

В силу абзацу першого пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №693, накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Відповідно до частини 7 статті 27 Закону України «Про рекламу» у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідач скористався правом, передбаченим частиною 11 статті 27 Закону України «Про рекламу», та оскаржив рішення про накладення штрафу до суду.

Так, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 в адміністративній справі №808/522/17 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області про скасування рішення про накладення штрафу №000018 від 18.11.2016, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2017 у справі №808/522/17, якою позов задоволено, - скасовано із прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області №000018 від 18.11.2016 (а.с.87-89).

Судом апеляційної інстанції в вказаній постанові зроблено висновок, що спірне рішення ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області №000018 від 18.11.2016 є таким, що прийняте на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Контитуцією та законами України. Також, судом в зазначеній постанові надано оцінку твердженням ФОП ОСОБА_1 про те, що: вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності, час роботи, що розміщена, в тому числі, біля входу в приміщення не вважається рекламою; тимчасова виносна конструкція, розташована біля магазину відповідача, не перевищує розміром 2 кв.м., що не суперечить Типовим правилам розміщення зовнішньої реклами.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеною нормою КАС України встановлено преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом ч. 1 ст. 72 КАС України, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених ч. 1 ст. 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України (лист Вищого адміністративного суду України «Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України» №2379/12/13-12 від 14.11.2012).

Відповідачем не наведено жодної обставини та не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування встановлених преюдиційних фактів.

Згідно ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено факт наявності порушень відповідачем законодавства про рекламу, рішення про застосування штрафу винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України, що підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із частиною першою статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь державного бюджету штрафні санкції у розмірі 5 083 грн. (п’ять тисяч вісімдесят три гривні) на р/р 31110106700003, код платежу 21081100, МФО 813015, одержувач УДКСУ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, ЄДПРОУ 38025440.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова